Формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва

Для розвитку емоційної чуйності велике значення має освоєння школярами  одного і того ж життєвого змісту, вираженого за допомогою різних видів  мистецтв. На уроках музичного мистецтва  використовуємо приклади з образотворчого мистецтва, літератури. Так, на уроці рідної мови в 2 класі школярі знайомилися з віршем М. Каріма «Осінь». На уроці музики вони розучували пісню композитора  Я. Степового  «Висне небо синє ». Для активізації образних уявлень та необхідних глядацьких асоціацій  показуємо учням картину художника Левітана « Осінній день. Сокольники». Важливо було домогтися того, щоб діти не формально знайомилися з пропонованими їм образами художніх творів про осінь, а постаралися емоційно зануритися в той настрій, який можуть виникати у людини з приходом похмурою і дощовою осені. Хорошою перевіркою того, наскільки добре діти відчули емоційне значення художніх образів, запропонованих для ознайомлення творів мистецтв, може служити не тільки власне виразне виконання пісні, а й твір імпровізацій на тему «Осінь».

Як було сказано вище, встановлення тісних зв'язків між  уроками рідної мови і уроками  музики володіє великими можливостями для формування емоційної чуйності  школярів. Вчителю важливо зрозуміти, що виховання у дітей емоційної  чуйності важливо не самої по собі, а для більш повного засвоєння  тих моральних цінностей, які  містяться в ідейному контексті  музичного твору. Тому  велике значення має обговорення з дітьми змісту розученої пісні. З перших уроків музики пояснюю першокласникам: музика – жива, у ній б’ється серце. Музика вміє розмовляти, у неї своя особлива мова, яку потрібно навчитися розуміти. ( Додаток: урок №32 в 2 класі « Подорож на планету Барвистої Музики», урок №3 в 5класі « Інструментальна музика. Варіації»,  №21 в 5 класі «Взаємозв’язок мистецтв. Від симфонії до скульптури», урок №5 в 7 класі  «Духовна музика»)

Як показує досвід роботи,  для того, щоб музика сподобалася  дітям, педагог повинен дуже ретельно продумати питання якості звучання та використання пропонованої для прослуховування  музики. Навіть сама гарна музика не викличе в серцях дітей потрібного відгуку, якщо вчитель її погано виконує, або розстроєний  рояль і  на ньому западають клавіші, або  ж  при програванні грамплатівки лунає багато сторонніх  звуків:тріску і шипіння, а під час показу творів у магнітофонного запису раптом починає « плисти »звук. Як тільки виникають, якісь неполадки в  звучанні прослухованої музики, діти вмить відволікаються, починають  сміятися і передражнювати звуки  «заевшей» касети і всі самі благі  задуми педагога виявляються зім'ятими  і нереалізованими. Тому ретельне розучування  педагогом дитячого репертуару, уміння його співати і виконувати на високому художньому рівні, не менш ретельна перевірка  та підготовка технічних засобів (програвача, магнітофона, діапроектор для показу слайдів, телевізора) відіграє важливе  значення для виконання завдань  формування культуротворчої особистості  та емоційний відгук школярів на музику різних композиторів. Учитель повинен  також працювати над виразністю своєї мови, міміки та похідних рухів, з тим, щоб бути естетично виразним. Спостерігаючи за тим, як сам учитель  уважно слухає музику, які експресивні  руху він робить в такт звучання музики, як музика відбивається на його обличчі, діти, наслідуючи свого вчителя,  так само намагаються уважно вслухатися в звуки музики і повторювати ті ж самі експресивні руху, які зробив їх вчитель. Оціночні дії педагога в процесі сприйняття і виконання музики (похвала або осуд) також посувають дітей до більш уважного ставлення до музики. У молодших класах для встановлення теплих дружніх відносин між колективом класу і педагогом повинні переважати оцінки заохочуваного і позитивного характеру, звернення як до всього класу в цілому, так і до окремих учнів  («Молодці, добре слухаєте!» або «Мені подобається, як ти співаєш »і т.д.). Правильно дана оцінка  на дії учнів стимулює прояви більш уважного ставлення до музики і отже сприяє формуванню емоційної чуйності, необхідної для реалізації її виховних можливостей .

Через музичну діяльність  учень накопичує знання про музичне  мистецтво, розвиває і вдосконалює  свої музичні та виконавські здібності  й навички, виробляє критерії естетичного  оцінювання. Але це неможливо здійснити  без засвоєння основних музичних понять і необхідної термінології в практичних  видах діяльності.  При проведенні уроків стараємося опанувати музичну грамоту безпосередньо  в процесі  музичної діяльності.

Зокрема, відомості про  способи виконання музики ( людські  голоси, хор, оркестр, інструменти) опановують ся під час слухання, співу та музикування.

 Поняття про засоби  виразності музики ( особливості  музичної мови), з допомогою яких  виявляється в музиці художній задум ( ритм, висотність, рух мелодійної лінії, динаміка, темп, тембр, структура, фактура тощо), вивчаємо  у процесі слухання, розучування музичних творів, виконання музично – ритмічних рухів і творчих завдань.

Ключові поняття 6 про зв’язок  музики з життям, про зв’язок  різних видів мистецтв, види музики, зміст музики ( характер, образність) є предметом вивчення на кожному  етапі уроку, предметом засвоєння  у кожному практичному виді діяльності.( Додаток « Методичний конструктор»п.4 - 7; «Структура продуктивного уроку» п.5)

Музика є універсальною  динамічною моделлю життя і загальнолюдського  духовного досвіду. У музичній діяльності — композиторській, виконавській, слухацькій — ми знаходимо своєрідні канали залучення до духовного надособистісного буття через розчинення індивідуального у всезагальному. Така інтеграція досвідів схожа з ефектом духовної синестезії, коли актуалізуються не лише сукупність відчуттів, а й архетипи і досвіди різних культур.

У Б. Асаф’єва є таке висловлювання: « Музичний твір – це актуалізований і перетворений автором минулий  досвід людини, суспільства, людства. Його зміст складають художньо – інтонаційні  образи, втілені в осмислених звучаннях(інтонаціях)результати відображення й естетичної оцінки дійсності  у свідомості композитора і виконавця. Це світ уявлень, який формується у  свідомості слухача,  про сам твір, про автора і виконавців. Однак  зміст цей залежно від якості діяльності слухача постає перед  ним у різному обсязі» 

Реалізувати цю « якість діяльності слухача» на уроках художньо – естетичного циклу можна лише за умов формування учнів як вдумливих небайдужих слухачів.

Основою будь-якого уроку  мистецтва завжди буде мистецький  твір, а вдумливий споглядач чи слухач зможе його зрозуміти, пропустивши  через своє серце, збагатитися духовно  і тим самим підготуватися  до складних життєвих випробувань.

« Пізнаючи цінності  мистецтва, людина пізнає людське  в людині, піднімає себе до прекрасного…», - сказав Василь Сухомлинський.

«Як відомо музика один із видів мистецтва, який відображає  дійсність і впливає на людину за допомогою осмислених і особливим чином організованих звукових послідовностей. Кожне мистецтво володіє своєю мовою. Музика як мова звукових інтонацій, вирізняється серед них особливою емоційною глибиною.  Музика – це голос нашого серця, тому саме емоційність змісту музики відчувається слухачем насамперед. Музика виражає характер людини, її інтелектуальні і вольові якості, володіє зображальними можливостями. Вона несе в собі цілісний світогляд, їй властиво тотожно виразити переживання людини як  рух, процес з усіма його змінами і відтінками, динамічними наростаннями і спадами, взаємопереходами емоцій і їх зіткненнями», - так відчував  музику О. Я. Ростовський.

Традиційно уроки  будуємо на основі діалогу та полілогу (митець-слухач чи споглядач, учитель-учень, учень-учень). Тому перед і після прослуховування музичного твору проводимо бесіди , які виявляють рівень сприйняття учнями змісту твору, допомагають « зрозуміти життєвий задум, зрозуміти, як переплавив митець цей задум у своїй творчій свідомості, чому втілив саме в цю, а не в якусь іншу художню форму »( Д. Кабалевський), а також дають змогу висловити власну позицію щодо прослуханого. Учні повинниі стати повноправними співавторами аналізу мистецьких творів. Адже саме колективно-творчий характер аналізу на уроці розкриває величезні можливості для створення умов для повноцінного творчого осягнення естетичного змісту мистецьких творів, розвитку культуротворчої особистості школярів.

 Нагадаємо, що сприймання , як найважливіша форма почуттєвого  пізнання дійсності, є відображення  у свідомості людини предметів  або явищ при їх безпосередньому  впливі на органи чуття, у  ході якого відбувається упорядкування  і об’єднання окремих відчуттів  у цілісні образи предметів  і явищ.

 Музичне сприймання, у  зв’язку із специфікою об’єкта  сприймання – музики, поняття  значно ширше, ніж  безпосереднє  почуттєве відображення дійсності,  бо протікає одночасно у формі  відчуттів, сприймання,уявлень, абстрактного  мислення. Це складний багаторівневий  процес естетичного осягнення  і осмислення тих значень, якими  володіє музика як мистецтво,  як особлива форма відображення  дійсності. Він обумовлений не  тільки музичним твором. Але й  духовним світом людини, яка сприймає  цей твір, її досвідом, рівнем  розвитку, психологічними особливостями  тощо.

« Будь-яке почуття, будь-яка емоція прагне втілитися  у відомі образи, які відповідають цьому почуттю, - писав Л. Виготський. – Емоція володіє, таким чином, ніби здатністю підбирати враження , думки і образи, які співзвучні  тому настрою, що володіє ним у дану хвилину». Такий вплив  емоційного фактора на фантазію людини отримав у психології назву закону загального емоційного знака. Суть його в тому, що враження або образи, які мають загальний емоційний знак, тобто справляють на нас подібний емоційний вплив, мають тенденцію об’єднуватися між собою, незважаючи на те, що ніякого зв’язку ні за подібністю, ні за суміжністю між цими образами не існує. Виникає комбінований витвір уяви, в основі якого лежить спільне почуття або загальний емоційний знак, який об’єднує різнорідні елементи, що вступили у зв’язок.

Образи-асоціації безперервно  виникають у процесі сприймання музики. Вони є похідними від емоцій, які виникають у слухача, і  виявляють вплив на їхню інтенсивність, забарвлення, глибину, стають первинним  почуттєвим матеріалом для створення  суб’єктивного музичного образу. При цьому, як справедливо вважає Є. Назайкінський, музика асоціюється  « не з яскраво  усвідомлюваними, чітко видимими, відчутними образами – уявленнями, а з невиразними  комплексними відчуттями, часто емоційного характеру, які не встигають піднятися  до рівня усвідомлення. І лише при  наступному самоаналізі ці сховані  компоненти сприймання можуть набувати форми наочного уявлення, образного  метафоричного визначення…»

« Слухаючи музику, - писав  Б.Асаф’єв, - ми не тільки відчуваємо або  переживаємо ті чи інші стани, але  й диференціюємо матеріал, який сприймаємо, проводимо відбір, оцінюємо, отже мислимо»

У молодшому шкільному віці (6-10)років переважає сенсомоторний характер музичного сприймання. Учні помітну перевагу віддають музиці веселій, жвавій. На другому місці музика маршова, на третьому – повільна, наспівна.

У молодших школярів яскраво  виявляється емоційність сприймання музики. Однак, емоційний відгук у  дітей цього віку має свої особливості, реагуючи на музику безпосередньо, активно, діти не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому вони ніколи не говорять, наприклад про  свої внутрішні переживання, а оцінюють загальний характер музики. Вони не говорять слухаючи музику, « мені було сумно»,та «була сумна музика».

У 3 – 4 – х класах емоційність  сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, що виражає  музика, у чому її смисл. Школяри  стають спроможними досить точно  визначити емоційний склад музики, дати їй образне пояснення, а завдяки  властивій їм спостережливості почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.

У різних учнів один і  той же твір може викликати відмінні асоціації, тому що утворюються вони у неповторному поєднанні індивідуальності слухача , його духовної культури, настроєності, потреб тощо. Однак при всій своїй варіативності, ці асоціації зберігають риси незмінні, обумовлені самим твором, його реальним змістом. Цікавий матеріал щодо природи асоціацій, які виникають в учнів у процесі сприймання музичного твору, дають придумані ними назви. Наприклад,«Ранок» Є. Грига отримав назву здебільшого лірично – романтичного плану  «Сонячний день», « Весна»,«Літо», « Мрія», « Світло» тощо. Як бачимо, більшість відповідей свідчить про розуміння учнями ідейно – образного змісту.

« Через музичний твір людина пізнає дійсність, а також себе у  цій дійсності» (В. Медушевський)

« Краще пізнати істину наполовину, але своїми силами, ніж  пізнати її повністю, проте з чужих  слів»(Р. Ролан)

У підлітковому віці (11 – 15років) помітно зростає роль знань у  музичному сприйманні, посилюється тенденція до предметно-образного тлумачення творів, осмислення їх зв’язків зі змістом музики. Уміння утримувати увагу на абстрагованому, логічно організованому матеріалі, яке розвивається в цьому віці, є передумовою стійкості музичного сприймання, завдяки чому стають доступними відносно складні твори.

Слова видатного музиканта  і педагога Д. Кабалевського: « Справжне, пережите і продумане сприймання музики – основа всіх форм залучення  до музики, тому що при цьому активізується  внутрішній, духовний світ учнів, їх почуття  і думки. Поза сприйманням музика як мистецтво, взагалі не існує. Марно  говорити про будь – який вплив  музики на духовний світ дітей і  підлітків, якщо вони не навчилися відчувати  музику як змістовне мистецтво, яке  несе в собі почуття і думки  людини, життєві ідеї і образи» - є програмними для вчителя  під час аналізу музичних творів з учнями.

« Потреба в самоаналізі  – необхідна ознака розвинутої особистості», - сказав І. Кон.

Аналізувати твір так , щоб поглибити його емоційне сприйняття – ось в чому головне завдання . І саме тому вже з першого класу стараємося сформувати в дітей установку на аналіз твору в процесі його слухання і озброювати їх методикою розгорнутого аналізу музики. ( Додаток: урок №27 в 1 класі «Вокальна та інструментальна музика», урок №32 в 2 класі «Подорож на планету Барвистої Музики»).

Прагну поєднати виховання  і навчання , спонукаючи дитячі душі трудитися протягом усього уроку. Аналізуючи музику, пропоную учням керуватися такою схемою: визначення виду твору, характеру, основних настроїв  і  почуттів; характеристика провідних  елементів музичної мови, їхнього  взаємозв’язку і ролі у створенні  художнього образу;самоаналіз впливу твору, його естетична оцінка.