Рис. 1.2 Розподіл зон рибальства України [7] 

     Безумовно, багато видів червоної риби, які імпортуються в Україну, в наших водоймах не водяться, а для вилову її у світовому океані у вітчизняних компаній не вистачає суден. І тільки завдяки імпорту ця продукція присутня на нашому ринку.

     Найбільшими імпортерами «дарів моря» в Україні є Норвегія, яка постачає нам продукцію на 98,6 млн. доларів, Росія - на 28,8 млн. і США - на 27,2 млн. доларів. Але, контролюючи майже три чверті нашого ринку західні трейдери встановлюють і ціну на свіжоморожену продукцію. Тому за останні роки середня вартість кілограма червоної риби в Україну зросла майже втричі [14].

     У Норвегії, під час реформування рибної галузі на початку 90-х, була прийнята державна стратегія розвитку рибної промисловості. Вона передбачає скорочення кількості риболовецьких судів і створення компаній, що спеціалізуються на штучному вирощуванні червоної риби. Таким чином, норвежці не тільки зберегли ресурсну базу своїх морських акваторій, але і розширили її за рахунок аквакультури. Впровадження цієї програми також дозволило частково вирішити проблему зайнятості. У вирощуванні риби і суміжних галузях - виробництві кормів та медикаментів - в Норвегії сьогодні зайнято більше 20 тис. чоловік.

     Одним з лідерів цього напрямку рибництва в останні роки став Китай, в якому щорічно вирощується стадо осетрових загальною масою 25 тис. тонн. Для країни з менш сприятливими, ніж у України, кліматичними умовами це дуже високі показники. Подібний бізнес надзвичайно рентабельним: середня оптова ціна кілограма осетрини на території СНД оцінюється в 10-12 доларів, в той час як її собівартість навіть при вигодовуванні дорогими кормами не перевищить трьох-чотирьох [10].

     Досвід сусідів перейняли українці, організувавши ряд великих рибницьких господарств по всій країні. Але в Україну розвиток аквакультури зупинилося на самій початковій стадії реалізації концепції, прийнятої урядом ще вісім років тому.

     Спільними факторами, що впливають на формування промислового і торгового асортименту, є попит і рентабельність.

     Попит як потреба, підкріплена платоспроможністю споживачів, - визначальний фактор формування асортименту; у свою чергу, залежить від сегмента споживачів (їх доходів, національних, демографічних та інших особливостей).

     Збільшення споживчого попиту на максимально підготовлені до вживання продукти сприяло розвитку і розширенню вітчизняного рибокулінарного виробництва. Одним з прогресивних напрямків рибної кулінарії, отримавших широке поширення за кордоном, є приготування  швидкозаморожених як готових до вживання страв, так і напівфабрикатів. Випуск подібної продукції відкриває великі можливості для постачання населення рибними продуктами високого ступеня готовності.

     Специфічними факторами формування промислового асортименту є сировинна та матеріально-технічна база виробництва, досягнення науково-технічного прогресу, а торговельного асортименту - можливості виробників, спеціалізація (клас і тип) торгової організації, канали розподілу, методи стимулювання збуту та формування попиту, матеріально-технічна база торгівлі.

     Таким чином, картина рибного ринку виглядає дуже строкатою. З однієї сторони, більша частка продажів доводиться на дешеву рибу, з іншої - зростає кількість пропонованих на ринку делікатесів. І все це на тлі зростаючого з кожним днем асортименту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     2. ЗАГАЛЬНА СИТУАЦІЯ НА РИНКУ

 
 

     За останні 10 років споживання українцями червоної риби скоротилося в кілька разів, сягнувши, за одними джерелами, 3 кг, а за іншими - і зовсім 1 кг в рік на душу населення. Більшість сімей перестало готувати рибні страви, про що свідчать зміни ринку збуту, а вектор покупок змістився в бік дешевої риби - наваги, хека або зубатки [22].

     Грунтуючись на даних державної статистики, потрібно сказати, що за період 1990-95 рр. рибна промисловість Україна знижувала обсяги виробництва продукції взагалі. У період з 2000 по 2004 рр. ринок перебував у стадії стагнації. З 2005 по 2007-й ми спостерігали активний ріст, у середньому на 4-6% на рік. У 2008 р. відбулося невелике падіння, тому що в цьому році почалися кризові явища. Проте минулого року ринок червоної риби зріс на 4% по відношенню до 2008 р (рис.2.3). За період з 1995 по 2008-й споживання червоної риби в Україні зросло на 50% - з 2 до 4 кг на душу населення в рік.  

 

     Рис. 2.3 Динаміка вживання червоної риби українцями [8]

     Варто відзначити, що середньорічне споживання риби на душу населення в України нижче показників Європи в кілька разів і нижче показників 1991 р. Рекомендована медициною норма споживання риби взагалі становить 23,7 кг на душу населення в рік.

     Динаміка обсягів виробництва червоної риби представлена в таблиці 2.

     Таблиця 2

 

     В останні півтора року продукти класу преміум почали на ринку стагнувати або навіть знижувати свою частку. Навпаки, продукти масового попиту, такі як оселедець, кілька, морська капуста - все те, що коштує до 15 грн. на полиці в магазині, вживалися частіше. Це явище тимчасове, і майбутнє все-таки за преміальними продуктами.

     У цілому ж рибну галузь було б неправильно зараховувати до захищених від будь-яких криз галузям за аналогією з харчовою промисловістю. Поки в повсякденному споживчому кошику середньостатистичного українця червона риба не займає належного місця, як, наприклад, молоко, м'ясо, цукор, борошно. Тим не менш, за даними продажів компаній, зростання оборотів по роках по відношенню до ринку готової продукції був випереджаючим, навіть у кризовий рік.

     Криза позначилася також і на самій  торгівлі. В даний час торгові  мережі, проводячи тендери серед  приватних марок, віддають перевагу більш дешевим продуктам. А це означає, що тендер може виграти продукт  менш якісний. І тут головне якраз  полягає в тому, щоб не допустити  зниження якості продуктів на прилавках, і розуміння цього повинно  бути у представників торговельних мереж. Потрібно навіть при тендерній  основі дати споживачеві якісний  продукт, що не завжди дешево.

     Ще  одним чинником, що негативно вплинув  на діяльність рибопереробники, стало  підвищення курсу долара. Ринок червоної риби прив'язана до імпортного сировини та імпортної упаковці. Це означає, що будь-яке зниження курсу гривні відразу ж тягне за собою подорожчання імпортованої риби, що і відбулося  в результаті кризи. Тут же зауважимо, що негативно позначається на діяльність підприємств галузі волатильність  цін на імпортовані таропакувальні матеріали [21].

     Сировинна база з кожним роком все більше згасає, а показники виробництва  погіршуються. За підсумками минулого року і першого кварталу поточного  поставки значно скоротилися. Виходом  із ситуації може стати відродження  сировинної бази і створення власної  аквакультури. На ринку червоної риби Україні частка вітчизняного вилову складає незначну частину, показуючи  все більше щорічне зниження. Це, в першу чергу, пов'язано зі старінням  рибопромислового флоту, а також  з відсутністю адекватного фінансування галузі. Як відзначають фахівці, середній вік українських судів становить  більше 20 років, а технічний знос - більше 80%. На сьогоднішній день в галузі збереглося не більше 400 суден. І ситуація все погіршується [19,8].

     За оцінкою експертів Міністерства агрополітики, масове виведення судів з експлуатації у зв'язку із зносом розпочнеться вже через пару років. Застаріла також інфраструктура, зокрема судноремонтні і портові підприємства.

     А державні інвестиції в основний капітал підприємств вітчизняного рибного господарства в середньому становлять тільки 0,05% від загальної суми, що надходить в агросектор.

     Розвитку ринку червоної риби сприяють не тільки зростання споживання, але й урядові заходи, що сприяють вирішення накопичених проблем в рибній галузі, таких як [9]:

     • відсутність цілісної нормативно-правової бази;

     • браконьєрство;

     • моральна і фізична зношеність матеріально-технічної бази;

     • сировинний експорт;

     • реекспорт;

     • зростаючий імпорт;

     • зростання цін;

     • відсутність в достатній мірі кваліфікованих кадрів і науково-дослідних розробок;

     • недостатнє споживання рибопродукції і морепродуктів українцями.

     За характером споживання на ринку червоної риби в докризовий період спостерігався зсув у бік готової продукції та продукції, що вимагає мінімального часу приготування. Основною тенденцією споживчого попиту був зростаючий інтерес до преміального сегменту. Делікатесна червона риба (сьомга і форель), ікра (червона та інших риб) - одні з самих швидкорослих категорій ринку готової рибо-і морепродукції до третьої декади 2008 р.

     Причиною такого зміщення акцентів на ринку експерти називають збільшення доходів населення на початку 2000-х , а також прагнення людей до здорового способу життя при зростаючій браку часу. Ці фактори підштовхнули розвиток високих цінових сегментів. У відповідь на цю тенденцію у докризові роки відбувався якісний зсув у виробництві рибо-і морепродуктів, прилавки поповнилися готовою продукцією з риби та морепродуктів, в основі якої якісне та дороге сировину.

     Зростання споживання червоної риби - також тенденція докризового періоду. Причому в цій частині український ринок повторює тренди європейського ринку із запізненням на 2-2,5 року. У іншому ж, якщо порівнювати європейський ринок і наш, то можна побачити ряд специфічних відмінностей. Рибний прилавок у Європі насичений продукцією з червоної риби з більш високими споживчими характеристиками (наприклад, свіжа риба в упаковці).

     Охоплення ринку торговельними мережами в Україні порівняно невисокий - всього 27%, наприклад, у Німеччині цей показник - більше 80%. Приватні марки на заході також більш поширені, в Україні їхня частка на ринку поки залишається невеликою. Між тим, збільшення частки мереж на українському ринку приведе до поліпшення культури продажів червоної риби і підвищить попит на дану продукцію [17].

     Усередині країни ринок червоної риби також розрізняється по регіонах. У Києві та АРК високий відсоток споживання преміальних продуктів, червона риба займає 40% рибного ринку, червона ікра - 35%. Тенденція до збільшення преміального сегменту спостерігається в країнах, регіонах і великих містах. У 2007 році на кожного середньостатистичного українця довелося вже по 3 кг червоної риби. А рівень споживання червоної риби в приморських регіонах, столиці і великих промислових містах України набагато вищий від середньостатистичного. Так, у Криму та Одеській області він становить 4-6 кг, в Донецькій - 5,5 кг, в Києві - 5 кг. А от у західних регіонах ситуація зворотна, тут показник споживання не дотягує і до половини середньорічного по країні [20].

     У менш розвинених регіонах споживач орієнтується на більш дешеві продукти. Там найбільшу частку на ринку готової продукції з риби та морепродуктів займає оселедець - близько 35%, потім йдуть пресерви, морська капуста і т.д.

     Самі споживачі зараз стали більш економні, а значить, більш уважні до різного роду акціях, знижках, в результаті яких зараз можна збільшити продажі в п'ять-десять разів - люди звертають увагу на ціну.