Виробництво ферменту глюкозооксидази

- досліджувана рідина повинна бути без бульбашок повітря та піни на поверхні, так як бульбашки повітря можуть знизити щільність рідини.

Визначення  вмісту вологи

Арбітражний метод. В бюксу, попередню доведену до постійної  маси,

поміщають 1 г  досліджуваної проби, ставлять на 4 год в сушильну шафу при температурі 105 ^о С. По закінченню терміну бюксу закривають кришкою, охолоджують в ексикаторі, який заповнений хлористим кальцієм, а потім зважують.

Вміст вологи, %:

W = ;                                                              

де m₁, m₂ – маса відповідно наважки з бюксой та висушеною наважкою з бюксою; b – маса висушеної пустої бюкси.

Контроль  активності глюкозооксидази

Існує кілька методів  визначення активності глюкозооксидази  засновані на манометричному визначенні кількості кисню, що пішов на окислення  глюкози при певних умовах, або ж на визначенні продуктів реакції – перекису водню та глюконової кислоти. Остання утворюється з первинного продукту реакції δ- лактона глюконової кислоти [8].

Визначення активності глюкозооксидази за вживанням кисню  манометричним методом. Активність ферменту в даному випадку виражається величиною Q_о2 – кількістю кисню, що був вжитий за 1год на 1 мг речовини. Оскільки препарати глюкозооксидази часто містять каталазу, що розщеплює перекись водню, то при манометричному методі визначення глюкозооксидази додають в інкубаційну суміш надлишок каталази. В присутності каталази перекись водню розщеплюється. Таким чином, в присутності надлишку каталази визначається вживання тільки половини кисню, що пішов на окислення глюкози, а інша половина його знову звільняється при розщепленні перекисі водню каталазою. В цьому випадку, щоб вирахувати вживання кисню, необхідно отриману манометричним методом величину помножити на два. Активність глюкозооксидази визначається при 30℃ на ацетатному буфері в атмосфері повітря.

Визначення активності глюкозооксидази за продуктами реакції  – перекисом водню та глюконовою кислотою. При визначенні активності за кільстю утвореного перекису водню легко провести розрахунки та дізнатись кількість вжитого кисню. Це визначення можна проводити в атмосфері кисню або в атмосфері повітря. Дозують кільсть кисню, яким насищується інкубаційна суміш [8].

Титрометричний  метод. Визначають кількість глюконовой кислоти, що утворилася під час інкубації. Визначення активності проводять при температурі 35℃ в атмосфері кисню. В якості буфера використовують розчин з 2,84 мл льодяної оцтової кислоти та 2,92 г NaCl в 900 мл дистильованої води, доведеної до рН 5,1 додаванням NaOH і потім до об’єму 1000 мл. При цьому буферному розчині готується 3 %-й розчин глюкози. 25 мл приготованого розчину поміщають в пробірку, підігрівають на водяній бані до 35℃, піпеткою додають 1 мл активного розчину ферменту, що містить близько 15 од. глюкозооксидази. Наступний дослід готується таким же чином, за винятком того, що розчин ферменту кип’ятять перед додаванням. Для запобігання вспінення в кожну пробірку додають по три каплі насиченго розчину октадеканолу у спирті. Пробірки аерують за допомогою скляних розпилювачів протям 15 хв. Зі швидкістю 700 см³/хв. (це дцже важлива деталь). Потім вміст кожної пробірки кількісно переносять в колбу Ейремейлера місткістю 150 мл з 10 мл NаОН; після цього вміст колби титрують 0,05Н НCl (за фенолфталеїном) [8].

Список  літератури

1. Белых И.А., Грек А.М статья «Аналиты в биосенсорах», журнал «Биофизический весник», вып. 25(2),2010.
2. Березіна І.О. Іммобілізовані ферменти. Сучасний стан та перспективи: наукова література. – М.: вид-во «Колос»,2002. – т.1.
3. Блюгер А.Ф. Ферменты в медицине, пищев. Промышленности и сельскому хозяйтве : Киев, 2001.
4. Буценко Л.М. Технологія антибіотиків і ферментних препаратів. Конспект лекцій для студ. напряму 6.051401 «Біотехнолігія» спец.  «Біотехнологія біологічно активних речовин» ден. та заоч. форм навч. – К.: НУХТ, 2009. – 130 с.
5. Гарибова Л.В., Лекомцева Л.В. Основы микологии : Морфология и систематика грибов и грибоподобных органи змов : учеб.пособие– М.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. – 202 с.
6. Герасименко В.Г., Цвіліховський М.І. Біотехнологія: Підручник. – К.: Фірма «Інкос», 2006. – 647 с.
7. Гореликова Г.А. Основы современной пищевой биотехнологии: Учебное пособие. - Кемеровский технологический институт пищевой промышленности. – Кемерово, 2004. – 100 с.
8. Грачева И.М. Технология ферментних препаратов. – 4-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 2001 – 335 с.
9. Елинов Н.П. Основы биотехнологии: «Наука», 1995. – 600 с.
10. Емцов В.Т. Рубежи биотехнологии. – М. : Агропромиздат. – 1997. – 159 с.
11. Калунянц  К.А., Голгер Л.И.  Микробные ферментне препараты (технология и оборудование). – М.: Пищевая пром-ть, 1979, 304с.
12. Козлов Л.В. Біоорганічна хімія. – 2000. – с. 124 – 154.
13. Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф., Вендичанський В.Н., Литвиненко А.М., Іваненко О.В. Основи охорони праці. – К.: Основа , 200. – 416 с.
14. Лилли В.О. Физзиология грибов. – Москва : Изд – воиностр.литературы,1953-532 с.
15. Перитва М.І. Іммобілізація ферментів. Вступний курс і застосування в біотехнології: М. – 1983.
16. Пирог Т.П.,Ігнатова О.А. Загальна біотехнологія: підручник.- К.: НУХТ,2009-336с.
17. Пирог Т.П. Загальна мікробіологія : Підручник.- 2-е вид., доп. І перероб. -  К.: НУХТ,2010.-632с.
18. Поводзинський В.М. Основи проектування біотехнологічних виробництв. Конспект лекцій для студентів спеціальності 6.092900 та 7.092901 Про-мислова біотехнологія напряму 0929 Біотехнологія денної та заочної форм навчання. – К: НУХТ, 2006.
19. Покровская Н.В.,Ворробьева М.Т. тр.н.-и. института пивоваренной,безалкогольной и винной промышленности,вып.12,1984 – 62 с.
20. Пат. 2170762 штамм Penicillium funiculoaum КМ МГУ 433- продуцент глюкозооксидазы с способ получения глюкозооксидазы, авт.: Куплетская М.Б.,Кураков А.В.,Волков Д.В.,1999г.
21. Чуєшов В.І., Хохлова Л.М., Ляпунова О.О. Технологія ліків промислового виробництва: Підручник для студ. Вищ фарм. Навч. закладів і вищ. мед. навч. Закладів 3-4 рівнів акредитації. – Х.: Вив-во НФаУ, 2003. – 720 с.