Задачі і функції, основні напрямки і принципи діяльності підприємств оптової торгівлі

     на  товар;

     3) оптові відділення промислових компаній;

     4) закупівельні організації й оптові  склади роздрібних фірм;

     5) оптові заготівники сільськогосподарської  продукції;

     6) оптові фірми з торгівлі нафтопродуктами.

1.  Самостійні оптові фірми, що набувають права власності на товар, є домінуючими. Вони зосередили у себе понад 80% складських площ; майже 80% чисельності працівників; близько 50% обсягу продажів. Кількість таких підприємств становить близько 70% від загального числа оптових підприємств.

2.  Посередницькі фірми, що не набувають права власності на товар, становлять близько 10% чисельності оптово-посередницьких підприємств і близько 10% обсягу продажів.

3.   Оптові відділення промислових компаній становлять близько 10% оптових підприємств і близько 35% обсягу оптових продажів товарів.

4. Закупівельні організації й оптові склади роздрібних фірм знаходяться в сумісному володінні декількох роздрібних фірм і призначені для забезпечення товаропостачання їх магазинів.

5. Оптові заготівники сільськогосподарської продукції купують товари у дрібних сільськогосподарських виробників для подальшого постачання їх на ринок.

6. Оптові фірми з торгівлі нафтопродуктами - це спеціалізовані оптові підприємства, що працюють в тісному контакті з нафтопереробними компаніями, забезпечуючи їх складськими приміщеннями і торговими послугами [3].

     Аналіз  товарної структури оптових продажів у США показує, що понад 60% підприємств оптової торгівлі зайнято збутом товарів тривалого користування. На них зайнято 59% загальної кількості працівників і здійснюється 50% всього обсягу оптових продажів. Найбільш помітними за обсягом продажів є такі товарні групи, як машини, устаткування, запасні частини, бакалійні товари, нафта і нафтопродукти.

     У США оптово-посередницька ланка  дуже розвинена також у торгівлі продовольчими (особливо консервованою продукцією) та текстильними товарами. В цілому, за даними досліджень, окремі джерела товарозабезпечення роздрібної торговельної мережі поділяються таким чином:

     •  закупівля товарів безпосередньо  у виробників - 44%;

     •  оптові ланки промисловості - 22%;

     •  оптові фірми - 34%.

     Значна  частка оптово-посередницьких структур і в економіці Японії. Вони складають близько 80% всіх надходжень товарів в роздрібну торгівлю. Організаційна структура оптово-посередницької діяльності має ступінчасту будову.

     «Основні» оптові фірми І ступеня, що мають великі обсяги продажів, виконують функції торгових представників, великих промислових компаній. Вони купують у цих компаній товари, здійснюють їх зберігання і комплектування торгового асортименту, транспортування і реалізацію великим підприємствам роздрібної торгівлі, оптовим фірмам II і III ступенів.

Великі  оптовики тільки організовують постачання і одержують комісійну винагороду.

     «Другорядні» оптові фірми II або III ступенів купують товари у «основних» оптовиків і забезпечують ними дрібні магазини.

Загальна  кількість оптово-посередницьких фірм в Японії перевищує 400 тис, зокрема:

     •  33% з них - це «основні» фірми І  ступеня;

     •  41% - проміжні фірми II ступеня;

     •  26% - кінцеві оптові фірми III ступеня.

     В Японії дрібні та середні посередники-оптовики об'єднуються в мікрорайонах в кооперативи. Так, у 174 мікрорайонах налічується до 8000 таких об'єднань оптово-торговельних підприємств. Діють також центри оптової торгівлі, які створюються у великих містах, мають власний парк транспортних засобів і складські приміщення.

Разом з цим, в Японії функціонує 9 найбільших універсальних торгових фірм, що здійснюють свою діяльність на внутрішньому і зовнішніх ринках. У більшості з них сформовані широко відомі системи «точно в строк» (за постачанням клієнту в потрібний час і в необхідній кількості потрібного набору товарів). У цих фірмах одержали широкий розвиток такі види послуг, як:

     •  оренда;

     •  інжинірингові послуги;

•  впровадження в сферу виробництва новітніх технологій. Торгово-посередницькі формування в КНР представлені такими взаємозв'язаними один з одним організаційними елементами, як:

     1) торговельні центри;

2)  структуровані ринки засобів  виробництва, які разом з іншими  операціями здійснюють коопераційні операції за рахунок обмінних операцій;

3) компанії  із освоєння матеріальних ресурсів, що створюють сировинні бази.

     Торговельні центри проводять регулярні наради-ярмарки, в яких беруть участь тисячі клієнтів, і надають їм комплекс різноманітних послуг.

     Оптова  торгівля в Німеччині є одним із найважливіших секторів економіки і займає друге місце після промисловості. Торгові операції оптової торгівлі поділяються на дві групи:

     1) операції з сировиною і напівфабрикатами;

     2) операції з готовою продукцією

У Німеччині  посередницька діяльність, здійснювана  відповідними фірмами на основі договірних відносин з обслуговуваними замовниками, одержала свій широкий розвиток в останні 20-25 років.  Вони виявилися особливо ефективними при упровадженні на промислових фірмах новітніх систем управління матеріалопотоками і недостатку в них складських площ. Оптові торгові операції здійснюють

     1) самостійні підприємства оптової  торгівлі;

     2) асоціації купівлі-продажу кооперативних  установ;

     3) агентства оптової торгівлі;

     4) торгові агенти фірм.

     Всього  в Німеччині налічується 100 тис. оптових  фірм.

     Залежно зід шляхів збуту в оптовій  торгівлі Німеччини розрізняють  торгові зв'язки з роздрібними  підприємствами (споживчі товари) і  торгові зв'язки з нероздрібними підприємствами (за засобами виробництва).

     Функціональною  основою у взаємовідносинах промислових фірм і посередницьких підприємств є комплекс послуг, що надаються ними. Вони розміщують замовлення на виробництво, активно беруть участь в рекламуванні вироблюваної продукції, залучають до роботи відділи маркетингу та планування виробництва промислових компаній.

     Останніми роками в Німеччині намітилося зростання  кількості промислових підприємств, що створюють власну збутову мережу (торгові представництва та філіали). Причини витіснення оптової торгівлі промисловістю наступні:

     1) більш економічний збут через  відповідні відділення;

     2) недостатня професійна підготовка  в оптовій торгівлі;

3) забезпечення  власними відділеннями збуту  більш раціональних і швидких сервісних послуг для клієнтів;

     4) доцільність для великих підприємств  прямих контактів з клієнтами;

     5) забезпечення та збереження якості  товарів;

     6) унікальність товарів;

     7) гнучкіші умови при переговорах  про ціни;

     8) регіонально обмежена сфера збуту.

     При відомих відмінностях у побудові торгово-посередницьких структур в окремих зарубіжних країнах мають місце і загальні особливості, які полягають у такому:

1. Зростання  кількості видів посередницьких  організацій, поєднання ними різних функцій, універсалізація і спеціалізація.

2. Зростання ролі торгово-посередницьких структур у забезпеченні постачальників і споживачів логістичними послугами зі складської переробки продукції; розукрупнення, сортування та пакування партій продукції.

3.  Підвищення ролі закупівельно-збутових  служб виробничих споживачів і виробників та поступове згладжування відмінностей у призначенні комерційних підрозділів промислових фірм і незалежних посередницьких організацій, а також посилення їх взаємодії відповідно до інтересів виробників і споживачів. Так, наприклад, японські фірми, що виготовляють автомобілі, стали розвивати регіональну мережу посередників (дистриб'юторів) у складі своїх збутових компаній і філіалів. У США паралельно із збутовими філіалами промислових фірм стала формуватися мережа незалежних підприємств-дистриб'юторів.

4.  Розвиток інтеграційних форм  функціонування посередницьких структур, які утворюються на договірній або акціонерній основі, що мають короткочасний або тривалий характер і охоплюють окремі або більшість послуг, що надаються посередницькими організаціями. Так, у Швеції утворена єдина багатогалузева спілка оптовиків «Шведська торгівля».

5. Участь в оптово-посередницькій діяльності посередників і промислових фірм державних органів управління, що виражається у використанні фінансово-кредитних важелів, у централізації координаційних функцій через державні центри й укладенні державних контрактів, пов'язаних з виконанням цільових програм. Розробка таких програм, організація їх реалізації й освоєння ринків збуту покладаються на господарські стратегічні центри, які стали створюватися в США, Японії за останні 15-20 років. Широка мережа державних організацій, що займаються питаннями оптової торгівлі, існує у Франції, зокрема, Генеральна дирекція внутрішньої торгівлі Міністерства промисловості і торгівлі [21, с. 89]. 
 
 
 

ВИСНОВКИ

1.  Необхідність оптової торгівлі  в сучасному суспільстві обумовлена  багатьма факторами. Це і суспільний  розподіл праці, і наявність товарно-грошових відносин, вузька спеціалізація промислових підприємств, потреба в регіональному збаланcуванні попиту і пропозиції, швидка реалізація виготовленого товару та інші.

2. Оптова торгівля  виконує ряд важливих економічних завдань, таких як дослідження  товарних  ринків, попиту і пропозиції на продукцію виробничо-технічного призначення і споживчі товари; мобілізація продукції дрібних товаровиробників і просування її до споживачів; утворення товарних запасів в обсягах, необхідних для комплектування  торгового  асортименту  і  забезпечення  товарами роздрібної мережі; контроль за якістю товарів, які надходять від вітчизняних та іноземних постачальників; згладжування цін завдяки маневруванню товарною масою;вплив на розвиток роздрібної торгівлі і підвищення її культурного рівня.

3. Оптова  торгівля відіграє велику роль в діяльності, як виробничих підприємств, так і роздрібних. Головною вигодою для виробників є те, що підприємства оптової торгівлі виконують за них збутову функцію маркетингу, полегшують роботу відділів збуту. А для підприємств роздрібної торгівлі полегшується процес закупівлі товарів, відпадає потреба в утриманні складських площ, постачання здійснюється дрібними партіями, транспортом оптовика і з дотриманням графіків завезення товарів.

4. Існує  багато підприємств, зайнятих  в оптовій торгівлі, як з   обмеженим циклом обслуговування, так і з повним. До підприємств з повним циклом обслуговування відносять: незалежних оптовиків, дистриб’юторів, оптовиків-консигнантів. Також весь спектор послуг в цій галузі надають торгові доми. До підприємств з обмеженим циклом обслуговування належать: оптовики-організатори, оптовики-посилторговці, оптовики-комівояжери, дрібнооптові магазини “Cash & Carry”. Єфективне функціонування всіх цих підприємств здатно якісно покращіти оптовий оборот продукції.

5. Важливим посередницьким елементом в системі товаропостачання є організатори оптового товарообігу - товарні біржі, аукціони, оптові ярмарки, виставки, оптові ринки, торги. Вони не є самостійними суб'єктами оптової торговельної діяльності. Основне завдання цих структур - створення умов для організації закупівельної та реалізаційної діяльності клієнтів.

6.  У сучасному світі проглядаються  однакові тенденції щодо розвитку             оптової торгівлі. Це зростанням масового виробництва на великих підприємствах, віддалених від основних користувачів готової продукції; збільшенням обсягів виробництва продукції про запас, а не для виконання вже укладених конкретних договорів та багато інших подібних тенденцій, як в Україні так і в світі.