Ступінь упізнавання реклами виявляється  через визначення того, як швидко і правильно респондент упізнає рекламу, яку бачив раніше. Часто такі дослідження здійснюють за допомогою оплачуваного опитування поштою. Контрольній групі споживачів надсилають анкету, що містить, наприклад, зображення послідовної низки кадрів з телевізійної реклами, або текст рекламного повідомлення з відповідними запитаннями.

     Дослідження упізнавання теле- або радіореклами відбувається шляхом демонстрації респондентам квінтесенції рекламного повідомлення як ідентифікатора марки товару і компанії. Ступінь упізнавання марки товару і фірми рекламодавця визначають за відношенням кількості респондентів, які ідентифікували рекламу, до загальної кількості респондентів.

     Вивчення  упізнавання друкованої реклами  здійснюється через опитування читачів конкретного друкованого видання після публікації в ньому реклами. Вирізняють такі три показники (у відсотках):

     • кількість читачів, які після  опублікування реклами змогли пригадати  факт рекламування;

     • кількість читачів, які звернули увагу на рекламований товар, його виробника і марку;

     • кількість читачів, які прочитали  більш як половину рекламного повідомлення.

     Для рекламодавців цікаво виявити чинники, які найістотніше впливають на показник упізнавання: частоту появи у  виданні, дизайн реклами, розмір, кольори рекламного повідомлення, його розміщення в друкованому виданні, характер друкованого видання, емоційне забарвлення і зміст повідомлення.

     Як  проміжне вимірювання ефективності реклами часто використовують показники  спроможності пригадати рекламу. У різноманітних модифікаціях вони визначаються для вимірювання ступеня сприйняття нових товарів. Фахівці розробили різноманітні показники впливу реклами, за якими вимірюють відсоток читачів або спостерігачів, здатних після завершення рекламної кампанії ідентифікувати рекламне оголошення або повідомлення, запам'ятати марку товару і принаймні один із візуальних текстових елементів рекламного повідомлення. Ефективність впливу реклами визначають на основі багатьох показників, проте найчастіше використовують три, одержуючи їх за допомогою інтерв'ювання споживачів.

     1. Показник помітності— характеризує  кількість читачів, які під  час згадування конкретного товару  зазначають, що бачили його рекламу  у друкованих засобах масової  інформації.

     2. Показник доведено викладенням" — характеризує кількість читачів, спроможних правильно викласти зміст рекламного повідомлення і підтвердити реальність спроможності запам'ятовувати.

     3. Показник упізнавання — характеризує  кількість читачів, що упізнали  повідомлення під час його  показу.

     Ці  показники впливу є кумулятивними  і розраховують їх після кількох  демонстрацій реклами. Додатково визначають "бета-показник", або відсоток людей, які, ознайомившись уперше з  рекламним повідомленням, запам'ятовують торгову марку і бодай один із візуальних і текстових елементів.

     Існують два підходи до проведення таких  досліджень. Відповідно до першого  респондентам демонструють фрагмент реклами  без зазначення марки товару і  виробника, відповідно до другого респондентам називають тільки марку товару. На телебаченні звичайно такі дослідження проводять через 24—30 годин після демонстрації рекламного повідомлення. Інтерв'ювання респондентів вибіркової сукупності здійснюється телефоном або опитуванням учасників фокус-групи. Розходження в оцінках спроможності пригадати рекламу пояснюються привабливістю повідомлення, елементом несподіванки, оригінальністю, індивідуальними особливостями респондентів.

     Рівень  спонукальної сили рекламного повідомлення зазвичай оцінюють на основі дослідження  фокус-групи. Члени групи відповідають на запитання, що з'являються на екрані телевізора. Демонструється спеціальна (упродовж 20 або 30 хвилин) програма із сімома рекламними повідомленнями, чотири з яких тестуються. Після цього респондентам пропонують назвати марку рекламованого товару і на цьому етапі визначають відсоток респондентів, які пригадали назву марки. Потім повторно демонструють чотири тестованих рекламних повідомлення разом з іншими телевізійними матеріалами. На завершальному етапі ставлять діагностичні запитання з метою визначення розуміння заголовка й змісту реклами, рівня виконання реклами, сприйняття унікальності марки й відмінності її від інших марок тощо. У такий спосіб визначають відсоток респондентів з позитивною емоційною реакцією на рекламу.

     Спонукальний  вплив реклами багато в чому визначається її мотиваційним впливом, найчастіше на підсвідомому рівні, і це використовують як інструмент маніпулювання поведінкою споживачів. Спеціально аналізують силу мотиваційного впливу різноманітних рекламних повідомлень, хоча це важко і потребує витрат часу і коштів.

     Вивчення  впливу реклами на купівельну поведінку  здійснюють в такий спосіб. Методом  випадкового добору формують дві  групи споживачів — тестовану  і контрольну. Тестованій групі демонструють п'ять телевізійних реклам, після чого респонденти цієї групи заповнюють анкети. Учасникам тестованої і контрольної груп присвоюють кодові номери і дають пакети купонів, включаючи купони на випробовувану марку товару. Ці купони можна реалізувати в конкретній торговій точці. Такий прийом дає можливість визначити ефективність впливу реклами на продажі. Ефективність продажу обчислюють як частку відношення кількості купівлі товару досліджуваної марки до загальної кількості покупок, здійснених членами тестованої групи. Потім отриманий показник порівнюють з показником, розрахованим для контрольної групи.

     Спеціальним предметом дослідження є вплив  частоти появи рекламного повідомлення на рівень його запам'ятовування. Численними експериментами виявлено зв'язок між  рівнем спроможності пригадати рекламне повідомлення і різноманітними графіками реклами. Такий напрям досліджень має на меті визначити вплив різноманітних видів реклами, наприклад, інтенсивний чи рознесений у часі вплив на сприйняття цільової аудиторії.

     Іноді відстежування динаміки зміни ставлення до рекламного повідомлення здійснюють за допомогою панельного методу. Члени панелі фіксують у щоденнику всі телевізійні рекламні повідомлення, канал, час і рекламовану марку товару, яку вони бачили протягом певного дня, визначеного для кожного місяця. Перед переглядом телевізійних передач члени панелі відмічають у щоденнику купівельні наміри щодо товарів з певних продуктових груп. Після перегляду передач фіксують зміни купівельних намірів респондентів і визначають відсоток тих, хто змінив свої наміри.

     Панельний метод використовують для визначення динаміки зміни ступеня обізнаності  в рекламованій товарній продукції  і ставлення потенційних покупців до реклами конкретних товарів або  до певного рекламного повідомлення. Члени панелі щомісяця занотовують  у щоденниках відомості про кращі засоби масової інформації і зміну свого ставлення до рекламованих товарів. Після цього визначають відсоток споживачів, які мають початкову інформацію про досліджувані товари або не мають її, а також відсоток споживачів, які позитивно сприйняли марку товару.

     У дослідженні рекламної діяльності поширене також тестування. Розрізняють  тестування попереднє (перед випуском реклами) і після організованого показу реклами. Дослідження перед  випуском реклами здійснюють з метою  переконання споживачів у слушності обраної сюжетної лінії, аргументації обіцянок вигоди, змісту, концепції демонстрації та інших аспектів. При тестуванні після організованого показу використовують кілька методів: тестування за принципом рекламних проспектів, пробний випуск часопису, метод сімейних розмов.

     Під час вивчення ефективності рекламної  діяльності здійснюють так звані  інформаційні експерименти. На першому  етапі експерименту (мета якого —  виміряти вплив на населення певної інформації, пакетів інформаційних  повідомлень) населення поділяють дві групи — експериментальну і контрольну. На другому етапі за допомогою спеціальних тестів вимірюють рівень поінформованості членів груп з погляду обізнаності їх з рекламою певного товару і індекс поінформованості групи. На третьому етапі (це і є власне експеримент) здійснюють додатковий ненав'язливий рекламний вплив на членів експериментальної групи. І на останньому етапі експерименту повторно за допомогою тестів вимірюють рівні поінформованості членів експериментальної і контрольної груп і на цій основі визначають реальний вплив контрольованої змінної. Якщо після завершення експерименту в експериментальній групі поінформованість про зміст реклами підвищилася, а в контрольній групі не змінилася, висновок про ефективність рекламного впливу на рівень інформованості споживачів стає обґрунтованим.

5. Управління рекламною діяльністю рекламодавця

     В сучасних умовах однією з важливих ділянок маркетингу є управління рекламною діяльністю. Сама по собі реклама виникла давно, разом  з торгівлею, але в умовах розвинутої ринкової економіки вона набуває якісно нового характеру: стає масовою й об’єктивно необхідною.

     Реклама не існує сама по собі. Вона всього лише інструмент ринку. В основі реклами  – інформація і переконання. Вона робить це шляхом купівлі площ і часу в засобах масової інформації. Реклама в засобах масової інформації сприяє розвитку масового ринку товарів і послуг, отже вкладення підприємств в виробництво стають виправданими. Доходи ж від реклами починають забезпечувати життєдіяльність газет та журналів, які намагаються охопити як можна більші маси людей.

     Реклама розвивається і міцніє тому що повідомляє великим масам людей відомості  про нові і більш досконалі  товари. Вона відіграє ключову роль в розвитку економіки і є її важливим елементом. Якщо виробника позбавити такого ефективного зв’язку із споживачами, яким є реклама, то він перестане вкладати гроші в удосконалення старих та створення нових товарів. Стане відсутнім прагнення до розвитку та зникне конкуренція. Тому в країнах з високим рівнем життя масовим виробництвом витрачаються величезні гроші на рекламу. Рівень життя і асигнування на рекламу тут взаємопов’язані.

     Об’єктом  дослідження в роботі є діяльність підприємства як рекламодавця.

     Предметом дослідження є діяльність підприємства щодо управління рекламною діяльністю.

     Метою дослідження є визначення основних засад рекламного менеджменту з  позиції рекламодавця.

     Деталізуючи мету курсової роботи, визначимо основні  завдання дослідження:

     - визначення поняття “рекламний  менеджмент”,

     - визначення особливостей і етапів  організації рекламного процесу  на підприємстві;

     - аналіз положення і загальна  характеристика підприємства;

     - аналіз та основні особливості  менеджменту рекламної діяльності  на підприємстві;

     Для досягнення мети і виконання завдань дослідження автором були застосовані наступні наукові методи: вивчення документів, спостереження, аналіз. Вказана методологічна основа дослідження дозволила вирішити його теоретичні і практичні завдання. Далі ми докладніше розглянемо рекламний менеджмент компанії при використанні кожного комунікативного каналу. Рекламна діяльність на підприємстві провадиться в декілька етапів. Визначальну роль при плануванні маркетингової діяльності відіграє стан ринкової кон’юнктури. Розглянемо більш детально систему планування на підприємстві.  На першому етапі проводиться дослідження ринку, на якому буде працювати підприємство.

     Після створення деталізованого плану  проведення рекламної діяльності починається  безпосередня організація рекламного процесу і рекламної кампанії на підприємстві.

     Для цього укладаються відповідні договори з відповідними рекламними агентствами  про проведення рекламних акцій.

     Основними комунікативними каналами, які використовує компанія є:

     1. Телевізійна реклама

     2. Зовнішня реклама 

     3. Преса (так званий “платний PR” – тобто розміщення оплачених статей про компанію у форматі редакційного тексту). Реклама як знаряддя збуту

     Однією  з важливих ділянок маркетингу є  управління рекламною діяльністю. Сама по собі реклама виникла давно, разом  з торгівлею, але в умовах розвинутої ринкової економіки вона набуває якісно нового характеру: стає масовою й об'єктивно необхідною. У велетенському океані товарних мас покупець потребує відповідного компаса, орієнтира, яким і виступає реклама. Вона, з одного боку, допомагає виробнику формувати попит, виховувати й спонукати споживача до покупки, а з іншого - робить споживача таким, що управляється виробником. Головне завдання реклами полягає в тому, щоб шляхом надання необхідної інформації переконати покупця в доцільності придбання даного товару. Тому її нерідко називають знаряддям збуту. Реклама споживацьких товарів і продукції виробничо-технічного призначення організовується по-різному. Основа цієї відмінності полягає в стимулах споживання даних товарів. Для перших спонукальним мотивом виступає задоволення особистих потреб, для других - намагання одержати комерційний доход. Реклама споживацьких товарів має бути короткою і чіткою. Велике значення тут мають ілюстрації та яскраві заголовки, які повинні привернути увагу покупців.