Організаційно-правові форми підприємств в Украйні

 

 

ПЛАН

ВСТУП

1. Сутність та види організаційно-правових форм підприємств в Україні та їх особливості.
2. Порівняльна характеристика різних-організаційно правових форм підприємств.
3. Вибір організаційно-правової форми підприємства в залежності від мети і сфери його діяльності.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми:

В наш час внаслідок  науково-технічного прогресу та невпинного розвитку технологій, великого значення набуває пошук нових ринків збуту, нових сфер впливу, винайдення нових технологій обробки та виробництва тощо. Саме такий напрямок сьогодні дозволяє стати на правильний шлях розвитку і досягти успіху в бізнесі.

Для громадянина країни, в якій існує свобода вибору власної  професійної діяльності, формою втілення власних ідей та самореалізації є власний бізнес.

Ведення власного бізнесу  є підприємництвом, оскільки означає  створення установи, яка займатиметься господарською діяльністю та отримуватиме прибуток.

Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

На сьогоднішній день підприємництву в Україні надана економічна та організаційна свобода.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

-вільний вибір видів діяльності;

-залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької  діяльності  майна та коштів юридичних осіб і громадян;

-самостійне  формування програми діяльності та вибір постачальників  і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

-вільний найм працівників;

-залучення і використання  матеріально-технічних,  фінансових, трудових,  природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

-вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

-самостійне  здійснення  підприємцем   -   юридичною   особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем.(по п-о, ст. 5)

Підприємництво в Україні  здійснюється в будь-яких організаційних формах,  визначених законами України, на вибір підприємця.(про 2, ст. 6)

Поруч з перерахованими вище свободами, існує ще свобода вільного вибору організаційно-правової форми  підприємства, яка також гарантується законодавством(Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах,  визначених законами України, на вибір підприємця(2, ст. 6)). Наразі існує велика кількість їх видів, кожен з яких має свої особливості. Саме тому детальне вивчення правових форм є досить важливим.

Існує тісний зв’язок між  організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення. В даній роботі наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

Предмет та об’єкт дослідження:

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є підприємство, як самостійний господарюючий суб’єкт.

Предметом дослідження є  організаційно-правова форма підприємства, як особлива його характеристика, що визначає принципи створення, керування підприємством, та його взаємодію з іншими господарюючими суб’єктами.

Мета дослідження:

Мета полягає у тому, щоб дослідити організаційно-правові  форми підприємств, що діють в  Україні, вивчити їх на базі порівняння, з’ясувати, які з них є найбільш ефективними в економічному середовищі України.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

• Ґрунтовне вивчення законодавчих актів України, які стосуються підприємництва та особливо організаційних форм(Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Закони України «Про підприємництво», «Про підприємства» та «Про господарські товариства»);
• Пошук та вивчення наукових джерел та освітніх джерел, що стосуються даної теми;
• Перегляд статей періодичних видань, що відбивають сучасний стан речей у сфері підприємництва;
• Дослідження статистичних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та види організаційно-правових форм підприємств в Україні та їх особливості

Для початку слід згадати, що називається «підприємством». За чинним законодавством України, підприємство  -  основна  організаційна  ланка  народного господарства України,  самостійний господарюючий  статутний  суб'єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). [3]

 Організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.[6]

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України "Про підприємства в Україні" і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів. Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства.[щербина]

Незважаючи на широке застосування цього поняття в нормативних актах, єдиного його розуміння немає.

Так Севрюкова визначає організаційно-правову форму як комплекс правових норм, що визначають відносини між учасникам підприємства і всіх разом з оточуючим світом та рештою юридичних та фізичних осіб [8, с.71].

 А. Пилипенко дає  наступне визначення: "Організаційно-правова форма - це передбачена або санкціонована правом організаційна структура, в якій діє юридична особа". Організаційна форма, на його думку, передбачає класифікацію юридичних осіб залежно від трьох форм власності, передбачених Законом України "Про власність", та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві особливостей правового становища підприємств різних видів. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності [9, с.41,53].

 А.Пушкін, В.Селіванов  вважають, що організаційно-правову форму визначають ознаки структурної побудови, способи утворення відокремленого майна, майнові права їх засновників[10, с.13].

С.Жилінський визначає організаційно-правову  форму як концентроване втілення сутнісних організаційних і правових ознак, що є спільними для юридичних осіб різних видів. Організаційно-правова форма - це типова модель, яка є основою для побудови та функціонування як внутрішньої організації підприємства, так і, в певній мірі, його зовнішніх зв'язків [11, с.95].

Стаття 6 Закону України «Про підприємництво» гарантує право на вільний вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності. Організаційно-правова форма підприємницької діяльності - це передбачений законом спосіб організації підприємницької діяльності. Оскільки ст.2 Закону України «Про підприємництво» передбачає два види суб'єктів підприємницької діяльності: фізичні особи, не обмежені у дієздатності, і юридичні особи всіх форм власності, можна виділити і дві організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) підприємницька діяльність  фізичних осіб:

2) підприємницька діяльність  юридичних осіб.

«Різноманітність видів  та форм підприємств, яка на сьогодні існує в Україні, зумовлена законодавчим закріпленням багатоманітності форм власності, способів заснування (утворення) підприємств, правових режимів майна, яке передано підприємству його засновниками. Така багатоманітність знайшла відображення у статті 63 Господарського кодексу України, що визначає види та організаційні форми підприємств» [12]

Вид підприємства за формою власності та кількістю учасників засновників є одним з елементів, що визначає організаційно-правову форму підприємства.

В Україні можуть діяти  підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство,  засноване  на  власності  трудового  колективу підприємства;

господарське товариство;

 підприємство, яке засноване  на власності об'єднання громадян;

 комунальне підприємство,  засноване  на власності відповідної  територіальної громади;

 державне підприємство,  засноване  на державній власності,  в тому   числі   казенне   підприємство.   [3, ст.2]

 Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. [5, ст. 113]

Господарські  товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.[6]

 Залежно від способу  утворення (заснування) та формування  статутного капіталу в Україні  діють підприємства унітарні  та корпоративні.

 Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне  підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.[5, ст.63]

В Україні товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.[4 ст. 84]

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного  товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. [4, ст. 113]

Враховуючи все вищезгадане, в Україні набули поширення такі організаційно-правові форми підприємств: приватні підприємства, державні підприємства, комунальні підприємства, господарські товариства(в свою чергу поділяються на повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерні товариства.

Організаційно правова форма  має свої ознаки: