Мазі

 

3.4Шляхи вдосконалення ректальних лікарських форм

Удосконалювання традиційних лікарських форм, створення  й виробництво сучасних ліків з контрольованим вивільненням і спрямованою доставкою лікарських речовин - серйозне досягнення технології ліків, що стало можливим тільки на основі комплексних хіміко-технологічних і біофармацевтчних експериментальних досліджень.

Постійно  розширюється номенклатура ректальних лікарських препаратів і покази до їх призначення в лікарських формах. В зв’язку з цілим рядом переваг ректального способу застосування вдосконалюються й самі ректальні препарати, їх форма і склад.

Як будь яка  лікарська форма, супозиторії складаються з діючих і допоміжних речовин (носії, основи). Спостереження показують нам залежність резорбції лікарських речовин в прямій кишці від характеру супозиторної основи. Наприклад: калмопірин добре всмоктується з основи масла какао+ємульгін, значно гірше – з сплаву масла какао зі стеарином і воском, і ще слабше – з поліетиленоксидів. Похідні нікотиновой кислоти добре всмоктуються з желатино-гліцеринових основ, дещо повільніше – з масла какао, повільно і дещо непостійно – з поліетиленоксидів. Натрієва сіль бензилпеніциліну краще всмоктується з масла какао і основи імхаузен, погано – з поліетиленоксидів і желатино-гліцеринових основ. Натрію пентобарбітал краще всмоктується з суміші з емульгаторами і частково гідрованим бавовняним маслом, ніж з масла какао.

Ряд авторів  зазначають, що швидкість всмоктування ацетилсаліцилової кислоти і  деяких інших речовин з поліетиленоксидів  перевершує швидкість всмоктування їх з жирових основ.

Можна зробити  висновок, про необхідність підбору  для кожної групи лікарських речовин найбільш раціональної основи.

Для ректального застосування запропоновані  ліофілізовані супозиторії (приготовлені з водних суспензій допоміжних та лікарських речовин, які після вливання в форми піддаються глибокому заморожуванню – ліофілізації). Завдяки пористій структурі і великій (внутрішній) поверхні такі супозиторії швидко розкладаються в незначній кількості секрету слизової прямої кишки і вивільняють лікарські засоби, що є в них.

В процесі  технічної еволюції і подальшого удосконалення супозиторіїв в технології їх виготовлення і ускладнення клінічного змісту їх застосування, з’явились і міцно закріпились в сучасній практиці нові види цієї древньої лікарської форми: порожнисті супозиторії і двокомпонентні (двох або багатошарових) супозиторії.

Більш швидкому вивільненню компонентів  сприяють порожнисті супозиторії, що заповнені емульсіями, суспензіями або розчинами лікарських речовин, а от багатошаровий супозиторії забезпечує високу терапевтичну ефективність ректального засобу введення.

Для отримання двошарових супозиторіїв (за японською заявою) в форму для виливання почергово вносять розплавлені водорозчинну або ліпофільну основи. Для зв’язування обох шарів використовують поверхнево активні речовини, що легко розчинні в водорозчинній або жировій речовині основи.

Запропоновані двошарові супозиторії (Росія), що в зовнішньому шарі містять камфору, в внутрішньому – строфантин, які забезпечують послідовність дії цих речовин.

Також запропоновані двочастинні супозиторії (Великобританія), передня частина яких містить протизапальні і проти набрякові лікарські речовини, а інша частина – анальгетики або місцеві анестетики (барбітурати, морфін, проклін та ін.). Обидві частини на ліпофільній основі виливають роздільно в одній формі для супозиторіїв.

Контроль  доставки лікарських речовин при  ректальному введенні можна здійснювати  шляхом використання супозиторіїв з плівковим покриттям, що сповільнюють дифузію активного компонента або шляхом оточення супозиторіїв в капсулу (Великобританія).

Особливу  цікавість і інтерес представляють собою забарвлення супозиторіїв, призначене не тільки для візуальної ідентифікації різних фармакологічних груп речовин в цій лікарській формі, але й з ціллю захисту супозиторіїв від впливу певного спектру променів, що викликають окислення, деструкцію компонентів що входять до їх складу. Для забарвлення супозиторної маси використовують світлостійкі пігментні фарбники: окис титана, заліза або органічні лаки алюмінію, кальцію, магнію, амарант, тартразин, хризолін, сполуки індиго – індиготин

Практична частина

Вибір раціональної лікарської форми позитивно впливає  на терапевтичну дію лікарських препаратів. Так, заміна таблетованних форм теофіліну, еуфіліну, дипрофіліну, дігоксину на ректальні супозиторії значно збільшує їхню біологічну доступність. Застосування ректальних форм цих препаратів дозволяє зменшити їхню дозу. За даними деяких авторів супозиторіями можна замінити введення цих препаратів у вигляді ін'єкцій, тому що ректальний шлях введення за біодоступністю прирівнюється до ін'єкційного й дозволяє не травмувати хворого. Крім того, при внутрішньовенному шляху введення препарати швидко виводяться з організму, а після ректального призначення деяких лікарських препаратів у вигляді супозиторвїв і мікроклізм (наприклад ксантиверину) спостерігається пролонгування їхньої дії. Для досягнення пролонгованої дії нітрогліцерину рекомендується замість таблеток застосовувати пластир «Ніт-родерм». Широко відомий протиішемічний препарат «Тринітролонг» краще вводити у вигляді пластинок. Ця лікарська форма дозволяє індивідуально дозувати препарати, забезпечуючи безперебійну й максимальну терапевтичну дію. Відповідно до статистики приблизно 30% хворих зазнають труднощів при прийомі таблеток і капсул, тому вони подрібнюють таблетки й розкривають капсули; 23% пацієнтів надають перевагу розчинним лікарським формам.

Залежно від  ситуації можна використтовувати різні  ректальні форми: пошарові порожнисті, набухаючі супозиторії, ректіоли, шприци, тампони, клізми й ін.

В теперішній час найбільш широко ректальні супозиторії застосовують в Західній Європі.

У вигляді  ректальних супозиторіїв призначають  різноманітні лікарські речовини з  різноманітними фармакологічними і  фізико-хімічними властивостями, але  найчастіше – спазмолітики, серцеві  глікозиди, сечогінні, антипіретики, анальгетики, алкалоїди, барбітурати, антибіотики, гормони, вітаміни.

В останні  роки є багато різноманітних способів і засобів регулювання стула  і лікування закрепів велика увага  приділяється ректальним супозиторіям в зв’язку з тим, що застосування звичайних лікарських послаблюючих засобів (особливо сольових) і клізм в багатьох випадках утруднено або навіть не рекомендовано. Протипоказами є інфаркт міокарда, крововилив в мозок, печінкова і ниркова коліки, які супроводжуються закрепами, і іншими захворювання, а також прояви подразнення кишківника і послаблення його м’язового апарату.

Для випорожнення кишечнику використовують два види супозиторіїв: що викликають місцеве  подразнення слизової оболонки прямої кишки (порожнисті супозиторії з  гліцерином, мильногліцеринові супозиторії, супозиторії з хініну гідрохлориду, супозиторії з бісакодилом і іншими речовинами) і так званні шипучі супозиторії, які в присутності вологи виділяють вуглекислий газ, рефлекторно викликаючи різке посилення рухової активності кишківника. Таки супозиторії містять суміші висушених кислот, кислих солей і, як правило, карбонатів лужних і лужноземельних металів. До цієї групи супозиторіїв належать супозиторії, що складаються з волокнистих матеріалів, які швидко набухають.

Для впливу на локально процес, що протікає в прямій кишці (проктити, виразкові коліти і т.д.) використовують супозиторії, що містять різноманітні стероїдні гормони, антибіотики (в цьому випадку має місце всмоктування препаратів; однак ціль їх призначення – пригнічення місцевої запальної реакції). Для зняття болів застосовують супозиторії з анестетиками і смазмолітиками.

Якщо  раніше ректальні лікарські форми  призначалися частіше для попередження локальних процесів запалення, тріщин, сверблячки в прямій кишці й т.п., то сьогодні вони з успіхом використаються для здійснення загального впливу на патологічні процеси у хворому організмі.

Клінічні  дослідження свідчать, що в деяких випадках ректальний спосіб введення ліків є більше ефективним і безпечним  у порівнянні з іншими. Так, при використанні індометацину у свічах зменшується ризик розвитку важких диспепсичних розладів (діареї, нудоти), небажаних ускладнень із боку центральної нервової системи, які спостерігаються при використанні пероральних ліків. При використанні симпатоміметика ізопротеренола ректально спостерігається значно більша його ефективність, ніж при пероральному й підшкірному введенні. Гарні результати були отримані також при ректальному призначенні серцевих глікозидів, які не давали бажаного ефекту при пероральному застосуванні. Аналогічне явище спостерігалося й при ректальному способі введення левомепромазина, стелазина, ларгактила й багатьох інших засобів.

Останнім  часом значно розширився перелік  ректальних лікарських форм. Поряд із традиційними ректальними супозиторіями одержали поширення ректальні мазі, капсули, аерозолі, мікроклізми, ректиоли, ректальні тампони. Проте свічки як лікарська форма не тільки зберегли свою значимість, але й одержали подальший розвиток у різних країнах світу. Наприклад: в Австрії вони посідають п'яте місце (більше 6%)в асортиментах готових лікарських препаратів; у Німеччині — до 9%, у Швейцарії й Франції — більше 5%, Італії — до 7%, Чехословаччині — близько 8%.

Значно  розширилася номенклатура свічок, що містять лікарські засоби загальної дії. Так, фармацевтична промисловість Німеччини робить 33% свічок, що містять місцеводіючих й 67% – загальнодіючих засобів; в Іспанії – болезаспокійливих (болетамуючих) і жарознижуючих — по 12,5%, противогіпертонічних і серцевих — 8,2%, спазмолітинів – до 8%, транквілізаторів, снодійних і заспокійливих засобів — до 6% і т.д. Така ж закономірність у виробництві свічок спостерігається й в інших країнах, що підтверджує тенденцію росту значення супозиторіїв при купуванні гіпертонічних кризів, спазмів кровоносних судин і бронхів, швидкого відновлення порушеного серцевого ритму, розладу дихання й інших захворювань. В екстемпоральній рецептурі свічки займають більш скромне місце: у США — 1,69%; Польщі — 1,8%.

Супозиторії призначають головним чином при геморої, запорах, болях, нудоті й блювоті, бронхіальній астмі, коронарній хворобі захворюваннях серця, суглобів, грипозних інфекціях, застудних захворюваннях і т.д.

Для одержання супозиторіїв локальної дії (лікування геморою) найбільше часто в їхній склад вводять солі вісмуту, цинк алюмінію, титану; антисептики (борна кислота, сполуки йоду, феноли), рослинні екстракти (ромашки, каштана, перстачу й ін.), месцево знеболюючі засоби, гідрокортизон, гепарини. Для швидкого спорожнювання кишечнику використають свічі з бисакодилом (Австрія, Польща), гліцерином і милом. У свічах використають такі протигельмінтозні (фенотіазін, гексахлорциклогексан) і інші засоби.

Для одержання супозиторіїв загальної дії використають болетамуючі, протизапальні, анальгезуючі, протиревматичні засоби (діклофенак-натрію, піроксиками, парацетамол, похідні саліцилової кислоти в сполученні з ацетилсаліциловою кислотою, фенацетин й ін.); спазмолітичні засоби (папаверіну гідрохлорид і його аналоги), екстракт беладони, ефірні масла (Іспанія, Італія); глікозиди наперстянки, комбінації глікозидів з ефедрином, гідрохлоридом теофіліном; що заспокоюють, снодійні засоби, включаючи сучасні транквілізатори, наприклад, діазепам (Австрія); антибіотики - левоміцетин (Польща), неоміцин та ін.; сульфаніламіди, вітаміни (Ві, Вб,), ензими й інші речовини.

Для одержання бажаної терапевтичної  дії свічки варто вводити в  пряму кишку після випорожнення кишечника. При необхідності застосування декількох свічок цю рекомендацію дотримують один раз. Варто також уникати застосування свічок з метою випорожнення кишечнику, тому що вони можуть дратувати й стимулювати стінки кишок, хоча таке застосування теж можливе й не дивлячись на застереження широко використовується..

 

4.висновки                                                      Багатовікова конкуренція лікарської форми відшліфувала їх номенклатуру, технологію і спосіб застосування. Забезпечення мякими ЛФ високоії концентрації лікарських засобів безпосередньо на ділянці всмоктування і дуже низької в інших органах і тканинах організму відповідає вимогам  сучасної фармакотерапії. 

Удосконалювання традиційних лікарських форм, створення  й виробництво сучасних ліків  з контрольованим вивільненням і  спрямованою доставкою лікарських речовин - серйозне досягнення технології ліків, що стало можливим тільки на основі комплексних хіміко-технологічних і біофармацевтчних експериментальних досліджень.

Постійно  розширюється номенклатура ректальних лікарських препаратів і покази до їх призначення в лікарських формах. В зв’язку з цілим рядом переваг ректального способу застосування вдосконалюються й самі ректальні препарати, їх форма і склад.