Маркетиговая комуникация

Всесвітня виставка —  це захід, що має на меті продемонструвати засоби, якими володіє людство для задоволення своїх різноманітних потреб.

У зв’язку зі змінами світової економічної, політичної та демографічної ситуації найближчим часом очікують таких змін у сфері організації та проведення виставок і ярмарків:

- посилення транснаціонального  характеру вже знаних торгових  виставок та ярмарків і значне гальмування виникнення нових;

- активізації діяльності  великомасштабних міжнародних виставок та ярмарків за межами традиційних місць їхнього проведення;

- значного збільшення  кількості виставок і ярмарків  з однорідною або спорідненою  тематикою (наприклад, електронна техно­логія);

- збільшення участі  дрібних та середніх підприємств у виставках та ярмарках національного масштабу;

- збільшення асортименту  послуг як об'єктів експонування;

- збільшення участі  малих підприємств у регіональних  виставках;

- відкриття деяких  виставок для широкої публіки  за суворого дотримання їхньої  комерційної спрямованості. 

Відтак участь у торгових виставках та ярмарках входить до переліку заходів підприємницької діяльності наступального характеру, органічно вписується в комплекс маркетингу і обіцяє українським бізнесменам реальні результати за умов, що причини, які спонукають підприємство взяти участь у виставці або ярмарку, буде гармонічно поєднано з глобальними цілями підприємства, зумовленими його стратегіями маркетингу та комунікацій.

Фахівці не без підстав  стверджують, що організація участі у виставках і ярмарках потребує високого професіоналізму персоналу, тісної співпраці всього колективу підприємства (а не тільки служби маркетингу).

Реалізація участі в  ярмарку (виставці) відбувається за такими класичними етапами:

а) прийняття рішення  про участь у виставці або ярмарку, в процесі якого встановлюються й чітко визначаються цілі такої  участі та групи відвідувачів (цільова  аудиторія), на яких можна чекати. Після  цього розробляється докладний план діяльності, детально інформуються відповідні відділи підприємства і складається попередній кошторис витрат;

б) опрацювання конкретного  графіка заходів, тобто:

- призначення відповідальних штатних і позаштатних співробітників підприємства (підбір, визначення обов'язків, навчання тощо);

- контакти з організаторами виставки (ярмарку) для уточнення конкретних організаційних питань;

- облаштування стенда (вибір розміщення стенда та його обла­днання);

- підготовка експонатів (відбір та адаптація до умов відповідного ринку і конкретних груп відвідувачів);

- методична підготовка конкретної програми заходів з реклами, пропаганди та зв’язків із громадськістю, яка охоплювала б усі стадії участі;

- організація відправлення, повернення та страхування всіх складових елементів стенда;

в) опрацювання порядку  пристендової діяльності, тобто: забезпечення систематичного спілкування з відвідувачами  і правильного використання цих  контактів; щоденний аналіз інформації, яку отримують від відвідувачів; максимізація результатів рекламно-пропагандистської діяльності;

г) післявиставкова діяльність. Післявиставкова діяльність має  таке саме значення, як і організація  участі, включаючи такі складові:

- визначення дій, які необхідно зробити одразу після закінчення виставки (ярмарку), — підсумкова нарада стендистів, упаковування й передавання експонатів транспортним організаціям, оплата рахунків, ґрунтовний аналіз контактів, які відбулися під час і роботи стенда, організація виконання зобов’язань тощо; ознайомлення колег з першими результатами участі у виставці і (ярмарку);

- контроль результатів, тобто порівняльний аналіз поставлених І цілей і фактичних досягнень;

- складання звіту з конструктивною критикою помилок і недоліків, а також із діловими пропозиціями на майбутнє.

Щоб участь у виставці (ярмарку) була ефективною, бажано дотримувати таких “десяти заповідей” учасника виставки (ярмарку):

1. Установити тісний  зв’язок цілей участі у виставці (ярмарку) і цілей маркетингу  підприємства-експонента.

2. Вибрати найліпшу  виставку (ярмарок) з погляду місця  і часу її проведення, складу  відвідувачів та експонентів,  розміщення стенда і т. п. 

3. Точно спланувати  всі організаційні процедури.  Обмежений термін дії виставок (ярмарків) унеможливлює будь-яку  суттєву ко­рекцію таких процедур у процесі роботи.

4. Правильно вибрати  експонати залежно від ринків, просунутися на які бажає підприємство: технічний рівень, практичність, якість, зовнішній вигляд.

5. Установити сприятливий  рівень цін проти цін конкурентів, що забезпечується правильним співвідношеннями ціни пропонування з якістю пропонованого товару та комерційними умовами його продажу.

6. Продумати порядок  презентації на стенді загальної підприємницької діяльності експонента: вирішальну роль щодо цього матимуть зовнішній вигляд, функції і функціональність стенда.

7. Відповідно підібрати  персонал стенда з погляду  його кількості, складу, фахової  підготовки, здатності до активної співпраці з відвідувачами.

8. Узгодити якісний  рівень усіх запланованих заходів. 

9. Регулярно контролювати  ефективність окремих заходів. 

10. Серйозно продумати  порядок після виставкової (після  ярмаркової) діяльності підприємства-експонента з урахуванням виявлених під час функціонування виставки (ярмарку) недоліків.

Таким чином, виставкова діяльність — це складний, багатоплановий процес ринкової інфраструктури. Важливим аспектом її розвитку в Україні є дослідження досягнень ринкових перетворень у розвинутих країнах, вивчення світового досвіду проведення ярмарків-виставок, науковий аналіз і дослідження ефективно діючого у світі законодавства і правил ведення виставкового бізнесу. Для цього необхідна концентрація значних інтелектуальних і фінансових зусиль суб’єктів виставкової діяльності в Україні.

 

2. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ  ВИСТАВКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В уКРАЇНІ

 

Виставково-ярмаркова  діяльність будується на принципах:

1) державного суверенітету;

2) відкритого та взаємовигідного  міжнародного співробітництва;

3) захисту вітчизняних виробників товарів та послуг;

4) свободи виставково-ярмаркової  діяльності та вільної добросовісної

конкуренції між суб'єктами цієї діяльності;

5) верховенства законів  та юридичної рівності усіх  суб'єктів

виставково-ярмаркової діяльності;

6) єдності державної  політики у галузі виставково-ярмаркової  діяльності

та узгодження зусиль усіх органів державної влади  та управління у цій

галузі;

7) визначення пріоритетних  напрямів розвитку виставковакової діяльності

8) самоокупності та  самофінансування виставково-ярмаркової  діяльності,

залученні бюджетних  коштів лише у випадку необхідності відповідно до

державних інтересів  за умови їх цільового використання.

    Успішна реалізація крупномасштабних виставкових проектів (міжнародних, національних, міжгалузевих виставок) великою мірою залежить від спільних зусиль зацікавлених міністерств та відомств, суспільних структур. Державна підтримка забезпечує суспільно-політичне значення, рівень та масштаб виставки, її заходи є основою для вирішення великого комплексу завдань, одним з шляхів лобіювання, засобом обговорення корпоративних проблем, що сприяє виробленню державної політики, спрямованої на підтримку та стимулювання індустрії, що представлена на виставці. В усьому світі система державної підтримки виставкової діяльності є одним з пріоритетів державної політики, що реалізується за кількома напрямами:

-підтримка виставкового бізнесу як галузі економіки;

-підтримка національних виробників;

-підтримка окремих виставок в країні та за її межами.

Заходи держави, виставкового товариства по влаштуванню виставкової

діяльності в країні сприяють роботі з розвитку кожної окремої виставки,

оскільки привертають увагу державних діячів, урядовців окремих

управлінь, широкої спільноти до виставкової тематики.

Держава сприяє розвитку конкуренції у галузі виставково-ярмаркової

діяльності та попередженню недобросовісної конкуренції шляхом:

- недопущення монополізму тих чи інших суб'єктів виставково-ярмаркової

дальності; захисту вітчизняного ринку виставково-ярмаркових послуг;

- недопущення створення  перешкод виставково-ярмарковій  діяльності з боку

окремих органів державної  влади та управління, якщо ця діяльність

проводиться згідно з законами країни;

- запобігання недобросовісній  конкуренції та недобросовісній  рекламі

виставково-ярмаркових послуг; “покарання” підприємств, що вдаються до

цього, згідно з чинним законодавством країни;

- запобігання надмірній  конкуренції шляхом узгодження виставкових планів

та шляхом державної  підтримки тих чи інших виставок та ярмарків,

присвоєння виставкам  та ярмаркам звань, статусів, почесних знаків,

премій, сертифікатів та інших відзнак та винагород;

- заохочення засобів  масової інформації, що належать органам державної

влади та управління чи видаються  ними, у всебічному освітленні

виставково-ярмаркової діяльності, в першу чергу тих заходів, яким надана

державна підтримка, та у підвищенні іміджу виставково-ярмаркової справи

в суспільстві.

  Окремо виділяються виставки, в яких передбачено часткове бюджетне

фінансування, що реалізується в двох напрямах:

1)фінансова підтримка учасників виставки;

2)фінансування самої виставки (для політичних, наукових, інноваційних та

ін. заходів).

 

Отримати державну підтримку можуть виставки, що проводяться як на

бюджетній, так і на комерційній основі, незалежно від  форми власності

організатора (організаторів) виставки. При наданні державної підтримки

виставці, що проводиться  на комерційній основі, неприпустиме

використання бюджетних  коштів, окрім випадків виділення  коштів на участь

у виставці бюджетних  установ та державних госпрозрахункових

підприємств у разі їх неплатоспроможності.

   Державна підтримка надається лише виставкам, які вже відбулися

щонайменше один раз. Рішення про державну підтримку виставки приймається кожен рік окремо, не раніше ніж за рік та не пізніше ніж за два місяці до відкриття виставки.

      Виставкова діяльність в Україні була започаткована організацією виставки досягнень народного господарства (ВДНГ). Виставкові заходи, які проводилися у радянський період, в основному мали ідеологічне, а не ринкове значення. Становлення ринкових відносин, набуття досвіду і конкуренція сприяли вдосконаленню організації та проведенню різних виставок. Із здобуттям Україною незалежності та переходом економіки на ринкові засади, протягом останніх 15-ти років бізнесмени, посередники, виробники, представники органів державної влади набули певного досвіду у виставковій справі. Тематика сучасних виставок віддзеркалює нинішній стан економіки України. Найбільш масштабні виставки пов'язані з будівництвом, автомобільною, легкою промисловістю та сільським господарством Виставкова діяльність в Україні органічно вписується в розбудову ринкової економіки, яка формується. Вони дають можливість швидко вивчити ринок і зібрати в короткий термін необхідну інформацію. Це найбільш вигідне місце для позиціювання підприємства, формування партнерських договірних відносин із посередниками, споживачами, іншими господарюючими суб'єктами ринку. Виставка — це багатофункціональний, ефективний захід, який має свої специфічні переваги та особливості.

 

 У сфері виставково-ярмаркової  діяльності України є певні  досягнення, проте необхідно вирішити  проблему формування ефективної  державної підтримки виставкової діяльності. Державне регулювання виставково-ярмаркової діяльності в Україні здійснюється на основі чинного законодавства і методик, розроблених відповідно до Концепції виставково-ярмаркової діяльності.

Вис­тавкова федерація  України (ВФУ), прогнозує подальший динамічний розви­ток виставкового бізнесу. Це підтверджується розвитком світового виставкового ринку: розбудовується сучасна інфраструктура виставок, збільшується кількість виставкових заходів, кількість учасників виставок тощо. Такі ж тенденції прослідковуються і на українському виставковому ринку.

На сьогодні лідерами серед українських операторів є  такі найбільші виставкові оператори: “Авто-ЭКСПО” (Київ), “АККО Інтернешнл” (Київ), “Бізнес-Лайн” (Київ), “Внешэкспобизнес”, “ГалЭКСПО” (Львів), “Євроіндекс” (Київ), “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” (Київ), “КиївЕкспоПлаза” (Київ), “КОМІНФО” (Дніпропетровськ), “Міжнародний виставковий центр” (Київ), “МЕДВІН” (Київ + регіони), Національний комплекс “Експоцентр України” (Київ), “Одеський будинок” (Одеса), “Примус Україна” (Київ), “Прем’єр-ЕКСПО” (Київ) тощо. Виставкова діяльність в Україні була започаткована організацією вистав­ки досягнень народного господарства (ВДНГ).