Правове значення рекламної діяльності у сфері захисту прав споживачів

Недобросовісною вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам або державі. Недобросовісна реклама заборонена (ст. 10 Закону України "Про рекламу"). Рішення про визнання реклами недобросовісною приймають уповноважені на це державні органи.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник) зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар у доступній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Інформація про товари повинна містити назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари, перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — склад (включаючи перелік використаних у процесі виготовлення продукції інших продуктів харчування і харчових добавок), калорійність, вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з обов'язковими вимогами нормативних документів і протипоказання щодо застосування; ціну та умови придбання товарів, дату їх виготовлення; гарантійні зобов'язання виробника; правила та умови ефективного використання товарів; термін служби (придатності) товарів; відомості про необхідні дії споживача після завершення терміну придатності, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке приймає претензії від споживача, а також виконує ремонт і технічне обслуговування товарів.

 Стосовно товарів,  які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію; щодо товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, виробник (продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх впливу.

Інформація доводиться до відома споживачів виробником (продавцем) у технічній документації, що додається до товарів на етикетці, а також маркуванням чи в інший спосіб, прийнятий для окремих видів товарів або в окремих сферах обслуговування. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження. Громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність, на етикетці товару повинен надати інформацію про номер документа, що засвідчує його право займатися підприємницькою діяльністю, і найменування органу, що видав цей документ, а за потреби й відомості про його сертифікацію. Надання інформації в технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному щойно обсязі розцінюється як відсутність необхідної інформації.

Певну інформацію про  товар можуть надавати реклама та штрихове кодування товарів. Товари в Україні повинні рекламуватися відповідно до Закону України "Про рекламу", а штрихове кодування надаватися відповідно до Положення про штрихове кодування, затвердженого МЗЕЗТ України від 27.08.96. Запобіжно-контрольні гарантії реалізуються переважно шляхом створення умов та порядку, які повинні забезпечувати збереження властивостей товарів при їх транспортуванні, зберіганні та здійсненні контролю за їх дотриманням. [1]

Надання недостовірної  або неповної інформації про товар  та виробника (продавця) може спричинитися до такого:

• придбання товару, що не має потрібних споживачеві властивостей; у цьому разі споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
• неможливості використання придбаного товару за призначенням; у цьому разі споживач має право вимагати надання у розумно короткий термін, але не більше місяця, належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
• заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача; у цьому разі споживач має право висунути продавцю (виробнику) вимоги щодо відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших передбачених законом чи договором підставах. Збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою в повному обсязі.

        Сплата неустойки (штрафу, пені) продавцем (виробником), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє продавця від виконання зобов'язання в натурі. [7]

Право на інформацію забезпечується:

• обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
• створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що повинні забезпечувати у встановленому порядку доступ до інформації;
• вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначається законодавством;
• створенням механізму реалізації права на інформацію;
• здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію.

Зокрема, для реалізації гарантій прав споживачів на інформаційне забезпечення в системі Державного комітету з метрології, стандартизації та сертифікації України і його структурних органах функціонують інформаційно-аналітичні відділи, до повноважень яких входять попередження й оперативне оповіщення споживачів. Головне управління постійно співробітничає з понад 50 засобами масової інформації. [13]

4. Дотримання прав споживачів при рекламуванні товарів та послуг з урахуванням проблем рекламного ринку в Україні

Оцінити стан рекламного ринку в Україні на даний момент дуже непросто. В цій галузі в останні роки відбулися і кількісні, і якісні зміни. По-перше, ринок реклами став передбачуваним; по-друге, на ньому з’явилися професіонали як з боку рекламодавців, так і з боку рекламних агентств; по-третє, розпочалося активне проникнення на український ринок реклами крупних зарубіжних рекламодавців. Величезним вкладом зарубіжних рекламних агентств в розвиток української реклами стала їх законодавча база [6].

Сучасний розвиток ринку реклами в Україні відбувається на фоні кризи економіки, а також політичної нестабільності. Це призводить до виникнення ряду проблем, пов’язаних з ефективністю функціонування реклами.

Одна із основних проблем – це практично відсутність вітчизняної теоретичної бази для підготовки відповідних фахівців. Тому в рекламній галузі спостерігається тотальний дефіцит кваліфікованих спеціалістів, які могли б забезпечити виробників якісною, професійною і недорогою рекламою. Тому сьогодні на українському рекламному ринку склалася ситуація, коли довготривалі рекламні кампанії здійснюються, не вітчизняними, а закордонними сторонами, що володіють масою переваг, як в матеріальному, так і в організаційному та професійному планах.

Наступною проблемою  є те, що не повністю визначені деякі теоретичні аспекти щодо ролі і місця реклами в сучасних умовах розвитку економіки: відсутні дослідження, що дозволяють вивчити і творчо адаптувати до вітчизняних умов досвід західних країн у цій галузі; дискусійною залишається проблема вибору каналів поширення рекламної інформації, розробки рекламних кампаній і оцінок їх ефективності тощо. Вітчизняним дослідникам потрібно не лише перекладати іноземну літературу, а й стати на шлях створення власних методик аналізу та освоєння реклами. [4]

Але тем не менш, рекламний ринок протягом останніх декількох років знаходиться у стані активного розвитку. З’являються нові технології та удосконалюються інструменти розповсюдження, що дозволяють у більшій мірі привернути увагу споживачів до рекламованих товарів (робіт, послуг), а отже з’являється більше ідей і потенціалу для виробників товарів (робіт, послуг) «продати» свою продукцію. [5]

В нашому суспільстві  реклама є основним, і, мабуть, найефективнішим  засобом промоції власної продукції

На сьогоднішній день, чинне законодавство України значно еволюціонувало в контексті запобігання недобросовісної реклами та захисту прав споживачів. Всі чинні правові норми досить тісно пов’язані та мають спільну мету – захист прав та інтересів споживачів, шляхом ефективної організації діяльності на ринку та запобіганню проявам недобросовісної конкуренції.

Сьогодні реалізація будь-якої продукції (товару) неможлива  без рекламної підтримки. Цей  загальновизнаний двигун торгівлі при  вмілому застосуванні є запорукою  вдалого продажу товарів. Переважна більшість покупців (споживачів) дізнаються про товари та послуги саме з рекламних оголошень, радіо- і телевізійних роликів тощо. [9]

Споживачами реклами є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи чи товару.

Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції, не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Вона повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

У рекламі  забороняється:

• поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
• вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;
• подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
• використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;
• наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;
• використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом;
• рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
• вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди цієї особи;
• імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;
• рекламувати послуги, пов’язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;
• розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.

Реклама проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки їхнього проведення. Інформація про будь-які зміни умов, місця та строків проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо має подаватися у тому ж порядку, в якому вона була розповсюджена.

Реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.

Законом встановлені  особливі вимоги до реклами певних видів товарів. Так, забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря і допінгових речовин та/або методів для їх використання у спорті. Лікарськими засобами є речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.

До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти); гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів (згідно із Законом України «Про лікарські засоби»).

Участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів, забороняється у рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації. Забороняється вміщувати в рекламі лікарських засобів інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що безпечність чи ефективність цього засобу обумовлена його природним походженням. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не підтверджені у встановленому законодавством порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я.

 Забороняється  реклама лікувальних сеансів,  інших заходів з використанням  гіпнозу та інших методів безконтактного, психічного або біоенергетичного  впливу. Зазначені положення не поширюються на рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.