Правове значення рекламної діяльності у сфері захисту прав споживачів

Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції. Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

До повноважень  Антимонопольного комітету України  у сфері реклами належить:

- здійснення  державного контролю за дотриманням  законодавства про захист економічної  конкуренції на засадах рівності  суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- сприяння розвитку  добросовісної конкуренції.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні  відділення, що діють на підставі Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. № 32-р.

Національна рада України з питань телебачення  і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.

Національна рада є конституційним, постійно діючим позавідомчим державним органом, підзвітним Верховній Раді України та Президентові України, що створюється з метою  забезпечення свободи слова і  масової інформації, прав та законних інтересів споживачів (телеглядачів і радіослухачів), виробників і розповсюджувачів масової звукової, візуальної, аудіовізуальної інформації і даних, розробки і здійснення державної політики ліцензування телерадіомовлення, раціонального використання природно обмеженого радіочастотного ресурсу держави, реалізації та контролю за додержанням законодавства України в сфері телебачення і радіомовлення.

Основними завданнями Національної ради є, зокрема:

- забезпечення  виконання телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства України в сфері телебачення і радіомовлення, реклами, авторського права і суміжних прав та контроль за його додержанням;

- застосування  в межах своїх повноважень  заходів адміністративного характеру  щодо телерадіоорганізацій - порушників чинного законодавства України.

Телерадіоорганізаціями (у відповідності до Закону України  “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 року № 3759-XII) є юридичні особи, зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, які мають право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми.

 На вимогу  органів виконавчої влади, на  які покладено контроль за  дотриманням законодавства про  рекламу, рекламодавці, виробники  та розповсюджувачі реклами зобов'язані  надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Органи державної  влади зобов'язані повідомляти  рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

З метою координації  діяльності суб'єктів рекламного ринку  Кабінет Міністрів України створює  Раду з питань реклами, до складу якої входять представники органів державної влади, об'єднань громадян, об'єднань підприємств у галузі реклами. Члени цієї Ради працюють у ній на громадських засадах.

Основними завданнями Ради є:

1) розроблення  пропозицій щодо вдосконалення системи державного регулювання діяльності у сфері реклами, в тому числі законодавства про рекламу;

2) координація  дій органів виконавчої влади  щодо здійснення контролю за  дотриманням законодавства про  рекламу, формування державних  рекламних програм та державного замовлення на рекламну продукцію;

3) вжиття заходів  для забезпечення органів виконавчої  влади, до повноважень яких  належить здійснення контролю  за дотриманням законодавства  про рекламу, необхідною та  об'єктивною інформацією;

4) визначення пріоритетних напрямів соціальної реклами, яка виробляється і розповсюджується за рахунок бюджетних коштів або за державним замовленням;

5) сприяння організації  взаємодії між замовниками, виробниками  реклами, розповсюджувачами рекламної  продукції та органами виконавчої влади.

Серед іншої  діяльності, Рада бере участь у розробленні  Концепції розвитку та регулювання  рекламної діяльності; розробляє  заходи, спрямовані на створення умов для розвитку механізмів саморегулювання  рекламної діяльності, формування норм і правил поведінки на рекламному ринку; вживає заходів до проведення незалежної експертизи рекламної продукції стосовно визначення її відповідності вимогам законодавства про рекламу та ін.

На Раду покладено  обов’язки по розробці типового положення  про місцеві ради з питань реклами.

До складу Ради входять (за посадою) Віце-прем'єр-міністр  України (голова Ради), Голова Держспоживстандарту (заступник голови Ради), Голова Антимонопольного комітету (заступник голови Ради), начальник  Відділу виставкової діяльності та реклами Секретаріату Кабінету Міністрів України (відповідальний секретар Ради), член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (за поданням Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), Голова Держкомтелерадіо, заступник Міністра внутрішніх справ, заступник Міністра культури і мистецтв, заступник Міністра охорони здоров'я, заступник Міністра транспорту, заступник Міністра фінансів, заступник Голови Державної податкової адміністрації, заступник Міністра юстиції, заступник Голови Держпідприємництва, заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступники голів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також за згодою міські голови або їх заступники, представники об'єднань громадян, об'єднань підприємств у сфері реклами, інші особи за визначенням голови Ради.

Постійно діючим органом Ради є президія Ради, яка  в період між засіданнями Ради забезпечує виконання завдань, покладених на Раду. Склад президії формує та очолює голова Ради. [12]

 Крім законодавчої,  у світі значно поширена практика саморегулювання. На жаль, у пострадянських країнах, зокрема в Україні, система саморегулювання тільки починає розвиватися. Складність викликана ще й національними особливостями, наслідками планової економіки. Систему саморегулювання комунікаційної діяльності в Україні представляють наступні організації:

Українська  асоціація прямого продажу  (УАПП) — недержавне,  добровiльне,  неприбуткове договірне об’єднання підприємств, що здiйснюють дiяльнiсть у галузi прямого продажу товарiв та послуг в Українi [71]. Асоцiацiю створено в жовтнi 2001 р. Члени УАПП вбачають свою діяльність у таких напрямках: поширення в Українi високих стандартiв у сферi  прямого продажу;  практичний розвиток системи захисту прав споживачiв; iнформування широких верств суспiльства про прямий продаж як метод продажу товарiв i послуг; вивчення та поширення мiжнародного та вiтчизняного досвiду у сферi прямого продажу.

Члени асоціації  повиннi  дотримуватися вимог  Кодексу професійної етики,  який регулює стосунки зi  споживачами. Кодекс професійної етики створено  «УАПП».  Вiн має на метi:  сприяння бiльш повному задоволенню потреб споживачiв i  захисту їх  iнтересiв;  сприяння чеснiй конкуренцiї в рамках вiльного пiдприємництва.

Члени УАПП:  компанії Amway, Avon, Oriflame, Faberlic, Mary Kay.

Всеукраїнська громадська організація  «Українська  асоціація маркетингу» (ВГО «УАМ») створена у 1997 р. за фаховою ознакою, і не має на меті отримання прибутку. Проекти УАМ:

• Видання журналу  «Маркетинг в Україні»;

• Тренінги з маркетингу, а також спеціальні фахові тренінги за програмою НІМА (Нідерландської Асоціації Маркетингу).

• Міжнародна конференція  — «Маркетинг в Україні», що проводиться  з метою обговорення тенденцій  розвитку маркетингу в Україні,  визначення основних напрямків на ринку маркетингових досліджень, знайомство з новими технологіями в маркетингу та обмін досвідом з зарубіжними колегами.

• Всеукраїнський форум  «Промисловий маркетинг»,  на якому маркетологи промислових  підприємств діляться досвідом розвитку маркетингу в галузі B2B.

Асоціація зовнішньої реклами України, яка існує з 2003 р., основні свої завдання визначає таким чином:

1) сприяти розвитку  сфери зовнішньої реклами України:

— шляхом забезпечення всіх зацікавлених осіб практично необхідною й корисною інформацією,  пов’язаною із зовнішньою рекламою;

— відстоювати  інтереси компаній і людей, які працюють у рекламі,  у ситуаціях,  коли порушені або можуть бути порушені їхні права як суб’єктів ринку  зовнішньої реклами.

2) поліпшувати  комунікацію між різними учасниками ринку зовнішньої реклами;

3) оптимізувати  ставлення населення,  різноманітних  групп інтересів до зовнішньої  реклами;

Всеукраїнська громадська організація  «Всеукраїнська рекламна коаліція» (ВРК) була створена в 1997 р. з метою розвитку рекламного ринку України.

Місія організації:  сприяти розвитку рекламної галузі України шляхом:

забезпечення  всіх зацікавлених осіб практичнонеобхідною  й корисною інформацією, пов’язаною з рекламою; відстоювання інтереси компаній і людей, що працюють у рекламі, у ситуаціях, коли обмежуються або можуть бути обмежені їхні права як суб’єктів рекламного ринку.

Організація поєднує  більше 130 індивідуальних і колективних  членів.

Основними завданнями ВРК є:

• формування гармонічного законодавства й правил пове-

дінки на ринку рекламних послуг;

• організація  співробітництва з іншими вітчизняними й міжнародними об’єднаннями з метою  освоєння їхнього досвіду;

• побудова продуктивного  діалогу між рекламним бізнесом і державою;

• участь у вирішенні  кадрових завдань, поліпшення якості їхньої підготовки;

• підвищення професійного рівня вітчизняної реклами;

• формування позитивного  іміджу реклами й людей,  що працюють у рекламному бізнесі в суспільстві;

• надання юридичної  й інформаційної підтримки у  вирішенні спірних або проблемних ситуацій;

• збір і аналіз інформації, пов’язаної з рекламним  ринком, прогнозування розвитку галузі.

Процес регулювання  рекламної діяльності в Україні  постійно розширюється.  Однак існує  ще чимало проблем,  які вимагають  подальших розробок з питань регулювання українських маркетингових комунікацій в цілому. В цьому зв’язку видається доцільним дослідження досвіду регулювання маркетингових комунікацій,  зокрема реклами і стимулювання збуту, в деяких країнах — членах Європейського Союзу. Його творче переосмислення і гнучке використання сприятиме розвитку процесу формування маркетингової комунікаційної політики в Україні. [6]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ПРеалізація права споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної  та своєчасної  інформації про продукцію та послуги.

Права споживачів на інформацію про товари (роботи, послуги) регулюються законами України "Про  захист прав споживачів" (ст. 3, 18), "Про інформацію", "Про рекламу", а також Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення інформаційної діяльності" від 5 жовтня 1998 р. Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.

Оскільки процес придбання товарів починається  з вирішення проблеми, який саме товар вибрати серед багатьох запропонованих, дуже важливу роль для споживача відіграє рекламна кампанія, яку запроваджують виробники та реалізатори продукції (товарів, послуг). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" "реклама — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку". До основних принципів рекламної діяльності належать:

• законність;
• точність;
• достовірність;
• використання державної та інших мов відповідно до законодавства України;
• використання форм та засобів, які не заподіють споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про рекламу" з метою  захисту прав споживачів у рекламі забороняється:

• поширювати інформацію про продукцію, виробництво або реалізація якої заборонені законодавством України;
• використовувати засоби і технології, які безпосередньо впливають на підсвідомість споживача;
• наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються рекламованою продукцією;
• рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності спеціального дозволу (ліцензії), якщо немає відповідного сертифіката;
• імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні та звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторські та суміжні права. Дуже важливою є норма, за якою рекламодавець на вимогу
• виробника розповсюджувача реклами зобов'язаний надати йому документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами.