Держава як базовий інститут політичної системи

       Загострення становища в економіці  відбилося на   життєвому рівні народу України. Після проведення лібералізації цін у 1992 р. основна маса населення (близько 64 %) опинилася за межею бідності. Це – нечуване для мирного часу падіння рівня добробуту. По суті, за короткий час було зруйновано середній клас, який утворюють кваліфіковані робітники найманої праці і який становить соціальне опертя цивілізованого суспільства. У найдраматичнішому 1993 р. середньомісячний прибуток на душу населення складав (у доларах США) в Україні –15. Напруженості в суспільстві додавав непомірний ріст цін. За 1991–1995 рр. споживчі ціни виросли у 118 тис. разів. До критичного рівня знизилася купівельна спроможність. Знецінюються всі соціальні виплати населенню – пенсії, стипендії, різноманітні допомоги, внески в Ощадбанк. Значно зросло безробіття. Почався масовий відтік робочої сили за кордон, особливо нелегальна міграція із західних областей України. 
   Поскільки офіційної статистики еміграції населення України не існує, тай її неможливо зробити через те, що населення в основному влаштовується на роботу за кордоном нелегально, сьогодні неможливо назвати справжнє число емігрантів. У 2002 р. керівники держави неодноразово називали цифру близько 7 млн. осіб. 
       Для соціальної структури характерне форсоване розшарування суспільства. Тільки за 1990-1992 рр. питома вага „середнього класу” знизилася, за приблизними підрахунками, з 78 до 36%. Як наслідок, зростає напруга між „багатими” й „бідними”.  Так у 2002 році в податкових службах України офіційно зареєстрували свої більш як 1 млн. доходи 160 осіб.[15,16,17]

     Отже  можна зробити висновок, що як і  у 90-х роках найхарактернішою особливістю була всеохопна невпевненість у завтрашньому дні, так і сьогодні в суспільстві наростає страх — що буде завтра.Але якщо і далі застосовуватимуться незрозумілі і непрозорі дії, у тому числі і з безальтернативної ліквідації обмінників, ситуація може наблизиться і до 90-х. Поки ж відмінності досить великі: скажімо, тоді золотовалютні резерви НБУ були практично порожні, перші кошти були отримані від МВФ і Світового банку, але вони були мізерними. Думаю, ризики є, але повторення високої інфляції і стрибків обмінного курсу, що існували в 90-х, вдасться уникнути.

     Криза, яка панує сьогодні в Україні  була викликана зміною глобальної фінансової системи, причиноє якої став так званий обвал  „ субстратних запозичень” (надання кредитних ресурсів клієнтам з пониженим рейтингом за ставкою, вищою за основу).

     Насамперед  викликає тривогу динаміка зовнішніх  запозичень. За 2005-2007 роки вони зросли у 2,4 рази і становлять 76,7% ВВП(саме такі показники були у Філіппінах під  час фінансової кризи).Викликає стурбованість динаміка і структура платіжного балансу України. Сальдо різко змінилось з позитивного – 6,9 млрд. дол. США до негативного – 2,2 млрд. дол.. США. Дефіцит поточного рахунку становив 2,3 %.ВВП. Серйозною загрозою є швидке зростання зовнішніх запозичень банків. За три останні роки вони зросли на у 6разів і становили 29,4% до пасивів банків.Значно зросли кредити банків. Якщо в 2004 році кредити були менші за депозити, то вже в 2007 році вони значно перевищували. В умовах зміцнення гривні це послабило банківську систему майже на 1 млрд. грн..Споживче кредитування зросло більше як у 9 разів.Значна частка товарообороту здійснюжться за рахунок споживчого кредитування – 42,6%.Уже декілька років зберігається ліквідність банків – 113%.Депозитне забезпечення знизилось в двічі і становить лише 52%.Зовнішні запозичння банків перевищують кредити на 8%.За оцінками експертів, 90% споживчих кредитів йде на придбання імпорту.Приблизно ж стільки іпотечних кредитів надано в інвалюті.

       Кризові явища в Україні є серйозними. Прогнози експертів щодо поширення у 2008-2009 роках кризи на інші пострадянські країни та Україну були небезпідставні.

     На  фондовому ринку Україна відчула  фінансову кризу через скорочення світових інвестицій і відповідно будівництва. Це в свою чергу обернулося скороченням використання металу та скороченням його експорту(метал становить 40% експорту України).В одночасно істотно зменшились обсяги зовнішніх банківських запозичень, а, отже і обсяг кредитування.

     В вересні – жовтні вже були зроблені деякі висновки президентом України, щодо сьогоднішньої кризи:  відбулось різке скорочення промислового виробництва,зріс рівень інфляції, зменшився попиту на металургію, існує загроза глибокої рецесії.

      Точних  шляхів подолання кризи ще не визначено, але вже в жовтні місяці був розроблений „антикризовий пакет”, в якому зазначено, що акцизний збір з імпортованих автомобілів пропонується підвищити в 5-10 разів вже с 1 грудня 2009р., будуть зроблені зміни у законі про стягення податків; буде перенесено установу мінімальної заробітної плати на рівень мінімального прожиткового мінімуму для працездатного населення на 01.01.2011 р., будуть підвищенні митні збори;Кабмін пропонує на 10 млрд. грн. збільшити доходи госбюджету. Додаткові средства будуть направлені до пенсійного фонду для виплати пенсій в січні 2009 р.- 4,4 млрд. грн.;до „НафтогазтУкраїни” на компенсацію різниці між цінами купівлі імпортного газу та його реалізації – 3,2 млрд. грн.[15,16,17]

       Важливим комплексом заходів щодо подолання економічної кризи є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва.

     Його  головною метою є, по-перше, створення  умов рівновигідності різних сфер економічної діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи.

     По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. Тобто треба створити систему мотивацій зниження цін (або хоча б стримування їх зростання) для відповідного збільшення обсягу продажу згідно із законом попиту. По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою діяльністю за критерієм — мінімальний строк подолання кризи виробництва.

     Головним  чинником мотиваційного механізму  має бути вдосконалена система оподаткування  з активною стимулюючою та регулюючою функціями. Порівняно з існуючою вона повинна бути спрощеною і включати меншу кількість податків, особливо непрямих. Враховуючи бажану націленість її на зниження цін, об'єктом оподаткування треба зробити ту частку ціни, яка формується продавцем. Це може бути додана вартість, але без амортизаційних відрахувань (як фактора відновлення основного капіталу). Цей податок пропонується зробити основним, замінивши ним два податки — на прибуток і на додану вартість. Перший податок в умовах нестабільності економіки, збитковості значної частки підприємств та неопрацьованої ще системи моніторингу діяльності суб'єктів підприємництва поки ще не виконує достатньою мірою свою регулюючу функцію, як це є в країнах з розвинутою ринковою економікою. Усунення ПДВ зменшить ціну реалізації товару і збільшить купівельну спроможність покупця, що сприятиме зростанню обсягу продажу та виробництва продукції. При цьому, безумовно, потрібно буде переглянути перелік підакцизних товарів та ставки акцизу.

     Для стимулювання нагромадження власного капіталу норма доходу має визначатися не щодо собівартості товару, а щодо власного капіталу без урахування обігових коштів (останні, як відомо, у позитивній тенденції повинні відносно зменшуватися). Це стимулюватиме інвестування.

     Підвищення  сукупного попиту на вітчизняну продукцію (третій комплекс заходів) має домінуюче значення. До цього комплексу включається широкий спектр заходів.

     По-перше, треба чіткіше визначати пріоритети та напрями розв'язання проблеми підвищення сукупного попиту.

     По-друге, це підвищення купівельної спроможності споживачів кінцевої продукції, тобто населення, що при низькому рівні використання виробничих потужностей набуває найважливішого значення.

     По-третє, — це зниження небезпеки активізації  інфляції витрат та інфляції попиту. Це можна реалізувати за рахунок відповідного зниження частки відрахувань на соціальне страхування та інших платежів від заробітної плати з наступною їх компенсацією на основі перерозподілу доходної частини держбюджету.

     По-четверте, до цього комплексу входять екстраординарні заходи антикризового характеру щодо формування попиту та стимулювання збуту вітчизняної продукції. До них належать:

     — заходи щодо активізації рекламно-інформаційної  діяльності та маркетингових досліджень з питань реалізації продукції, розробка та впровадження пільгової системи розміщення реклами вітчизняної продукції та методично-практичної допомоги з боку державних інститутів, наукових і науково-учбових організацій у справі збуту продукції, заохочення консалтингових фірм та фірм, спеціалізованих на маркетинговій діяльності, до співробітництва з вітчизняними товаровиробниками з питань реалізації продукції;

     — стимулювання і допомога з боку владних  структур у справі поширення фірмової торгівлі, заходи щодо зниження деструктивного посередництва, особливо для товарів нееластичного попиту (енергоресурси, сировина, матеріали);

     — підтримка з боку держави поширення  лізингових операцій.

     По-п'яте, до зазначеного комплексу належить система заходів щодо оцінки і  стимулювання зростання кількості робочих місць. Слід усвідомити, що на період виходу з кризи (та й надалі) основним критерієм ефективності внутрішньої, зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності для всіх рівнів ієрархії є приріст робочих місць.

     По-шосте, створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованого розширення експортної діяльності.

     По-сьоме, було б доцільним розглянути можливість та форми термінового запровадження, поряд з існуючою, так званої "твердої" валюти для кредитування сукупного попиту з прив'язкою її курсу до найбільш стабільної іноземної валюти і забезпеченням за рахунок валютних резервів НБУ кредитів та гарантій міжнародних фінансових організацій.  
 

ВИСНОВОК 
 

      Економічна  структура не є статистичною. Вона підвладна змінам. Причому, чим швидше вони відбуваються, тим еластичніше пристосовується структура до вимог часу, тим успішніше розвивається економіка. Після Другої світової війни структурні зміни в економіці відбулися у всіх країнах різними шляхами. Україна має виробити власну стратегію структурної перебудови економіки, для чого необхідно технічно переозброїти всі галузі виробництва, перерозподілити нагромадження, сформувати раціональну податкову і цінову політику, забезпечити поступове зближення темпів зростання виробництва засобів виробництва та предметів споживання.

      Опрацювавши теоретичний і практичний матеріал можна зробити наступні висновки:

        За своїм змістом поняття “економічна  рівновага” відображає такий  стан економіки, за якого досягаються  стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє взаємне збалансування.

        Цикли характеризують періодичні  злети й падіння кон'юнктури,  які проявляються перш за все  у різних формах невідповідності  попиту та пропозиції. Також, під  циклами розуміють безперервні коливання економіки, коли зростання змінюється спадом.

        Цикли означають:

      по-перше, порушення рівноваги і перерву  розвитку по висхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного  виробництва;

      по-друге, позбавлення багатьох з тих, хто бажає працювати, можливості знайти роботу і забезпечити собі нормальний рівень доходу;

      по-третє., доведення до банкрутства багатьох підприємців, змушуванням їх подекуди суттєво погіршувати свій економічний  та соціальний стан;

      по-четверте, одночасне існування інфляції і безробіття ще більше посилює невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь незначної частки населення.

    Аспектів  згубного впливу циклічного розвитку дуже багато.

      Однак циклічність є не тільки злом, а й благом, для економічної системи. Справа в тому, що криза справляє оздоровчий вплив на економіку, зумовлюючи ліквідацію тих підприємств, які задовольняли штучно створений попит. Вона стимулює технологічне оновлення виробництва, позбавлення від застарілих форм організації виробництва й менеджменту, посилює дух " конкуренції та активізує економічне життя суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

1. Башнянин  Г.І., Лазур П.Ю./Підручник: Політична економія. – К.:Ніка-центр Ельга,2000р. – 527с.
2. Білецька Л. В., Білецький О.В.,Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія.Мікроекономіка.Макроекономіка:Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури,2005р.- 652 с.
3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань: Навч. посіб. / А.С. Гальчинський, П.С.Єщенко, Ю.І. Палкін. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 2003. – 543с.
4. Кириленко В. - Тернопіль: Економічна думка, 2002р. – 193с.
5. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с 14-го англ. Изд.- М.: Инфра- М, 2003 г.- 972с.
6. Мочерний С.В. Економічна теорія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 640с.
7. Панчишин С. Макроекономіка. Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001.- 276с.
8. Самуельсон П. Економіка. Підручник. – Львів.: Світ, 1993.-675с.
9. Філонов Л.В. Збірник термінів і понять до курсу «Економічна теорія».- Миколаїв:НУК,2005 р.- 28с.
10. Економічна теорія: Конспект лекцій / За ред. О.О. Мамалуя. - Харків: Укр. Державна юрид. академія, 1995.-45с.
11. Економічна теорія: Підручник/ За ред. В.М. Тарасевича.- К.: Центр навчальної літератури, 2006 р.- 784 с.
12. Економіка: Учебник / Под ред. A.C. Булатова. - М.: Из-во БЕК, 2001.-564с.
13. Політична економія. Навчальний посібик/ За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г.Бодрова.- К.: Академвидав, 2007 р.- 672с.
14. Економічний словник-довідник /За ред. С.В. Мочерного.- К.:Феміна,1995 р.- 368с.
15. Загроза фінансової кризи в Україні //Економіст .- 2008р. - №1. - С.16-18.
16. Ярема Гоодчук, Петр Билян. Вы, жившие //Бізнес. - 2008р. - №43. - С.28-34
17. Льовочкин С. Україні потрібні нові економічні орієнтири // Українська правда. - 2008р. - №46. - С.17-22
18. Стан та перспективи розвитку економіки України // Економіст України. – 2006р. - №12.- С. 35-42
19. Як зберегти високі темпи економічного зростання в Україні //Дзеркало тижня.- 2004р. - №32. – С.21-26
20. Юрчишин В. Економічна криза девяностих років Україні поки не загрожує // http://www.uceps.org/expert.php?news_id=93
21. Відділ оперативних інформаційних ресурсів // http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=78203&cat_id=78198