Управлінське рішення як особливий вид управлінської діяльності

План

Вступ

Розділ  І. Теоретичний аспект підготовки та прийняття управлінських рішень

     1.1. Поняття управлінського рішення:  аналіз сучасної наукової думки

     1.2. Ознаки та роль управлінських рішень в державному управлінні

Розділ  ІІ. Процедура підготовки та прийняття управлінського рішення в державному управлінні

     2.1. Процес підготовки прийняття  управлінського рішення

     2.2. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні

     2.3. Комплексне забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в державному управлінні

Розділ  ІІІ. Управлінське рішення як особливий вид управлінської діяльності

     3.1. Типологія управлінських рішень

     3.2. Поняття оптимального управлінського рішення та вимоги до управлінських рішень.

     3.3. Аналіз переваг і недоліків в системі прийняття управлінських рішень на конкретному прикладі

Висновки

Використана література

Додатки

     Вступ 

     Картина сучасного світу стрімко змінюється. Разом з нею відбуваються і  процеси перебудови у державному управлінні та суспільстві Української  держави. Внаслідок цього особливо гострою стає проблема підвищення якості та ефективності розробки, прийняття та втілення управлінських рішень, та особливо швидкості їх вирішення. Визначна роль управлінських рішень у процесі державного управління пояснюється тим, що їх ухвалення, по-перше, нерозривно пов’язане з виконанням всіх інших функцій державного управління; по-друге, вони є одним з основних продуктів діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, є одним із важливих засобів формування соціальних інтересів та їх інтересів.

     Питання розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень досліджувались багатьма фахівцями із загальних проблем адміністративного права, державного управління та теорії прийняття управлінських рішень. Ними напрацьовані основні теоретико-методологічні засади прийняття управлінських рішень, обґрунтовано необхідність використання системного наукового підходу до дослідження процесу підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, узагальнено особливості міждисциплінарного та формалізованого підходів до з’ясування сутності цих рішень та вимог, які до них висуваються.

     Та  не зважаючи на значну кількість та широке коло досліджень, присвячених різним аспектам управлінських рішень, багато питань у цій сфері залишаються ще недопрацьованими, не має єдиної концепції механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в державному управлінні та загальній управлінській науці. Не дивлячись на те, що наявна велика кількість якісної літератури з цієї проблематики, в багатьох питаннях автори суперечать однин одному, а це призводить до плутанини, що недопустимо при підготовці управлінських кадрів. Наслідком цього є проблеми комплексного розвитку та функціонування управлінських рішень в органах державного управління у нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності.

     Тож необхідність ефективного забезпечення реалізації інтересів людини, суспільства та держави в цілому; потреба переосмислення місця та ролі управлінських рішень у адміністративній діяльності органів державного управління, ряд організаційно-правових проблем в сфері підготовки та прийняття управлінських рішень обумовлюють актуальність дослідження цих процесів.

     Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу сучасною наукової інформації, та джерел, що вказують на практичну реалізацію управлінських рішень в державному управлінні України визначити сьогоднішній стан розвитку технологій процедури прийняття та розробки рішень, а також шляхи їх удосконалення.

     Для досягнення поставленої мети курсової роботи необхідно вирішити такі основні  завдання: з’ясувати сутність, особливості та значення управлінських рішень в державному управлінні; розкрити сутність процесу підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ; проаналізувати складові комплексного забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в державному управлінні; здійснити класифікацію управлінських рішень в органах внутрішніх справ; дослідити проблемні питання оцінювання ефективності управлінських рішень в державному управлінні на конкретному прикладі; сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення практичної діяльності з підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх.

     Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі підготовки та прийняття управлінських рішень в процесі реалізації державного управління.

     Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та організаційне забезпечення процедури підготовки та прийняття управлінських рішень в реалізації державного управління.

     Методи  дослідження. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові методи пізнання. Їх застосування ґрунтується на комплексному підході, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх теоретичної та практичної  складової. За допомогою логіко-семантичного методу досліджено понятійний апарат, визначено сутність, особливості та значення управлінських рішень в державному управлінні. Системно-структурний метод використано для здійснення класифікації управлінських рішень в органах державної влади. Документальний та статистичний метод використовуються в останньому підрозділі при аналізуванні недоліків та переваг перебігу процесів прийняття рішення в державному управлінні на конкретному рішення, а також в цьому  підрозділі використовується метод індукції.

     Науково-теоретична основа для виконання курсової роботи склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, менеджменту та інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних, зокрема, О.М.Бандурки, В.К.Колпакова, В.Я.Малиновського, А.Ф.Мельника, Мескон М, В.М.Плішкіна, та ін. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, Цивільний Кодекс України та рішення обласних державих адміністрацій.

     Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, використаної літератури та додатків. Перший розділ в свою чергу поділяється на два підрозділи, другий і третій розділ – на три підрозділи.

РОЗДІЛ  І. Теоретичний аспект підготовки та прийняття управлінських рішень 

     1.1. Поняття управлінського  рішення: аналіз  сучасної наукової  думки

     Управління  завжди здійснюється заради досягнення певних цілей, а реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень [7, с.112]. Тому цілком зрозуміло те, що прийняття управлінських рішень є однією з п’яти загальних, або ж спеціальних за В.Я. Малиновським [12, с.48], функцій державного управління.

     Перед тим як розглядати сутність, особливості та роль управлінських рішень в державному управлінні звернімо нашу увагу на такі важливі поняття, як «рішення» та «управлінське рішення». У своєму житті кожна людина щодня приймає велику кількість рішень. Формування та вибір цих рішень на практиці відбувається шляхом логічного мислення та інтуїції [12, с.48]. Хельга Драммонд в своїй праці «Ефективне прийняття рішень» пише, що прийняти рішення означає «зробити специфічний вибір чи обрати напрямок дій» [3, стор.6]. Вона ж зазначає про суттєву відмінність між самим рішенням та процесом його прийняття. Х.Драммонд вказує на те, що рішення – це кінцевий результат процесу, а процес його прийняття складається з подій, які передують моменту вибору та відбуваються після нього [3, с.11]. Дес Дерлоу вважає, що рішення - це момент, у якому вибір робиться між альтернативними та конкуруючими між собою можливостями. На його думку, відправним моментом може бути та мить, коли дія вже робиться у певному напрямку, а решта можливостей відкидається. Саме дія, зроблена у визначеному напрямку, надає рішенню значущості [8, c.26].

     Складність  і багатогранність поняття «рішення» необхідно враховувати при дослідженні поняття «управлінське рішення». Іноді визначення управлінського рішення обмежують лише вибором можливого варіанта дій [13, с.195]. Однак, це далеко не все, необхідно прийняти цілий комплекс організаційних заходів щодо його виконання. Один лише намір керівника діяти певним чином не можна розглядатись як управлінське рішення. Такий підхід негативно відображається на практиці управління, спонукаючи керівника до видання багатьох наказів та вказівок, а не до конкретного керівництва, роботи з людьми [14, с.228].

     Управлінське рішення в загальному вигляді можна визначити як творчу, вольову дію суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або у зміні цілі [7, с.112]. Творча складова представлена тим, що всі етапи виваженого управлінського рішення (підготовка, прийняття та реалізація) потребують глибоких професійних знань, правильного використання різнобічної інформації і досвіду організації, вміння сполучати колегіальність та єдиноначальність при виробленні рішень.

     У сучасній науковій літературі зустрічаються різні тлумачення терміну «управлінське рішення». Значна частина авторів пропонують розглядати  управлінське рішення як певну команду чи акт суб’єкта управління. Так, І.П.Шадрін говорить про нього як про соціальний акт, в якому міститься постановка задач, а також вказівки щодо засобів їх вирішення [20, с.201-202.]. А.Ф.Мельник розглядає управлінське рішення як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації, що становить основу процесу управління[7, с.112].

     Ю.А.Тихомиров  у своїй праці вказує, що управлінське рішення – це «соціальний акт, підготовлений на основі варіантного аналізу та оцінки, прийнятий у встановленому порядку, має директивне загальнообов’язкове значення, містить постановку цілей і обґрунтування засобів їх здійснення, а також організовує практичну діяльність суб’єктів і об’єктів управління» [19, с.33].

     Деякі науковці вважають, що управлінське рішення є завершальною частиною управлінського процесу. З такою думкою погодитись важко, тому що, прийняття рішень є перманентним процесом в управлінні, однією з його функцій, яка не має особливості періодичності. Управлінське рішення може прийматися на будь-якому етапі управлінського процесу. Це залежить від роду самої задачі, на розв’язання якої спрямоване рішення та багатьох інших факторів.

     В.М.Малиновський визначає управлінське рішення як «процес  вироблення та реалізації раціонального  варіанту проблеми чи завдання та як фіксований правовий акт (нормативний чи індивідуальний)» [12, с.180]. Коментувати подібне тлумачення можемо тим, що оформлення усіх управлінських рішень юридично в документованій формі є неможливим та недоцільним.

     Також у сучасній літературі можна зустріти думку про те, що управлінським  рішенням є «свідомий акт організаційної діяльності начальника органу…» [6, с.141]. З даного тлумачення можемо зробити висновок, що прийняття управлінських рішень є функцією виключно керівників. Але це суперечить тому факту, що суб’єктом прийняття управлінського рішення може бути будь-яка особа у апараті державного управління, не кажучи вже про колегіальні органи, де рішення приймається шляхом голосування.

     Найширше  розуміння управлінського рішення  дає Ю.В.Колесніков, намагаючись помістити у визначення всі грані складного поняття, вказує, що управлінське рішення – це акт організації, що зачіпає різні соціальні відносини, інтереси, зв’язки; засіб подолання організаційної проблеми; вид професійної діяльності; один з основних етапів процесу управління; вибір однієї з альтернатив у процесі досягнення запланованих цілей організації; інтелектуальне завдання; процес легалізації (надання гласності) управляючого впливу на керовану підсистему (об’єкт управління); процес легітимації (надання законної сили, правового обґрунтування) [10, с.315–316].

     Цікавим є визначення управлінського рішення  запропоноване В.М.Колпаковим, під яким він розуміє «результат системної діяльності людей і продукт когнітивної (опосередкованої пізнавальними факторами), емоційної, вольової, мотиваційної природи - синтезу психічних процесів, що мають вихідну регулятивну спрямованість. Це вольовий акт осіб, які приймають рішення,оформлений у вигляді документа» [11, с.22].

     Аналізуючи вищезгадані тлумачення та визначення ми можемо прийти до того висновку, що «управлінське рішення» є складним багатозначним феноменом. Управлінське рішення розглядається як: вольовий акт керівника (колегії державного органу); інтелектуальна дія, тобто комплекс знань і моделей бажаних станів; обсяг і зміст інформацій; результат управлінської діяльності; сукупність правових норм, правил, вимог; як документ, який фіксує результати управлінської і правової діяльності та надає упорядкованості суспільним процесам і взаємозв’язкам [22]. Всі ці сторони явища управлінського рішення мають нас цікавити рівною мірою, бо вони складають цілісне уявлення про предмет нашого дослідження. Управлінець, що не володіє цими знаннями не в змозі професійно виконувати свої обов’язки.