1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА.

    

1.1. Економічна сутність, мета та значення оцінки фінансового стану підприємства

 

    За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

    Особливого  значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

    Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності  та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого  підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності.

    Фінансовий  стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів .

    Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів  його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

    Як  правило, що вищі показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

    Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших  характеристик діяльності кожного  підприємства.

    Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

    Аналіз  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. 
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

    У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

    При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні  цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

    Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній  базі, включаючи й оперативні дані. 
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

    Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

    1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння  кожної позиції звітності з  попереднім періодом;

    2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

    3) трендовий аналіз - порівняння кожної  позиції звітності з рядом  попередніх періодів та визначення  тренду, тобто основної тенденції  динаміки показників, очищеної від  впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

    4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

    5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

    6) факторний аналіз - визначення впливу  окремих факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

    Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану  підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу. 
 
 

1.2. Система показників аналізу фінансового стану підприємства та їх класифікація

 

Коефіцієнти  управління активами  

    Одне  із завдань управління фінансами  – визначити, як краще використати  ресурси підприємства.

    Коли  досягнута збалансована структура  активів, тобто зберігається правильна  пропорція між обсягами наявних  коштів, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами, а також вкладеннями в основні кошти, зростає спроможність підприємства давати прибуток. Розрахунок групи цих коефіцієнтів призначений дати відповідь па питання про рівень достатності активів підприємства щодо поточних або запланованих обсягів продажів підприємства.

    Тут найважливішими є чотири  показники:

    · середній період покриття дебіторської заборгованості;

    · коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів;

    · коефіцієнт оборотності необоротних (основних) активiв;

    · коефіцієнт оборотності активів.

              ( 1.1)

    Цей показник використовують для визначення середнього періоду часу, протягом якого підприємство повинно чекати отримання готівки після укладення  угоди. Цей період має назву: середній період стягнення боргів.

    Показник  середнього періоду стягнення боргів може бути визначений також

на підставі порівняння умов, за яких підприємство продає свій товар.

    Якщо  тенденція збільшення заборгованостей, що їх сплачують із запізненням, розвивалась протягом останніх років, то це є індикатором зміни кредитної політики в бік скорішого стягнення платежів за рахунками до оплати.

           ( 1.2 )

    Припустимо, що для підприємства X цей коефіцієнт становить 5,0. Це означає, дуже приблизно, що кожне найменування товарно-матеріальних запасів підприємства було повністю продано, а потім поновлено, тобто обернулося  5 разів на рік.

    Припустимо  далі, що середній показник коефіцієнта  оборотності по галузі становить 9,0. Це означає, що підприємство X має зайві товарно-матеріальні запаси і необхідно провести аналіз непридатних запасів або застарілих товарів, які не відповідають оголошеній вартості.

    Крім  того, якщо є такі відхилення коефіцієнта  оборотності, то це свідчить про необхідність обчислення коефіцієнта ліквідності оборотних активів.

    

 ( 1.3 )   

    Показник  відображає ефективність використання землі, будівель, обладнання порівняно з обсягом продажів за рік. Найчастіше застосовують його для аналізу динаміки використання необоротних засобів у середині підприємства, а не для порівняння з іншими підприємствами.

    Якщо  ж все-таки необхідне порівняння з іншими підприємствами, то при  визначенні вартості основних фондів необхідно враховувати термін їх придбання та рівень інфляції за цей період, інакше можна отримати хибні результати.

    

                                 ( 1.4 )

    Показник  характеризує ефективність використання усіх активів підприємства - як необоротних, так і оборотних. На його величину впливають усі інші показники цієї групи.

    Зменшення коефіцієнтів оборотності небажане, тому що воно свідчить про зниження ефективності використання підприємством своїх ресурсів. У такому разі підприємство не забезпечує достатнього обсягу торговельного збуту за рахунок наявних інвестицій в основні засоби підприємства. Слід збільшити обсяг збуту та переглянути доцільність використання окремих основних активів (деякі повинні бути ліквідовані, можливі, деякі придбані при тому).

    Крім  того, для характеристики ефективності використання ресурсів підприємства застосовують такі показники:

    · оборотність оборотних засобів у днях;

    · середня оборотність запасів у днях;

    · коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

    · термін погашення кредиторської заборгованості у днях.  

    Основний  коефіцієнт доходності – це коефіцієнт, що показує спроможність активів фірми давати поточний дохід. Його визначають діленням величини доходу до вирахування процентів та податку на величину загальної вартості майна (суми активів балансу).

    

    ( 1.5 )

    Цей коефіцієнт показує спроможність активів  підприємства давати дохід без урахування впливу на суму податків та величини поточного капіталу. Він корисний для порівняння підприємств, що перебувають у різних позиціях за величиною оподаткування та величиною позичкового капіталу. 
 
 
 

    Коефіцієнт  прибутковості активів  (після вирахування процентів та податків) – це відношення величини чистого прибутку до величини загальної вартості майна.

    

( 1.6 )

    Низький рівень цього показника залежить від двох факторів:

    1)  невисокого показника основного коефіцієнта доходності підприємства;

    2) вищого, ніж середнє значення, показника використання позичкових коштів.

    Обидва  ці фактори призводять до доволі низьких  показників чистого доходу підприємства.

    Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності і доцільності  вкладення фінансових ресурсів в активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити структуру майна і джерела його утворення, причини зміни складових майна і джерел. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

    Методика  аналізу:

    За  даними балансу (форма 1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу (валюта балансу) і сума джерел утворення цього  майна (підсумок пасиву балансу) на певну  звітну дату.

    Далі  визначається відхилення по кожному виду майна і джерелах його утворення, для чого зіставляються дані на кінець звітного періоду з його початком. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел їх утворення.

    Детальний аналіз цього питання дозволяє встановити, до якої межі можна розраховувати  на власні кошти, скільки треба взяти  позики, а також наскільки ефективно  використовуються кошти — власні і позичені. Це дозволить менеджеру вирішити, чи надійні джерела одержання коштів і що слід зробити, щоб в перспективі забезпечити грошові надходження, наскільки напрямки використання коштів відповідають стратегії підприємства (фірми) з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації. Модель і етапи аналізу складу і структури можуть бути такими: