Правове значення рекламної діяльності у сфері захисту прав споживачів

Реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні у період з 6 години до 23 години, на перших і останніх сторінках газет, перших і останніх сторінках обкладинок журналів та інших видань, засобами внутрішньої реклами, реклами на транспорті, за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів).

Реклама тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється: на радіо та телебаченні, на перших і останніх сторінках газет, перших і останніх сторінках обкладинок журналів та інших видань, засобами внутрішньої реклами, реклами на транспорті, за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів). Реклама тютюнових виробів повинна супроводжуватись інформацією про кількісний вміст у димі однієї сигарети смоли та нікотину.

Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, зокрема, не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв; не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя; не повинна включати зображення популярних осіб або пряме чи опосередковане схвалення популярними особами паління чи вживання алкоголю; не повинна створювати враження, що більшість людей палить або вживає алкогольні напої.

Реклама зброї може здійснюватися тільки у відповідних спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах).

Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року.

Контроль за дотриманням законодавства України  про рекламу у межах своїх повноважень здійснюють зазначені вище спеціальні уповноважені на це органи, які з метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку можуть звертатися до суду із позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування. [3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 
         У даній роботі був розглянут процесс здійснення рекламних послуг в Україні,їх історичне коріння, державне та інше регулювання, а також права споживачів у цієї сфері.

Рекламна діяльність зародилася ще на світанку цивілізації, пережила різні етапи еволюції разом  з еволюцією людини, її потреб і  культурного розвитку.

Слово «реклама»  походить від латинського «reclamare»  — викрикувати.

В Україні тільки-но починає розвиватися рекламний бізнес. Це зв'язано з тим, що Україна як самостійна країна також лише почала процес становлення. Початком розвитку рекламного бізнесу в Україні можна вважати прийняття у 1996 році закону «Про рекламу».

Реклама має  обгрунтовану систему точної наукової класифікації. Наукове обґрунтування класифікації реклами означає розподіл реклами та сфер рекламної діяльності на конкретні групи за певними ознаками із застосуванням принципів таксономії.

Закон України "Про рекламу" від 03.07.96 р. у редакції Закону від 11.07.2003 р. (далі - Закон) — основний чинний нормативно-правовий акт, що регулює рекламну діяльність. Із його прийняттям було фактично сформовано правову основу регулювання реклами в Україні. У цьому нормативному акті об'єднано норми різних галузей права, включаючи державне, адміністративне, цивільне право.

Контроль за дотриманням законодавства України  про рекламу у межах своїх  повноважень здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики) – щодо захисту прав споживачів;
• Антимонопольний комітет України – щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
• Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
• Міністерство фінансів – щодо реклами державних цінних паперів;
• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку – щодо реклами на фондовому ринку.

Крім законодавчої, системау саморегулювання комунікаційної діяльності в Україні представлена ще деякими організаціями.

В нашому суспільстві  реклама є основним, і, мабуть, найефективнішим  засобом промоції власної продукції. Рекламний ринок протягом останніх декількох років знаходиться  у стані активного розвитку. З’являються нові технології та удосконалюються інструменти розповсюдження, що дозволяють у більшій мірі привернути увагу споживачів до рекламованих товарів (робіт, послуг), а отже з’являється більше ідей і потенціалу для виробників товарів (робіт, послуг) «продати» свою продукцію.

На сьогоднішній день, чинне законодавство України  значно еволюціонувало в контексті  запобігання недобросовісної реклами  та захисту прав споживачів. Всі  чинні правові норми досить тісно  пов’язані та мають спільну мету – захист прав та інтересів споживачів, шляхом ефективної організації діяльності на ринку та запобіганню проявам недобросовісної конкуренції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1.Закону України  «Про захист прав споживачів»  від 12.05.1991р

2. Закон України  "Про рекламу" від 3 липня 1996 №270 / 96 – ВР //Відомості Верховної Ради 1996 р. - №39 – С. 181.

3. Законодавство України про захист прав споживачів – К., 1991 – 463с.

4.  Аспекти маркетингу: реклама та комунікації [http://reklama.marketing-library.info/nauka_pro_reklamu.html].

5. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: [навчальний посібник] / В.Г.Герасимчук. — К.: Вища школа, 2009. — 327с

6. Головкіна Н. В. Європейський досвід регулювання маркетингових комунікацій:  короткий огляд //  Маркетинг в Україні. —  2002. — № 2. — С. 20—24.

  7. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. — К.: МАУП, 2005. — 424 с. — Бібліогр.: с. 417-419.

8.  3. Котлер Філіп, Армстронг Гарі. Маркетинг. Загальний курс. — М.; СПб.; К.: Вильяме, 2001.

9 . Москаленко  А. 3., Губерсъкий Л. В., Іванов В.  Ф. Основи масово-інформаційної  діяльності: Підручник. — К.: КНУ  ім. Т. Шевченка, 1999.

10 . Українська  культура, історія і сучасність. —Львів: Світ, 1994.

11. Ученова В. В., Старых Н. В. История рекламы. — М.: ЮНИТИ, 1999.

Інтренет –  ресурси:

12.   http://radnuk.info/komentar/zakon/630-reklama.

13.    http://radnuk.info/pidrychnuku/gospodar-pravo. html