Ціноутворення на підприємстві

   Урожайність планують на основі проектованих комплексів агротехнічних заходів по культурах. Перш ніж визначити врожайність, треба проаналізувати фактичну врожайність за останні 3—5 років у тісному зв'язку з аналізом застосовуваних агрозаходів. Одночасно вивчають показники врожайності на найближчій дослідній станції або на державній сортодільниці, в кращих господарствах зони, причому аналізують фактичну врожайність і планують її на перспективу окремо на богарних та осушених і зрошуваних землях.

    Розглянемо  динаміку розвитку виробництва зерна, його урожайність, валове виробництво  зерна у досліджуючому підприємстві ТОВ АФ „Білоцерківське”:                                                                                                      

Таблиця 2.5 Динаміка розвитку виробництва зерна. 

      Отже  можна зробити висновок  що площа  посіву зернових  культур в 

ТОВ АФ „Білоцерківське” зменшилась на 4 % у  порівнянні з 2008р, але при цьому  валовий збір зерна збільшився на 50% у порівнянні з 2008р і відповідно збільшилась урожайність на 37%. Така динаміка свідчить про те, що на даному підприємстві зернове господарство значно покращило свою структуру, що призвело до збільшення виробництва зерна та його урожайності.

      Оскільки в окремих сівозмінах, бригадах, на окремих ділянках  можуть бути різні за якістю ґрунти, різні попередники і способи обробітку ґрунту, норми внесення добрив, планова врожайність тієї самої культури на різних ділянках істотно відрізняти муться. Приріст урожайності визначають з урахуванням намічуваних на перспективу зростання кількості застосовуваних добрив, освоєння сівозмін, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів, розширення посівних площ на зрошуваних і осушених землях, впровадження нових високоврожайних сортів, комплексної механізації, вдосконалення технології, запровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських  культур.

   Посівні площі сільськогосподарських культур  планують з урахуванням виконання зобов'язань щодо продажу продукції рослинництва, створення насінних фондів, забезпечення тваринництва концентрованими, грубими, соковитими і зеленими кормами, задоволення потреб працівників господарства у продовольстві тощо. Повністю врахувавши ці потреби і планову врожайність, визначають посівні площі для кожної культури, які потім уточнюють при розміщенні культур у сівозмінах, проведенні балансових розрахунків продукції, кормів. Найбільш точно структуру посівних площ сільськогосподарських культур можна визначити з використанням економіко-математичних методів.

   Вітчизняні  підприємства взагалі й сільськогосподарські зокрема дуже мало використовують рекламу своїх товарів і послуг у маркетинговій діяльності. Виняток становлять окремі великі сільськогосподарські підприємства, такі, наприклад, як ТОВ АФ „Білоцерківське”.  Розуміючи значну роль маркетингової діяльності у зростанні доходів підприємства, ТОВ АФ „Білоцерківське” за останні десятиріччя:

• створило мережу власних торгових закладів як у населених пунктах господарства, так і в районному та обласних центрах.  
  У цих магазинах реалізують переважно продукцію власного виробництва: борошно, крупи, хлібобулочні вироби та ін.;
• використовує широкий спектр носіїв реклами власної продукції та послуг:

1) місцеву (обласну  і районну) пресу, радіо та  телебачення;

2) великі календарі  та пакети для товарів з  емблемами та адресою господарства;

4) участь у агропромислових виставках;

5) презентаційні заходи (проспекти, брошури). 

Рис. 2.1. Процес прийняття рішень щодо реклами  [ 7, с. 150] 

        Отже, обґрунтування виробничої  програми з рослинництва охоплює планування використання земельних угідь і підвищення їхньої родючості, структури посівних площ, урожайності, виробництва продукції певного асортименту, кількості та якості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація). 

3. Ефективність  цінової політики підприємства

     Сільське  господарство є однією з найголовніших  галузей народного господарства України. Про це свідчить історичний  досвід та великий природний потенціал країни. До того ж аграрний сектор є основним постачальником продуктів харчування. В умовах світової фінансової кризи, постійного збільшення кількості населення, нестачі продовольства, зростання вартості енергоносіїв аграрна продукція стає центральним елементом торгівлі. Вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники змушені шукати власні шляхи підвищення прибутковості. Одним із головних показників результативності господарювання є рентабельність. Основою для її розрахунку виступають собівартість продукції та ціна. Ціна є центральним елементом економічних відносин, адже вона виражає економічні  інтереси всіх учасників ринку. Від рівня ціни значною мірою залежить конкурентоспроможність продукції на ринку, а отже, й кінцеві комерційні результати діяльності підприємства.

     В Україні слід створити такий економічний  механізм, який забезпечив би прибутковість  виробництва. Важливою складовою якого  є належне ціноутворення, оскільки ціни, з одного боку, стимулюють збільшення пропозиції, а з іншого - впливають  на платоспроможний попит населення[4].

     Згідно  зі статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ціни, що застосовуються в народному господарстві, розділяють на: вільні, державні фіксовані та регульовані. Вільні формуються під впливом ринкової кон’юнктури. Державні фіксовані та регульовані ціни знаходяться під контролем відповідних державних органів влади і встановлюються на продукцію галузей, що мають соціальну спрямованість та монопольних підприємствах.

     Також є необхідним виділити ще декілька видів цін, що обслуговують аграрний ринок. За роздрібними цінами продукцію реалізують кінцевим користувачам. У зв’язку з великою кількістю учасників ринку та значною конкуренцією роздрібні ціни переважно формуються під впливом попиту і пропозиції та використовуються для реалізації продукції на ринку, населенню та у власних торгових мережах.

     Тарифи  на послуги для сільського господарства встановлюються на загальних підставах. До них відносяться тарифи на електроенергію, газ, зв'язок, вантажні перевезення  та інші послуги, постачальниками яких є монополісти. Ціни на послуги монополій фіксовані і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Ціни на засоби виробництва формуються постачальниками у вільному режимі. За закупівельними цінами державні і кооперативні організації закуповують продукцію у колективних, державних, селянських(фермерських ) господарствах та населення. Вони є нижчими за вартість сільськогосподарської продукції.

     Маркетингова  цінова політика ТОВ АФ „Білоцерківська” складається з комплексу заходів щодо визначення цін, знижок, умов оплати за товари з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку підприємства. Вона є одним з основних елементів маркетингу, оскільки:

• ціна належить до головних інструментів у конкурентній боротьбі;
• за низького рівня доходів населення відповідна ціна дає змогу виробникам продати, а покупцям придбати товари;
• у ринковій економіці ціна є надійним зрівноважувачем попиту та пропонування товарів.

  Основними ціноутворюючим факторами є величина і динаміка попиту (кількість товарів, яку споживачі готові й бажають придбати за дану ціну, на даному ринку, протягом даного періоду) і пропонування продукції. Згідно із законом попиту на ринку існує зворотна залежність між цінами та кількістю товарів, на які є попит. Якщо товар дешевший, його купуватимуть більше (ефект заміни) і навпаки. Тому будь-які зміни попиту і пропозиції мають перебувати в центрі уваги сільськогосподарських підприємств, адже це позначається на рівні цін, обсягах продажу, а отже, і на кінцевому результаті роботи — рівні прибутковості та окупності витрат. При плануванні цін на продукцію в процесі обґрунтування обсягів продажу підприємство ТОВ АФ „Білоцерківська”   використовує такі основні методи ціноутворення:

• на основі витрат виробництва і реалізації продукції. При цьому ціна товару визначається шляхом добавлення націнки до собівартості товару. Перевагою цього методу є те, що витрати визначаються більш точно порівняно з такими факторами, як попит і пропозиція, а недоліком те, що цей метод орієнтує підприємство на максимально можливий випуск продукції, який забезпечує мінімізацію собівартості, і обмежений асортимент, а не на задоволення попиту споживачів. До того ж він не враховує дуже важливий ринковий фактор – цінову еластичність попиту;
• з орієнтацією на рівень конкуренції. Підприємства змінює ціни на свою продукцію тільки в тому разі, коли змінюють ціни конкуренти. Формами реалізації цього методу є метод поточної ціни і тендерне ціноутворення;
• з орієнтацією на попит; при цьому враховується дія закону попиту і цінової еластичності;
• параметричні методи, в основі яких лежить залежність ціни від різних параметрів виробів, серед яких важливіше значення мають показники якості товару.

Підприємство  використовує різні стратегії ціноутворення :

• стратегія закріплення на ринку. Передбачає встановлення низьких цін на нові види продукції з метою залучення більшого числа покупців і завоювання більшої частки ринку. Це забезпечує розширення виробництва даної продукції і зниження витрат на виробництво одиниці продукції;
• стратегія знижок з цін (знижки за платежі готівкою, сезонні знижки, знижки за кількість закупленого товару), спрямована на прискорення обігу і збільшення обсягів продажу;
• стратегія «опортуністичного ціноутворення». Застосовується щодо товарів, кількість яких у даний момент, у даному конкретному місці недостатня, щоб задовольнити високий попит на них. У такому разі споживач не має вибору і готовий платити високу ціну за ці товари;

     стратегія «географічної ціни». Використовується у тих випадках, коли ціна продукту значною мірою залежить від вартості витрат на її доставку до місць споживання і передбачає встановлення різних цін для споживачів у різних регіонах країни.

  Обов’язковою  умовою ефективної маркетингової цінової  політики підприємства є врахування поряд з цінами внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції цін світового ринку. Вибору стратегії ціноутворення особливу увагу приділяють при бізнес-плануванні. Підприємець залежно від конкретних умов свого бізнесу може вибрати будь-яку із цих стратегій. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому була вибрана саме ця стратегія і як вона співвідноситься зі стратегією ціноутворення основних конкурентів.

  Так як ціни на продукцію підприємства головним чином залежать від собівартості, на яку значною мірою впливає  продуктивність праці, то підприємство ТОВ АФ „Білоцерківська” намагається підвищити продуктивність праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюються в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках.

  Розглянемо  динаміку продуктивності праці при  виробництві зерна в досліджуючому  підприємстві:

Таблиця. 2.6.

     Динаміка  продуктивності праці  при виробництві  зерна в ТОВ  АФ „Білоцерківське” 

     З даної таблиці видно що продуктивності праці при виробництві зерна  досить збільшилась, так затрати праці зменшились на 86%, а виробництво зерна на 1 люд.год. при цьому збільшилась на 613,5%, а виробництво на 1-го сер. річн. працівника збільшилось відповідно на 613,5%. Можна сказати що продуктивність праці досягла значного прогресу при виробництві зерна, спричинене меншими затратами праці, і відповідно збільшенням виробництва продукції зерна. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення ефективності цінової політики підприємства.

     За  результатами попереднього розділу  було виявлено, що проблемами даного підприємства в питаннях цінової політики є наступні: