Аналіз фінансового стану підприємства

    З позиції довгострокової перспективи  фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, залежністю від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал. Співвідношення між цими величинами дозволить оцінити довгострокову платоспроможність.

    Інформація  про власний капітал згідно з  Інструкцією № 291 узагальнюється на рахунках класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" і відповідно до П(С)БО 2 відображається в розділі І Пасиву Балансу, рядках 300 - 380.

    Величина  позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації за такими розділами Балансу: розділ II "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", розділ III "Довгострокові зобов'язання", розділ IV "Поточні зобов'язання", розділ V "Доходи майбутніх періодів".

    Розглянемо  наступні коефіцієнти, які можна  використати для аналізу довгострокової платоспроможності підприємства: 
1) коефіцієнт концентрації власного капіталу, 
2) коефіцієнт концентрації позикового капіталу; 
3) співвідношення позикового і власного капіталу; 
4) коефіцієнт забезпеченості за кредитами.  
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Коефіцієнт розраховується за формулою 
           ( 1.7 )

    Чим вище значення цього коефіцієнта, тим  більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо. його значення дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. 
Згідно з Методикою № 81 і Методикою № 22 підприємство вважається фінансово стійким за умов, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50 %. Хочемо звернути увагу також на П(С)БО 5, відповідно з до якого заповнюється форма фінансової звітності "Звіт про власний капітал". Показники наведені у Звіті, можна використовувати для аналізу динаміки структури власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. доповненням до попереднього коефіцієнта їх сума дорівнює 1 (або 100 %). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Коефіцієнт розраховується за форму: 
    ( 1.8 )

3. Співвідношення позикового капіталу і власного. Як і вищеперелічені, коефіцієнти, цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стабільності підприємства. Він розраховується за формулою: 
         ( 1.9 ) 

    Показник  має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених  в активи підприємства, припадає ЗО коп. позикових коштів. Зростання  показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт покриття відсотка). З його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступень захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Він розраховується за формулою: 
                             ( 1.10 )Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

    Можна сформулювати правило, яке застосовне для підприємств будь-яких типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

Оцінка  рентабельності.

    На  короткострокову і довгострокову  платоспроможність підприємства впливає  його здатність отримувати прибуток. У зв'язку із цим розглянемо такий аспект діяльності підприємства - рентабельність, яка є якісним показником ефективності роботи підприємства.

    Звичайно  при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. При розрахунку цих показників використовуються: 
— чистий прибуток, що визначається як балансовий прибуток за вирахуванням платежів до бюджету (ряд. 220 ф. № 2); 
— чиста реалізація, що визначається як виручка від реалізації без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (ряд. 035 ф. № 2).

    Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна  орієнтуватися при аналізі, не існує, тому зростання вищезгаданих показників у динаміці за періодами звітності  розглядається як позитивна тенденція.

    Розглянемо  показники рентабельності. 
1. Рентабельність продажу (інше найменування цього показника - коефіцієнт "прибуток/ продаж", норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою 
                            ( 1.11 ) 
Перш ніж розглянути другий коефіцієнт рентабельності - рентабельність активів, розглянемо такий показник, як коефіцієнт оборотності активів.

    Коефіцієнт  оборотності активів.  Він характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів. 
                        ( 1.12 )

    2. Рентабельність активів (інше найменування цього показника - коефіцієнт "прибуток/актив" ). Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів: 
                         ( 1.13 ) 
Зазначимо, що коефіцієнт об'єднує два показники: частку прибутку в одній гривні реалізації та оборот активів. Вище ми розглянули, що частка прибутку в одній гривні реалізації обчислюється за допомогою показника рентабельності продажу, а оборот активів - за допомогою коефіцієнта оборотності активів. Тобто

добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта  рентабельності активів.

Аналіз  ліквідності і  платоспроможності

Ліквідність балансу  визначається як ступінь покриття зобов’язань  підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну  погашення зобов’язань. Від ліквідності  балансу відрізняється ліквідність  активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менший час, необхідний для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу здійснюється шляхом порівняння засобів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені в порядку зменшення ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, що згруповані за термінам їх погашення і розташовані в порядку зростання термінів.

     Для визначення ліквідності балансу  необхідно порівняти підсумки наведених груп по активу і пасиву.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і активів, які швидко реалізуються, з найбільш негативними зобов’язаннями і короткостроковими  пасивами дозволяє виявити поточну  ліквідність.

Зіставлення активів, що реалізуються, з довгостроковими і середньостроковими пасивами дозволяє виявити ліквідність, що може виникнути в майбутньому.

Поточна ліквідність  свідчить про платоспроможність  або неплатоспроможність найближчим часом.

Майбутня ліквідність  є прогнозом платоспроможності  на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

     Оскільки  у відповідних групах активу і  пасиву представлена лише частина цих  надходжень і платежів, то прогноз  платоспроможності є приблизним.

     Аналіз  ліквідності балансу зводиться  до перевірки того, чи покриваються зобов’язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких в грошові кошти з певною часткою точності рівний терміну погашення зобов’язань.

     Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву балансу ліквідності (терміни  до 3-х місяців) відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву (терміни від 3-х до 6-ти місяців) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекій перспективі.

Порівняння підсумків  по активу і пасиву третьої і четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно недалекому майбутньому. Аналіз ліквідності балансу дає досить повне уявлення про фінансовий стан підприємства з точки зору можливостей своєчасного здійснення ним розрахунків.

Для аналізу  фінансового стану складаються  також аналітичний баланс по формі , за даними якого визначаються показники  фінансової тривалості, ліквідності. Розглянувши  порядок перегрупування статей балансу, переходимо до вивчення конкретних питань.

1. Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт "лакмусового папірця"). На відміну від попереднього, він ураховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). "Швидкий" коефіцієнт розраховується за такою формулою 
                 ( 1.14 )

* Витрати майбутніх  періодів включаються до складу  поточних активів у тій частині,  яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу. 
**Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов'язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина — виробничі запаси. Виключаються матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою єситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1 : 1.  
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою 
                   ( 1.15 )Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. В практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, і за цими показниками не можна робити відразу негативні висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред’являли йому свої боргові вимоги. Зазначимо, що в Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке повинне бути не меншим 0,2 - 0,25. 
3. Загальний коефіцієнт визначається:

    Поточні активи (підсумок ІІ розділу активу + підсумок ІІІ розділу активу) / поточні  зобов’язання (підсумок ІІІ розділу  пасиву).

За цим коефіцієнтом одержують загальну оцінку ліквідності активів. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів, отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі і від виду діяльності. В західній обліково-аналітичній практиці наводиться критичне нижнє значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання.