Внутрішнє середовище сучасної організації

      комплексний підхід до розробки маркетингових планів, який передбачає використання не окремих маркетингових заходів, а комплекс маркетингу, поєднання окремих елементів якого дозволяє досягти визначення цілей;

      спрямування на довгострокову перспективу підприємства.

Кожне підприємство існує на ринку не ізольовано, на його діяльність впливають законодавчі акти, лояльність місцевих та державних органів влади, взаємини із засобами масової інформації, політичною ситуацією в країні. Ці і багато інших факторів впливають на розвиток підприємства та на маркетингові функції.

Сегмент – це об’єднана, заздалегідь визначена кількість споріднених споживачів за певними ознаками. Сегментуванням ринку можна вважати методом пошуку підприємством різних секторів ринку на які спрямована його діяльність, для прийняття рішення про купівлю.

Метою сегментування є:

      забезпечення та підвищення ефективності виробничої, комерційної та збутової діяльності підприємства для утримання чи підтримання на бажаному рівні обсягів надавання послуг, обсягів виробництва та збут;

      адресне та цільове  задоволення потреб споживачів у послугах, які надає підприємство;

      зниження рівня конкуренції на даному ринку.

Головною метою підприємства є збільшення об’єму (кількості) послуг, які надаються, приваблення потенційних клієнтів і подальше розширення ринкової частки. Головною стратегією підприємства повинна стати комплексна стратегія за поданням робіт та послуг більш високої якості і за більш доступними цінами, а також розширення асортименту. Виходячи з цього, стратегією маркетингу обирається стратегія розширення попиту за рахунок стимулювання об’єму наданих послуг, виконаних робіт, цінової політики і створення позитивного іміджу підприємства.

Фінансовий аналіз. Фінансовий стан підприємства – це показник його конкурентоспроможності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання інших зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

Фінансовий аналіз – це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Основними завданнями фінансового аналізу стану підприємства є:

-   з’ясування забезпеченості фінансовими ресурсами та перевірка цільового використання;

-   пошук резервів і можливості найекономнішого та найраціональнішого використання фінансових ресурсів, обмеження й ліквідації позапланового перерозподілу оборотних коштів і прискорення їх оборотності;

-   розробка заходів для мобілізації фінансових ресурсів і усунення причин недоліків у роботі.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану є: баланс підприємства (форма 1), дані фінансового плану, показники таких звітів: «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів», «Звіт про наявність та рух основних коштів і амортизаційного фонду», «Звіт про основні показники фінансової діяльності підприємства (організації)», «Зведена таблиця основних показників, що комплексно характеризують господарську діяльність підприємства».

Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність та передбачає, що ресурси вкладені в підприємницьку діяльність повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечуватиме самофінансування та незалежність підприємств від зовнішніх джерел формування активів.

Таблиця 2.1

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства [9]

Фінансово стійким вважається таке підприємство, яке за рахунок власних джерел фінансування покриває засоби, які вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, розраховується в строк за своїми зобов’язаннями. Суть фінансової стійкості підприємства полягає у співвідношенні вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позичених джерел їх фінансування.

Показники ділової активності характеризують ступінь ефективності використання наявних активів з погляду виробництва та реалізації готової продукції. Вони дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів і виражаються в оцінці оборотності активів.

Показники рентабельності характеризують досягнутий керівництвом підприємства рівень віддачі від вкладених коштів. Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства дозволяє визначити наскільки ефективно працює його управлінський персонал. Результати аналізу ефективності діяльності відображають ефективність роботи керівництва підприємства.

Таким чином без ефективної роботи персоналу підприємства, особливо управлінського, неможлива ефективна робота підприємства загалом. Узагальнюючим показником ефективності діяльності підприємства є рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальному обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).

Ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко перетворювати активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності і розміщенні в порядку спадання ліквідності зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов’язань.

Таблиця 2.2

Нормативи ліквідності [18]

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

      коефіцієнта покриття;

      коефіцієнта швидкої ліквідності;

      коефіцієнта абсолютної ліквідності;

      коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

      чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань. Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості. Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0. Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність [17].

Аналіз управління персоналом. Ефективність господарювання будь-якого підприємства залежить не лише від додержання правильних принципів організації виробництва, а й від знань, умінь, компетентності його працівників, спроможності вирішувати нестандартні завдання, дисципліни, існуючої системи мотивації праці тощо.

Управління персоналом є складовою соціальної підсистеми, яка характеризує персонал як особовий склад організації, який повинен виконувати основні завдання підприємства.

Формування персоналу підприємства відбувається під впливом як внутрішніх факторів – таких, як характер продукції, особливості технологічних процесів, організаційна структура управління тощо, так і зовнішніх – ситуації на ринку праці, демографічні процеси, вимоги чинного законодавства, моральні норми суспільства.

Основними джерелами аналізу є звіт з праці , фотографії та самофотографії використання робочого часу, результати моментних спостережень, відомості відділу кадрів, табелі виходу на роботу. Важливим елементом цього процесу є підбір кадрів. Джерела підбору кадрів для фірми є такі:

– особисті контакти

– подання оголошення в Центр зайнятості, про наявність вакантної посади.

Для характеристики забезпеченості трудовими ресурсами та їх використання застосовують таку систему показників: чисельність персоналу і його склад за кваліфікацією, плинність кадрів, використання робочого часу.

Таблиця 2.3

Система показників забезпеченості трудовими ресурсами