Товар як об'єкт комерційної діяльності

P - витрати торгового  підприємства (в сумі).

Цей показник дозволяє судити про ефективність комерційної діяльності, оскільки показує частку прибутку на кожну гривню витрат по веденню комерції.

До інших показників ефективності цієї групи можна віднести: відношення прибутку до фонду заробітної плати; суму прибутку, що припадає на одного працівника торгового підприємства; відношення прибутку до основних і  оборотних коштів і деякі інші.

Одним з якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу (витрати по здійсненню комерційної діяльності).

Витрати обігу - це виражені в грошовій формі витрати на здійснення торгової діяльності. Ці витрати можуть бути пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу, тобто з виконанням торгівлею додаткових функцій (витрати на перевезення, зберігання, фасування, упаковку товарів та ін.). Такого роду витрати називаються додатковими витратами.

Витрати, пов'язані зі здійсненням процесів купівлі-продажу товарів (закупівля, реалізація товарів і процеси, які безпосередньо сприяють здійсненню актів купівлі-продажу товарів), називаються чистими витратами обігу. При аналізі комерційної діяльності важливо виявити частку чистих і додаткових витрат обігу. Рівень витрат обігу розраховується як процентне відношення суми витрат обігу до товарообороту. Він певною мірою відображає економічність комерційної діяльності і застосовується при порівнянні роботи однотипних торгових організацій, які знаходяться в приблизно однакових умовах.

Останнім часом у  зв'язку із зростанням тарифів на перевезення  товарів, енергоносії, послуги і  т.д. спостерігається різке зростання  витрат обігу в торговій діяльності, що призводить окремі торгові підприємства до збитковості і навіть банкрутства. Тому однією з найважливіших умов ефективності комерційної діяльності торгового підприємства є економія витрат обігу.

Іншою важливою умовою ефективності комерційної діяльності торгового  підприємства є швидкість обігу товарів, що виражається в показнику товарооборотності.

Товарооборотність - це швидкість  обігу товарів або час, протягом якого реалізовуються товарні запаси. Прискорення товарооборотності  є основним критерієм оцінки роботи комерційної організації, оскільки означає скорочення часу перебування  товарів у сфері обігу, а значить, більш швидкий оборот грошових коштів і меншу потребу в них для здійснення торгових процесів.

Товарні запаси в днях на певну дату показують, на скільки  днів торгівлі організація (підприємство) забезпечена товарами. Показник товарних запасів у днях розраховується шляхом ділення суми товарних запасів на певну дату на одноденний оборот майбутнього періоду, бо ці товари призначені для торгівлі в майбутньому періоді. Товарооборотність відображає середній час обігу товарного запасу за певний період (рік, квартал) або виражає число оборотів середнього запасу за вказаний період.

У першому випадку  Товарооборотність розраховується в днях до обороту, у другому - числом оборотів середнього запасу.

Товарооборотність в  днях до обороту розраховується шляхом ділення середнього запасу товарів на середньодобовий оборот за певний період за формулою:

 

де О - Товарооборотність у днях (тривалість одного обороту);

З_С - середній запас товарів за певний період;

Т_С/Д - середньодобовий товарооборот за той же період.

Товарооборотність, що виражається числом оборотів середнього запасу за якийсь період часу (як правило, за рік), розраховується за формулами:

 

 

де К - кількість оборотів товарної маси за звітний період;

П- обсяг продажу товарів за той же період;

З_С - середній запас товарів за вказаний період;

Ч - число днів у звітному періоді;

О - Товарооборотність у днях (тривалість одного обороту).

Розрахована Товарооборотність  по торговій організації відображає середній час, протягом якого товари знаходилися в даній організації з моменту отримання їх від постачальника до моменту їх продажу.

Оборотність товарів  характеризує якість управління комерційними процесами, стан справ з товарною масою і товарними запасами.

Прискорення часу обігу  товарів має велике економічне значення як для окремої торгової організації, так і для всієї торгівлі загалом.

Допоміжними показниками  швидкості обігу товарів є  такі показники, як роздрібний товарооборот на 1 м² торгової площі і оптово-складський оборот на 1 м² (1 м³) складської площі, які мають органічний зв'язок зі швидкістю обігу товарів та ефективністю використання основних коштів торгової організації.

Порівнюючи фактичні показники товарообороту на 1 м² торгової або складської площі з оптимальними (нормативними), можна зробити висновок про ефективність використання торгової (складської) площі магазину або складу. Однак, кожний із розглянутих вище показників ефективності комерційної діяльності, взятий нарізно, недостатньо повно враховує і характеризує ефективність торгової організації (підприємства) загалом.

Кінцевим результатом  діяльності торгового підприємства є вартість реалізованих товарів  і послуг. Тому ефективність комерційної діяльності торгового підприємства може бути виражена узагальнюючим показником, що розраховується як відношення вартості реалізованих товарів і послуг до витрат на їх реалізацію, за формулою:

 

 

В той же час для  більш повної оцінки ефективності комерційної  діяльності підприємства можливе використання такого узагальнюючого показника, при  розрахунку якого зіставляються результати діяльності підприємства з усіма затраченими коштами, включаючи вкладення коштів в основні та оборотні фонди.

Торгове підприємство незалежно  від своїх масштабів і профілю  діяльності повинно займатися внутрішнім плануванням. Планування має на увазі визначення цілей підприємства на певну перспективу, знаходження і аналіз способів їх реалізації і ресурсного забезпечення.

Планування визначається тими завданнями, які ставить перед  собою підприємство на перспективу. Відповідно до цього планування може бути довгостроковим, середньостроковим і короткостроковим. Довгостроковий план, як правило, охоплює трирічний або п'ятирічний періоди, він розробляється керівництвом організації і містить її головні стратегічні цілі на перспективу.

Середньостроковий план містить цілком конкретні цілі і кількісні характеристики. Середньострокові плани складаються в основному на дворічний період. Короткострокове планування - це поточне оперативне планування; воно може визначати завдання підприємства на рік, півроку і т.д.

Найважливішими цілями, які переслідуються при плануванні комерційної діяльності підприємства, як правило, є визначення обсягу продажу товарної маси, розрахунок прибутку і частки на ринку. Якщо довгострокове планування в основному є сферою діяльності найбільш великих комерційних фірм, то поточне оперативне планування - необхідний елемент управлінської діяльності на різних підприємствах. До цього виду короткострокового планування відносять бізнес-план підприємства, що включає розрахунок можливих прибутків і витрат, оцінку ринку збуту конкретних товарів (послуг), оцінку конкурентів, систему маркетингових заходів, план реалізації, фінансовий план та ін. Детально структура бізнес-плану розглядалася у попередній главі. Тут лише потрібно зазначити, що структура бізнес-плану розробляється на основі узагальнення досвіду роботи вітчизняних і зарубіжних бізнесменів і залежить від тієї чи іншої сфери діяльності.

2.2 Функції і організаційна структура комерційної служби торговельного підприємства

 

Комерційна діяльність підприємства пов'язана з купівлею-продажем товарів. При цьому як товари можуть виступати не тільки товари як такі, але й різні види робіт, послуг, продуктів інтелектуальної діяльності, предмети оренди, лізингу і т.д.

Структура комерційних  служб та її особливості залежать від основного виду діяльності підприємства, тобто від того, чи здійснює підприємство оптову або роздрібну торгівлю товарами, або є виробником продукції, або надає послуги (аудиторські, маркетингові, сервісні, туристські та ін.), або виконує роботи (будівельні, науково-дослідні та ін.).

Керування комерційною  діяльністю включає такі елементи:

— завдання;

— види функцій (робіт) в  окремих ланках відповідно до завдань;

— побудова організаційної структури, що забезпечує здатність  адаптуватися до зміни умов виробництва і комерції;

— розподіл відповідальності за комерційну діяльність;

— створення системи  передачі інформації, що забезпечує ефективність прийняття рішень, контролю і координації.

Структура — конструкція  організації, на основі якої відбуваються керування комерційною діяльністю, а також стійкі зв'язки між ланками організації.

Структура організації  може бути визначена як сукупність способів розподілу праці між  різними завданнями і координація  виконання цих завдань.

В основу побудови організаційних структур комерційних служб покладені такі принципи:

— наявність чітко  сформульованої мети;

— малоланковість у керуванні  комерційною діяльністю;

— ефективна система  зв'язку, що забезпечує передачу інформації і має зворотний зв'язок;

— принципи єдиного підпорядкування;

— чітке розмежування функцій між окремими ланками  в керуванні;

— координація діяльності.

У кожнім випадку комерційні служби можуть вибрати один чи кілька способів координації діяльності.

Дуже важливим для  функціонування організаційної структури керування комерційною діяльністю на підприємстві є визначення важелів, за допомогою яких здійснюється розподіл праці. Як такі важелі можна використовувати:

1) спеціалізацію робочого  місця (посадової позиції);

2) формалізацію поводження;

3) утворення і спеціалізацію.

Поряд зі спеціалізацією робочих місць важливу роль відіграє спеціалізація відділів (підрозділів) і визначення розмірів відділів. На сьогодні існують такі підходи до спеціалізації комерційних підрозділів  підприємства:

— функціональне спеціалізоване групування підрозділів (груп, бюро і відділів) здійснюється за виконуваними функціями;

— товарна спеціалізація, коли підрозділи згруповані по продуктах  чи товарах.

Кожний з підходів має свої переваги і недоліки. Переваги функціональної спеціалізації полягають у звільненні керівників від виконання ряду спеціальних питань, а також зниження потреби у фахівцях широкого профілю, а недоліки — у зосередженні працівників на своїх конкретних функціях, що приводить до звуження ведення перспектив функціонування підприємства в цілому. Тому потрібна координація діяльності окремих підрозділів.

Переваги товарної спеціалізації  — істотно полегшується узгодження діяльності всередині підрозділу, оцінювання результатів роботи, недоліки —  збільшується споживання фінансових і трудових ресурсів.

При визначенні розмірів підрозділів комерційних служб  варто враховувати, що стандартизація процесів праці, результатів праці, відсутність взаємозв'язку між співробітниками  збільшують розміри структурних  підрозділів. У той же час необхідність безпосереднього контролю з боку керівника, а також постійного узгодження діяльності з керівником сприяє зменшенню розмірів структурних підрозділів комерційних служб.

Зі збільшенням розмірів підприємства створюються умови  для розвитку комерційних служб, поглиблюється спеціалізація роботи цих служб, диференціюються підрозділи. Поглиблення спеціалізації веде до росту обсягу однорідних робіт і можливості стандартизувати роботу в комерційних службах.

Ведучим принципом керування  комерційної служби є принцип делегування повноважень і відповідальності. Керівник не має права втручатися в ту сферу діяльності, у рамках якої співробітник діє і приймає рішення самостійно. Він тільки здійснює контроль.

Комерційна служба формується за рішенням вищого керівництва.

Формування організаційної структури комерційних служб підприємства повинне включати два аспекти: визначення місця в структурі керування підприємства — встановлення співпідпорядкованості і функцій; розподіл функції між окремими групами і працівниками.

На побудову організаційної структури комерційних служб впливає ряд факторів, що групуються по наступних напрямках:

1) технічні;

2) економічні.

Технічні фактори визначають вплив техніки, технології і галузевої  структури, призначення і кількість  продукції, що випускається, і споживаних матеріально-технічних ресурсів. Як відомо, розширення номенклатури продукції, що випускається, відбувається під впливом науково-технічного прогресу і стану ринкової кон'юнктури. Збільшення номенклатури продукції, що випускається, приводить до росту числа споживачів. Технічними факторами також є: призначення і складність виготовленої продукції, оснащеність транспортно-складського господарства.

До економічних факторів, що впливають на організаційну структуру  комерційних служб підприємства, відносяться: рівень попиту на продукцію, що випускається, обсяг виробництва, форма розрахунку за продукцію, що постачається, і закуповувані матеріально-технічні ресурси, частка дрібних відправлень нетранзитних партій відвантаження, частка постачань на експорт.