Ціноутворення на підприємстві

– ціноутворення на підприємстві максимально орієнтовано на витрати й слабо – на дослідження попиту;

– ціни недостатньо часто адаптуються до мінливих ринкових умов і рівня розвитку підприємства;

– ціна розглядається у відриві від інших елементів системи маркетингу;

– ціни недостатньо структуруються по сегментах ринку.

      У зв'язку із зазначеними недоліками в даній роботі розроблені заходи, які сприяли б рішенню зазначених раніше проблем. Загальний вид даних заходів представлений на рис. 3.1.

 Рис. 3.1. – Основні недоліки й напрямки вдосконалювання цінової політики ТОВ АФ „Білоцерківська”

     Оскільки  споживча вартість оцінюється якістю товару, його цінністю, створенням певної користі для споживача, то підприємству необхідно перш за все необхідно підвищити контроль за якістю продукції, своєчасно її поліпшувати, зберігати якість товарів у процесах розподілення та продажу.

  Якість  продукції — це сукупність її властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольнити потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Підвищення якості продукції справляє багатосторонній вплив на виробництво та імідж підприємства, оскільки:

• впливає на зростання продуктивності суспільної праці, темпи та ефективність науково-технічного прогресу, структуру виробництва і функціональний розподіл потужностей;
• забезпечує краще використання основних фондів, економію праці, матеріалів, сировини, палива, енергії, зростання ефективності інвестицій;
• сприяє повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів, підвищенню конкурентоспроможності продукції на ринку, збільшенню експорту, формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера.

  Серед технічних шляхів (заходів) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню про- 
ектування техніко-технологічної бази підприємства. Досягнення запропонованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни. Підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному рівнях сприяє поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і забезпечення заданого рівня якості.

     До  організаційних чинників підвищення якості продукції належать: запровадження  сучасних форм і методів організації  виробництва та управління ним, які  уможливлюють ефективне застосування прогресивної (бездефектної технології); удосконалення методів технічного контролю і розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції; вивчення і освоєння вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо проектування і виготовлення високоякісних виробів.

     За  світовими мірками основним показником якості товарного зерна високоякісних сортів пшениці є вміст білка. В Україні у зв’язку з відсутністю необхідних приладів на більшості підприємств примітивно визначається тільки вміст сирої клейковини, але він не завжди віддзеркалює вміст білка.

В Україні  вирощують головним чином м’яку твердозерну пшеницю, борошно з якої використовують для випікання хліба,  
а м’яке зерно, що йде на виготовлення борошна для кондитерських виробів екстра-класу (печива, кексів, тортів), не вирощується через відсутність попиту на таке борошно з боку кондитерської промисловості.

     У своїй діяльності для прийняття  та економічного обґрунтування управлінських  рішень керівництво підприємства використовує стратегію концентрації (“стратегічного фокусування”), що на одному напрямку діяльності тісно пов’язана з реалізацією загальної конкурентної стратегії – лідирування на основі зниження витрат. Компанія  зосереджує свої зусилля на задоволенні конкретного покупця, певними продуктами, або на ринку певного географічного регіону.

• Підприємство обрало дану стратегію, оскільки воно володіє                                                           конкурентними перевагами
• високим ступенем спеціалізації та професіоналізації діяльності;
• можливістю налагодити використання виробничого потенціалу підприємства в найбільш ефективному режимі;
• використанням нагромадженого підприємством досвіду щодо визначення та опанування найперспективніших підходів до вдосконалення технологій виробництва та задоволення потреб споживачів, впровадження інновацій у сам продукт  та будь-яку іншу підсистему підприємства.
• перетворенням конкурентних переваг, зумовлених обраною стратегією та можливостями швидкого впровадження інновацій у стабільний імідж фірми-лідера, формування підприємства “кращого з найкращих” за продукцією “стратегічного фокусу”.

     Собівартість  одиниці продукції (калькуляція) показує  витрати підприємства на виробництво  і реалізацію конкретного виду продукції  в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні , господарському розрахунку , плануванні і порівняльному аналізі.

     Собівартість  продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни  умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат оказують техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змінень у техніці , технології , організації виробництва, у структурі і якості продукції і від розміру витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.

Для реалізації таких економічно обґрунтованих  рішень велике значення має аналіз собівартості виготовленої продукції  та її зниження , що передбачає необхідність введення нової цінової політики підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      В умовах ринкової економіки цінова політика є однією з найголовніших складових  діяльності підприємства. В умовах підприємницької діяльності цінова політика суттєво впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Зумовлено це традиційними функціями ринкової ціни, яка перебирає на себе роль найважливішої передумови досягнення підприємством його стратегічних цілей, стає основним інструментом у процесі купівлі-продажу продукції та конкурентної боротьби, використовується в економічних розрахунках з суб’єктами маркетингового середовища.

  Кожен індивід, використовуючи блага для  задоволення своїх потреб, виступає у ролі споживача. Здійснюючи вибір  необхідних йому товарів та послуг за ринковими цінами, що склалися, він оцінює діяльність їх виробників. Така оцінка впливає безпосередньо на об’єм продажу того чи іншого товару, тому від неї залежить доля виробників даних благ. Маючи на увазі цей факт, економісти говорять про „суверенітет” виробника, тобто його здатність визначати виробництво.

  Таким чином, сьогодні задоволення потреб споживачів є базовим принципом  здійснення управлінської діяльності будь-якої організації. І особливу увагу  потрібно приділяти задоволенню українського споживача саме вітчизняною продукцією.

  Отже, можна зробити висновок про необхідність ґрунтовного вивчення українськими підприємствами проблем задоволення  споживачів. Саме за такого підходу  можна досягнути високої конкурентоспроможності вітчизняного виробника на внутрішньому і світовому ринках. Це сприятиме розвитку ринкової економіки в Україні та руху нашої держави до процвітання.

  Отже, споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари.  

      У даній курсовій роботі був проведений аналіз роботи ТОВ АФ „Білоцерківська”. Хотілось би зазначити що такий елемент, як ціноутворення відіграє вагому роль в діяльності підприємства,  а в деяких випадках і вирішальну. Адже зараз замало просто мати на підприємствах з такими потужностями та можливостями лише відділ збуту, а потрібно мати висококваліфікований штат працівників в тому числі маркетологів, для постановки маркетингового плану підприємства та визначення його стратегій і тим самим майбутнього його розвитку.

  Необхідно зауважити, що цінова політика не повинна  бути консервативною, а передбачати  можливість адаптації її до ринкових змін, адже те. Що ефективне за нинішніх умов, може виявитися малоефективним в майбутніх періодах. Саме тому цінова політика має постійно коригуватися  у відповідності з поточними ринковими умовами.

  Для більш ефективної діяльності підприємства необхідно поліпшувати ресурсний потенціал, залучати для цього додаткові кошти, розробити та впровадити стратегію ринкового розвитку підприємства, яка надасть змогу суттєво поліпшити маркетингові показники діяльності ТОВ АФ „Білоцерківська”. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. - Київ: Лібра, 2006.- 720 с.
2. Говоров С. В. Організація виробництва в аграрних підприємствах. – Полтава., 2009. – 416 с.
3. Дугіна С.І.  Маркетинг цінової політики. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ : 2005. – 228 с.
4. Закон України «Про ціни та ціноутворення»//Відомість верховної Ради України.-1990.-№52.-Ст.650.
5. Ільчук М. М., Зрібняк Л. Я. організація і планування сільськогосподарського виробництва. Підручник. – Вінниця : Нова книга, 2009. – 256 с.
6. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. Экс пресс-курс 2 – изд. Пер. с англ. под ред. С. Г. Божук — СПб.: Питер, 2006. — 464 с.
7. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. —  
   2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 495 с.
8. Основи маркетингу: Навчальний посібник / Чоботар С.І., Шевчик М.Г та ін. – К.: Наш час, 2004. – 240 с.
9. Островський П.І. Аграрний маркетинг. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224с.
10. www.ukragroportal.com