Особливості організації ігрової діяльності в початковій школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     2.2 Значення гри на уроках читання

      Сучасна освіта орієнтується на особистість, на розвиток кожної дитини, залежно від її розумових здібностей і фізичного стану.  І перед нами постає питання: як зробити урок не тільки продуктивним і результативним, а й цікавим? Таким, що запалить животрепетну іскорку допитливості в очах дитини, збереже стійку увагу протягом усього уроку, зародить бажання і навіть жадобу вчитись!  Відповідь на це питання — гра!

    Гра — найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Але гра на уроці — не розвага, а звичайні вправи, замасковані в цікаву форму. Гра органічно об'єднує триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну. Збуджена під час гри думка підводить учня до самостійних пошуків висновків і узагальнень, які  у свою чергу, зміцнюють знання і перетворюють їх у переконання.

      Ігри повинні бути спрямовані на розширення обсягу словникового запасу учнів тією лексикою, яка входить у наше життя повсякденно, яку чують діти постійно в колі сім’ї, по радіо, телебаченню, читають у пресі. Зокрема, дітей постійно оточує сучасна економічна термінологія, без знання якої вони не зможуть стати повноцінними учасниками суспільно-політичного життя в Україні і світі.

   Під час гри у дитини найповніше виявляються і розвиваються індивідуальні особливості, можливості, здібності, пам'ять, мислення, загострюється увага. І саме в іграх виховується культура, спілкування дитини з колективом, взаємодія між учнем і вчителем. Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, невимушене виховує адекватне сприймання невдач і помилок.

     В початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підгримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явиш, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається.

       Фантазія, казка, гра – це частка духовного життя першокласника, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості.

      Від уроку до уроку змінюються сюжети, ігрові ситуації. Та незмінною залишається владна сила поетичного образу: маленькі школярі прислухаються до перлин народної творчості, потім самі охоче декларують жартівливі пісеньки, скоромовки, лічилки, загадки. У дітей народжується почуття захоплення красою мови, слова. Поступово цікава гра, мовленнєва творчість переростають у навчальну працю.

      Діти люблять, коли на уроках читання використовуються саморобні ігри. Вони зовсім прості: чотири пластмасові шестигранники, нанизані на металеву вісь, що закріплена на дерев’яній підставці. На кожній грані написано букви або склади: обертаючи кілька чи один шестигранник, вчителька пропонує прочитати утворені слова.

      Гра “Кружок зупинись.”. для цієї гри виготовляють два кола радіусом 100-150 мм. Вони закріплені на підставці так, що можуть обертатися навколо своїх центрів. Круг поділений на чотири частини, в кожній частині записано склад (так само і другий). Дається дітям завдання. На правому кружечку виділено склад – ни. Обертанням лівого кружечка треба підібрати склад, щоб вийшло слово, наприклад: си – ни.

   Легко виготовити гру “Озвучи екран”: дерев’яна дощечка, на якій з картону зроблено екран, внизу дві кишеньки. Екран служить для вкладання картинки, кишеньки – для схеми речень. Діти складають речення залежно від завдання, поставленого вчителем.

    Отже, використання цікавої наочності та гри на уроках дає змогу краще засвоїти програмовий матеріал, розвиває мислення, спостережливість, активізує діяльність першокласників.

     Великий розливальний ефект мають створені учителем ігрові та мовленнєві ситуації, спрямовані на активізацію складної аналітико-синтетичної діяльності дітей під час оволодіння способами читання складів, речень текстів.

    Відомо, що першокласники швидко запам’ятовують текст Букваря і часто читають слова з пам’яті, не усвідомлюючи при цьому, як саме звуки зливаються у склади. Тому педагог особливої уваги надає роботі з деформованим текстом, побудові складів, слів, зіставленню їх за звуковою будовою та значенням. Цікаві ігрові та казкові сюжети тут є засобом незвичної постановки завдань. Це запобігає втомлюваності дітей.

   Способи незвичайної постановки завдань:

1) “Чарівна квітка”. На малюнку – багряна гвоздика. Під ним – буква з, на пелюстках: е, и, а, о, і, у.

- Розгляньте чарівну  квітку. Тут живе буква З зі  своїми подругами. Прочитайте  їхні імена (е, и, а, о, і,  у). Якщо З стане поруч із  кожною, то утвориться склад. Прочитаймо їх разом: зе, зи, за, зо, зі, зу.

2) “Чарівні сніжинки”. На малюнку – усміхнені сніжинки з казковими іменами: Ке, Та, Га, Се, Ма, Ло.

- Зима послала до  нас на урок кругленьких сніговичків  із подружками сніжинками. Кожна  сніжинка має чарівне ім’я. Прочитайте їх разом: Ке, Та, Ге, Се, Ма, Ло.

     Школярі читають склади. Захоплені красою слова, радістю, колективного пошуку, діти “відкривають” закони граматичної будови мови. Водночас оволодівають методами пізнання, вчаться виділяти характерні особливості мовних явищ, аналізувати, абстрагувати, додавати правильність своїх тверджень.                                                          Діти мають багато іграшок і часто риносять їх до школи, щоб гратися. Тому в кожного є своє звірятко чи лялька, які в потрібний момент можуть «ожити».

      Учитель  може запропонувати:

  – Навчи іграшку  читати це речення, цей текст. 

 – Чия лялька  прочитає краще?

 – Яка іграшка  хоче розповісти?

 – Прочитай своїй  ляльці...  

      При навчанні читати недостатньо сьогодні лише кілька разів штудіювати один і той же текст. Ця робота швидко втомлює дітей одноманітністю. А якщо сюди внести елементи загадковості, то дітям буде цікавіше навчатися, в них виникне інтерес до навчання. І таким засобом, за допомогою якого можна зацікавити учнів, викликати в них інтерес до виучуваного матеріалу, є гра. Всім відомо, що сам процес читання на початковій стадії – надзвичайно важкий для дітей, потребує від них значних розумових зусиль. А використання гри дає можливість навчатися у більш легкій, невимушеній формі. Користь застосування ігор на уроках читання, як і на інших, загальновизнана. Вони сприяють розвитку в дитини спостережливості, вчать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнення. Гра знімає нервове переживання, допомагає вчителю естетично оформити навчальний матеріал, а дітям – емоційно сприйняти його.[11, 10]

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     2.3 Використання гри на уроках української мови

     Вивчення української мови відбувається згідно із програмою загальноосвітньої школи, у якій чітко визначено у вивченні української мови чотири змістові лінії - комунікативну, діяльнісну, лінгвістичну, лінгвокраїнознавчу. Також визначено три мети навчання: навчальну, розвивальну, виховну.

      Кожний урок української мови – складна, цілісна, динамічна система змісту навчального матеріалу й організації роботи з ним, яка насамперед спрямовується на засвоєння матеріалу, зазначеного в темі уроку. Мета уроку збігається в цілому з метою навчального процесу в цілому.

     Однією з них є формування національно-мовної особистості учня. Цього можна досягти, якщо на кожному уроці, позакласній роботі виховується увага до слова, свідоме ставлення до мови як засобу самовираження, спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, ставлення до довкілля. Розвивається мовлення, а отже й мислення, інтелект, мовленнєва пам’ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття, естетичний смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних засобів, виражальних можливостей.

       Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

      Особливо актуальним є застосування на уроках української мови дидактичних ігор. Адже саме дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.   

    У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

      Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

      Викладаючи рідну мову, вчителі повинні дбати не так про засвоєння граматичних правил, як про те, щоб дитина правильно, не перекручено відчула і сприйняла її „внутрішні закони”.

     Щоб реалізувати можливості, які дає рідна мова для правильного формування підсвідомості дитини, потрібно насамперед, щоб мовний матеріал розглядався системно, у строгій логічній послідовності, у його логічних зв’язках.

       Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

       Дидактичні ігри на уроках української мови можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.

    У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи термінологію.

    Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити – зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть.                      Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання – згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?”.

 

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  ВИСНОВКИ

    Дитинство є суттєвим періодом у розвитку людини. У дитячому мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Гра – це добровільна, своєрідна діяльність дитини. Росте вона, розвивається і гра також в послідовних фазах.

     Чимало  ігор створили діти. Наші ігри мають риси нашої культури. Отож, ігри мають особливе значення не для однієї дитини чи організованої групи, але й для всього суспільства. Батьки і вчителі повинні постійно мати на увазі незабутню думку В. Сухомлинського: «Дитина має справжнє емоційне і інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за здавлену квітку».[19, 356]

     Ми живемо  в час прискореного розвитку  людства, зумогвленою високою  технологією, зокрема телекомунікацією і комп’ютером, які мають великий вплив на наше мислення, наш спосіб щоденого життя, праці, розваги і т. Ін.

    На зламі  епох мало приготувати дітей  лише до легкого. Багатого на  розваги життя, важливо виростити  громадян здатних думати глобально, а діяти локально, здатних встояти в складній, часто небажаній дійсності, здатних творити нові українські культурні цінності.

      Тому  суттєвим є створення ігровими  засобами таких ситуацій, щоб  діти відчули й зрозуміли, що  потрібно їм для їхнього особистого й суспільного життя. Ігровими заняттями можна вивчити все: мову, математику, історію, географію, культуру, техніку та ін. Але найважливіше те. Що в ігровій ситуації формується характер.

       Гра  охоплює все: рух, мислення, нові  інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвитку фізичного, розумового, суспільного, розвитку характеру дитини. Треба підкреслити той факт, що усуспільнення дитини відбувається у великій мірі завдяки іграм з правилами. Додержування правил у грі, якого належне розуміння приходить повільно, має особливе значення в процесі морального розвитку дитини, її закономірного, заснованого на вимогах справедливості мислення, дружнього ставлення до других. Гра є не лише своєрідною діяльністю але також значимим процесом внутрішнього перевтілення.

     Ігрова  діяльність – це різновид активної  діяльності дітей, у процесі  якої вони оволодівають суспільними  функціями, відносиними та рідною  мовою як засобом спілкування  між людьми. Ігрова діяльність є свого роду дитячим моделюванням соціальних відносин. За умови вмілого і правильного керівництва з боку дорослих ігрова діяльність сприяє формуванню емоційної, моральної та інтелектуальної сфери дитини, розвитку її уяви, фізичному вдосконаленню, вихованню волі до дії та здатності до гальмування – якостей, необхідних людині в трудовій і суспільній діяльності. До даного визначення гри необхідно додати, що у процесі ігрової діяльності розвивається цілий комплекс креативних якостей особистості.