Обґрунтування виробничої програми підприємства

 

де ТП — товарна  продукція; ГП — готова продукція;

Н — напівфабрикати, які  поставляються на сторону;

Пп.х — послуги промислового характеру;

Тн.с — товари народного  споживання;

Рк.б — роботи з  капітального будівництва, які виконуються  власниками;

Пд.г— продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації "на сторону";

Рс.к.— середні та капітальні ремонти, що виконуються власними силами.

Товарна продукція оцінюється в діючих оптових цінах, по собівартості, в натуральних показниках, у трудових показниках (для внутрізаводського планування).

Наступним показником виробничої програми є валова продукція, що включає до свого складу всю продукцію у  вартісному виразі, незалежно від  ступеня її готовності:

 де ВП — валова  продукція;

НЗВп — вартість залишків незавершеного  виробництва на початок планового  періоду;

НЗВк— вартість залишків незавершеного  виробництва на кінець планового  періоду;

Іп — вартість інструменту для  власних потреб на початок планового періоду;

Ік — вартість інструменту для  власних потреб на кінець планового  періоду.

Це найбільш загальний показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову продукцію можна також  обчислити за такою формулою:

 

де ВО — валовий  оборот підприємства;

ВЗО — внутрішньозаводський оборот підприємства.

Валовий оборот підприємства — це обсяг валової продукції  незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот — це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині його для подальшої переробки.

Вимірюється валова продукція  в діючих оптових цінах, за собівартістю та в нормо-годинах. За показником валової  продукції визначається потреба  в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми. Валові показники мають істотний недолік, що спотворює об'єктивну оцінку роботи підприємства: у них враховуються витрати минулої праці (матеріальні витрати й амортизація), що призводить до повторного розрахунку.

Важливе значення для  аналізу виробничої програми має  показник незавершеного виробництва  у вартісному виразі:

 де НЗВ — величина  незавершеного виробництва;

Кв — кількість  виробів;

С — собівартість одного виробу;

Тц — тривалість циклу  виготовлення одного виробу;

Кн. в — коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;

Д — кількість робочих  днів у розрахунковому періоді.

Коефіцієнт наростання витрат при виготовлені виробу розраховується:

 

де М — сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу;

С — собівартість одиниці  виробу без матеріальних витрат;

Со — одноразові витрати  на початку циклу виготовлення продукції;

Сі — поточні витрати  на виготовлення продукції.

Незавершене виробництво  — це продукція, яка перебуває  на різних проміжних стадіях виробничого  циклу. Вона включає надходження  матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі  до моменту здачі виробів на склад  готової продукції. Значить, до незавершеного виробництва належать предмети праці, які знаходяться в процесі транспортування, а також напівфабрикати на цехових складах. Розміри незавершеного виробництва залежать від обсягів виробництва продукції, тривалості виробничого циклу тощо.

Обсяг реалізованої продукції  включає вартість усіх готових виробів, що були поставлені покупцям і оплачені ними, та вартість інших виконаних  робіт, котрі входять в товарну  продукцію:

 де РП — реалізована  продукція;

Злп — залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Злк — залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду;

ВЗлп — залишки  продукції відвантаженої, за яку  термін оплати не настав на початок  планового року;

ЗЗлк — залишки  продукції на відповідальному зберіганні у покупців на кінець планового року.

Вартість робіт непромислового характеру до обсягу реалізації не входить. Обсяг реалізованої продукції  вимірюється в діючих оптових  цінах підприємства, а при розрахунку прибутку від реалізації — також за собівартістю. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності. Тому він мас особливе значення в умовах ринку і є основним при визначенні показників фінансового плану (прибутку, потреби в оборотних засобах).

Обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання плану поставок розраховують, як вартість реалізованої продукції за вирахуванням вартості недопоставленої продукції.

Обсяг чистої продукції підприємства обчислюють за формулою:

 де ЧП — чиста  продукція підприємства;

Мв — матеріальні  витрати на виробництво продукції;

А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, чиста продукція  — це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість.

Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Ще одним показником, близьким за своїм значенням до чистої продукції, є умовно чиста продукція:

 

де А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, на відміну від  чистої продукції, умовно чиста продукція  включає амортизаційні відрахування.

Інколи застосовуються при розробці виробничої програми наступні показники:

— нормативна вартість обробки;

— нормативна заробітна платня;

— нормативна чиста продукція.

Найбільший інтерес  серед цих додаткових показників представляє нормативна вартість обробітку, яка одержується як добуток показника  нормативної вартості обробітку  одного виробу і-го виду і кількості  виготовлених виробів і-го виду.

Аналіз виробничої програми проводиться за динамікою обсягу випуску продукції, за номенклатурою  й асортиментом, ритмічністю роботи підприємства, якістю продукції, резервах росту виробництва.

Найбільш важливими  та узагальнюючими показниками серед виїдена ведених є показники обсягу випуску та реалізації продукції. За динамікою обсягу випуску продукції аналіз здійснюється так:

 

де ОВф — фактичний  обсяг випуску продукції;

ОВп — плановий обсяг  випуску продукції.

Аналогічно аналізується обсяг реалізованої продукції:

 

де ОРф — фактичний  обсяг реалізації продукції;

ОРп — плановий обсяг  реалізації продукції.

Взагалі, за вищенаведеними показниками аналіз проводиться  зіставленням їх фактичних і планових величин.

 

 

 

5. Ресурсне обґрунтування  виробничої програми підприємства. 

 

Запроектовану й відображену  в плані підприємства виробничу  програму треба економічно обґрунтувати, тобто узгодити з необхідними  виробничими потужностями цього  підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для цього попередньо складають  баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіка його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Теф) за формулою (4.1):

Теф = (Дк – Дс – Дв – Двідп – Дхв – Ддо –  Дцп – Дхв) x Тзм, (4.1)

де Дк – календарний період, днів;

Дс – кількість часу, який припадає на святкові;

Дв – кількість часу, який припадає на вихідні дні;

Двідп – тривалість відпустки працівника;

Дхв – відсутність працівника через  хворобу;

Ддо – виконання державних обов’язків;

Дцп – цілодобові простої;

Дув – період навчальної відпустки.

Вихідні дані для розрахунку робочого часу наступні: Дк = 366 днів; Дс = 9 днів; Дв = 104 днів; Двідп = 27 днів; Дхв = 2 дня; Ддо = 3 день; Дцп = 1 день; Дхв = 2 год.

З цього випливає, що:

Теф = (366 – 9 – 104 – 27 – 2 – 3 – 1 – 2) x 7,9 = 1722,2.

 

6. Місце виробничої програми у системі планів господарсько-фінансового розвитку підприємства.

Діяльність підприємства головним чином залежить від планування його діяльності. Оскільки виробнича  програма один з найголовніших аспектів планування діяльності підприємства, то саме від умілої розробки виробничої програми залежить ефективність діяльності підприємства.

Розробка і складання  виробничої програми повинне обов'язково опиратися на цілі, які переслідує підприємство на майбутнє.

Згідно з сучасною економічною теорією розробка виробничної програми повинна відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності. Виробниче проектування передбачає:

- формування набору областей господарської діяльності, які максимізують досягнення цілей, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища (практична стратегія);

- синтез організаційних  одиниць на основі однорідності  господарського потенціалу;

До методів проектування виробничої програми потрібно віднести такі, як структуризація цілей, аналогій, організаційного моделювання, (в тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично розрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Підприємствам доцільно оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізму управління підприємством до умов внутрішньої і зовнішньої середи, а результати цієї оцінки використати при прийнятті рішень по вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації в ході прийняття рішень по зміні організаційно-економічного механізму його функціонування в максимально можливому реальному масштабі часу в рамках функціонування автоматизованих систем управління н використання економіко-математичних методів і моделей.

У економічних дослідженнях застосовуються наступні групи економіко-математичних методів:

• оптимального програмування для визначення оптимальних варіантів господарських рішень;
• мережевого планування н управління для виявлення н мобілізації резервів часу в ресурсів при оперативному плануванні і управлінні.
• кореляційного н регресійного аналізу для визначення кількісної характеристики зв'язку, залежності і економічної обумовленості показників.

У ході аналізу і оцінки виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господарської діяльності підприємства і його підрозділів являє собою інформаційне поле (матрицю ефективності). Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансове становище, при якому забезпечується розвиток виробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу і швидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

 

7. Задачі розроблення  виробничої програми.

Задачі розроблення  виробничої програми:

1.     Підвищення  якості, надійності, поліпшення дизайну  виробу з урахуванням попиту, а також дії конкурентів;

2.     Забезпечення  високих і стійких темпів зростання випуску продукції як у вартісних, так і у натуральних показниках;

3.     Формування  номенклатури та асортименту  виробів відповідно до стадій  їх життєвого циклу;

4.     Найбільш  повне використання виробничих  потужностей та ресурсного потенціалу  підприємства.

 

 

 

 ІІ РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Досліджуване підприємство (це може бути підприємство важкого  машинобудування) випускає два види деталей: А (матеріал сталь А12, Æ 38) і Б (матеріал латунь ЛС59-1, Æ 16). Верстатний парк підприємства включає наступні агрегати: - токарний верстат; - фрезерний верстат; - шліфувальний верстат.

 

Етапи рішення

 

2.1 Складання кошторису  витрат на виготовлення продукції

2.1.1 Розрахунок вартості  основних матеріалів

 

Розрахунок витрат на матеріали за вирахуванням відходів на кожну випущену деталь виконаємо, використовуючи формулу: