Експертиза та порівняльні споживчі тестування зубних щіток

Отже, такі зубні щітки, як Colgate , Aquafresh, Exeed є  лідерами  на ринку України щодо продажу та попиту взагалі. Данні  продажу зубних щіток в містах України з населенням більше 10 тис. жителів за 2006 рік можна спостерігати на рисунку 2.3, а за категорією магазину – на рисунку 2.4

      Рис.2.3 Об‘єми продажу зубних щіток в залежності від категорії торговельної точки

      Рис. 2.4 Об‘єми продажу зубних щіток в залежності від категорії торговельної точки та вартості зубної щітки

      Я вважаю, що дані, які  показує нам  малюнок, є логічними. Так, як зубна  щітка є предметом особистою  гігієни, то звичайно споживач асоціює  купівлю цього товару безпосередньо  з аптекою [35].

      Можна зробити висновок, що сучасний ринок  зубних щіток дуже широкий і представлений  в основному іноземними виробниками, які постійно оновлюють своє виробництво. Асортимент зубних щіток на Україні  представлений різними видами та наступними ознаками: віковою, за призначенням, за видами використання, за ступенем жорсткості, матеріалом виготовлення  та інші. Що ж стосується ринку споживання, то за статистикою 2006 року найбільшим попитом  користувалися зубні щітки з  середнім ступенем жорсткості та середньою  ціновою категорією. На мою думку  єдина категорія зубних щіток, що недостатньо представлена на ринку  України  - це зубні щітки спеціального призначення, виробництво яких треба  розвивати безпосередньо в нашій  країні або налагоджувати економічні зв’язки з іноземними країнами –  виробниками щодо їх імпорту.

      2. Правове регулювання проведення експертизи непродовольчих товарів 

      Захист  прав споживачів  - це одне з провідних  завдань кожної цивілізованої держави. Незалежно від політичної і економічної  ситуації в країні люди купляють товари  і користуються різними послугами. За роки незалежності України відбулися  певні позитивні  зрушення захисту  прав споживачів[6].

        В основу законодавства України   про захист прав споживачів  покладено Керівні  принципи  захисту прав споживачі, які  Були прийняті 9 квітня 1985 року Генеральною  Асамблеєю ООН. Керівними  принципами  захисту прав споживачів проголошено  пріоритетність інтересів споживачів  перед виробниками, торгівлею  та іншими послугами,  їх  права  на доброякісну, безпечну для  здоров’я продукцію, на чесну  інформацію про товари і послуги,  на уважне ставлення до їх  претензій [16].

      Основним  законом  України є Конституція. Конституція України  - це перший законодавчий акт, що дбає про забезпечення прав і свобод  людини та гідних умов її життя. Статтею 42 Конституції України  чітко визначає :                «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю  продукції та усіх видів послуг і  робіт, сприяє діяльності організацій  і споживачів[1].

      Необхідність  в особливій  правовій охороні  споживача існує внаслідок того, що в умовах вільної конкуренції, лібералізації, економічної та юридичної  ситуації створення загального ринку  споживач завжди виступає як жертва, внаслідок  нав’язування йому неякісних товарів  та послуг, тому захист є необхідним.

      Виходячи  зі змісту принципу статті 3 Конституції  України : «Людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність  і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю. Права  і свобода людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість  діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свободи людини є головним обов’язком держави», можна зробити висновок що саме держава повинна забезпечувати збереження прав і свобод людини як споживача.

      Принципи, що покладені в основу Конституції  України є основою також і  для Закону України «Про захист прав споживачів», що на мою думку є  основним нормативним, законодавчим  актом нашої держави, за допомогою  якого держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і  кваліфікації, необхідних для прийняття  самостійних рішень під час придбання  та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) і обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для  підтримання здоров’я та життєдіяльності [16].

      Законодавча та нормативна документація має велике значення насамперед для встановлення загального поняття,  значення якості товару. Саме якість є єдиним орієнтиром як для виробників, так і для  споживачів. Але не слід забувати про  те, що безпосередньо допомагає кінцевому  споживачеві отримати якісний та безпечний товар. Таким визначальним фактором є  загальна експертиза. Саме вона регламентує  вимоги до процедури  незалежної експертизи непродовольчих  товарів, встановлює  порядок проведення експертизи, який вимагає  безпосередньо  держава.  Роль законодавчої  та нормативної  документації полягає у встановлені  внутрішнього та зовнішнього розпорядку проведення експертизи, покращення  її якості та відповідності  встановленим вимогам [ 30].

      Основними нормативними та законодавчими актами, що регулюють проведення товарознавчої  експертизи є:

      1.Закон  України « Про захист прав  споживачів»  № 3161- VI від 01.12.05 року.

      2.Закон  України «Про торгово-промислові  палати в Україні» № 671 від  1998 року.

      3.Закон  України «Про екологічну експертизу»  №8 від 1995 року.

      4.Закон  України «Про інформацію» №2658 від 02.10.1992 року.

      5.Наказ  «Про затвердження Тимчасового  порядку проведення державної  санітарно-гігієнічної експертизи»  №247 від 09.10.2000 року.

      6. Закон України «Про рекламу»  № 3253- IV  від 21.12.2005 року.

      7.Инструкция  о порядке приемки продукции  производственно-технического назначения  и товаров народного потребления  по количеству № П-6 от 15.06.65г.

      8.Инструкция  о порядке приемки продукции  производственно-технического назначения  и товаров народного потребления  по качеству № П-7 от 25.04.66 г.

      9.Інструкція  про порядок визначення країни  походження товарів, послуг, оформлення  та засвідчення сертифікатів  відповідних форм №21(5) від 27.03.2002 року.

      10.Методика  проведення товарознавчої експертизи  експертами Торгово-промислової  палати від 26.09.2005 року.

      Закон України «Про торгово-промислові палати України» №671 від 1998 року  визначає загальні правові,  економічні та соціальні  засади створення торгово-промислових  палат в  Україні,  встановлює організаційно-правові  форми  і  напрями  їх  діяльності,  а  також принципи їх взаємовідносин з  державою.

      Торгово-промислова  палата  є  недержавною   неприбутковою  самоврядною  організацією,  яка  об'єднує  юридичних  осіб,    які створені і діють відповідно до законодавства України,  та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Саме ці організації  створюються  з  метою  сприяння розвиткові  народного  господарства та національної економіки,  її інтеграції у світову  господарську  систему,  формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не   заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Завданнями, які перед собою ставлять  торгово-промислові палати є: сприяння розвиткові  зовнішньоекономічних зв'язків,  експорту українських  товарів  і  послуг,   подання практичної допомоги підприємцям у   проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому  та   зовнішньому ринках, освоєнні   нових   форм співробітництва; представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами; організація взаємодії між   суб'єктами    підприємницької діяльності,  координація їх  взаємовідносин з державою в особі її органів; участь в організації в Україні та  за  кордоном  професійного навчання  і  стажування  фахівців - громадян України з питань підприємництва,  розвитку конкуренції,  а також у  розробленні  та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі; сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва; надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям; встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об'єднують або представляють їх,  участь у роботі  міжнародних  неурядових  організацій  та  інших   спільних організацій та інші завдання.

      Торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням    державних   органів   незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів  з питань  економіки, зовнішньоекономічних зв'язків,  а   також   з   інших  питань,  що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси  торгово-промислової палати або  за дорученням її членів їх інтереси; звертатися за  дорученням  осіб,  права  яких  порушені,   до Антимонопольного комітету України  із  заявами  про  порушення законодавства  про захист від недобросовісної  конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних  підприємців  експертизу,  контроль якості,  кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про  походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями  та   інші   документи,   пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності; здійснювати декларування   зовнішньоторговельних вантажів  у випадках, передбачених законом; створювати, реорганізовувати  і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом; самостійно визначати   методи  здійснення  своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис,  чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України; створювати за ініціативою учасників спору третейські  суди відповідно  до  законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України [2].

        Згідно  з Законом України «Про екологічну експертизу» №8 від 1995 року екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці до проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

      Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

      Метою екологічної експертизи є запобігання  негативному впливу антропогенної  діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також  оцінка ступеня екологічної безпеки  господарської діяльності та екологічної  ситуації на окремих територіях і  об'єктах.

      Основними завданнями екологічної експертизи є:

      1) визначення ступеня екологічного  ризику і безпеки запланованої  чи здійснюваної діяльності;

      2) організація комплексної, науково  обгрунтованої оцінки об'єктів  екологічної експертизи;

      3) встановлення відповідності об'єктів  експертизи вимогам екологічного  законодавства, будівельних норм  і правил;

      4) оцінка впливу діяльності об'єктів  екологічної експертизи на стан  навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів;

       5) оцінка ефективності, повноти,  обгрунтованості та достатності  заходів щодо охорони навколишнього  природного середовища;

      6) підготовка об'єктивних, всебічно  обгрунтованих висновків екологічної  експертизи.

      Основними принципами екологічної експертизи є:

      1) гарантування безпечного для  життя та здоров'я людей навколишнього  природного середовища;

      2) збалансованість екологічних, економічних,  медико-біологічних і соціальних  інтересів та врахування громадської  думки;

      3) наукова обгрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

      4) екологічна безпека, територіально-галузева  і економічна доцільність реалізації  об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної  діяльності;

      5) державне регулювання;

      6) законність.

      Об'єктами екологічної експертизи є проекти  законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової  техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести  до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього  природного середовища.