Ціноутворення на підприємстві

      Розглянемо  структуру сільськогосподарських угідь господарства „Білоцерківське” яка подана в таблиці 2.1.1.

     Таблиця 2.1. Структура сільськогосподарських угідь господарства ТОВ АФ „Білоцерківська”

      Джерело: річні звіти підприємства

      Загальна  площа земельних угідь, які входять  в склад господарства на 1 січня 2010 року складала 2048 га. З них рілля  – 2007 га., а решта 41 га. – землі  під господарськими будівлями, дворами і шляхами. Вся орна земля орендується господарством у пайщиків села 1720 га, а решта 287 га у Шкарівської сільської ради, які є землями запасу. Протягом останніх п’яти років розмір угідь не змінювався. По структурі землі в основному чорноземи. Поля в основному рівні, але в окремих місцях їх пересікають яри.

      Таблиця 2.3 Структура посівних площ ТОВ АФ „Білоцерківська”

      В останні роки в структурі посівних площ зернових основна увага приділялась  вирощуванню пшениці, ячменю і кукурудзи, а серед технічних культур  – цукровому буряку, озимому ріпаку, соняшнику і сої.

     Проаналізувавши дані таблиці 2.1.2 можемо зробити такі висновки, що найбільшу площу у  посівній структурі ТОВ АФ „Білоцерківська” займають зернові культури – 1060га посівної площі, зокрема ячмінь – 410 га та озима  пшениця – 360 га. На другому місці технічні культури – 650 га. , з яких найбільше засівають ріпаку озимого – 302 га.

Таблиця 2.4. Показники по реалізації основних видів продукції за останні три роки

        Виходячи з даних даної таблиці  можемо зробити такі висновки, що спостерігається ріст реалізації  зернових, сої та хрестоцвітих. 

2.2 Характеристика маркетингової  і комерційної  діяльності підприємства.

         У цей час підприємства, які  займаються вирощуванням продукції  рослинництва, як ніколи раніше, мають потребу в маркетинговому  забезпеченні, в інформації про ефективний збут своєї продукції: про кон'юнктуру ринку, можливі канали реалізації, перспективних сегментах ринку, консалтингових послугах, прогнозі розвитку товарних продовольчих ринків і т.д., не говорячи  про можливості які закладені у всьому комплексі маркетингу (розробці нових товарів, оптимізації асортиментів, ефективній ціновій політиці, стратегії просування).

        Важливу, а часто визначальну  роль тут відіграє служба маркетингу, завдання якої виходять далеко  за межі зазначених напрямків.  Успіх підприємства багато в чому визначається розвитком технології, використанням фінансових інструментів, наявністю кваліфікованих кадрів, управлінським ноу-хау, менеджментом високого рівня (інвестиції, інтеграція, диверсифікація, реструктуризація, реорганізація). Служба маркетингу повинна бути прив'язана до цих процесів, тому що низька продуктивність практично вирішує проблему збуту, висока собівартість не дозволяє вести цінову війну, недолік інвестицій позбавляє підприємство динамічного розвитку. Найпоширенішою схемою на підприємстві є функціональна організація відділу маркетингу. Функціональна орієнтація організаційної структури відділу маркетингу може бути рекомендована для підприємств, великих по виробництву, що освоїли комплекс маркетингу і здійснюють поділ праці по функціональній ознаці. У той же час номенклатура виробленої продукції підприємством невелика, а кількість ринків украй обмежена.

         Для підприємств, що вирощують  продукцію рослинництва, яку реалізовують  на відносно невеликій кількості  ринків (або на великій кількості однорідних ринків), найбільш кращою варто вважати організацію роботи відділу маркетингу на основі виконання окремих стадій виробничого процесу.

         Переваги даної структури управління  полягають у функціональній відособленості, простоті, дотриманні принципу єдиноначальності в керівництві, можливості чітко окреслити коло обов'язків і відповідальності.

         Організація по товарному виробництву  не заміняє функціональної організації,  а є специфічною, з додатковим  рівнем управління. Товарна і продуктова орієнтація відділу маркетингу особливо ефективна, коли вимоги до реклами, організації збуту і обслуговування, упаковки і так далі істотно різні для кожного виду сільгоспродукту.

     У цей час у рослинництві  відсутні які-небудь офіційні документи, що регламентують діяльність відділу маркетингу на підприємстві.

         Рослинницьким підприємствам надане  право самим формувати подібні відділи, визначати чисельність працівників, обсяги робіт і розподіл функцій, виходячи зі своїх потреб і можливостей.

         Основні вимоги до організаційної структури відділу маркетингу -максимальна відповідність специфіці підприємства (вид продукції що виробляється, ринки що обслуговуються, ресурсні можливості, виробничий і кадровий потенціали).

         Єдиних вимог щодо використання  чітко визначених організаційних  структур управління маркетингом  на рівні підприємств не може  бути в силу специфічних особливостей  його функціонування. Тому мова  може йти про застосування  деяких загальних принципів побудови оргструктур управління маркетингом, які нададуть істотну допомогу в перетворенні в життя задумів і можливостей підприємства.

         У великих рослинницьких підприємств  спектр діяльності складається:  виробництво, глибока переробка  й збут продукції. Функції маркетингу багатогранні: вивчення ринку (попит, потреби, ємність і сегменти ринку, ціни, умови реалізації, параметри конкурентних переваг), планування і організація збуту, формування попиту й організація збуту, реклама, управління функціями маркетингу.

         Можливості централізації функцій  маркетингу можуть бути запропоновані  наступні варіанти організації  маркетингової служби, побудовані по функціональному, товарному (продуктовому), функціонально-товарному, ринковій і іншій ознакам. Так, організаційна структура маркетингової служби, побудована по функціональній ознаці, створюється виходячи з функцій маркетингу. У загальному вигляді вона може складатися із трьох секторів:

1 - дослідження  маркетингу;

2 - переробка  продукції і планування асортиментів;

3 - реклама  і збут.

Планування  обсягу продажів продукції рослинництва нерозривно пов'язане з обліком динаміки витрат виробництва і реалізації продукції, тобто рішення питання про збільшення або скорочення обсягу продажів пов'язане з величиною витрат. При плануванні доцільно розділити всі види витрат на постійні і змінні. Така диференціація викликана тим, що при зміні обсягу продажу частина витрат може залишатися незмінною, а інша їхня складова - змінюється відповідно до зміни обсягу продажу.

         Виробничий потенціал сільськогосподарського підприємства, відбитий в амортизаційних відрахуваннях від вартості приміщень, машин, устаткування, заробітної плати управлінського апарату, орендної плати і ін. - є постійні витрати підприємства. Незалежно від того, відбувається процес виробництва чи ні, перераховані вище компоненти виробничого потенціалу, і постійна заробітна плата управлінського персоналу витрачаються. Крім того, фіксовані на певному рівні платежі у формі ціни за землю (податки), за кредит і т.д. також варто віднести до постійних витрат. Таким чином, під постійними розуміються такі витрати, сума яких у даний період часу не перебуває в прямій залежності від зміни обсягу продажів.

          Під змінними на підприємстві  розуміються витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу продажів. До них відносяться: вартість електроенергії, заробітна плата обслуговуючого персоналу,..., тобто чим більше обсяг продаж, тим пропорційно більше змінних витрат, сума постійних і змінних витрат становить валові витрати птахівничого підприємства.

         Економічний аналіз є однією з головних функцій управління сільськогосподарськими підприємствами. В умовах ринкових відносин його роль зростає, він здобуває нові напрямки, методи, прийоми, показники.

         У цей час з'явилася потреба в розробці методики ринкового економічного аналізу, що представляє собою певну послідовність (алгоритм) розрахунку взаємозалежних вихідних і похідних показників. Як правило, вихідні показники ринкового аналізу задаються ринком, і по суті виступають у ролі нормативів. Ринкова ціна на продукцію рослинництва є основний норматив, заданий ззовні. В умовах ринку окремому підприємству дуже складно вплинути на величину ринкової ціни.

          Цілі ринкового аналізу відповідають вимогам ринку й укладаються у визначенні, у першу чергу, фінансового стану підприємства, вишукувань коштів для одержання великого обсягу прибутку, заходів захисту від конкурентів, задоволення запитів споживачів.

         Розподіл витрат на постійні  і змінні має важливе значення  для економічного аналізу сільськогосподарського  підприємства, зокрема, для ухвалення  рішення про припинення або  продовження діяльності у випадку  його збитковості.

   План  розвитку рослинницьких галузей в плані підприємства розробляють на основі прийнятої системи землеробстві включає освоєння правильних польових, кормових і спеціальних сівозмін. Систему сівозмін уточнюють відповідно до запроектованої структури посівних площ, природноекономічних умов господарства та організації його території. При цьому слід по змозі зберігати організацію земельної території, що склалася, і прийняті сівозміни, якщо вони відповідають завданням, що стоять перед господарством. Якщо впроваджені раніше сівозміни не відповідають перспективній спеціалізації виробництва, прийняті схеми внутрішньогосподарського землеустрою слід змінити відповідно до завдань бізнес-плану.

   Основною  умовою підвищення врожайності усіх сільськогосподарських культур  поряд з іншими факторами є  застосування органічних і мінеральних  добрив. Тому в плані проводять  розрахунки нагромадження і внесення органічних добрив, потреби в мінеральних  добривах, вапні, гіпсі та хімічних засобах захисту рослин.