Концепція маркетингу

     Всі ці особливості значно підвищують загальний  комерційний ризик підприємницької  діяльності на міжнародному ринку. Так, нестійкість валютної системи може привести до несподіваних результатів, перетворюючи буквально в плині  декількох днів винятково вигідну  угоду в збиткову.

     Економічні, соціальні й культурні особливості  різних країн диктують необхідність постійно пристосовувати кошти маркетингу до специфіки того або іншого ринку (можливо, прямо протилежному звичному внутрішньому ринку). Мова йде щораз про спеціальну модель маркетингу для конкретного зовнішнього ринку. Треба, наприклад, знати, що окремі елементи маркетингової діяльності по-різному ефективні в різних країнах. Так, підхід американців заснований на рекламуванні свого продукту (57% витрат на рекламу у світі доводиться на частку США). Європейський підхід більше орієнтований на вдосконалювання системи обслуговування, тобто на роботу з розподільними мережами, зі споживачем безпосередньо в магазинах, японський пропонує впровадження науково-технічних досягнень із метою поліпшення самої продукції й т.д. Тому від російських фахівців в області маркетингу, що працюють на міжнародному ринку, потрібно знання й використання не тільки окремих елементів маркетингової діяльності, але й всієї системи маркетингу в тім виді, у якій вона одержала свій розвиток в закордонних країнах.

     У чинність високого ступеня взаємозв'язку й взаємозалежності між країнами в економічному плані є досить великий міжнародний ринок, що дозволяє імпортувати й експортувати різні продукти (імпорт – процес придбання продукту в іншій країні й переміщення його у свою з метою наступного продажу, а експорт – вивіз продукту, виготовленого в одній країні, в іншу для наступного продажу). І тут для підприємств (компаній), що орієнтуються у своїй діяльності на експорт товарів або послуг (це можуть бути, наприклад, косметичні або туристичні фірми), виникають додаткові вимоги в області маркетингу: по-перше, відповідність якості товару, упакування, дизайну, реклами міжнародним стандартам, а виробничого комплексу - сучасному науково-технічному рівню; по-друге, уміння налагоджувати тісні зв'язки із закордонними представниками й організовувати на високому професійному рівні міжнародні торги, виставки, ярмарки, конференції й т.д. Крім того, імпортно-експортна політика вимагає специфічного підходу до підтримки конкурентноздатності підприємства як по кількісним, так і по якісних аспектах.

     Міжнародний маркетинг функціонально перевищує  внутрішній, оскільки підприємство збільшує асортименти продуктів, якщо має  можливість для експорту й імпорту.              

     Глава III. Аналіз маркетингової діяльності товариства «Мегаполіс» 

     1. Коротка характеристика господарської  діяльності підприємства.

     Об’єктом дослідження в цій курсовій роботі є мале підприємство

“Мегаполіс”, що знаходиться в м. Каховка, Херсонської області. Воно було створене 17 листопада 1996 р. для здійснення торговельної діяльності на основі внесків засновників. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, володіє власним майном, має розрахунковий і валютний рахунки, і функціонує на принципах повної економічної та правової самостійності. В своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством і статутом , затвердженим міськвиконкомом м. Каховка.

     Статутний фонд підприємства складає 25,0 тис. грн. в т.ч. початковий внесок 7,5 тис. грн.

     Підприємство  розміщується в приміщенні Роздрібної торгово-закупівельної бази, яке  воно орендує. Згідно договору оренди МП “ Мегаполіс ” вільно розпоряджається складськими приміщеннями площею 290 м², торговими приміщеннями 37 м², адміністративними приміщеннями – 24 м² і холодильними камерами.

     На  протязі двох років діяльність підприємства була прибутковою, а отже підприємство має можливість працювати і ефективно  розвиватися надалі.   

     Основні економічні показники результатів  господарської діяльності по МП “ Мегаполіс ” за 2000 р. характеризується даними Додатку Е 
 
 
 

      2. Організація товароруху на підприємстві 

     Товарорух – це переміщення товарів з пунктів виробництва в райони споживання, яке є досить важливим процесом. Організація цього процесу залежить від місцезнаходження постачальників і покупців, властивостей товарів, прийнятої схеми товароруху, виду використовуваних транспортних засобів. Однак в усіх випадках раціональний товарорух заснований на наступних принципах:

• виборі найкоротших шляхів руху товарів з пунктів виробництва в райони споживання;
• використанні найбільш економічних видів транспорту;
• застосування ефективних форм товароруху .

     Встановлення найкоротших шляхів руху товарів з пунктів виробництва в районі споживання можливе при умові правильного, оптимального вибору районів споживання і пунктів виробництва, встановлення оптимальних схем направлення грузопотоків на транспорті. Вибір найкоротших шляхів переміщення товарів, включає нераціональні перевозки .

     В залежності від організації руху товарів від місць виробництва до місць споживання товарооборот ділиться на складський і транзитний.

     Під час складської форми товароруху товари проходять через проміжні складські ланки, що уповільнює швидкість товароруху і збільшує витрати по зберіганню і продажу товарів. З цієї точки зору складська форма товароруху є нераціональною. Однак більшість товарів складського асортименту перед відправкою в роздрібну мережу потребують підсортовки. На даному підприємстві, тобто МП “ Мегаполіс”, цей етап просто необхідний тому що, фактично, на оптовій базі формується повністю асортимент магазину “Людмила” та інших покупців. Тобто МП “Новинка” є основним постачальником товарів в магазин, а отже бере на себе функцію складування товарів, що в майбутньому надходитимуть в магазин.

     Крім того на оптовій базі дуже багато товарів з інших міст і регіонів України таких як: Херсон, Миколаїв, Запоріжжя, Одеса, і інші. Таким чином підприємство виконує роль посередника (і проміжного складу) між виробниками з інших регіонів і місцевими споживачами.

     Постачання роздрібної торговельної мережі товарами в підсортованому вигляді сприяє прискоренню товарообертаємості, зниженню понаднормових товарних запасів, поліпшенню обслуговування покупців. Це оправдовує складську форму товароруху.

     Транзитна форма товароруху сприяє прискоренню доставки товарів в роздрібну торгову мережу і скороченню витрат на їх перевезення і зберігання. Однак застосування транзитної форми доставки без врахування широти асортименту товарів і обсягу товароруху конкретних магазинів може призвести до уповільнення товарообертання і виникнення понаднормових товарних запасів в роздрібній мережі  .

     Форму товароруху вибирають на основі докорінного аналізу і врахування всіх факторів, що визначають процес руху товарів з пунктів виробництва в роздрібну мережу.

     Критерієм виявлення раціональної форми товароруху є співставлення сукупності швидкості процесу руху товарів з пунктів виробництва в райони споживання і сукупних витрат обертання. При цьому необхідно враховувати безперебійне постачання роздрібної торгової мережі товарами широкого асортименту.

     В залежності від форми розрахунків з постачальниками розрізняють транзитний товарооборот з участю оптових підприємств в розрахунках за товари і без участі в розрахунках.

     В першому випадку розрахунки з постачальниками виконують оптові підприємства з наступним пред’явленням рахунків покупцям.

     В другому випадку покупці самі використовують розрахунки з виробниками товарів, тобто заключають прямі договори з виробниками товарів. Але так як підприємства роздрібної торгівлі не мають досить великих товарооборотів і не мають в наявності досить великих складських приміщень і можуть отримувати товари від постачальників-виробників тільки і межах транзитних відгрузок, то укладання комерційних угод з виробниками слід проводити оптовим базам.

     Схематично  оптовий товарооборот відображено на Додатку Ж

     На схемі видно, що сума товарообороту з участю в розрахунках складається з вартості товарів, що постачаються з оптових підприємств і транзитом в випадках, коли розрахунки за них виконуються оптовими підприємствами (А+Б). Обсяг цього обороту безпосередньо впливає на результати господарської діяльності оптової ланки, так як визначає суму збутової знижки, що отримує від промисловості для відшкодування витрат. Оборот, що організовуються без участі в розрахунках включає оборот товарів, що постачаються промисловими підприємствами і оплачується покупцями (В).

     Ефективність  організації товароруху передбачає максимальну швидкість обороту  товарів в оптовому і роздрібному  відтинку і мінімальний розмір сукупних витрат обігу, пов’язаних з переміщенням товарів з пунктів виробництва  в райони споживання .

     3. Організація продажу товарів на підприємстві і стимулювання збуту

     Організація і технологія оптового продажу товарів являється одним з найважливіших об’єктів комерційної і маркетингової діяльності торгового підприємства.

     Безпосередньо оптовому продажу товарів передує  маркетинговий етап роботи, пов’язаний із знаходженням ринку збуту конкретних товарів, тобто визначення “ніші” ринку для підприємства. Ця робота включає глибоке дослідження ринкових можливостей шляхом застосування цілого комплексу методів по вивченню попиту населення і кон’юнктури торгівлі.

     Маркетинговий підхід передбачає розробку чотирьох розділів цього процесу:

• самого товару;
• його ціни;
• методів його розповсюдження;
• методів стимулювання.

     В розділ “Товари” входить розроблений фірмою товарний асортимент і набір послуг, які пропонуються цільовому ринку. Важлива роль в цьому розділі маркетингу відводиться товарному знаку (фабрична, товарна марка), зареєстрованому у встановленому порядку, товарній упаковці, маркіровці.

       Товарний знак повинен допомагати  фірмі завоювати популярність  і тим самим забезпечити збут  товару на ринку.

     Під методами розповсюдження розуміють  різноманітну діяльність, яка направлена на забезпечення цільових споживачів товаром і послугами. Сюди відноситься  організація товароруху, включаючи  ефективне транспортування грузів, складські операції, управління товарними запасами, підбір оптових торговців.

     Методи  стимулювання включають діяльність фірми по розповсюдженню відомостей про переваги свого товару і переконанню  цільових споживачів купувати його. Найважливішим  засобом для реалізації цих задач  є реклама.

     Оптова  реалізація товарів має велике значення для діяльності оптових ланок, так  як забезпечує отримання оптовими підприємствами необхідного прибутку, задоволення  попиту різноманітних підприємств  в товарах, а отже, потреб населення  в товарах і послугах.

     Для здійснення продажу товарів  однією із комерційних функцій, оптові підприємства повинні розробити орієнтири (показники) для реалізації товарів тісно  пов’язуючи це з прогнозом товарного  роздрібного асортименту. Основою  розробки цих орієнтирів по реалізації товарів повинно стати маркетингове дослідження потреб, попиту, місткості  ринку, аналіз ринкової ситуації, визначення долі оптового підприємства на ринку. В якості інформаційної бази необхідно  використовувати систему розрахунків  маркетингової інформації, для розрахунків  застосовувати сучасні методи аналізу, використовуючи сучасну обчислювальну  техніку, що забезпечує багатоваріантність показників, облік наслідків, обумовлених  запланованими маркетинговими діями.

     Оптовим підприємствам необхідно визначити  свій цільовий ринок, а не старатися  обслуговувати всіх одразу. Так МП “ Мегаполіс ” працює тільки з покупцями, які забезпечують повну передоплату товарів.

     Серед маркетингових рішень оптових баз  – важливим являється рішення  про товарний асортимент і комплекс послуг. МП ” Мегаполіс ” пропонує широкий асортимент і підтримує достатні запаси для термінової доставки. За допомогою маркетингових досліджень підприємство визначило якою кількістю асортиментних груп товарів займатись і відібрало найбільш вигідні, такі як лікеро-горілчані вироби, вина, слабоалкогольні і ароматизовані напої, соки, кава, чай, кондитерські вироби, рибні і м’ясні консерви, інша гастрономія, рибні делікатеси, молочні вироби, крупи, цукор, мука та ін.