Розробка комплексу маркетингової діяльності підприємства

      3.З  урахуванням місцезнаходження. Товар продається за різною ціною у різних місцях, хоча витрати за пропозицією його в цих місцях однакові.

      4. З урахуванням часу. Ціни міняються залежно від сезону, дня тижня і навіть години доби. Комунальні служби змінюють свої розцінки для комерційних споживачів залежно від часу доби і дня тижня ( вихідні чи будні).

      Для того, щоб цінова дискримінація спрацювала, необхідно визначені умови.

      По-перше, ринок повинен віддаватися сегментуванню, а отримані сегменти повинні відрізнятися один від одного інтенсивністю попиту.

      По-друге, члени сегменту, в якому товар  продається за низькою ціною, не повинні  мати можливості перепродати його у сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною.

      По-третє, конкуренти не повинні мати у своєму розпорядженні можливості продавати  товар дешевше у сегменті, де фірма  пропонує його за високою ціною.

      По-четверте, витрати у зв’язку із сегментуванням ринку і спостереженням за ним не повинні перевищувати суми додаткових надходжень, що утворяться у результаті цінової дискримінації.

      По-п’яте, установлення дискримінаційних цін  не повинне викликати образи і  ворожості споживачів.

      По-шосте, застосовувана фірмою конкретна форма цінової дискримінації не повинна бути протиправною з точки зору закону, перевищувати суми додаткових надходжень, що утворяться у результаті цінової дискримінації. 
 
 
 
 
 
 
 
 

8. Продаж товарів у кредит. 

         Багато компаній для підтримання своєї конкурентоспроможності і розширення сфери впливу на ринку змушені продавати частину товарів і послуг у кредит.

      Кредит – це зобов’язання покупця оплатити товари чи послуги, надані продавцем, протягом визначеного періоду.

      Основною  метою кредиту є збільшення обсягу продажу товарів за рахунок залучення нових покупців і збільшення купівельної спроможності постійних клієнтів. Використання кредитних можливостей вигідне як для покупця, так і для продавця.

      Кредитування  покупців дозволяє компаніям установлювати більш тісні взаємини з клієнтами, продавати товари телефоном і поштою, збільшувати обсяги продажу, зберігати чи підвищувати конкурентоспроможність, а клієнтам заощаджувати кошти.

      Кредити підрозділяються на: споживчі і комерційні.

      Споживчий кредит – це кредит, що надається покупцям для купівлі товарів особистого чи сімейного споживання.

      Існують три форми споживчого кредиту:

       - Кредит за відкритим  рахунком дає можливість клієнтам платити за товар чи послугу в міру виставлення рахунку, звичайно наприкінці місяця.

      - Розрахунок платежів  на виплату дозволяє клієнтам платити під час купівлі тільки визначену частину вартості товару, а залишок погашати протягом установленого періоду, з обліком нарахованих на нього відсотків.

      - Поновлюваний кредит  за відкритим уже рахунком – дає можливість клієнтам робити покупку у будь-який час на суму, яка не перевищує визначеної межі.

      - Комерційний кредит – це кредит, що надається комерційним підприємствам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

9. Вплив виробника на розробку цінової політики. 

      Встановлюючи  ціну на товар, фірми можуть застосовувати  поправки щодо відмінності в умовах угоди ( терміни постачань, умови  оплати ), у якості, обсягах, формах, упакуванні товарів та ін..

      Звичайно  прагнуть, щоб кількість поправок була мінімальною, а підсумкова ціна відрізнялася від базової не більше ніж на 25%.

Умови угоди, наприклад, можуть бути передбачені  авансові платежі, розстрочки і платежі  готівкою.

      До  ціни товару виробник може включати також  гарантовані умови і договори на технічне обслуговування. Фірма може надавати їх безкоштовно ( не змінюючи основної ціни ) чи на пільгових умовах ( незначно підвищуючи ціну). Таким чином, складається враження про зниження сумарної ціни товару для покупців.

      Встановлюючи  ціни на свої товари, продавець зобов’язаний враховувати державну політику у галузі ціноутворення.

      Виробник  повинен уникати  використання таких  прийомів:

      Фіксування  цін. Продавці повинні встановлювати ціни без усяких попередніх консультацій із конкурентами. Практика фіксування цін не законна, і держава не приймає ніяких виправдань на її захист. Єдиним винятком є ситуація, коли угоди щодо цін здійснюються під наглядом того чи іншого державного органу.

      Підтримання роздрібних цін. Виробник не чекає від дилерів продажу свого товару за якоюсь конкретною роздрібною ціною. Однак продавець може запропонувати дилерам роздрібну ціну товару, що рекомендується виробником. Виробник не повинен відмовляти у продажу товару дилерові, що проводить незалежну цінову політику, обмежувати можливості такого дилера, порушуючи погоджені терміни відвантаження товару чи відмовляючи йому у наданні знижок на рекламу. Однак виробник має право відмовити у продажу свого товару дилерові з причин, не пов’язаних з ціновою політикою цього дилера.

      Цінова  дискримінація. Один із законів будь-якої цивілізованої держави повинен забезпечити створення такого становища, коли продавець зобов’язаний запропонувати свій товар схожим за родом діяльності торговим підприємствам на тих самих умовах продажу. Цінова дискримінація допустима в тих випадках, коли виробник постачає різним роздрібним торговцям той самий товар різного якісного рівня. Але йому доведеться доводити існування цих якісних розходжень і пропорційної різниці у цінах. Розходження у цінах можуть використовуватися і для « відображення конкуренції » « у дусі сумлінності » за умови, що фірма бореться з конкурентами на власному рівні і цінова дискримінація має тимчасовий локалізований та рідше захисний, ніж наступальний, характер.

      Продаж  за цінами, нижчими  від мінімально допустимих.

      Продавець не має права пропонувати товар  за ціною, нижчою від собівартості, з метою усунення конкурентів. Оптові і роздрібні торгівці повинні  зробити визначену мінімальну процентну  націнку на суму, в яку їм обійшлася  купівля і транспортування товару. Так звані закони «Про несумлінну торгову практику» покликані захищати дрібних торгівців від більш могутніших, що можуть продавати товар за цінами, нижчими від собівартості, з метою залучення покупців.

      Підвищення  цін. Фірми мають паво підвищувати ціни до будь-якого рівня, за винятком періодів дії державного контролю над рівнем цін. Основним із практики ціноутворення є діяльність регульованих галузей комунального господарства. Оскільки зазначені служби мають характер монополій, розцінки на їх послуги регулюються в інтересах суспільства. Час від часу держава користується своїм впливом для запобігання стрибків цін в основних галузях промислової діяльності у періоди недостатньої пропозиції чи інфляції.

      Шахрайське  завищення цін. Шахрайське завищення цін найчастіше трапляється під час збуту товарів широкого вжитку, ніж товарів для промисловості, оскільки пересічні споживачі звичайно мають менший обсяг інформації і меншу проникливість.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ІІ. Сільськогосподарське товариство з  обмеженою відповідальністю „Нове життя”. 

1. Мета  і предмет діяльності Товариства. 

     Метою діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю є розвиток виробничої, науково-дослідної, комерційної та іншої підприємницької діяльності, направленої на розширення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання сільгоспугідь, отримання прибутків та задоволення на цій основі соціально-економічних потреб засновників та працівників Товариства, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, передових технологій, повнішого та ефективного використання сировинних, матеріальних та трудових ресурсів.

     2. Предметом діяльності Товариства  є:

     а/ в сфері сільськогосподарського виробництва:

      - виробництво, переробка, заготівля,  зберігання та реалізація сільськогосподарської продукції;

      - випуск готової до використання  сільськогосподарської та іншої  продукції рослинного і тваринного  походження;

      - виробництво будівельних матеріалів, виконання будівельних та ремонтно-будівельних  робіт;

      розвиток  підсобних промислів та виготовлення товарів широкого       

вжитку;

      - надання матеріально-технічної допомоги  приватним власникам (працівникам), фермерам, іншим юридичним і фізичним  особам, що проживають на селі  в обробітку землі та збиранні  врожаю;

      - впровадження передових технологій, пов’язаних з обробітком землі і в тваринницькій галузі;

      б/ в сфері торгівлі:

      - оптово-роздрібна торгівля, в т.ч.  фірмова торгівля, включаючи торгівлю  за вільноконвертовану валюту на комісійних засадах;

      - торгово-закупівельна діяльність, закупка сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки в КСП, орендних, спільних підприємствах, кооперативах та у населення як за готівковий, так і безготівковий розрахунок;

      в/ в соціально-культурній сфері:

      - організація проведення навчань за професіями і спеціальностями, необхідними для вирішення завдань виробництва;

      - спортивно-масова і культурно-освітня  робота;

      - проведення заходів у сфері  відпочинку та дозвілля;

      - проведення лікувально-оздоровчих  заходів;

      г/ в сфері зовнішньоекономічної діяльності:

      - експорт та імпорт сільськогосподарського  обладнання, сировини, матеріалів, комплектуючих,  продуктивних тварин та інших  матеріальних цінностей, необхідних  для здійснення розширеного сільськогосподарського  виробництва.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Витрати  на виробництво с/г продукції. 

      Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їхню доцільність. На прикладі кошторису виробництва озимої пшениці по ТОВ „Нове життя” за 2005 рік ( таблиця № 1 ) ми бачимо, що даний кошторис складається з дванадцяти пунктів витрат. В кошторисі зазначені планові витрати ( колонка № 3 ) – витрати які розраховані згідно цін кінця 2004 року і являлися орієнтиром витрат на виробництво даної с/г культури. Але проаналізувавши фактичні витрати ( колонка № 4 ) ми бачимо, що Товариство перевитратило на виробництво озимої пшениці 11 тис. 655 грн., що склало 7,6% щодо плану.

      Проаналізувавши собівартість валової продукції ( таблиця № 2 ) ми бачимо, що запланована собівартість була на рівні 26,59 грн. за один центнер. Розрахунок планової собівартості проводився орієнтовно середньої урожайності, яка складає 24 цент. з гектара та планових витрат, що склали 154,2 тис. грн. Фактична ж собівартість склала 36,88 грн. за один центнер. Така висока собівартість склалася із-за збільшення витрат до 165,8 тис. грн. та низької урожайності, що склала 18,5 цент. з гектара.

      Згідно даних таблиць № 1 та № 2 можна, що сільськогосподарське Товариство на вирощувані озимої пшениці спрацювало вкрай невдало. Запланована собівартість 26,59 грн. за ант. була перевищена і сягнула 36,88 грн. за ант. Затрати на вирощування склали 165,8 тис. грн. коли були заплановані 154,2 тис. грн.. Значних змін, щодо затрат, в бік збільшення, зазнали: