Товарознавча характеристика асортименту і оцінка якості білизняних трикотажних виробів

Останнім часом поряд з гумовими нитками використовують високо еластичні нитки – лайку, спандекс, які виготовляють на основі поліуретанових волокон.

Підготовка пряжі і ниток до в’язання

Пряжа і нитки надходять на трикотажні фабрики в різній упаковці: на початках, бобінах, у мотках і мають бути підготовлені до в’язання на трикотажних машинах.

Пряжа і нитки при в’язанні повинні мати певну вологість, м’якість, гнучкість, гладкість, міцність, знижену здатність електризуватися, необхідний колір, блиск, відсутність дефектів. Тільки за таких умов може якісно відбуватися процес в’язання [5].

Для реалізації перелічених вимог нитки і пряжа перед в’язанням проходять ряд підготовчих операцій: перемотування, снування, замаслювання.

             Перемотування пряжі й ниток проводиться з метою:

             подовження ниток на паковці за рахунок перемотування деякої кількості початків на одну шпулю чи бобіну, для забезпечення безперервного процесу в’язання протягом певного часу;

             контролю якості пряжі й усунення слабких місць, грубих вузлів, шишок;

             забезпечення намотки пряжі на паковку однакової щільності й натягу, для того щоб у процесі в’язання нитка сходила з бобіни при постійному натягуванні;

             покращення в’язальних властивостей пряжі парафінуванням і емульгуванням.

Перемотку пряжі проводять на мотальних машинах.

Парафінування проводять для вовняної, бавовняної і високооб’ємної пряжі й ниток для надання їм гладкої поверхні спеціальними парафінерами (дисками з парафіном) у процесі перемотування пряжі [3].

Емульгування проводиться з метою надання вовняній, бавовняній або змішаній пряжі необхідної м’якості і гнучкості. Для обробки використовують замаслюючи емульсії на основі води, вазелінового масла, олеїнової кислоти, уайт-спіриту, препаратів ОП-7 і ОП-10. Емульгування пряжі приводить до зменшення електризування, розкуйовдження і ворсистості волокон у процесі перемотування і в’язання, емульсовані нитки і пряжа легше згинаються в процесі петлеутворення, знижується їх обривність.

Для здійснення процесу в’язання на основов’язальних машинах використовують спеціально приготовлену систему паралельно розташованих ниток – основу. Основу навивають з бобін на снувальні котушки. Цей процес називається снуванням, проводиться на снувальних стрічкових або секційних машинах. Суть процесу снування полягає в навиванні на снувальну котушку певної кількості ниток заданої довжини, розміщених паралельно і з однаковим натягом [5].

Процес в’язання трикотажу

Трикотажні білизняні вироби виготовляються трикотажною промисловістю способом в’язання із пряжі і ниток.

Процес в’язання являє собою згинання ниток у петлі і нанизування їх одна на одну. Від форми та розмірів петлі залежать властивості й фактура трикотажного полотна.

Петля складається з остова, голкової дуги, петельних паличок, протяжок. Протяжки з’єднують остови сусідніх петель, утворених однією ниткою.

Петлі, розташовані і з’єднані в одному ряду впоперек в’язки трикотажного полотна, утворюють горизонтальний петельний ряд, а петлі, нанизані одна на одну вздовж полотна, -  вертикальний петельний стовпчик. Залежно від способу утворення горизонтального петельного ряду в процесі в’язання розрізняють два класи трикотажних полотен – поперечнов’язані й основов’язані.

Трикотаж, горизонтальний петельний ряд якого утворюється послідовним згинанням в петлі однієї або двох разом узятих ниток, називається поперечно’вязаним, або кулірним [3].

Трикотаж, горизонтальний петельний ряд якого утворюється згинанням у петлі цілої системи ниток – основи, називається основов’язаним. Нитки основи одночасно згинаються в петлі й утворюють горизонтальний ряд трикотажу в один прийом, кожна основна нитка утворює свою петлю і нанизується в певний петельний стовпчик.

Певний порядок розташування петель у полотні називається трикотажним переплетенням. Від характеру переплетення залежать зовнішній вигляд, призначення й основні споживні властивості трикотажу. Петельна будова трикотажу надає йому ряд споживних властивостей і підвищену розтяжність, еластичність, м’якість, повітропроникність, теплозахисність тощо.

Основними кількісними характеристиками трикотажного переплетення є довжина нитки в петлі, петельний крок – відстань між центрами двох сусідніх петель уздовж петельного ряду і висоти петельного ряду  - відстань між центрами двох сусідніх петель уздовж петельного стовпчика. Чим вони менші, тим щільніший трикотаж [5].

На властивості трикотажу суттєво впливає форма петлі. Петлі бувають відкритими, в яких протяжки не перетинаються одна з одною, і закритими – протяжки перетинаються. За формою – квадратні, подовжені й плоскі.

Поперечнов’язаний і основов’язаний трикотаж виготовляють одинарним та подвійним.

Парк трикотажно - в’язальних машин для виготовлення трикотажних виробів і полотен досить широкий, що визначається значною різноманітністю асортименту виробів і полотен та постійною тенденцією до їх оновлення, підвищення якості й покращення зовнішнього вигляду. У промисловості використовуються поперечнов’язальні (кулірні) й основов’язальні машини. Конструктивні особливості трикотажно-в’язальних машин характеризуються такими основними ознаками: кількістю гольниць (фонтур), формою гольниць і видом голок [3].

За кількістю гольниць машини поділяють на однофонтурні (одна гольниця) і двоконтурні (дві гольниці). Відповідно отримують одинарний або подвійний трикотаж. На однофонтурних машинах виготовляють більш легкий і тонкий, а на двоконтурних – більш товстий і важкий трикотаж. При виготовленні одинарного трикотажу петлеутворення відбувається так, що петельні дужки виходять на один бік полотна (зворотний), а петельні палички – на другий (лицьовий), у результаті чого лицьовий і зворотний боки мають різний рисунок. На двоконтурних машинах голки однієї гольниці скидають петлі на один бік, а другої – на другий бік трикотажу, у результаті чого отримують дволицьові (подвійні) полотна. Як однофонтурні, так і двофонтурні машини бувають кулірними (отримують поперечнов’язаний трикотаж) й основов’язальними (отримують основов’язаний трикотаж).

Машини для виготовлення полотен і деталей для різних виробів бувають: поперечнов’язальні – багатозамкові, МТ, котонні (однофонтурні), ластичні, фангові, інтерлочні (двоконтурні); основов’язальні – рашель-машини і вертіли однофонтурні й двоконтурні [5].

Трикотажні машини мають такі основні механізми: подавання ниток, петлеутворення, відведення готового полотна, пуску і зупинки машини.

За формою гольниць (фонтур) розрізняють машини плоскі й круглі. На плоских машинах гольниця прямолінійна, а трикотаж має форму плоского полотна. На круглов’язальних – гольниця круглої форми, а трикотаж має форму циліндра (трубки) [3].

Процес петлеутворення складається з десяти операцій, або моментів: заключення, прокладання ниток, згинання (окулірування), винесення, пресування, нанесення, з’єднання, скидання, формування і відтягування.

Заключення – переміщення раніше сформованих петель пластинами з-під гачка до п’яток здійснюється з допомогою платин.

Прокладання нитки на голки здійснюється нитководами для отримання з неї нового ряду петель.

Окулірування – згин прокладеної нитки в петлі з допомогою платин.

Винесення – просування зігнутої в петлі  нитки по стрижнях голки і винесення їх під гачок з допомогою платин.

Пресування – закриття з допомогою пресу входу петель під гачки голок. Це необхідно для того, щоб старі петлі при просуванні до головок голок не потрапили під гачок.

Нанесення – при просуванні до головок голок старі петлі наносяться на запресовані гачки.

З’єднаня – старі петлі, нанесені на гачок, з’єднуються з новими петлями під гачком. 

Скидання – зсування старих петель з гачків голок при їх подальшому винесенні.

Формування – нові петлі зігнуті з нитки і протягуються через старі, здійснюється їх формування.

Відтягування – сформовані нові петлі повертаються перпендикулярно до стрижнів голок для здійснення першої операції (заключення).

Спосіб петлеутворення, за яким кулірування нитки проводиться відразу після її прокладання на голки, характерний для виготовлення трикотажу на машинах з гачковими голками і називається трикотажним. Голки закріплені в гольниці нерухомо [5].

На машинах з язичковими голками згинання нитки в петлю відбувається не відразу після її прокладання, а одночасно зі скиданням. При цьому голки не закріплені нерухомо, а переміщаються одна відносно одної. Такий спосіб петлеутворення називають в’язальним.

У технічній характеристиці трикотажно-в’язальних машин велике значення має клас машини, оскільки від нього залежить асортимент і основні показники трикотажу, який проектується для даної машини: лінійна густина ниток, щільність полотна, довжина петлі.

Клас машини характеризується голковим кроком – відстанню між центрами двох сусідніх голок. Класом трикотажно-в’язальної машини називають число, що показує, яка кількість голкових кроків розміщується на одиниці довжини гольниці. Для більшості сучасних плоских і круглих в’язальних машин клас визначається числом голкових кроків, яке припадає на 1 англ. дюйм ( 1 англ. дюйм = 25,4 мм). Однак в окремих країнах для визначення класу машин використовують старі одиниці виміру тих країн, де історично раніше здійснювався випуск машин даного типу. Саме тому для визначення класу машин, крім англійського дюйма, прийняті такі дюйми: французький – дорівнює 27,78 мм; саксонський – 23,6 мм. Клас машини може визначатися на один, півтора або два дюйми [3].

Види трикотажних переплетень, що використовуються для виробництва трикотажних білизняних виробів

Залежно від структури і способу виготовлення трикотажні переплетення поділяються на дві групи – головні і візерункові. Головні переплетення поділяються на дві підгрупи – базисні й похідні. До базисних переплетень належать прості за структурою переплетення, виготовлені з однакових за формою і розмірами петель.

У похідних переплетеннях два або кілька однакових переплетень зв’язуються між собою в такий спосіб, що між петельними стовпчиками одного переплетення розміщуються петельні стовпчики іншого переплетення [5].

Візерункові переплетення отримують на основі базисних і похідних. Змінюючи їх структуру за рахунок різної форми петель, уведення додаткових ниток, накидів на основні петлі, отримують певний ефект.

Трикотажні переплетення кожної групи залежно від способу утворення горизонтального петельного ряду в процесі в’язання розподіляють на  поперечнов’язані й основов’язані; за кількістю гольниць – на одинарні й подвійні.

Поперечнов’язані трикотажні полотна

Базисні трикотажні полотна. Гладь – одинарне кулірне переплетення з різним характером лицьової і зворотної сторін. На лицьовому боці щільно розташовані вертикальні петельні стовпчики, утворені паличками петель, а на зворотному поперечні ряди (смуги), утворені дугами петель. Петлі однакові за формою і розміром. Лицьовий бік гладкий, блискучий, зворотний – шерехатий, матовий з поперечними смугами.

Ластик – подвійне поперечнов’язане переплетення, в якому на лицьовий і зворотній боки виходять вертикальні петельні стовпчики, розміщені у шаховому порядку. Залежно від сполучення лицьових і зворотних петельних стовпчиків можна отримати різні види ластикович переплетень (переплетення різних рапортів), які позначаються цифрами (1+1, 2+1 та ін.). Перша цифра показує число лицьових стовпчиків, друга – число виворітних стовпчиків [3].

Похідні поперчнов’язані переплетення. Інтерлочне полотно – подвійний ластик, між вертикальними стовпчиками одного з яких пров’язуються вертикальні стовпчики іншого. В інтерлоці суміщаються два ластики, кожен з яких в’яжуть зі своєї нитки. Виготовляють його на двофонтурній  інтерлочній машині, в якій голки обох фонтур розміщені одна проти одної. Тому петельні стовпчики лицьового і зворотного боків розташовуються один проти одного. Лицьовий і зворотний бік однакові [5].

Візерункові поперечнов’язані переплетення. Платувальні (покривні) переплетення отримують при одночасному прокладанні на голки машин двох ниток, різних за кольором або волокнистим складом, одна з яких виходить на лицьову поверхню (покривна), а інша – на зворотну (ґрунтова). Для виробництва трикотажної білизни використовують гладкі платувальні переплетення, в яких покривна нитка утворює всі лицьові петлі, а базова – зворотні.

Плюшеве переплетення отримують із двох ниток, причому лицьові петлі нормального розміру утворюються із ґрунтової нитки, а інша утворює петлі, дуги яких збільшеного розміру. Вони виходять на зворотний бік і мають вигляд плюшевих петель. Нитки мають різну величину кулірування. Одна нитка кулірується в короткі петлі, які утворюють грунт, а друга – в петлі збільшеного розміру, що утворюють ворс на зворотному боці. Виготовляють полотна гладкі й візерункові, одинарні і подвійні. Крім того, плюш буває з петельним і розрізним ворсом. Для виробництва теплої білизни використовується бавовняний і віскозний плюш з довжиною ворсу 3 – 4 мм (ворс із зворотного боку) [3].

Ворсові (фужерні) переплетення виготовляють шляхом додаткового прокладання в структуру будь-якого головного переплетення підкладкової (футерної) нитки, що використовується для утворення ворсу. Футерна нитка петель не утворює, а прокладається у вигляді протяжок на зворотному боці трикотажу для зв’язку з полотном тільки на деякі голки гольниці. Для утворення ворсу полотна з ворсовими нитками розчісують на звичайних ворсувальних машинах. Ворсовий трикотаж може бути одинарним і подвійним; простим або платованим.