Рекомендації щодо розробки маркетингових стратегій ТОВ «Аква – Люкс»

Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Апреля 2013 в 09:14, курсовая работа

Описание работы

В сучасних умовах кожне підприємство зацікавлено в ефективному управлінні своєю маркетинговою діяльністю. Зокрема, йому необхідно знати, як аналізувати ринкові можливості, відбирати підходящі цільові ринки, розробляти ефективний комплекс маркетингу і успішно управляти втіленням у життя маркетингових зусиль. Таким чином, суть стратегічного маркетингу полягає в пошуку рішень, спрямованих на задоволення потреб споживачів і на отримання у них переваг в порівнянні з конкурентами за допомогою спеціальних ринкових заходів. Грамотне, обґрунтоване маркетингове рішення допоможе підприємству вижити в несприятливому зовнішньому середовищі.

Содержание

Вступ………………………………………………………………………………3
1.Теоретичні основи розроблення маркетингової стратегії
підприємства ……………………………………………………………………..6
1.1. Сутність та значення розробки маркетингових стратегій та їх класифікація……………………………………………………………………….6
1.2. Нормативно – правове забезпечення розробки маркетингових стратегій.................................................................................................................15
1.3. Методологія і методи розробки маркетингової стратегії………………...18
2.Особливості процессу розробки маркетингових стратегій на ТОВ «Аква – Люкс» ………………………………………………………………….30
2.1. Організаційно – економічна та управлінська характеристика ТОВ
« Аква – Люкс, Вінниця»………………………………………………………. 30
2.2. Аналіз розроблення маркетингових стратегій на підприємстві, що досліджується…………………………………………………………………….34
2.3. Ефективність діяльності відділу стратегічного маркетингу на ТОВ «Аква – Люкс»…………………………………………………………………...40
3. Рекомендації щодо розробки маркетингових стратегій ТОВ
«Аква – Люкс»…………………………………………………………………..47
3.1. Фактори що впливають на розробку маркетингової стратегії в ТОВ
«Аква – Люкс»…………………………………………………………………...47
3.2. Розробка стратегічної маркетингової програми для ТОВ
«Аква – Люкс»…………………………………………………………………...49
Висновки………………………………………………………………………...56
Список використаної літератури……………………

Работа содержит 1 файл

n1.doc

— 379.00 Кб (Скачать)

Таблиця 1.1 - Основні  елементи маркетингової стратегії [14, 36]

Ж.-Ж. Ламбен

Ф. Котлер

Н. В. Куденко

1. Визначення одного  чи декількох цільових сегментів

1. Цільовий ринок

Вхідні елементи:

2. Обране позиціонування  відносно пріоритетних конкурентів 

2. Позиціонування

1. Маркетингові цілі 

3. Вимоги до гами  товарів 

3. Виробництво 

2. Зовнішнє середовище

4. Канали збуту 

4. Ціна

3. Маркетингові фактори 

5. Ціни та умови  продажу 

5. Канали розподілу 

Вихідні елементи:

6. Торговельний персонал, його завдання й організація 

6. Збут 

4. Товар 

7. Реклама та стимулювання  збуту 

7. Обслуговування 

5. Ціна

8. Обслуговування після  продажу 

8. Реклама

6. Збут 

9. Дослідження ринків 

9. Стимулювання збуту 

7. Просування 


 
Фірма змінює стратегію, якщо: 
а) на протязі достатньо довгого часу вона не забезпечує досягнення задовільних показників; 
б) фірми-конкуренти різко змінили свою стратегію; 
в) змінилися інші зовнішні фактори для діяльності фірми; 
г) відкрилися перспективи для прийняття заходів, що в змозі значно підвищити прибутки фірми; 
д) змінились чи виникли нові переваги покупців чи намітились тенденції до можливих змін в цій галузі; 
е) поставлені в стратегії задачі вже вирішені та виконані [11, 235].

     Отже, маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками.

1.Залежно від  терміну їх реалізації:

  1. довгострокові;
  2. середньострокові;
  3. короткострокові.

2.Залежно від  стратегії життєвого циклу товарів  фірми:

  1. маркетингові стратегії на стадії впровадження товару на ринок;
  2. маркетингові стратегії на стадії росту;
  3. маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;
  4. маркетингові стратегії на стадії спаду.

3.За станом ринкового попиту:

  1. стратегія стимулюючого маркетингу;
  2. стратегія синхромаркетингу;
  3. стратегія підтримуючого маркетингу;
  4. стратегія ремаркетингу;
  5. стратегія демаркетингу.

4.Залежно від  загальноекономічного стану фірми  та її маркетингових спрямувань  розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми:

  1. стратегія виживання;
  2. стратегія стабілізації;
  3. стратегія росту.

5.За елементами  маркетингового комплексу:

  1. товарна стратегія;
  2. цінова стратегія;
  3. стратегія товарного руху;
  4. стратегія просування.

6.За ознакою конкурентних переваг (за Портером):

  1. стратегія цінового лідерства;
  2. стратегія диференціації;
  3. стратегія фокусування (концентрації).

7.Залежно від  конкурентного становища фірми  та її маркетингових спрямувань:

  1. стратегія ринкового лідера;
  2. стратегія челенджерів;
  3. стратегія послідовників;
  4. стратегія ринкової ніші.

8.Залежно від  виду диференціації:

  1. товарної диференціації;
  2. сервісної диференціації;
  3. іміджевої диференціації;
  4. кадрової диференціації;

9.Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпу росту її ринку збуту (за матрицею БКГ) або залежно від конкурентоспроможності СГП та привабливості його ринку збуту (за матрицею Дженерал Електрік):

  1. стратегія розвитку;
  2. стратегія підтримання,
  3. стратегія збирання врожаю,
  4. стратегія елімінації.

10.Залежно від  методу обрання цільового ринку:

  1. стратегія товарної спеціалізації;
  2. сегментної спеціалізації;
  3. односегментної концентрації;
  4. вибіркової спеціалізації;

стратегія повного  охоплення.

11.Залежно від ступеня  сегментації ринків збуту фірми:

  1. стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;
  2. диференційованого маркетингу;
  3. концентрованого маркетингу.

     Отже, складні умови господарювання, зміни  в техніці та технологіях, зростаючі  вимоги споживачів вимагають  від сучасних менеджерів всіх  рівнів управління нових знань та навичок, яки б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на всіх ринках. Тільки чітко уявляючи місце своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може вирішити такі життєво важливі питання: яким бізнесом займатися, що необхідно зробити сьогодні для успіху завтра і яким чином цього добиватися, які перспективи у фірми, які можливості має компанія і як ними скористуватися? Ефективне управління неодмінно вимагає від керівників аналітичного, стратегічного мислення, вміння завчасно передбачити результати прийнятих стратегічних рішень. Існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створення протягом певного періоду можливостей розвитку й можливостей занепаду. Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії [16, 6]. Неможливо розробити ефективну маркетингову стратегію компанії яка не визнає стратегічного планування взагалі. Адже стратегічно орієнтовані організації мають істотні переваги які при правильному використанні можуть зумовити вихід на лідируючі позиції в галузі.

     До таких  переваг відносять: 
     а) зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів "невизначеності майбутнього"; 
     б) можливість врахувати об'єктивні фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки;  
     в) можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень; 
     г) полегшити роботу по забезпеченню довго - та короткострокової ефективності та прибутковості; 
     д) можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань; 
     е) можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін; 
     є) забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу; 
     ж) створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей; 
     з) реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління [17, 14].

 

 

 

1.2.Нормативно-правове  забезпечення планування маркетингової  діяльності на підприємстві

 

     Регулятивні  фактори обмежують і спрямовують маркетингові та загальні господарські рішення будь- якої  організації , тобто обмежують діяльність організації загальнодержавними , регіональними й місцевими законами та постановами .

     Розробляючи  товарну політику, слід врахувати  законодавчі акти, які регулюють питання якості, стандартизації та сертифікації , пакування, товарних знаків. У цій сфері діють уже згадані закони « Про стандартизацію та сертифікацію », « Про стандартизацію ». Використання та захист товарних знаків регулюються законами України з питань інтелектуальної властності та іншими законодавчими актами, такими як  Кримінальний кодекс ( стаття 229 « Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованного зазначення погодження товару» ) [7].

     Основними  правовими проблемами розповсюдження  є питання укладання та дотримання  контрактів, а також взаеморозрахунків  та передачі прав властності  на продукцію від продавця  до покупця. Як бачимо, сфера  розповсюдження стосується  дуже широкого кола питань ринкової діяльності підприемств, які регулюються відповідними законодавчими актами . Від 2004 року став чиним новий Цивільний кодекс України, який детально регулює питання властності та відповідальності.

     Засади  рекламної діяльності в Україні  та відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження  та споживання реклами, регулюються  Законом України « Про рекламу ».  Відповідно до цього закону рекламою вважається інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь- який спосіб  і призначенна сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес до такої особи чи товару. Реклама на території України розповсюджується виключно україньською мовою. Маркетологи повинні бути обов’язково обізнаними  із цим законом, відповідно до якого регулюються найрізноманітніші сфери функціонування реклами - від її принципів  та загальних вимог до неї, рекламних засобів, реклами, спрямованої на дітей, до особливостей рекламування деяких видів товарів ( таких як лікарські засоби, алкогольні напої, зброя, цінні папери тощо) [1].

     Законодавство  України про ціноутворення засновується  на Законні « Про ціни і  ціноутворення», який було прийнято 3 грудня 1990 року. Він регулює державну  політику ціноутворення, повноваження  Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, встановлення та застосування цін і тарифів. Відповідно до цього закону в Україні застосовується вільне  ціноутворення, крім тих випадків, які підлягають державному ціноутворенню.

     Українське  законодавство про захист конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України . Воно складається із законів   України  «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», « Про Антимонопольний комітет України», інших нормативно правових актів, прийнятих відповідно до цих законів [4].

     Прийнятих  Верховною Радою України  11січня  2001 року Закон « Про захист  економічної конкуренції» визначає  правові засади підтримки та  захисту економічної конкуренції,  обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямованої на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин . Велику увагу в законі приділено визначенню можливих дій та ситуацій, які становлять загрозу вільній конкуренції, - узгоджені дії суб’єктів господарювання, зловживання монопольним становищем на ринку;  антиконкурентні  дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно – господарського управління та контролю;  обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань; концентрація  суб’єктів господарювання [2].

     Закон  « Про захист від недобросовісної  конкуренції», прийнятий 7 червня 1996 року ,  визначає , що недобросовісною  конкуренцією в Україні вважаються  будь-які конкурентні дії, що суперечать правилам торговельними та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Законом передбачено всі можливі форми недобросовісної конкуренції – наприклад, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама, купівля-продаж товарів із примусовим асортиментом, підкуп працівника організації-покупця , неправомірне отримання комерційної таємниці [3].

     Україна  має добре  розвинуте  законодавство  у сфері захисту прав споживачів. Основу йому прокладено  Законом  « Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року, який регулює відносини між споживачами товарів 

  ( робіт,  послуг), і виробниками, виконавцями,  продавцями в умовах різних  форм власності, встановлює права  споживачів  та визначає механізм  реалізації  державного захисту інших прав. Ці питання також знайшли подальше відображення  в законах « Про стандартизацію і сертифікацію»,

указах Президента України « Про Програму захисту  прав споживачів», Постанови  Кабінету Міністрів « Про утворення  Міжвідомчої ради з питань захисту прав споживачів»  [5].

     Підсумовуючи  викладене у даному підрозділі,  можна зробити висновок , що більшість  законодавчих актів, прийнятих  на загальнодержавному, регіональному  і місцевому рівнях, покликані  забезпечити сумлінність конкуренції  та чесну ділову практику. Споживачам законодавство прагне забезпечити захист від недоброякісних товарів, несумлінної та небезпечної торговельної практики , а також в Україні державні органи контролю захисту прав споживачів та численні споживчі громадські організації активно діють в усіх регіонах, спостерігаючи за постачальниками товарів й послуг та застосовуючи відповідні положення законів проти їхніх порушників .

Информация о работе Рекомендації щодо розробки маркетингових стратегій ТОВ «Аква – Люкс»