Комерційна діяльність

1. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. У свою чергу, середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку товарів на кінець звітного місяця і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів.
2. У торгових організаціях до складу витрат на збут включаються витрати обігу, за винятком адміністративних, інших операційних і фінансових витрат. Це означає, що до складу витрат на збут у торговельних підприємствах не включаються такі витрати:
• загальнокорпоративні витрати, тобто організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати;
• витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського користування, а саме: операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, каналізація, охорона;
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);
• витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);
• витрати на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні, аудиторські;
• плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування;
• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції;
• інші послуги загальновиробничого призначення;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з їх облікової вартості і витрат на їх реалізацію;
• сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від знецінення запасів;
• від операційних курсових різниць;
• визнані штрафи, пені, неустойки;
• недостачі і втрати від псування цінностей;
• витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи";
• собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в національну валюту за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
• витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності;
• витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою);
• інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
• втрати від участі у капіталі.

      Розподіл  прибутку, отриманого в 2001 році Торговим домом „Валенсія” здійснювався наступним  чином:

      Прибуток  на кінець року – 2796 тис. грн.

а) поповнення статутного капіталу – 716 тис. грн.

б) резервний  фонд – 60 тис. грн.

в) заробітна  плата керівництву – 1205 грн.

г) нерозподілений прибуток – 815 тис. грн. 

      Якщо  проаналізувати, яку частку у отриманому прибутку складають окремі групи  товарів то отримаємо наступні дані:

• лікеро – горілчані вироби – 85%;
• продовольчі товари – 10%;
• непродовольчі і супутні товари – 5%.

 

  Ціноутворення на  підприємстві

      Ціна  була і залишається найважливішим  критерієм прийняття споживчих  рішень. Але  останнім часом одержали широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте ціна зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики, робить дуже великий вплив на ринкове положення і прибуток підприємства.

      Разом з тим, цінова політика багатьох фірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікованої. Найчастіше зустрічаються наступні помилки:

- ціноутворення надмірно орієнтоване на витрати;

- ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації;

- ціни недостатньо структуруються по різних варіантах товару і сегментах ринку;

- ціна використовується без взаємозв'язку з іншими елементами маркетингу.

      Оскільки  ціна обслуговує оборот по реалізації і/чи закупівлі товарів, то відповідно в ціні однаковою мірою  повинні  бути враховані інтереси і виробника, і споживача продукції, що, у свою чергу, залежить від того, де, коли і при яких умовах відбувається угода (покупка-реалізація).                                     

      Для вартісної оцінки результатів угоди  і витрат використовуються різні  види цін. І вітчизняний, і світовий досвід показує, що використовується безліч видів цін, пов’язаних з особливостями реалізації (сировина, полуфабрикати, що комплектують вироби і т.д.);

      Незважаючи  на безліч цін, що діють на ринку, вони між собою взаємозалежні. Варто  тільки внести зміни в рівень однієї ціни, як ці зміни виявляються в рівнях інших цін.                      

      Це  пояснюється тим, що, по-перше, існує  єдиний процес формування витрат на виробництво; по-друге, усі суб'єкти ринку взаємозалежні, між собою; по-третє, має місце  тісна взаємозалежність всіх елементів ринкового господарського механізму.                             

      У залежності від того, яка ознака взята для класифікації, всі види цін можна розділити на різні  групи.                               

      По  характері  обороту, що обслуговується, розрізняють такі види цін:

      Оптові  ціни покупки і продажу. Оптової  вважається ціна, по якій підприємства реалізують зроблену продукцію іншим  підприємствам, збутовим організаціям звичайно великими партіями (оптом).              

      До  числа оптових цін відносяться закупівельні ціни, по яких сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію підприємствам, організаціям, фірмам, промисловим підприємствам для наступної переробки. Відмінність закупівельної ціни від інших видів цін полягає в тім, що в її склад не включається ПДВ і акцизи. ПДВ не включається також у вартість    матеріально - технічних ресурсів, що здобуваються сільським господарством.

      У міжнародній торгівлі угоди, за рідкісним  винятком, являють собою оптові операції і відбуваються вони за оптовими цінами.

      Біржова ціна також вважається оптовою. 

      Роздрібні ціни - це ціни продажу індивідуальному  чи дрібнооптовому споживачу, переважно  населенню. Відпускна ціна на підприємствах  громадського харчування - особлива форма  роздрібної ціни. Ціни на послуги населенню - також особливий вид роздрібної ціни.  У сфері збуту діють знижки-націнки (оптово-збутова, роздрібна).

      Різниця між ціною реалізації товару постачальницько-збутової організації й оптовою ціною  підприємства-постачальника представляє  постачальницько-збутову надбавку (націнку).

      Різниця між оптовими цінами покупки (закупівлі) і продажу, між оптовою і роздрібною цінами являє собою торгову націнку (знижку).

      Для того, щоб показати, як відбувається ціноутворення на підприємстві зробимо  розрахунок ціни на один ящик горілки „Холодний яр” (роздрібна ціна). Один ящик складається з 20 пляшок. Собівартість однієї пляшки для підприємства становить 3,2 грн. Собівартість одного ящика – 64 грн. Розрахунок ціни наведено у табл.4 

Розрахунок  ціни на продукцію Торгового дому „Валенсія”

Табл. 4

 

      При визначені ціни на продукцію ми врахували також всі затрати які несе підприємство в процесі виробництва і реалізації продукції, бажану норму прибутку і таким чином  визначили відпускну ціну товару. Прибавивши до відпускної ціни суму податку на додану вартість (20%) ми отримали ціну за яку буде реалізовуватись товар.

      Оптова  ціна становить 75 % від роздрібної і  складає – 118.08 грн.  

 

4. Спеціальні комерційні  служби 

      Комерційна  діяльність підприємств зв'язана  з купівлею-продажем товарів. При  цьому як  товари можуть виступати  не тільки товари як такі, але і різні види робіт, послуг, продуктів інтелектуальної діяльності, предмети оренди, лізингу і т.д..

      Структура комерційних служб і її особливості  залежать від основного виду діяльності підприємства, тобто  від того, здійснює підприємство оптову чи роздрібну торгівлю товарами або є виробником продукції, надає послуги (аудиторські, маркетингові, сервісні, туристські й ін.), чи виконує роботи (будівельні, науково-дослідні й ін.).

      На  виробничих підприємствах, що здійснюють випуск якої-небудь продукції, створюється комерційна служба у виді структурного підрозділу даного підприємства. На такі служби покладаються як закупівельні, так і збутові функції.

      Діяльність  комерційної служби підлегла керівництву  підприємств. У деяких випадках їй надається відносна самостійність в обліку доходів і витрат, але результати її діяльності відбиваються в загальному балансі підприємства. Вона не є самостійною юридичною особою, її також не можна розглядати як  посередника.

      Відносини комерційних служб із підприємствами не оформляються договорами, а будуються на безпосередньо адміністративному підпорядкуванні. За результати діяльності комерційних служб відповідає своїм капіталом  виробниче підприємство, що їх створило. Іноді ці структури носять спеціальні фірмові назви, як правило, із включенням елементів назви свого підприємства. Таку практику застосовують, наприклад, текстильні і швейні підприємства України, створюючи власні спеціалізовані магазини.

      Комерційна  закупівельно-збутова служба очолюється, як правило, одною особою, що має двох заступників: окремо по закупівлі й окремо по збуту. Заступникам підлеглі оперативні працівники, чисельність яких визначається виходячи з обсягу роботи, зв'язаної відповідно з постачанням підприємства необхідними матеріалами і збутом  продукції, що випускається.

      В обов'язки оперативних працівників  входить вивчення ринків постачальників і споживачів, розробка пропозицій по оптимізації схем закупівлі і  збуту товарів на основі принципів  логістики, обробка отриманих комерційних  пропозицій постачальників, а також робота з традиційними і перспективними споживачами продукції підприємства. В обов'язки комерційних працівників збутових груп крім вивчення ринків входить розробка контрактів з визначенням цін, способів розрахунків, гарантій платежу й інших комерційних умов. Іноді в збутову групу включають спеціалізовану транспортну групу. У цих випадках вона бере участь в оптимізації схем перевезень вантажів, визначенні обсягів і місць розташування складів.

      Важливим  моментом у визначенні структури  комерційної закупівельно-збутової служби є оптимальна спеціалізація оперативних комерційних працівників і їхніх груп. Якщо підприємство випускає однорідні товари, наприклад холодильники, морозильники, кондиціонери і т.д. , а ринок збуту по охопленню території досить великий, але однорідний за умовами продажів, то доцільно