Расчет интегрального екоэффициента конкурентноспсобности

 Франчайзинг застосовується в основному в сфері розподілення продукції та послуг. Франчайзинг має як переваги, так і недоліки. Переваги для франчайзера полягають в наступному:

      а) франчайзинг дозволяє франчайзеру  збільшити кількість торгових пунктів (виробництв), що розповсюджують продукцію чи надають послуги. Для розширення справи не вимагається великих власних капіталів;

        б) розширює джерела доходів  (прибутків) за рахунок зусиль  франчайзі;

      в) знижує рівень витрат виробництва і  повернення на одиницю товару, тому що франчайзі сам покриває витрати на утримання свого підприємства;

      г) право франчайзі використовувати  торгову марку згідно до франчайзу  захищено методом патентування торгової марки.

 Недоліки  франчайзингу для франчайзера:

      а) франчайзеру буває важко контролювати франчайзі, оскільки він не може безпосередньо керувати ними;

      б) можливість згубити свою репутацію  через погану роботу франчайзі;

      в) франчайзер не може бути певен, що всі  франчайзі подають йому правдиві дані про свою діяльність.

        Однією з форм сумісного підприємництва - є керування за контрактом Management Contracting, вона знаходить широке використання в країнах що розвиваються, які мають капітал та персонал, але не мають необхідних ноу-хау та кваліфікованих робітників. Пропозиції відносно кооперації з участю закордонного капіталу в цих країнах часто відхиляються через страх допустити безмірну іноземну присутність. Угода на проведення комплексу робот в області менеджменту обмежено в часі, і наприкінці угоди закордонні спеціалісти будуть замінені на місцевих. Отже, використовуючи Management Contracting, фірма експортує не товар, а управлінські послуги. Частіше за все це здійснюється у формі консультацій для іноземних компаній. В сучасних умовах для використання Management Contracting відкриваються абсолютно нові можливості, які в світовій практиці ще не мали широкого використання. Мова йде про придбання ноу-хау в області менеджменту діючими підприємствами, багато з яких приватизуються. Виробництво за контрактом (Contract Manufacturing) полягає в тому, що іноземне підприємство приймає на себе обов'язки виготовляти на власних виробничих потужностях продукцію, придбання якої гарантується вітчизняною фірмою договором на тривалий термін. Ситуації в яких виникає необхідність звертатися до такої форми, можна певною мірою типізувати. Використання її має сенс при дефіциті власних потужностей та наявності великих перешкод для експорту в відповідну країну або його високої вартості, а також в умовах, коли виробництво в чужій країні дешевше завдяки низьким матеріальним витратам та невисокому рівню заробітної платні.

        Особливе місце серед способів  виходу підприємства на зовнішній  ринок належить прямому інвестуванню  чи трансферту капіталу. Інвестування  може виконуватися підприємством  самостійно або разом з господарчими  суб'єктами країни, в яку ввозиться капітал. В останньому випадку мова йде про створення спільного підприємства (Joint Venture). При самостійному вкладенні капіталу за кордоном фірма приймає підприємство під свою повну відповідальність. Спільне підприємство - підприємство, яке базується на спільному капіталі суб'єктів господарчої діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків. Основними мотивуючими факторами для підприємства для створення спільного підприємства за кордоном можуть бути:

      а) освоєння нових ринків збуту і, відповідно, збільшення прибутку через зростання  продажу новим покупцям;

      б) краще забезпечення надійного і  довготривалого доступу до джерел сировини й енергоносіїв;

      в) розширення діючих виробничих потужностей;

      г) зниження собівартості виробництва  і поліпшення його конкурентних параметрів завдяки можливості використання дешевих  факторів виробництва, зокрема робочої  сили;

      д) економія часу і капітальних витрат завдяки можливості купити вже існуючі та діючі потужності;

      е) забезпечення можливості господарського маневрування, використання додаткових важелів поліпшення позицій на ринку;

      є) перспективне придбання того або  іншого привабливого об'єкта в повну  власність;

      ж) використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок;

      з) загальне поліпшення умов ринкової роботи й більш повне і ефективне  використання ряду інших маркетингових чинників.

        Можна виділити дві основні  форми трансферту капіталу за  кордон, коли на себе приймаються переважно всі ризики: зборочне виробництво та повне виробництво продукту. Різниця між ними в основному в кількості виробничих фаз, що передбачається виконувати в іншій країні. Зборочне виробництво в закордонних філіях характеризується трансфертом капіталу, засобів виробництва, персоналу та ноу-хау в країні присутності з метою заснування та експлуатації власних виробництв для здійснення монтажу кінцевого продукту з вузлів та деталей. Отже, закордонні підприємства з технологічної точки зору є організацією виробничого процесу на його останній фазі. Економічна вигода зборочного підприємства в закордонних філіях полягає в використанні господарчого законодавства країни присутності з метою отримання додаткового ефекту у порівнянні з постачанням готової продукції. Організація зборочних робот за кордоном доцільно у випадках, коли в цільовій країні існують обмеження для закордонних експортерів. Наприклад проведення відкритих конкурсів на розміщення урядових замовлень чи виконання крупних проектів, в яких мають право приймати участь лише зареєстровані та функціонуючі в країні підприємства. Великий набір факторів, що визначають економічне значення власного зборочного виробництва за кордоном, пов'язано з витратами. Перш за все це відноситься до прямих витрат: заробітній платі, сировині, допоміжним матеріалам, матеріалам виробничого призначення, постачанням комплектуючих деталей. Враховуючи, що тарифи та інші збори на ввезення в відповідні країни деталей та комплектуючих для зборки нижче, ніж на експорт готових виробів. Організація зборочного виробництва на закордонних філіях звільняє підприємство від кон'юнктурної залежності на вітчизняному ринку. Особливо це важливо при змінах валютного курсу. Виробництво продукту на власних закордонних філіях представляє собою узагальнююче поняття, що характеризує форми виробничої діяльності на ринках чужих країн, що забезпечує виготовлення складових частин продукту та їх зборку в кінцевий продукт. Виділяють чотири види такого виробництва: виробництво первісного продукту (виготовлення деталей), зборка, переробка давальницької сировини, комплектне закордонне виготовлення. Виробництво первісного продукту (виготовлення деталей) представляє собою перенесення на закордонну філію однієї чи декількох фаз виробництва продукту чи виготовлення деякої частини деталей та вузлів кінцевого продукту. Мова йде про підприємство, що є субпостачальником, яке може постачати продукцію як головному підприємству, так і інші підприємства країни присутності та третіх країн. Можливе також постачання зборочних фірм прикордонних країн. Позитивне рішення відносно організації виробництва первісного продукту за кордоном приймається при умові зниження витрат на виробництво (нижчі ціни на енергоносії, робочу силу, тощо); наявності можливості використання пільг для іноземного капіталу та переходу до організації виробництва продукту в цілому; приближення до місця розташування фірм-покупців продукції, для яких одночасно можна виконувати замовлення по завозу товарів. До того ж створення нових робочих місць сприяє формуванню позитивного іміджу компанії в країні, що приймає. Компанія повністю контролює інвестиції та проводить виробничу та маркетингову політику, що найкращим чином відповідає її довгостроковим цілям. Основним недоліком прямого інвестування є те, що компанія не застрахована від погіршення ринкових умов, девальвації валюти чи експропріації її власності в разі будь-яких політичних потрясінь. Функціонування закордонних філій з функціями зборки пов'язано з відносно високим впливом функції збуту. Це зумовлює потребу в потужній службі маркетингу з різноманітними функціями. Особлива увага повинна при цьому повинна приділятися зв'язкам з клієнтами, вивченню та формуванню попиту на продукцію та сервісному обслуговуванню. Виникає додатково в більшому чи меншому обсязі функція маніпулювання над товаром, пов'язана з необхідністю пристосування його до смаків місцевих споживачів. В особливості це стосується кольорової гами продукції, її форми, смакових добавок і т.п. в залежності від виду продукту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                           Висновки до теоретичної частини 

1. Формування  маркетингових стратегій - один  з найсуттєвіших та найскладніших  етапів процесу маркетингу. Маркетингова  стратегія - основа дій фірми  в конкретних ринкових умовах, що визначає способи застосування маркетингу для розширення цільових ринків та досягнення ефективних результатів

2. Основне  призначення маркетингової стратегії  полягає в тому, щоб взаємо  узгодити маркетингові цілі фірми  з її можливостями, вимогами споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги

3. Маркетингова  стратегія підпорядкована корпоративній  стратегії діяльності фірми. По  формі стратегія - це один з  управлінських документів, що може  бути представлений у вигляді  графіків, таблиць, описань і т.п. За змістом стратегія - це сукупність дій для досягнення цілей організації

4. Складні  умови господарювання, зміни в  техніці та технологіях, зростаючі  вимоги споживачів вимушують  підприємства застосовувати маркетингові  стратегії для ефективної боротьби у сучасному складному світі бізнесу.

5. Існує  три глобальних напрямки маркетингової  стратегії: сегментація, диверсифікація  та інтернаціоналізація. 

6. Сегментація  - це розбиття ринку на частини,  що складаються зі споживачів  зі схожими потребами та поведінковими чи мотиваційними характеристиками, що створюють для фірми сприятливі маркетингові можливості, концентрування на певних сегментах та як можна повніше задоволення потреб їх споживачів.

7. Диверсифікація - це система заходів, що використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи, розрізняють концентричну, горизонтальну та конгломеративну диверсифікацію.

8. Інтернаціоналізація  - освоєння нових, закордонних ринків, використовуючи не тільки розширення експорту товарів, але й експорту капіталів, коли закордоном створюються підприємства, що випускають в колишніх країнах-імпортерах товари, минаючи обмежувальні торгові бар'єри та використовуючи переваги дешевої робочої сили, багатої місцевої сировини та пільгового законодавства.

9. Інтернаціоналізація  включає: експорт (прямий, непрямий, експортну кооперацію), спільну підприємницьку  діяльність (ліцензування, підрядне  виробництво, управління за контрактом, підприємства спільного володіння), пряме інвестування (Зборочці підприємства, виробничі підприємства). Кожний наступний метод виходу га зовнішні ринки потребує прийняття на себе більшого обсягу зобов'язань та більшого ризику, але обіцяє і більш високі прибутки. 
 
 
 

                                        Практична частина 

                         Аналіз ринку мороженої риби в Україні 
 

1. Загальний аналіз ринку мороженої риби в  Україні за 2005-2011 гг.

 

                             ЕКСПОРТ, ІМПОРТ, ВИРОБНИЦТВО 

 
 
 

 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Динамика  споживання риби в Україні

 
 

 
 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

3. Загальний аналіз ринка риби в Україні

 

 

4. Співідношення країн в розрізі постачань  риби в Украіну

 
 
 

5. Динаміка  ціна за одиницю товара, імпортованого  в Україну

 

 

 Висновки:

       Аналіз  ринку мороженої риби за період 2005-2010 рр. Огляд(моніторинг) ринку мороженої риби проводиться щомісячно для визначення основних тенденцій, динаміки і місткості ринку. Маркетингове дослідження ринку риби мороженою дозволяє виявити канали(дистриб'юторську мережу) просування товару і стан конкурентного середовища. Щомісячний аналіз ринку риби мороженою визначає домінуючі фінансово-економічні показники і основні споживчі переваги на користь існуючих торгових марок(брендів). Також, розширений аналіз ринку риби мороженою відображає асортимент і характеристики товару, представленого в цьому сегменті.

       Тенденції розвитку ринку мороженої  риби 2006 - 2010 рр.

       Аналіз  ринку мороженої риби з 2006 по 2010 рр. показав, що об'єм імпорту цього продукту в натуральних одиницях на територію  України не характеризувався постійною динамікою. Так, зростання імпорту спостерігається в 2007, 2008 і 2010 рр.(13 %, 19% и10% відповідно), тоді як в 2006 і 2009 рр. мало місце значне скорочення об'ємів імпорту мороженої риби(22% і 11% відповідно).

       Аналіз  ринку мороженої риби, що експортується, свідчить про значне зниження експорту цього продукту з 2006 по 2008 рр. в натуральних одиницях. Максимальний темп зменшення експорту спостерігався в 2007 році в порівнянні з 2006 роком і склав 69%. Аналогічний темп зниження об'ємів експорту мороженої риби мав місце і в 2008 році(68%). У 2009 році експорт мороженої риби за межі України в порівнянні з 2008 роком збільшився майже в 12 разів. Проте в 2010 р. по відношенню до 2009 р. спостерігається скорочення цього показника на 23%.

       Скорочення  обсягів виробництва мороженої  риби на території України мало місце  спочатку в 2007 році в порівнянні з 2006 роком(13%), а також в 2010 р. по відношенню до 2009 р.(38%). Незначне нарощування обсягів  виробництва цього продукту спостерігалося в 2008 р.(10%). Зростання виробництва мороженої риби в 2006 році по рівнянню з 2005 роком склало 5 разів. У 2009 році цей показник збільшився в порівнянні з 2008 роком в 2 рази, внаслідок чого ринок вироблюваної в Україні мороженої риби в цьому періоді характеризувався максимальним за чотири останні роки об'ємом.

       Основним  постачальником мороженої риби на територію  України є Норвегія. Серед інших  країн-імпортерів можна виділити Естонію, Литву, Ісландію, Іспанію, США і інші країни.

 
 
 

Тенденції розвитку ринку мороженої  риби за1 квартал 2011 рік.