Розробка комплексу маркетингової діяльності підприємства

 
 
 

Національний  авіаційний університет

Інститут  заочного та дистанційного  навчання 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з предмету: «Маркетинг»

на тему: "Розробка комплексу маркетингової діяльності підприємства". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЦЗДН  м. Лубни. 2007 р. 
 

ПЛАН 

Вступ 

І. Маркетингова цінова політика. 

1. Встановлення  ціни на продукцію і послуги,  її сутність і роль.

2.Стратегічні  підходи встановлення ціни на  товар.

3. Зміна  ціни. Реакція суб’єктів ринку  на цінові зміни.

      4. Сутність та особливості використання  методів прямого ціноутворення.

      5. Сутність і зміст методів непрямого  ціноутворення.

6. Встановлення  цін для стимулювання збуту.

7. Встановлення  дискримінаційних цін.

8. Продаж  товарів у кредит.

9. Вплив  виробника на розробку цінової  політики. 

     ІІ. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Нове життя”

1. Мета  і предмет діяльності Товариства.

2. Витрати  на виробництво с/г продукції. 

Висновок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ. 

      Комерційна  діяльність з організації виробництва  продукції, необхідної споживачам, стає базовою для підприємства. І ефективно вона може здійснюватися лише на основі теорії та практики маркетингу, який широко застосовується провідними фірмами та компаніями за кордоном.

      Ринковий  механізм потребує від підприємства принципово нових функцій.

      В умовах переходу до ринкової економіки  і стабілізації ринкових відносин необхідні розробка та впровадження методів маркетингу, головна мета яких – створення та реалізація продукції на товарному просторі. Є пряма залежність прибутків підприємства та кожного робітника від кількості, якості і конкурентоспроможності виготовленої і реалізованої через ринок продукції.

      Маркетинг – це єдиний ефективний, сучасний та надійно перевірений засіб виробництва  і просування продукції на ринок. Головні джерела нарощування прибутку – робота на споживача, збільшення обсягів виробництва, поліпшення якості виготовленої продукції, зниження її собівартості. Магістральний шлях до цього – маркетинг, суть якого в тому, що діяльність підприємства, включаючи програму виробництва, науково-технічних досліджень, капіталовкладень, фінансів, робочої сили, збуту, технічного обслуговування та інше, повинна ґрунтуватися на глибокій обізнаності споживчого попиту, зміні його в найближчому часі.

      Маркетинг означає глибоку розробку виробництва та збут тієї продукції, на яку є попит серед покупців. Підприємство лише тоді буде мати стабільно високий прибуток, коли будуватиме свою діяльність не на базі можливостей виробництва, а на основі попиту споживачів.

      Можна сказати, що маркетинг – це той засіб, який зобов’язує підприємства України гнучко пристосовуватися до умов ринку. За недотримання „правил ринку” та ігнорування методів маркетингу на товаровиробника чекає банкрутство.

          
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І. Маркетингова цінова політика. 

1. Встановлення ціни на продукцію і послуги, її сутність і роль. 

      Результати  діяльності фірми залежать від багатьох показників, зокрема від політики ціноутворення.

      Ціноутворення – процес формування цін на товари, послуги і системи цін загалом.

      В основу формування цін покладені витрати суспільної праці. Ціни потрібно обґрунтовувати економічно, для того, щоб підприємство мало можливість покривати витрати виробництва й обороту, а також забезпечувати прибуток, необхідний для розрахунків з бюджетом, персоналом, і скеровувати частину коштів на розширення виробництва.

      Ціна  – грошове вираження вартості товару чи послуги ( економічна категорія для визначення витраченої на виробництво товару ( послуги ) суспільної праці ).  

      Цінова  політика ( стратегія ) фірми – це вибір ціни реалізації у межах між ціною виробництва і ринковою ціною, залежно від стану ринку збуту і цілей підприємства ( фірми ).

      Вільна  ринкова ціна встановлюється під  впливом попиту та пропозиції, виходячи зі споживчих якостей товару. Ринкова ціна може відрізнятися від індивідуальних цін окремих виробників і коливатися у межах суспільно необхідних витрат.

      Перед усіма комерційними і багатьма некомерційними організаціями постає завдання встановлення ціни на свої товари чи послуги. Ціна виступає у безлічі різних іпостасей.

      На  кожному кроці ми стикаємося із цінами. Наприклад за житло, за навчання, за проїзд у транспорті. Комунальні служби називають свої розцінки тарифами на комунальні послуги. Банки стягують із клієнтів за позички відсотки. Страхові компанії отримують страхові внески. Ціна праці робітника – його заробітна плата.

      Історично склалося, що ціни встановлювали покупці  і продавці у ході переговорів  один з одним. Продавці звичайно встановлювали  ціну, вищу тієї, що сподівалися одержати, а покупці – нижчу тієї, що розраховували заплатити. Поторгувавшись, вони, зрештою, сходилися на взаємоприйнятій ціні. Також існує порівняно нова ідея – установлення єдиної ціни для всіх покупців. Поширення вона набула тільки із виникненням наприкінці ХІХ ст. великих підприємств роздрібної торгівлі, які рекламували „сувору політику єдиних цін”, тому що пропонували велику розмаїтість товарів і мали велику кількість найманих робітників.

      Історично ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця. Така тенденція  дотепер спостерігається серед незаможних груп населення стосовно товарі широкого вжитку. Однак в останні десятиліття на купівельний вибір дедалі більше стали впливати нецінові фактори, такі, як стимулювання збуту, організація розподілу товарів і послуг для клієнтів.

      Фірми підходять до проблем ціноутворення  по-різному. У невеликих компаніях  ціни часто встановлює вище керівництво. У великих – проблемами ціноутворення звичайно займаються керівники відділень, але й тут вище керівництво визначає загальні підстави та цілі політики цін і затверджує ціни, запропоновані керівниками нижчих ешелонів. У галузях діяльності де, фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль ( аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтові компанії ), фірми часто організовують у себе відділи цін, які або самі розробляють ціни, або допомагають робити це іншим підрозділам. Серед тих, чий вплив також позначається на політиці цін – керівники служби збуту, служби фінансів, завідувачі виробництва, бухгалтери.

      Можливості  і проблеми політики цін міняються залежно від типу ринків, за винятком випадків роботи на ринках чистої конкуренції, тому фірмам необхідно мати упорядковану методику встановлення початкової ціни на свої товари. Послідовність методики:

      а) постановка завдань ціноутворення;

      б) визначення попиту;

      в) оцінка витрат;

      г) аналіз цін і товарів конкурента;

      д) вибір методу ціноутворення;

      е) встановлення остаточної ціни.

      Стратегія ціноутворення здебільшого визначається на підставі тих цілей, які фірма  хоче досягти. Прикладами цілей які  часто трапляються у практиці можуть бути:

      Забезпечення  виживання.

Забезпечення  виживання стає основною метою фірми  в тих випадках, коли на ринку  занадто багато виробників панує  гостра конкуренція або різко  міняються потреби клієнтів. Щоб  забезпечити виробництво і збут своїх товарів, фірми змушені встановлювати низькі ціни, сподіваючись на доброзичливу відповідну реакцію споживачів. Виживання важливіше від прибутку.

      Максимізація  поточного прибутку.  

Багато  фірм прагне максимізувати поточний прибуток. Вони роблять оцінку попиту і витрат стосовно різних рівнів цін і вибирають таку ціну, яка забезпечить максимальне надходження поточного прибутку й готівки та максимальне відшкодування витрат. В усіх таких випадках поточні фінансові показники для фірми важливіші за довгострокові.

      Завоювання  лідерства за показниками  частки ринку.       

Інші  фірми хочуть бути лідерами за показниками  частки ринку. Вони вірять, що компанія, якій належить більша частка ринку, буде мати найнижчі і найвищі довгострокові  прибутки. Домагаючись лідерства за показниками частки ринку, вони йдуть на максимально можливе зниження цін. Варіантом цієї мети є прагнення домогтися конкретного збільшення частки ринку. Якщо протягом одного року фірма хоче збільшити свою частку ринку з 10 до 15 %, то, з урахуванням цієї мети, вона й буде формувати ціну і, відповідно, свій комплекс маркетингу.

      Завоювання  лідерства за показниками  якості товару.   

Фірма може поставити собі за мету домогтися, щоб її товар був найбільшим високоякісним з усіх запропонованих на ринку. Звичайно такий крок вимагає встановлення високої ціни, щоб покрити витрати на досягнення високої якості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Стратегічні  підходи встановлення ціни на  товар.

 

      Фірма не просто встановлює ту чи іншу ціну, вона створює цілу систему ціноутворення, що охоплює різні товари і вироби у рамках товарного асортименту, враховуючи при цьому розходження у витратах щодо організації збуту у різних географічних регіонах, розходження у рівнях попиту, розподілі покупок за часом та інші фактори. Крім того, фірма діє в умовах постійного мінливого конкурентного середовища й іноді сама виступає ініціатором зміни цін, а іноді відповідає на цінові ініціативи конкурентів. Вона встановлює початкову ціну, а потім коректує її з урахуванням різних факторів, навколишнього середовища.

      Відповідно  до цього фірма використовує різні  стратегічні підходи до проблеми ціноутворення:

      а) Встановлення ціни на новий товар.   

      Стратегічний  підхід фірми до проблеми ціноутворення  частково залежить від етапів життєвого циклу товару. Особливо великі вимоги до ціноутворення пред’являє етап виведення товару на ринок. Можна відзначити відмінність між установленням ціни на справжню новинку, захищену патентом, і встановлення ціни на товар, що імітує вже існуючі вироби.

      Фірма, що випускає на ринок захищену патентом новинку, у процесі встановлення ціни на неї може вибрати одну з  таких стратегій:

      „Зняття вершків”. Багато фірм, що створили захищені патентом новинки, спочатку встановлює на них високі ціни, щоб „зняти вершки” з ринку.             Після того, як початкова хвиля збуту сповільнюється, ціна знижується, щоб залучити наступний ешелон клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Діючи таким чином, фірма знімає максимально можливі фінансові „вершки” з різних сегментів ринку.

      Використання  методу „зняття вершків” з ринку  має сенс за таких умов: