Товарознавча характеристика асортименту і оцінка якості білизняних трикотажних виробів

Пресові переплетення утворюються із замкнених і незамкнених петель різної величини і форми. У процесі в’язання нитки прокладаються на всі голки, але утворені нові петлі скидаються не з усіх, а тільки із запресованих голок. На запресованих голках утворюються петлі збільшених розмірів (витягнуті) з накидами у вигляді незамкнених петель. Для білизни використовують ажурні переплетення – поперечнов’язані переплетення з перерваними петельними стовпчиками, утворені шляхом переносу петель з одних петельних стовпчиків на інші. Для них характерна наявність отворів різної величини, сот, які розміщуються в певному порядку й утворюють на полотнах різні рисунки, які нагадують вишивки, гіпюр, мереживо.

Основов’язані трикотажні полотна

Горизонтальний ряд основов’язаного трикотажу, на відміну від поперечнов’язаного, утворюється не з одної нитки, а з цілої системи ниток основи, причому кожна нитка основи прокладається на певну голку гольниці з допомогою нитководів.

З базисних переплетень для білизни використовується атлас – одинарне основов’язане переплетення, при виробництві якого кожна нитка основи послідовно утворює петлі в багатьох петельних стовпчиках з однобічними і двобічними протяжками. При утворенні атласу гребінка з нитководами зсувається то вправо, то вліво на певну кількість кроків і прокладає послідовно нитки на сусідні голки. Атлас має як відкриті, так і закриті петлі, може бути простим і складним [5].

У похідних від атласу переплетеннях кожна нитка основи утворює петлі не в сусідньому петельному стовпчику, а через один (атлас - сукно) або через два стовпчики (атлас - шарме). У них також збільшені протяжки, що перетинаються одна з одною на зворотному боці, завдяки чому вони мають меншу розтяжність і розпусність, більшу товщину, ніж одинарний атлас.

Візерункові основов’язані переплетення виготовляють на базі головних або похідних, змінюючи їх структуру або вводячи додаткові нитки, накиди для отримання певного візерункового ефекту і зміни властивостей полотен у необхідному напрямі. Для виробництва трикотажних білизняних виробів використовують такі візерункові переплетення: платувальні, ворсові. Малорозтяжні, філейні та комбіновані [3].

Одним з найпоширеніших видів основов’язаних переплетень є платувальні (покривні) переплетення. Їх отримують на основов’язальних машинах, які мають не менше двох гребінок нитководів.

Залежно від будови і внутрішнього вигляду платувальний трикотаж буває гладким і візерунковим, одинарним і подвійним, одноколірним і пістрявов’язаним. Відрізняється більш рівномірною і стійкою структурою, достатньою міцністю, невеликою розпускністю і малою розтяжністю.

Найширше розповсюдження отримали одинарні полотна, які виготовляють на вертілках з двома гребінками нитководів. При в’язанні полотен на одну голку одночасно прокладаються дві нитки однакового або різного волокнистого складу. В одну гребінку заправляють платувальні (покривні) нитки (видимі з лицьового боку трикотажу), а в другу – ґрунтові (видимі зі зворотного боку) [5].

Після утворення петельного ряду гребінки, як правило, зсуваються в протилежні боки, забезпечуючи тим самим вирівнювання форми петель у петельному стовпчику. Обидві гребінки здійснюють при цьому однакову або різну кількість кроків у різних напрямках, у результаті чого отримують полотна, в яких суміщаються однакові за кладкою (трико - трико, сукно -сукно тощо) або різні за кладкою (трико - сукно, трико - шарме, сукно - шарме, сукно - трико тощо) переплетення. У таких видах полотна на лицьовий бік виходять остови петель, утворюючи прямолінійні петельні стовпчики, а на зворотний – перехрещені протяжки, що утворюють рисунок у вигляді  ялинки у горизонтальних рядах.

Найрозповсюдженішими одинарними двогребінними переплетеннями є: двогребінне трико або трико-трико, сукно або сукно-сукно, атлас або атлас-атлас, сукно-трико, шарме-сукно.  Вони характеризуються рівномірністю, гарною і стійкою структурою, малою розтяжністю, високою формостійкістю, незначною розпусністю.

У подвійних основов’язаних трикотажних полотнах платування здійснюється на базі ластичних й інтерлочних переплетень [3].

Ворсові (футеровані) переплетення характеризуються суцільним або частковим, у формі смужок, ромбів, квадратів (візерункові) покриттям ворсом площі полотна. Ворс отримують за рахунок начісування довгих протяжок трико-шарме або за рахунок уведення в грунт полотна підкладкової (футерної) нитки, що використовується для ворсу.

Найпоширенішим є утоковий трикотаж. Нитки утоку прокладаються на голки, а між остовами ґрунтових петель і протяжками служать для утворення ворсу. Утокові нитки можуть бути прокладені вздовж петельних стовпчиків або впоперек них, що робить трикотажне полотно формостійким, наближаючи його властивості до властивостей тканин. Трикотаж утокових переплетень може бути одинарним і подвійним, одно- або багатоколірним. В основов’язаному трикотажі нитки утоку можуть використовуватися як трикотажні нитки для утворення ворсу, зменшення розтяжності й збільшення товщини полотна, як оздоблювальна нитка для утворення візерунка. Залежно від призначення трикотажу використовують два способи з’єднання підкладкових утокових ниток – з обмотуванням і без обмотування протяжок (ниток ґрунту).

Основов’язаний плюш є різновидом ворсового переплетення. Поверхня його вкрита суцільним або візерунковим ворсом. Ворс може бути розрізним і петельним [5].

Розрізний плюш виготовляють на двофонтурних рашель-машинах з трьома гребінками (дві ґрунтові й третя плюшева). Плюшева гребінка розміщується посередині. Кожна із ґрунтових гребінок прокладає нитки тільки на одну гольницю, у результаті чого петлі передньої і задньої гребінок не з’єднуються між собою, утворюють два окремих полотна, які між собою з’єднуються нитками плюшевої гребінки, що по черзі прокладаються на голки кожної гольниці при їх підніманні. З ниток, що з’єднують переднє і заднє полотна, при розрізанні їх на спеціальних машинах отримують ворс плюшу.

Петельний ворс має вигляд видовжених петель, або буклів, для отримання яких використовують дві гребінки: передня заправляється плюшевими нитками, а задня – ґрунтовими [3].

Малорозтяжні полотна виготовляють різними способами, поєднуючи базисні й похідні переплетення (ланцюжок, трико, сукно) з утоковими нитками.

У полотні ланцюжок-уток петельні стовпчики (ланцюжки) з’єднуються між собою додатковою утоковою ниткою, яка не утворює петель, а розміщується між остовами і протяжками. Завдяки такій будові полотно має малу розтяжність, але недостатню міцність за шириною і легко розпускається за петельним стовпчиком.

Більш міцними полотнами є трико-уток і ланцюжок-сукно, в яких утокові нитки ув’язуються в ґрунт, вони мають значно меншу розпускність і розтяжність (за розтяжністю вони наближаються до тканин), гарний зовнішній вигляд [5].

Філейні переплетення – основов’язані переплетеня, в яких відсутній зв'язок між деякими сусідніми петельними стовпчиками, вони мають різні за величиною і формою отвори. Виготовляють їх одинарними і подвійними, одно- і двогребінковими. Філейні переплетення дають можливість збільшити повітропроникність і зменшити масу трикотажу.

Комбіновані основов’язані переплетеня отримують поєднанням і співвідношенням в одному полотні головних, похідних і візерункових переплетень. Такі співвідношення можуть мати безмежну кількість варіантів, що залежить від призначення трикотажу, необхідних властивостей і візерункового ефекту, які необхідно отримати.

На сучасних основов’язальних машинах з трьома і більше гребінками нитководів виготовляють різноманітні комбіновані переплетення; вони мають можливість отримувати формостійкі полотна й утворювати на трикотажі структурні й візерункові ефекти [3].

Обробка трикотажних полотен

З метою надання певного забарвлення, товарного вигляду, покращення властивостей зняті з трикотажних машин полотна, окремі деталі, купони, а також готові вироби піддаються відповідній обробці залежно від виду і призначення полотна.

Основними видами обробки є: замочування, виварювання, вибілювання, розмаслювання, фарбування, ворсування, друкування, вирівнювання полотен за шириною, каландрування та інші.

Спеціальні види оздоблення – протизминальне, малоусадкове, тиснення, лощення [5].

Специфічні властивості, надані трикотажу петельною будовою (підвищена розтяжність і розпускність), обумовлюють особливості обробних процесів. Обробні операції проводять при мінімальних натягуваннях полотен, бажано обробляти полотна джгутами, а не у розправленому вигляді. Внутрішня поверхня обробляючого обладнання повинна бути гладкою, для того щоб не утворювалися затяжки або обриви ниток, спуски петель.

При попередньому оздобленні трикотажу – у процесі виварювання або промивання – з поверхні ниток знімаються масляні й парафінові речовини, відбувається релаксація внутрішньої напруги, отриманої нитками в процесі в’язання. У результаті дії теплових, водних і хімічних процесів нитки в петлях повертаються у рівноважний стан, відбувається вирівнювання петельної структури полотна і його зсідання [3].

Для трикотажних полотен (виробів) із синтетичних ниток проводять стабілізацію, діючи на них гарячим повітрям або насиченою парою під тиском при температурах, близьких до температури плавлення полімерів. При такій обробці завдяки термопластичності волокон фіксується форма петель, лінійні розміри полотна, знімається внутрішня напруга волокон, зменшується зминальність трикотажу.

Обробка ворсових полотен, крім вибілювання, фарбування, друку, ворсування, включає такі операції, як стриження ворсу для вирівнювання довжини, його випрямлення, полірування поверхні ворсового шару. При поліруванні ворсовий прошарок полотна отримує блиск, об’ємність,  орієнтацію в певному напрямку [5].

Полотна із текстурованих ниток пропарюють (для надання об’ємності), промивають, висушують, стабілізують, здійснюють антистатичну обробку. У процесі обробки вони отримують високу об’ємність, формостійкість, еластичність і незминальність.

Трикотажні білизняні вироби виготовляють способом кроєними – формують із трикотажного полотна, окремі частини яких між собою зшивають [3].

Після з’єднання деталей отримують готові вироби, для яких також за необхідності проводять окремі види обробки (формування, стабілізацію, промивання, валування, друк та інші).

Завершальну волого-теплову обробку готових виробів здійснюють на пароповітряних манекенах або в спеціальних камерах з регулюючими параметрами обробки (тиск пари, температура повітря). Вироби, надягнуті на об’ємні або плоскі форми, обробляють по черзі гарячою парою, гарячим і холодним повітрям, у результаті чого створюється і фіксується необхідна форма виробу, надається необхідний товарний вигляд. Температура, тиск пари регулюються залежно від волокнистого складу і структури полотна [5].  

1.4. Фактори формування споживних властивостей і асортименту білизняних трикотажних виробів

Будь - який товар має безліч властивостей, різних за своєю природою. Властивостями товару називають його об'єктивні особливості, які виявляються на кожній стадії життєвого ци­клу товару (проектування, виготовлення, розподіл і спожи­вання). Номенклатура споживчих властивостей для конкрет­ного товару може включати десятки найменувань. Залежно від функціонального призначення товару вона може розріз­нятися. Вибір номенклатури цих властивостей для конкрет­них товарів є важливим завданням товарознавства. У процесі споживання товару його споживчі властивості можуть робити позитивний чи негативний вплив на людину і навколишнє се­редовище. Відповідно виділяються позитивні і негативні влас­тивості товару. Наприклад, до позитивних можна віднести те­плозахисні властивості зимового одягу, а до негативних - його забруднення, ваговитість.

Споживчі властивості поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні. До фізичних властивостей відно­сяться механічні (міцність, деформація, твердість, стомле­ність тощо), термічні (теплоємність, теплопровідність, вог­нестійкість, термостійкість, термічне розширення й ін.), оп­тичні (колір, блиск, прозорість, відбиття проміння тощо), елект­ричні, а також загальні фізичні властивості (маса, щільність, пористість). Хімічні властивості характеризують відношення товарів до дії різних хімічних речовин і агресивних середовищ. Ці властивості залежать від хімічного складу і змісту матеріалів. Найбільш важливими з них є водостійкість, кис­лотостійкість, лугостійкість, відношення до дії органічних розчинників, світла, погодних умов. Фізико - хімічні властиво­сті поєднують властивості, прояв яких супроводжується фі­зичними і хімічними явищами одночасно. Найважливішими фізико - хімічними властивостями є сорбційні, тобто здатність поглинати і виділяти гази, воду і розчинені в ній речовини, адгезійні, тобто властивості злипання або склеювання, влас­тивості проникності (повітряно -, паро -, водо- і пило проникнення) [6].

Біологічні властивості характеризують стійкість товарів до дії мікроорганізмів (бактерії, цвілеві грибки, дріжджі), ко­мах (міль, таргани й ін.) і гризунів (миші, пацюки). Процеси гниття, пліснявіння товарів спричинюються відповідними видами мікроорганізмів.

Залежно від характеру впливу на споживчу вартість виді­ляють функціональні, ергономічні, естетичні властивості товару, а також його надійність і безпеку. Функціональні властивості мають три групи показників: досконалість ви­конання основної функції; універсальність застосування; до­сконалість виконання допоміжних операцій.