Захист прав споживачів в Україні

Вирішуючи питання про  характер правовідносин між споживачем та продавцем (виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов’язки  сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону.

Якщо положення нормативних  документів суперечать чинному законодавству, суд застосовує норми цього законодавства.

У тих випадках, коли в  чинному законодавстві немає  спеціальної норми щодо укладеної  сторонами угоди про обслуговування, суд застосовує загальні положення  про зобов’язання, передбачені главами 14-19 ЦК. [3]

Відповідно до ст. 24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Заява про захист прав споживача має повністю відповідати  вимогам ст. 137 ЦК щодо форми й  змісту позовної заяви, зокрема, містити  відомості: про те, яке право споживача  порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи — залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов’язання, транспортна чи інша накладна, чек). [13]

Вирішуючи справи про  захист прав споживачів, суди мають  виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я та життєдіяльності. [2]

Вирішуючи справи про  захист прав споживачів у зв’язку  з придбанням товарів неналежної якості, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 12, 14 Закону :

1) такі вимоги можуть  заявляти споживачі, котрі мають  на товари квитанції, товарні  чи касові чеки або інші  письмові документи, а щодо  товарів, на які встановлено  гарантійні строки, — технічні паспорти чи документи, що їх замінюють.

2) товаром неналежної  якості слід вважати такий,  що не відповідає вимогам нормативних  документів, умовам договору або  вимогам, які до нього пред’являються, наданій щодо нього виготівником  чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.

При поверненні речі неналежної якості її амортизація в період гарантійного строку до уваги не береться;

3) вирішуючи питання  про заміну товару (в тому числі  виготовленого за межами України), суд за відсутності аналогічного товару на час розгляду справи може (залежно від вимог споживача) зобов’язати продавця надати такий же товар після його надходження або — за згодою споживача — інший товар з наявного асортименту з відповідним перерахунком вартості. При неможливості виконати рішення, яким продавця зобов’язано замінити товар на інший, суд може змінити спосіб виконання

4) зазначені у п.1 ст. 14 Закону вимоги споживача про  застосування заходів захисту  не можуть бути задоволені, коли продавець, виготівник (підприємство, яке виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання. [4]

Відповідно до ст. 18 Закону продавець, виготівник, виконавець зобов’язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Розглядаючи позови, пред’явлені  у зв’язку з відмовою підприємства, установи, організації чи громадянина-підприємця укласти договір купівлі-продажу  чи договір про виконання робіт або надання послуг, суду належить враховувати як передбачене ст. 19 Закону право громадян на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування, так і наявність у підприємця реальної можливості задовольнити вимоги споживача. Зокрема, суд не може визнати безпідставною відмову в укладенні договору, якщо відповідач доведе, що виконання роботи (надання послуги) виходить за межі його статутної діяльності або перевищує його виробничі (технологічні) можливості. При цьому такими, що виходять за межі статутної діяльності підприємця, можна вважати роботи (послуги), виконання яких не передбачене установчими документами і не оголошене ним (у тому числі не зазначене у правилах побутового чи інших видів обслуговування, правилах виконання окремих видів робіт або надання окремих видів послуг). Проте відсутність у статутних документах положень про виконання певних робіт (послуг) ще не свідчить про правомірність відмови укласти договір, якщо така діяльність відповідає загальним завданням, передбаченим цими документами. [2]

При постановленні рішення, яким суд зобов’язує продавця, виготівника, виконавця вчинити певні дії  на захист прав споживачів (наприклад, провести ремонт, здійснити обмін, заміну, купівлю-продаж), у резолютивній частині необхідно вказувати строк, протягом якого після набрання рішенням законної сили відповідач зобов’язаний це зробити.

Рішення суду, яке набрало  законної сили, про протиправність дій продавця, виготівника виконавця  щодо невизначеного кола споживачів і про припинення цих дій є обов’язковим для суду, що розглядає позов конкретного споживача про цивільно-правові наслідки зазначених дій, у питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинено їх даними особами. [14, 16]

 

Висновки

 

Права споживачів дуже багатогранна тема, дискусію на яку можна проводити вічно. Тому відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» можемо визначити головні права споживачів які допоможуть захиститись. Споживач має право на: 1) державний захист своїх прав; 2) гарантований рівень споживання; 3) належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; 4) безпеку товарів (робіт, послуг); 5) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги): їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця); 6) відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством; 7) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 8) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Але навіть знаючи всі  свої права споживач кожен день залишається незахищеним від недоброякісної продукції, робіт чи послуг.

 

Список використаних джерел та літератури:

1. Конституція України,  прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості  Верховної Ради України. - 1996.

2. Господарський кодекс  України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), - 2003, №18, №19-20, №21-22, - ст. 144.

3. Кодекс України про  адміністративні правопорушення // ВВР України. -1984. - Додаток до №  51. -Ст. 1122.

4. Цивільний кодекс  України від 16.01.2003 р., № 435-IV // ВВР України. -2003. -№ 40-44. -Ст. 365 (із змінами).

5. Цивільний процесуальний  кодекс України від 18.03.2004 р., №  1618-IV // ВВР України. -2004. -№ 40-42. -Ст.492 (із змінами).

6. Закон України "Про  захист прав споживачів" від 12.05.1991 р., № 1023-XII // BBP України. -1991. -№ 30. -Ст.379 (із змінами).

7. Закон України "Про  захист прав спожидачів" від  12.05.1991 р. в редакції Закону  України від 01.12.2005 р. // ВВР України. - 2006. - № 7. - Ст.84.

8. Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004р. //ВВР. - 2004. -№ 29. - Ст.367.

9. Блохина О.Ю. Процессуальные  особенности рассмотрения судами  дел о защите прав потребителей: Дисс… канд. юрид наук: 12.00.03. - Тверь, 1999. - 222 с.

10. Галат Л. М. Проблеми  захисту прав споживачів: українські  реалії // Таврійський наук. вісн. - Херсон, 2005. - Вип. 8. - С. 133-140.

11. Готін О.М. Кримінальна  відповідальність за випуск або  реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - К., 2003. - 21с.

12. Гражданский процесс:  Учебник /Коршунов Н.М., Мареева  Ю.Л. - М.: Норма, 2004.-848 с.

13. Гражданский процесс: Учебник /Отв. ред В.В. Ярков. - М.: Волтерс Клувер, 2004. - 720 с.

14. Дудла І.О. Захист  прав споживачів: К.: Центр учбової  літератури, 2007 - 448 с.

15. Захист прав споживачів: Нормативно-правове регулювання.  Зразки документів/ Упор. Роїна О.М.- 4-е вид., змін. та доп.- Київ: КНТ, 2007. - 260 с.

16. Звєрєва О. В.  Захист прав споживачів /. О. В.  Звєрєва. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 222 с.

17. Корнієнко Ірина.  Відповідальність за порушення  законодавства про захист прав  споживачів / Юридичний журнал . 2009. - №2 - С.90-92.

18. Осетинська Г.А. Захист прав споживачів: проблеми розвитку законодавства України. Монографія. - К.: Ін-т законодавчих передб. і правової експ., НДІ прив. права і підприємництва. - 2002. -128 с.

19. Осетинська Г.А.  Закон захищає права споживачів (у співавторстві з Костицьким В.В). - К., 2002. - 24 с.

20. Осетинська Г.А.  Цивільно-правовий захист прав  споживачів за законодавством  України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. - К., 2006. - 20 с.

21. Панченко М.І. Цивільне  право України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.

22. Письменна О.П. Правовідносини, що виникають у зв'язку з  порушенням прав споживачів внаслідок  недоліків товарів, робіт (послуг): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. - К., 2006. - 21 с.

23. Рябченко Ю.Ю. Види  позовів у захист прав споживачів // Форум права. -2008. - № 1. - С.363-367.

24. Сакара Н.Ю. Проблема  доступності правосуддя у цивільних  справах: Автореф… канд. юрид. наук: 12.00.03 /Нац. юрид. академія України  імені Я. Мудрого. - Х., 2006.

25. Тераз P. I. Становлення  та тенденції розвитку правового регулювання відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг) // Університетські наукові записки, 2007. - №4. - С.171-176.

26. Цивільне процесуальне  право України: Академічний курс: Підручник /Штефан М.Й. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2005. - 624 с.

27. Цивільний Кодекс  України: Коментар, Видання друге  із змінами за станом на 15 січня  2004. - Х.: ТОВ "Одісей", 2004. - 856 с.

28. Черняк О.Ю. Класифікація  прав споживача за законодавством  України та Європейського Союзу // Форум права. - 2008. - № 2. - С.458-464

29. Шлійко А.В. Організаційно-правові  засади захисту прав споживачів / Навчальний посібник. - Тернопіль,  ТНЕУ. - 2008. - 300 с.

30. Хавронюк Н.И., Мельник  Н.И. Законодательство Украины  о торговле. - К., 1997. - Ч.2. - 512 с.