МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

     ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА  І АРХІТЕКТУРИ 
 

     Інститут  економіки, менеджменту і права  в будівництві

     Кафедра менеджменту організацій 
 
 

     ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

     з дисципліни «МАРКЕТИНГ»

     на  тему: «Розробка комплексу маркетингу червоної риби» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                               Виконала: Череднікова А.О.

                                                                           Студентка групи МО-15а

                                                                                Перевірила: Кирилюк А.І.  
 
 
 
 
 

     Макіївка, 2010р. 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

      ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ 
 

     Інститут  економіки, менеджменту і права  в будівництві

     Кафедра менеджменту організацій  
 

     ЗАВДАННЯ

     НА  ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

     з дисципліни «МАРКЕТИНГ» 

      студентки 3-го курсу, групи МО-15а, Череднікової А.О.

1. Тема роботи: «Розробка комплексу маркетингу червоної риби»
2. Завдання виконувати відповідно до методичних вказівок з дисципліни № 7.050201.
3. Дата видачі завдання «___»_____________2010р.
4. Строк здачі студенткою роботи «____»___________2010р.

 
 
 

Керівник_________                                         Кирилюк А.І.

Студент__________                                         «_____»___________2010р.   

 

      РЕФЕРАТ

     

індивідуальна робота на тему «Розробка комплексу маркетингу червоної риби»

студентки 3-го курсу, групи МО-15а спеціальності 7.050201 «Менеджмент організацій»

Обсяг 37 сторінок, ілюстрацій 3, таблиць 4, джерел 22.

Об’єкт дослідження: ринок червоної риби.

Предмет дослідження: економічний, фінансовий аналіз, інструменти маркетингових досліджень.

Мета роботи: аналіз ринку червоної риби України.

Методи дослідження: маркетинговий аналіз ринку.

Ключові слова: ринок червоної риби, експорт, імпорт, споживання, видобування.

      

 

      ЗМІСТ 
 

     

 

ВСТУП

     Кожну країну відрізняють свої гастрономічні пристрасті. Так, в Іспанії та Португалії люблять тріску (80% споживання), в Норвегії - лосося, в України - коропа, судака й осетрових.

     Криза внесла свої корективи в асортиментну політику. Зараз у пошуках споживача на ринку виробники прагнуть розширити асортимент продукції, що випускається у бік продукції з невисокою вартістю, диверсифікуючи таким чином свої ризики по завантаженню виробничих потужностей, з іншого боку при цьому піддаючи себе ризику по економічній ефективності. У свою чергу, торгові мережі, також слідуючи тенденціям ринку, пропонують споживачеві доступний за ціною товар, активно опрацьовуючи асортимент власних торгових марок.

     Маркетингові дослідження є дуже актуальними у даний час, тому що попит на лосось, путасу і форель зроста. Тенденції до активного зростання споживання червоної риби спостерігаються протягом останніх чотирьох років. Прогноз такий, що в наступаючому році ця динаміка збережеться і необхідно визначити, який буде попит на даний товар.

     Таким чином, ціллю даної індивідуальної роботи є аналіз ринку червоної риби України.

     Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:

     1. Розглянути існуючу ситуацію на ринку червоної риби та проаналізувати тенденції, що спостерігаються на ринку.

     2. Визначити основних постачальників товару на вітчизняний ринок. Розглянути експортно-імпортні відносини країни щодо постачання червоної риби. Розглянути основні властивості товару та його цінність.

     3. Проаналізувати ринки збуту, цінову політику основних операторів ринку, розробити рекомендації щодо покращення становища вітчизняних виробників.

 

1. СТИСЛА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ

 

     Коротка характеристика ринку червоної риби наведена в таблиці 1.

     Таблиця 1

 

     Специфіка ринку червоної риби, як, втім, всього ринку риби та морепродуктів, полягає у значній залежності від поставок сировини. Тут маються на увазі такі, наприклад, фактори, як сезонний обсяг вилову риби та ступінь відкритості ринків імпорту.

     Смаки українців консервативні. Майже 40% продажу припадає на оселедець, 10% - на хек, по 5% - на мойву, салаку, кільку і скумбрію. Решта - на палтус, тріску, тунця, сьомгу, осетра, форель та іншу екзотику. У групі морепродуктів найбільшу питому вагу займають креветки, на другому місці - кальмари, а далі йдуть мідії, восьминоги та ракоподібні.

     Основні торгові марки, що представлені на українському ринку червоної риби наведені на рис.1.1.

     Рис. 1.1. Рівень відомості торгівельних марок [12] 

     Ємність рибного ринку України, за оцінками експертів, досягає 1 млрд. доларів. Таку ж суму або навіть більше - 1,5 млрд. доларів - рибний бізнес приносить тіньовикам - від нелегального промислу, контрабандних поставок риби та морепродуктів, а також від «сірої» переробки. Ті ж експерти відзначають, що питома вага нелегального імпорту займає від 20 до 30% загального об'єму риби, ввезеного в Україну [7].

     Так, в середині 1990-х рр. вилов цієї риби з Азовського моря становив майже 800 т. Наприклад, в 1950-і рр. показник був на рівні 2,1 тис. т. Причому частина, добута українськими рибалками, становила лише 16% (127 т).

     Проте незабаром було оголошено мораторій на промисловий вилов осетрових з Азовського моря. Товарне розведення осетрових почалося в 1960-і рр.

     Ще 15 років тому до 90% всієї рибної продукції в Україну забезпечував вітчизняний флот, який щорічно здобував 600-700 тис. тонн риби. Починаючи з середини 90-х, українська риболовецька флотилія не оновлювалася. При цьому 86 океанських суден (40% їх загальної кількості) довелося списати через ветхість. Якщо не закуповувати нові судна, через п'ять років у складі українського рибопромислового флоту залишиться лише 17 кораблів, здатних виходити у відкритий океан [7].

     Ще вісім років тому Верховна Рада прийняла національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на період 2002-2010 років. Відповідно до цього документа, в державному бюджеті на цей рік було передбачено фінансування будівництва як судів для органів рибоохорони (6 млн. гривень), так і операцій фінансового лізингу суден рибопромислового флоту (50 млн. гривень). Однак у березні, коли вносилися поправки до Держбюджету, ці кошти спрямували на інші цілі [19].

     Фактично України залишилася без свого флоту, адже більшість судів продані приватним особам і здебільшого працюють під іноземними прапорами. У результаті вітчизняні рибопромислові компанії постачають на внутрішній ринок не більше 10% загальної кількості реалізованої в країні риби. Власники суден скаржаться, що їм не вигідно завозити рибу в Україні і платити повну ставку 20% ПДВ, тому вони намагаються продавати виловлену рибу іноземним компаніям. Як правило, весь улов у них розкуповують прямо з борту корабля, ще до того, як він пришвартувалося в іноземному порту (де немає проблем ні з продажем продукції, ні з ремонтом судна) [9].

     У вітчизняних портах ж і вивантажити рибу, і реалізувати непросто. Інфраструктура терміналів не розрахована обробляти великі обсяги риби, проблеми збільшуються бюрократичними перепонами. Наприклад, за українськими стандартами, термін зберігання риби (з моменту її вилову) до недавнього часу становив шість місяців (з липня цей термін подовжено до восьми). Проте зазвичай лов риби в океані триває близько трьох місяців. На доставку вантажу до українських берегів йде ще до трьох тижнів. А тут процес розмитнення товару та огляду різними контролюючими інстанціями займає ще, як мінімум, місяць. У результаті вітчизняні рибалки просто не встигають укластися у визначені терміни реалізації та їх продукція повинна бути спрямована на утилізацію (технічну переробку).

     Найважливішим у вітчизняному рибному господарстві був і залишається вилов у 200-мильних прибережних зонах інших держав, а також у відкритій частині Світового океану. Основна частина українського видобутку в цих акваторіях припадає на рибопромислові підприємства Севастополя - відповідно 80 і 98%. За ті ж 10 років частка вилову за межами прибережних вод Україні в обсязі рибодобування скоротилася з 80 до 63% [7].

     У вітчизняній 200-мильній розподіл зон рибальства наступний: на підприємства Севастополя припадає 39% рибодобування, підприємства АРК - 26%, Донецькій області - 19% і Запорізькій - 16% (рис 1.2.).

     У 2002 році тут наші рибалки виловлювали до 135 тис. тонн риби, а в 2006-му «зупинилися» на 62 тис. тонн. Тому ми й маємо такий результат: на рибному ринку країни 75% - імпортна продукція і лише 25% - вітчизняна. Хоча, якщо судити з положеннями Державної програми розвитку рибної галузі України, має бути з точністю до навпаки. Як відзначають експерти, проблема тут надалі буде лише посилюватися: Україні остаточно стане імпортозалежною в «рибному питанні» [9].