Організаційно-правові форми підприємств в Украйні

1) вона передбачена законом;

2) вільно обирається засновником  (засновниками);

3) містить незмінну для  даної організаційно-правової форми  сукупність елементів;

4) як правило, може бути  змінена в процесі діяльності  юридичної особи.[]

Елементи організаційно-правової форми - це ознаки, котрі в сукупності дають уявлення про тип організації, Всі елементи мають правовий характер. Такими елементами є:

1) мета юридичної особи.  За цим елементом, наприклад,  розрізняються організаційно-правові  форми комерційних і некомерційних  юридичних осіб. Так, в організаційно-правовій формі акціонерного товариства реалізується комерційна мета, а у формі політичної партій - некомерційна.

2) умови створення юридичної  особи (одноосібне чи декількома  особами). Наприклад, для створення громадської організації необхідне спільне волевиявлення не менше трьох громадян. В той самий час, створення приватного підприємства може бути здыйсненим однією фізичною особою.

3) порядок формування  майна юридичної особи та його правовий режим (мінімальний статутний фонд, порядок його формування). Наприклад, до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його засновники повинні внести не менше 30% своїх внесків. Решту – потягом року. Натомість, для приватного підприємства законом не регламентований ні мінімальний розмір статутного форнду, ні порядок його формування.

4) система органів управління (структура та компетенція органів управління, порядок прийняття ними рішень). Наприклад, в окремих акціонерних товариствах необхідно створювати Раду товариства. В приватних підприємствах не передбачено створення ревізійної комісії.

5) майнові та організаційні  права засновників (право на управління та отримання прибутку). Наприклад, члени політичної партії не мають прав щодо її майна, але мають право на участь в управлінні, а вкладники командитного товариства навпаки - мають право на отримання частини прибутку, але не можуть брати участі в управлінні справами товариства.

6) умови відповідальності  юридичної особи та відповідальність засновників юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її майна для задоволення законних вимог кредиторів (майно, на яке може бути звернуто стягнення кредиторів, принципи відповідальності засновників – обмежена відповідальність, додаткова, необмежена). Наприклад, в акціонерних товариствах акціонери несуть лише ризик втратити кошти, сплачені за акції. В повному товаристві всі учасники несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства.

Кожна організаційно-правова  форма підприємства несе в собі специфічні ознаки, що визначають порядок його створення, умови формування майна, об'єм відповідальності засновників, їх права у відношенні до підприємства, організацію управління. [13]

Наступний розділ містить  характеристику організаційно-правових форм підприємств за цими ознаками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Порівняльна характеристика різних-організаційно правових форм підприємств

Визначальною ознакою приватного підприємства за законодавством України є така, що воно може бути створене однією дієздатною фізичною особою. Такою фізичною особою може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства, незалежно від місця проживання.

Для приватних підприємств не встановлено вимог щодо мінімального розміру статутного фонду та порядку його формування. Тому засновник має право визначити його на власний розсуд.

Державна реєстрація не ставиться  в залежність від внесення засновником певної частини внеску (як, наприклад, для товариств з обмеженою відповідальністю). Статутний фонд приватних підприємств визначає об'єм відповідальності засновника за зобов'язання підприємства.

Так, якщо оголошений статутний  фонд приватного підприємства становить 10000 гривень, а фактичних внесків не робилося, на вимогу кредиторів приватного підприємства засновник може бути притягнутий до субсидіарної (додаткової) відповідальності за зобов'язання підприємства у розмірі 10000 гривень. [13]

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок  створення та діяльності приватних  підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦК та ГК України. [12]

Приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

Приватні підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).

Законодавство не містить  будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. Під  час формування статутного фонду  приватного підприємства слід виходити лише з принципу “достатності для здійснення господарської діяльності“.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна  підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство має  відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Зазначене підприємство має  право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.[12]

Поширеною помилкою є уявлення про те, що засновник приватного підприємства несе майнову відповідальність за зобов'язання підприємства усім своїм майном. Насправді, це не так. В силу загальної норми ст.6 Закону України "Про власність" засновник не несе відповідальності за зобов'язання створених підприємств, а вони не несуть відповідальності за зобов'язання засновника. Самостійна майнова відповідальність є однією з визначальних ознак будь-якої юридичної особи. Винятки можуть бути встановлені лише законом. Такими винятками є повне і командитне товариство. [13]

У зв’язку з тим, що законодавчі  акти не дають чіткого визначення терміну «організаційна форма юридичної  особи», існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 ГК України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього  Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від  форми власності.

Відповідно до частини  третьої зазначеної статті залежно  від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.(див. 1 розділ)[12]

В Україні акціонерні товариства є одною з найбільш поширених форм господарських товариств. Основна причина такого явища полягає у особливостях приватизаційних процесів, коли значна частина приватизованих підприємств набула форм акціонерних товариств.[14]

Відповідно до Закону України, акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.[Закон України «Про акціонерні товариства»]

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій(у випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язання товариства і у межах несплаченої суми) До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. [15]

Згідно із чиним законодавством України, акціонерні товариства за видами бувають:

1)публічні –   можуть  здійснювати  публічне  та приватне розміщення акцій;

2)приватні – можуть  здійснювати  тільки  приватне розміщення акцій.  У разі  прийняття  загальними  зборами приватного   акціонерного   товариства   рішення   про  здійснення публічного  розміщення  акцій  до  статуту  товариства   вносяться відповідні  зміни,  у  тому  числі  про  зміну типу товариства - з приватного на публічне.[Закон України «Про акціонерні товариства», ст.5]

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

- акціонери можуть відчужувати  належні їм акції без згоди  інших акціонерів та товариства;

- товариство може здійснювати  як публічне, так і приватне  розміщення акцій;

- при публічному розміщенні  акцій акціонери не мають переважного  права на придбання акцій, що  додатково розміщуються товариством;

- товариство зобов'язане  пройти процедуру лістингу та  залишатися у біржовому реєстрі  принаймні на одній фондовій  біржі, при цьому укладання  договорів купівлі-продажу акцій  товариства, яке пройшло процедуру  лістингу на фондовій біржі,  здійснюється лише на цій фондовій  біржі;

- у разі якщо умовами  емісії акцій передбачена можливість  їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10% ;

- річна фінансова звітність  товариства підлягає обов'язковій  перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

- обрання членів наглядової  ради і ревізійної комісії  товариства здійснюється виключно  шляхом кумулятивного голосування;

- окрім питань, для вирішення  яких законом вимагається кваліфікована  більшість (три четвертих голосів  від загальної кількості акціонерів  товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства  приймаються простою більшістю  голосів присутніх на зборах  акціонерів. Товариство і його  акціонери не мають право на  свій розсуд розширяти коло  питань, які вирішуються кваліфікованою  більшістю, а також збільшувати  число голосів, якими вирішуються  інші питання.

Лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі.

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

- максимальна кількість  акціонерів не може бути більшою  100 осіб;

- товариство може здійснювати  тільки приватне розміщення акцій;

- статутом товариства  може бути передбачено переважне  право акціонерів та самого  товариства на придбання акцій  цього товариства, що пропонуються  їх власником до продажу третій  особі. Зазначене переважне право  акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва;

- акціонер товариства  завжди має переважне право  на придбання акцій додаткової  емісії, в той же час акціонер  публічного акціонерного товариства  може бути позбавлений такого  права умовами публічного розміщення  акцій додаткової емісії;