Держава як базовий інститут політичної системи

     За  останній час, після майже чотирирічного  тупцювання на місці, в українській економіці закладено основи для радикальних перетворень. Аналіз сучасного стану української економіки свідчить про появу перших стабілізаційних ознак. У першому півріччі 1995 р. зафіксовано падіння рівня інфляції. Особливо різко уповільнились інфляційні процеси у 1997 р.

     Важливим  напрямом сучасної економічної політики України є перегляд податкової системи з метою зменшення тягаря податків на економічну діяльність і забезпечення рівності юридичних і фізичних осіб усіх форм власності. З початку 1995 р. здійснено перехід до оподаткування прибутків підприємств та організацій за ставкою 30%, скорочено податкові пільги. Відбувається розподіл землі та майна сільськогосподарських підприємств,

     Характерною особливістю нинішнього економічного становища України є відносна фінансова стабілізація. Основою цього стало постійне зменшення бюджетного дефіциту. Якщо на середину 1994 р. він становив 31,2% від валового внутрішнього продукту, то на кінець року - близько 10%, а у 1995 р. він не перевищував 7,3%. У 1996 р. дефіцит бюджету був ще менший.

     Важливою  подією стала грошова реформа. Протягом 2-16 вересня 1996 р. введено в дію  повноцінну національну грошову одиницю України - гривню.

     Одним із проявів фінансової стабілізації в Україні є те, що практично незмінним впродовж тривалого часу залишався валютний курс гривні. Це створило умови для швидкого зниження облікової ставки Національного банку України. Від рівня 300% у жовтні 1994 р. облікова ставка знизилась до 21% у 1997 р.

     З'явилися  позитивні тенденції у зовнішній торгівлі, її обсяг за 1997 р. становив приблизно 30,5 млрд. дол., з яких біля 14 млрд. припадає на експорт.

     Основним  торговим партнером України залишається  Росія, на яку за підсумками 11 місяців 1997 р. припадало 26% українського експорту і 46,7% імпорту (товарообіг за 11 місяців становив 10,45 млрд. дол.). Великими торговими партнерами України є також Німеччина (товарообіг 1,63 млрд. дол.), Китай (1,13 млрд. дол.), Білорусія (1,11 млрд. дол.), Туркменія, США, Польща, Туреччина та Італія. Всього ж частка експорту товарів у ВВП становить для України біля 25%.

        Економічна політика України знайшла підтримку світового співтовариства. Країни "Великої сімки" та найбільш впливові міжнародні фінансові організації - МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку наприкінці 1994 - початку 1995 рр. надали Україні вкрай необхідну кредитну підтримку обсягом майже 4 млрд. дол.

     Протягом 1999 року тривала економічна криза, що виражалася у:

зниженні обсягів  ВВП (на 0,4%), реального рівня споживання населення (на 10,9%), скорочення внутрішнього (на 5,4%) і зовнішнього (на 14,5%) товарообігу;

високому рівні  інфляції (23%), падінні загальної  платоспроможності, реальному зменшенні порівняно з 1998 роком бюджетних прибутків (на 8%) і зростанні поточної бюджетної заборгованості (на 1,1 млрд. грн.);

зменшенні обсягів  інвестицій в основні фонди у  доларовому обчисленні — на 28%.

     Сталися структурні зміни негативного значення, що подовжують тривалість кризи: у промисловості прискорено зростали обсяги проміжного продукту (металургії, електроенергетики); різко збільшилася готівково-грошова (на 33,8%) та бюджетно-вексельна маса при високому офіційному (1, 52% ВВП) і неофіційному (1,0%) дефіциті бюджету та рості зовнішнього боргу (на 1,1 млрд. дол.); збільшилися також обсяг тіньового обороту і скоротилися податкові відрахування (58% від планової суми).

     Уповільнилися ринкові реформи, внаслідок чого зросли неплатежі постачальникам і по заробітній платі; знизився прибуток і впали реінвестиції;посилилася цінова незбалансованість на ринках монопольних товарів.

     З позитивних явищ 1999 року варто назвати  деякі збільшення реальної маси банківських  кредитів економіці (на 5,4%); досягнення прибутковості зовнішньої торгівлі України (1,9 млрд. дол.) та позитивного сальдо поточного платіжного балансу (1,7 млрд. дол.); часткове поліпшення структури грошової маси — збільшення частки депозитів і резервної міжнародної валюти (із 54,5%) — у 1998 р. до 56,6% — у 1999 р. ), завдяки чому вдавалося утримувати плавність динаміки цін та валютного курсу.

ВВП знизився у  порівнянні з 1998 р. на 0,4%, були знижені  також галузеві показники: обсяг роздрібного товарообігу — на 5,4%, обсяг платних послуг населенню — на 7,1%, обсяг сільськогосподарського виробництва — на 5,7%, вантажообіг транспорту — на 3,8%, обсяг зовнішньої торгівлі товарами і послугами — на 14,6%. Вперше за роки незалежності України зафіксовано зростання промислового виробництва, що склало 4,3%, середньодобове виробництво зросло на 5,6%. [19]

     Істотно вплинув на загальний показник ріст виробництва у харчовій, деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості, обумовлений результатами приватизації й припливом іноземних інвестицій у цій галузі.

     Протягом  року було допущено значне погіршення фінансово-грошових параметрів економіки: інфляція склала 23% замість прогнозованих 16%; середньорічний курс гривні досяг 4,13 замість 4,0 грн./дол. , виходячи з валютного коридору: бюджетний дефіцит досяг 1,5% ВВП замість 1,0% — за Законом про держбюджет; грошова маса (МЗ) зросла за рік на 40%, у той час як маяки вказували на 20%-вий ріст. Була здійснена масштабна готівково-грошова емісія з метою покриття заборгованостей з соціальних виплат. Внаслідок цих фінансово-грошових операцій частково вдалося погасити старі борги (по зарплаті, пенсіях, дотаціях, асигнуваннях, бюджетній сфері і ін.), проте набрала обертів інфляція — її надлишковий потенціал продовжує реалізовуватися в 2000 році. Відзначимо, що надлишкова грошова і вексельна емісія не зупинили ріст неплатежів в економіці: кредиторська заборгованість підприємств виросла за рік на 70 млрд. грн. (у 1998 р. її приріст був 34 млрд. грн.).

     В умовах фінансової нестабільності 1999 р. була здійснена лібералізація валютного ринку і курсоутворення гривні. Це дало можливість вийти на реальні значення валютного курсу, починаючи з ІІ кварталу. Девальвація гривні (а в цілому за рік вона знецінилася щодо американського долара на 52%) дозволила обмежити імпорт і стимулювати експорт, внаслідок чого з ІІІ кварталу року зовнішня торгівля стала прибутковою. Експорт товарів і послуг за рік — 14,7 млрд. дол. (16,5 у 1998 р.), імпорт товарів і послуг — 12,8 млрд. (16,1 у 1998 р.), позитивне сальдо — 1,9 млрд. дол. (350,7 млн. у 1998 р.). Сальдо зовнішньої торгівлі товарами залишалося негативним (експорт — 11,6 млрд. дол., імпорт — 11,8 млрд. дол., негативне сальдо — 264,6 млн. дол.).[18]

       Упродовж 2007 року урядом здійснювались послідовні кроки у напрямі забезпечення стабілізації в економіці, збалансування бюджету, підвищення рівня життя всіх верств населення. Зокрема, здійснювались заходи, щодо: лібералізації валютного ринку, покращення інвестиційного іміджу країни, посилення іноваційності національної економіки, прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на імплементацію національного законодавства до норм СОТ, поліпшення відносин з партнерами із зовнішньоекономічної діяльності.

     Реальне зростання ВВП становило 7,3 %, що є високими в порівнянні з 2005 (2,8%) і 2006 рр. (6,2%).Таке зростання відбулось за рахунок таких позитивних чинників:

• активізація інвестиційної діяльності порівняно з попереднім роком обсяг інвестицій в основний капітал зріс на 32,2%;
• розширення споживчого попиту на внутрішньому ринку, що зумовлене збільшенням реальних наявних доходів населення (за 2006р.-на 13,4%, 2007р.- на 11,7%)
• сприятливої кон’юктури світового ринку і зростання цін на металургійну продукцію, збільшення виробництва у переробній промисловості;
• підвищення активної підприємницької діяльності (обсяг виробництва зріс на 14,3%);
• активізації промислової і будівельної діяльності.

Спостерігалось  зростання основних показників розвитку зовнішньої торгівлі. Експорт товарів  за 2007 рук зріс на 30%, а імпорт товарів  збільшився на 33,8% до37,5 млрд. грн.

Сальдо у торгівлі товарами склалося від’ємним  у сумі майже 6 млрд. дол. США (2006р. воно дорівнювало 3,8 млрд. дол.).

Позитивна динаміка споживання і виробництва обумовила  якісні зрушення як на мікро рівні - у сфері фінансів підприємств, так і на макрорівні – отримання збалансованості бюджету, що істотно вплинуло на укріплення макроекономічної ситуації та фінансової стабільності держави. Порівняно з 2006 роком обсяги отриманого прибутку підприємствами збільшились в 1,4 рази, а частка збиткових підприємств зменшилась на 33,8%.Доходи зведеного бюджету зросли на 26,4 %.Серед них найбільшу частку становили надходження від податків.

Грошово-кредитна політика була спрямована на забезпечення сприятливих умов для кредитної  підтримки економічного розвитку з  одночасним запобіганням утворенню  монетарних ризиків для цінової  стабільності. Сприятливі макроекономічні та монетарні умови зумовили інтенсивне нарощування банками активно-пасивних операцій та покращення якісних характеристик. Утримувалась тенденція до збільшення ресурсної бази банків - загальний обсяг депозитів збільшився на 34,5%,коли в 2006 році він становив26,1% до 248 млрд. грн. Офіційний курс гривні до долара становив 5,05 грн./дол.

У поточному  році в Україні спостерігалась нетипова інфляційна динаміка. На початку року не було зафіксовано характерних  для цього періоду високих темпів інфляції, за підсумками вона становила 1,9% і була значно нижчою за роки спостережень.

У той же час, зазвичай дефляційний період продемонстрував  високі темпи зростання цін і  в цілому за 2007 рік інфляція зросла до 8,6%. Основними чинниками прискорення інфляційних процесів на споживчому ринку стали: зовнішні умови, нехарактерні погодні умови та політична ситуація.

     Основним  результатом розвитку економіки  було покращення якості росту за рахунок  суттєвого прискорення темпів зростання  інвестицій, забезпечення на сам перед збалансованості національної економіки,  структурних змін щодо усунення диспропорцій, які були причинені економічними шоками у попередні роки.

На сьогоднішній день розвиток економіки України  знизився і бажає найкращого. У  зв’язку з сьогоденною кризою с країні збільшився рівень безробіття, зростає рівень інфляції, спостерігається недовиробництво, адже закриваються всі підприємства і заводи . Ця ситуація нагадує роки, коли Україна тільки стала незалежною. Більш повні данні за роки зростання економіки ми можемо простежити в табл. 2.2. [21,18] 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2.2

Показники розвитку економіки 1996-2010рр. 

Із сказаного  випливають такі висновки:

     1. Типова криза, що спонтанно  виникає й усувається за рахунок  саморегуляції ринкового механізму,  характеризується тим, що зниження  цін в умовах надвиробництва  супроводжується здешевленням кредиту. Кредит стає доступнішим, що, у свою чергу, пожвавлює інвестиційний процес і зрештою виводить економіку ведені в таблиці і зі стану застою.

      2. Криза, яка супроводжується інфляцією,  спотворює причинно-наслідкові зв'язки  в економіці, засвідчуючи, що  держава "перегнула палицю", втручаючись у циклічний розвиток  економіки, і її втручання,  яке оцінювалося як позитивне  в короткостроковому періоді,  спричинило негативні наслідки в довгостроковому періоді, що потребує значного часу для свого вирішення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ  КРИЗИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ 
 

     Утвердження реальної незалежної держави неможливе  без створення стабільної високоефективної національної економіки. Проте, уже на час проголошення незалежності, Україна виявилася немічною і деформованою  в економічному відношенні, в якій швидкими темпами відбувався спад виробництва  і наступала  всеохоплююча економічна криза.

     Причинами соціально-економічної катастрофи в Україні  доцільно поділити на три основні групи: до першої належать ті, що були успадковані від СРСР; до другої – спричинені діями реформаторів з часу проголошення незалежності України; до третьої – причини, зумовлені необхідністю самої трансформації існуючої економічної системи, перехідним періодом такої трансформації, який, як свідчить досвід інших країн, не може відбуватись не відбуватись у формі за глибиною криз, потрясінь.

     Перш  за все Україна від СРСР успадкувала такі риси, як монополізм, екстенсивний шлях розвитку, диспропорційність, для подолання яких потрібен тривалий час. Економіка республіки була тісно пов’язана з загальносоюзним господарським комплексом. Основна частина її товарної продукції орієнтувалася на продовження виробничого процесу в інших республіках. Тому розрив усталених економічних зв’язків боляче вдарив по виробництву. Науково-технічна й технологічна відсталість та низька конкурентоспроможність не дозволили швидко інтегруватися у міжнародний поділ праці. Хибною також виявилась орієнтація на Європу. З часом виявилося, що вітчизняні товари неконкурентоспроможні, і в Європі нас ніхто не чекає. Тому недоцільно було відмовлятися від ринку СНД, який швидко захоплювали інші держави. Для промисловості України характерна її висока енергоємність, а отже, не маючи достатніх власних родовищ нафти й газу, вона залежить від держав – постачальників енергоресурсів. Ситуація ускладнилась особливо після того, як Україна стала платити за нафту й газ реальну ціну.  
    Негативну роль відіграють ряд суб’єктивних факторів. Значна частина суспільства, і в першу чергу керівництво республіки, психологічно була не готова до економічних перетворень. Реформи не мали достатнього наукового підгрунтя. Українські економісти й політики були недостатньо знайомі з законами ринкової економіки. Слабкою залишалася правова база ринкових перетворень: багато законів відірвані від реалій, нечіткі, нерідко суперечать один одному. У законотворчій діяльності народні обранці нерідко керуються не економічною доцільністю, а власними амбіціями, чи власними інтересами, а не загальнодержавними. Дестабілізуючим чинником виступає політичне [11,C.338-339;2,C.436-439]протистояння, небажання йти на певні компроміси.  
       Національний банк України намагався дотримується суворої антиінфляційної політики, проте ці кроки не підкріплювалися скороченням бюджетних витрат, а приборкання інфляції досягалося шляхом затримок виплат заробітної плати, стипендій, пенсій тощо. Недосконала податкова політика, хронічні затримки прийняття щорічного бюджету бумерангом били по виробництву. У 1998 р. 50 % підприємств країни були  збиткові, тоді як ще 1996 р. вони становили 12 %. Економіка набуває напівкримінальних рис – „тіньовий сектор” становить близько 60 %. Зростає зовнішня заборгованість України: вона досягла вже 12 млрд. доларів. 
   Негайних перетворень потребувало сільське господарство. Постійно скорочувався обсяг виробленої сільськогосподарської продукції: її обсяг у 2000 р. склав 70 % від рівня 1991 р. Внаслідок неефективності сільське господарство стало одним з головних факторів розкручування інфляційної спіралі. Поглибилася диспропорція між цінами на сільськогосподарську й промислову продукцію: з 1990 р. розрив на користь останньої збільшився у п’ять разів.  Отже, за роки незалежності Україна втратила економічного потенціалу майже в 2 рази більше, ніж за роки Другої світосовї війни.