Формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва

Інноваційна  значущість даного механізму полягає у створенні ефективного процесу виховання інтелектуальної, самодостатньої, з потужним духовним потенціалом людини, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір.

Урок музичного мистецтва  комплексний і включає різноманітні розділи уроку: організація класу і створення емоційного настрою; музичне вітання, розспівування; перевірка домашнього завдання; актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів; повідомлення теми і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності; сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу( знайомство з новою піснею чи музичним твором); застосування учнями знань у нових умовах із метою формування вмінь;  перевірка розуміння та корекція засвоєння учнями нового матеріалу; тести та підсумки уроку. Специфікою уроку музики є різноманітність видів  музично-практичної діяльності. Це: вокально-хорова робота, вивчення музичної грамоти і практичні навички по сольфеджіо, слухання музики, гра на дитячих музичних інструмента та музикування, музично – ритмічні рухи, творчість в галузі музики. Їх поєднання в одному уроці вимагає не формального розподілу уроку на окремі частини, а цілісного. Адже саме під час музичної діяльності залучаються і одночасно активізуються різні нервово-м’язові механізми:зорові,слухові,голосові, розумові.

Реалізації цього методу допоможе вдало обрана форма проведення уроку, його  емоційний фон,  визначення й формулювання освітньої, розвиваючої та виховної мети уроку в тісній взаємодії відповідно до програми, що випливає із певної теми, враховуючи вікові категорії дітей і як наслідок — очікувані результати, тобто знання, уміння та навички, що їх учні опанують і застосують в конкретній ситуації .

Сьогодні, необхідно так  побудувати навчання, щоб воно було продуктивним. Продуктивне навчання – це такий педагогічний процес, який сприяє розвитку культуротворчої особистості в колективі й розвитку самого колективу за допомогою продуктивно орієнтованої діяльності в реальній життєвій ситуації, яка відбувається в групі учнів за підтримки педагога.

Враховуючи життєвий досвід учнів, особливості їхнього музичного розвитку, вчитель обов’язково співвідносить кожен твір з інтересами дітей. Захоплення музикою, любов до неї - необхідна умова для того, щоб вона могла виконати свою виховну та пізнавальну роль.

Структуру продуктивного  уроку музичного мистецтва, мету кожного етапу уроку та  державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів на них можна подивитися в додатку «Система продуктивного навчання у дзеркалі практики проведення специфічних дисциплін ( музичного мистецтва).

 Важливим є повідомлення мети уроку, завдань уроку та вміння школярів самостійно визначати для себе результати роботи на уроці. Для цього впроваджуємо прийом «Очікувані результати». Учні повинні чітко усвідомлювати,  за яким продуктом вони прийшли на урок і яким чином його можна буде використати у подальшій навчальній і культуротворчій діяльності.

Адже урок музичного мистецтва  в школі спрямований на пізнання навколишнього світу засобами музичного  мистецтва та розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з  природним і культурним середовищем  життєдіяльності людини. Одними з  основних його завдань є формування уявлень про сутність, види та жанри  музичного мистецтва, особливості  його інтонаційно - образної мови, засвоєння  основних музичних понять і термінів; формування здатності використовувати  набуті музичні знання та вміння; формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори; розвиток загальних  і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості.

Освітні продукти учнів:

• навчання;
• гіпотези,  дослідження,  твори,  правила, живописні картини тощо;
• установки учнів: поліпшити, досягти, зберегти, взаємодіяти, вдосконалювати;
• праця: результативна, плідна, обміркована;
• відкриття (суб'єктивно нове знання);
• знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат;
• науково-дослідницькі роботи;

Саме ці продукти  дають  змогу  кожній дитині проаналізувати в кінці уроку чи досягненно поставленої мети,  визначити над чим ще слід попрацювати. (Додаток « Система продуктивного навчання у дзеркалі практики проведення специфічних дисциплін ( музичного мистецтва) »)

  Велику увагу приділяємо мотивації  (Додаток « Методичний конструктор» п. V.« Структура продуктивного уроку музики в 1 – 8 кл.» п.2.), яка фокусує увагу дітей на  проблемі й викликає інтерес до теми уроку. На цьому етапі намагаємося відшукати просту, зрозумілу, привабливу мету в колі вікових інтересів та захоплень дітей, адже, маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процесс пізнання та вдосконалення. Скажімо, на уроці «Образи трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” і  драматургія  увертюри –фантазії П.І.Чайковського.» ( Додаток  урок №30 в 7 класі) розмірковуємо над тим, чи існує проблема нерозуміння почуття кохання дітей їхніми батьками  у наш час і які шляхи її розв’язання бачать учні.

Починаючи з перших уроків викладання музичного мистецтва,  звертаємо весь час увагу дітей на те , що музика впливає як на Душу, так і на тіло кожної людини, що підтверджено багатьма дослідженнями. На кожному уроці аналізуємо, як вони відчули вплив музичного твору на себе. Відповіді учнів різні: піднімає настрій; розслаблює тіло, занурюючи його в спокій; знімає стрес;стимулює,пожвавлює учнів; пробуджує емоції та почуття (Додаток « Чому музика сприяє навчанню?»)

 У старших класах розповідаю про музикотерапію, тобто лікування за допомогою музичного впливу. Адже класична музика допомагає людям позбутися багатьох захворювань і відновити фізичні й психічні резерви організму. Знайомлю з системою російського вченого Р. Блаво та його технологією, яка передбачає без лікарський вплив на людський організм із метою активізації природного потенціалу самозцілення, що властивий живій матерії та пропоную самим визначити вплив уроків музичного мистецтва на самопочуття на початку та в кінці уроку.( Додаток «Вплив музики на наші почуття»).

 Також проводжу в   старших класах анкети « Моє  ставлення до музики як до мистецтва», «Джерела знайомства з музикою і знань про неї», « Урок музики в школі», « Я і музика» (Додаток. Анкети)

Таким чином учні усвідомлюють важливість уроків музичного мистецтва і їх значення для формування духовного та фізичного здоров’я.

Залученню школярів до процесу  активного пізнання сприяють проблемні питання та епіграфи , які допомагають вчителю вирішити виховні завдання та змушують учнів розмірковувати не тільки над навчальним матеріалом, а й над загальнолюдськими цінностями, формують високодуховну особистість, її життєву компетентність.

 Наприклад, у 7 класі  на уроці « Відлуння епохи у музичному мистецтві (Духовна музика)» вивішую на дошку проблемне питання: «Чи сучасні думки композиторів ХVIII cт. у XXI ст.?».  Протягом уроку за стратегією сітка Елвермана діти збирають аргументи щодо власної позиції з цього питання, а під час підведення підсумків мають можливість аргументовано висловити свою точку зору.

Намагаюся на уроках  насамперед навчити дітей мислити, висловлювати власні думки та відстоювати їх, сприймати та оцінювати світ за законами Добра, Справедливості, Любові. Цьому  сприяє глибоке усвідомлення порушених  у мистецьких творах проблем з  обов’язковою проекцією на власні судження. Мистецький твір стає поштовхом  для самовдосконалення, роздумів над  власною поведінкою і світом, що оточує.( Додаток: урок №3 в 5 класі « Інструментальна музика. Варіації», урок №4 в 5 класі « Вокально-інструментальна музика. Кантата», урок №18 в 5 класі «Пейзаж у літературі, живописі, музиці», урок №4 в 5 класі «Вокально-інструментальна музика. Кантата»,урок №3 в 5 класі « інструментальна музика. Варіації», «Методичний конструктор…» п.5№ 4 Епіграфи  до  уроків )

 Багаторічний досвід роботи з школярами дає підстави зробити висновок про те, що майже всі діти мають музичні і вокальні дані. Але від того, де і як ці природні задатки розвиватимуться, залежить їхнє остаточне формування, а також зростання  загальномузичної культури учнів. Отже, формування умінь та навичок  повинен проводитися на всіх етапах уроку музичного мистецтва, який має бути цілісним, подібним до художнього твору з єдиною драматургією, неослабним емоційним зарядом.

Наукою доведено, що голосовий  апарат людини, крім своєї основної функції – утворювати звук, бере участь і у сприйманні музики. Цей  факт є доказом того, що виховання у дітей вокальних навичок одночасно сприяє їхньому загальному музичному розвитку. Вокальними навичками є співацька постава, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування. Співацька постава, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, голови, правильне відкривання роту під час співу. Від неї залежить дихання і звукоутворення. Крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.

Під час співу важливе  значення має дихання. Уміння чи невміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інтонування й на інших  характеристиках хорового звучання. Учитель стежить за тим, щоб учні стояли спокійно, набирали повітря  через ніс, не піднімали плечей, дихали вільно й економно витрачали запас повітря. Вдих через ніс не тільки фізіологічно правильно організовує співоче дихання , а й сприяє загальному правильному розвитку дихальної функції. До того ж, під час дихання через ніс вентилюється середнє вухо, і це захищає його від захворювання.

Природне звукоутворення – це один із важливих елементів  вокально-хорового співу. Основним принципом  звукоутворення є зв’язний спів (легато) як основа вокального мистецтва , активна ( але не форсована) подача звука, що не шкодить голосовому апарату. У співі дуже важливе значення мають артикуляція та дикція. У багатьох дітей артикуляційний апарат малорухливий: щелепа затиснута, язик і губи в’ялі та пасивні; діти погано та неправильно відкривають рот; мускули обличчя напружені, від чого воно не виразне.

Позбутися перелічених недоліків допомагають вокально – хорові вправи – розспівування.. Крім того, давно відомо, що звукові вібрації можуть лікувати організм людини.

Ось для прикладу деякі  голосові вправи:

«Гра на сопілці» ( група звуків , здобутих за допомогою напружених губ, наче для гри на сопілці) – позитивно впливає на судини головного мозку, лікує органи мовлення та нюху.

« Полоскання гортані»  - видобування таких звуків стимулює діяльність залоз внутрішньої секреції.

Поспівки на звуки «а», « і» - наводять лад у дихальних  органах, звук «в» - лікує нервову  систему, «м» - здатен заспокоїти.

Наслідки вокальної роботи позитивно впливають і на засвоєння  учнями інших предметів загальноосвітнього циклу. Так, працюючи з хором  над  осмисленням тексту пісні, відчуттям  фрази, використанням потрібної  інтонації, ми водночас виховуємо навички, необхідні на уроках мови і літератури. Виконуючи з учнями  розспівки , пов’язані з розвитком артикуляційного  апарату , виробленям чіткої виразної дикції,  усуваємо вади в усному мовлені. Систематичні заняття вокально-хоровим  співом на уроках музичного мистецтва  сприяють формуванню здорового голосового апарату, його витривалості, що важливо  не тільки для співу, а й для  повсякденної мовної практики. Засвоєння  правильної постави під час співу  допомагає виробити красиву осанку, а це пов’язане з вимогами фізичного виховання . Робота над  оволодінням навичками співацького дихання позитивно впливає на розвиток усього дихального апарату .( Додаток « Методичний конструктор» .п. 2; « Структура продуктивного уроку» п.4,5)

Дуже важливо правильно  розподілити вокальне навантаження , адже сам спів має значний вплив на нервову та серцево-судинну системи. Покращує кровообіг. Але слід звертати увагу на мутаційний період, який у деяких дітей розпочинається з 11 років. Мутація у хлопчиків може тривати від6 – 8 місяців до 2 – 3 років. У дівчаток вона не така тривка. Тому в цей період дитині треба берегти голос, зменшити час вокальних вправ та співу, категорично уникати голосного, форсованого звуку. За перших ознак перевтоми спів узагалі потрібно припинити.

Для виховання духовної культури вчителю необхідно виховувати у  своїх вихованців не тільки спостережливість за зовнішніми явищами дійсності, а  й прислухатися і придивлятися до власного і емоційного внутрішнього світу. Вчителю необхідно частіше  нагадувати своїм учням, що «Музика - це голос нашого серця!». Пропонуючи дітям для сприйняття різні за настроєм пісні - веселі або сумні, спокійні або збуджено-тривожні, вчитель повинен  пояснити за допомогою яких музичних засобів мелодії темпу, ритму, ладу, тембру композитор передає цей настрій  і одночасно з цим може попросити  своїх учнів згадати ті випадки  зі свого життя, коли вони відчували  такий же настрій. У  своїй роботі для розуміння зв'язку між настроєм людини і відображенням його у  музиці  використовуємо вокальні імпровізації на різні теми. Наприклад, імпровізація на тему «Лялька захворіла» П. Чайковського навчає молодших школярів правильного використання відповідних засобів музичної виразності і разом з тим робить їх більш емоційно чуйними завдяки фантазії та постановки себе на місце тієї людини, з яким сталося нещастя.