Аналіз виробничих витрат та собівартості продукції тваринництва

Виходячи з даних  таблиці 1.6 видно, що доход в ВАТ “ Сонячне в 2007р. порівняно з 2005р. зріс на 174,6%. Виробництво продукції найбільше при виробництві живої маси ВРХ і складає 142,2%. На другому місці знаходиться виробництво приросту живої маси свиней – 113,8%, далі іде виробництво молока–106,5%, виробництво зернових – 75,6%, а соняшнику 68,6%. Прямі затрати праці на всю продукцію сільського господарства складають 83,3%. А собівартість реалізованої продукції збільшилась на 105,6%.

Ефективність сільськогосподарського виробництва в господарстві розглянемо в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7

Основні економічні показники ВАТ «Сонячне»

Показники	2005р.	2006р.	2007р.	2007р. до 2005р.
Одержано з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн. - валової продукції  (  в одиниці по порівняних цінах 2005р.)
- доходу (виручки) від  реалізації
- прибутку(+) (збитку -)
Вироблено с.-г. продукції  в натуральному виразі з розрахунку на 100 га ріллі, ц - зерна - соняшника - овочів приросту  живої маси свиней	2725 275,2 --- 23,6	2343 328,8 ---- 27,1	2134 195,7 --- 27,7	78,31 71,11 --- 117,4
на 100 га сільськогосподарських угідь, ц: -молока -приросту живої маси  ВРХ	70,04 8,23	60,8 8,42	77,3 12,13	110,4 147,4
Капіталовіддача,  грн	1,71	1,72	1,78	104,1
Капіталомісткість  , грн	0,58	0,58	0,56	97
Вироблено  валової  продукції з розрахунку на : - 1 середньорічного робітника,  зайнятого в сільському господарстві, грн 1 люд.-год прямих затрат праці, грн.	31,5   12,8	34,5   13,5	36,2   14,6	115,1   114,4
Рівень рентабельності сільського господарства, %	122,2	165,1	202,1	Х

З даних таблиці 1.7 видно, що продукції тваринництва вироблено в 2007р. більше ніж в 2005р.(живої маси свиней – 117.4%,ВРХ-147.4%, молока – 110.4%), а продукції рослинництва вироблено  в 2007р. менше ніж в 2005р.(зерна – 78.31%, соняшника –71.1%). Капіталовіддача в 2007р. збільшилась –на 104.1%, а капіталомісткість зменшилась на 97 %.Рівень рентабельності став більше на 165,4%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ТА

СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

 

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії  становлять вартість спожитих засобів  виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість – один з найважливіших показників господарської  діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших ознакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її  собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

 Важливо зазначити  й те, що прибутковість підприємства  знаходиться в оберненій залежності  від собівартості. З її зниженням  зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У сільськогосподарському виробництві , як зазначає Андрійчук  Т.В., розрізняють декілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість  визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних  і природний умов.

Суспільна собівартість  розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середня галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу – по району, області.

За економічним змістом і  видами витрат, що включаються у  собівартість продукції, розрізняють  виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати  пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну і галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції  слугує  реальним відображення витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відображає сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто являє собою середню собівартість продукції по галузі.

На собівартість продукції як економічний  показник впливає велика кількість  чинників, що враховують специфіку кожної галузі економіки, кожного окремого підприємства. Високий рівень собівартості продукції може свідчити про наявність на підприємстві застарілого технологічного устаткування, про нераціональне використання робочого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу, сировину або високі транспортні витрати, непродуктивну технологію, високі адміністративні витрати, недосконале дослідження ринку, тощо.

При проведенні економічного аналізу  розрізняють собівартість планову і фактичну.

Планова собівартість відображає індивідуальні  витрати конкретного підприємства, які плануються виходячи з норм, тарифів, цін, ставок поточного періоду.

Фактична собівартість – це виражені в грошовій формі індивідуальні  витрати кожного підприємства за даних умов.

На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі  щоденного оперативно-технічного та бухгалтерського обліку витрат на виконання  робіт та виготовлення продукції.

Собівартість одиниці продукції  визначається за допомогою певних методів. Їх вибір залежить від особливостей технології та організації виробництва, характеру продукції, що виробляється. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції.

Застосовується в тих  галузях, де одержують лише один вид  однорідної продукції. Собівартість одиниці  продукції при цьому визначають  діленням суми понесених витрат на даному об`єкті планування і обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг).

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. У тваринництві гній також оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як вовна-лінька, пух, перо, роги, міражні яйця оцінюються за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.
3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.
4. Коефіцієнтний метод. Застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції. Її розраховують шляхом проведення за допомогою прийнятих коефіцієнтів усіх видів продукції в основний. Цим методом визначають, наприклад, собівартість продукції свинарства.
5. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненими за реалізаційними цінами.
6. Комбінований метод. Включає два або більше вищезазначених методів.

Об`єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві – яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиць; в рибництві – собівартість мальків, риби однорічного віку і товарної риби.

Собівартість молока і приплоду визначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції.

По молодняку ВРХ  і худоби на відгодівлі визначають собівартість центнера живої маси і центнера її приросту. Щоб розрахувати приріст живої маси, необхідно до живої маси тварин на кінець року добавити живу масу вибулого(облікового) за рік поголів`я (включаючи загиблих тварин) і від одержаного результату відняти живу масу поголів`я худоби на початок року, живу масу поголів`я, що надійшло протягом року, і живу масу приплоду. Собівартість центнера приросту живої маси визначають методом вилучення із загальної суми витрат вартості побічної продукції (гною). У фактичну собівартість приросту живої маси за відповідними видами і групами тварин включають втрати від загибелі молодняка і дорослої худоби на відгодівлю, за винятком витрат, що відшкодовуються за рахунок винних осіб, і тих, які сталися внаслідок епізоотії та стихійного лиха.

Загальна сума витрат для визначення собівартості 1ц. живої  маси обчислюється сумою початкової балансової вартості тварин на початок  року, вартості тварин, переведених  на вирощування і відгодівлю протягом року (в обліку – без маси загиблих тварин). Собівартість 1 ц. живої маси худоби є важливим економічним показником, оскільки на його основі визначається собівартість тварин, що реалізуються підприємством, здійснюється грошова оцінка молодняка, який переводиться в основне стадо, і собівартість тварин, що залишилися на кінець року.

 

РОЗДІЛ 3.  
ДИНАМІКА СОБІВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

 

Усі природні та суспільні  явища перебувають в постійному русі, розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою, а  статистичні показники, які характеризують стан і зміну явищ у часі, - рядами динаміки. Дослідження процесу розвитку явищ у часі є одним з найважливіших  завдань економіко-статистичного аналізу. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх у конкретних цифрах.

Визначимо показники  динаміки базисним і ланцюговим методами (за даними ряду динаміки) і значення показників наведемо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Показники динаміки собівартості 1 ц свинарства

Рік	Собівартість валової  продукції свинарства,  грн.	Абсолютний приріст, тис. грн.		Темп зростання, %		Темп приросту, %		Абсолютне значення 1% приросту, тис. грн..
		базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий
Умовні позначення	Рі	А о.	А л.	Т зр. о.	Т зр. л.	Т пр. о.	Т пр. л.	АЗ 1% пр.
1999	836,07	0	-	100	-	0	-	-
2000	923,10	87,03	87,03	110,41	110,41	10,41	10,41	8,36
2001	903,85	67,78	- 19,25	108,11	97,92	8,11	- 2,09	9,23
2002	641,02	-195,05	- 262,83	76,67	70,92	- 23,33	- 29,08	9,04
2003	668,16	-167,91	27,14	79,92	104,23	- 20,08	4,23	6,41
2004	560	-276,07	- 108,16	66,98	83,81	- 33,02	- 16,19	6,68
2005	450	-386,07	-110	53,82	80,36	-46,18	-19,64	5,60
2006	462	-374,07	12	55,26	102,67	- 44,74	2,67	4,50
2007	784	-52,07	322	93,77	169,70	-6,23	67,7	4,62
å	6228,2