Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

     Міністерство  освіти і науки України

     Національний  університет харчових технологій

     Кафедра менеджменту

     зовнішньоекономічної  діяльності 
 
 
 

     Курсова робота

     з дисципліни: “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”

     на  тему: «Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства» 
 

     Виконала:

     студентка 6 курсу

     (з.ф.н.) спеціальність МЗЕД 

     Науковий  керівник:

     Викладач

     Баталова  Олена Анатоліївна 
 
 
 
 
 
 

     Київ  – 2009

 

      ЗМІСТ  

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти управління зовнішньоекономічною діяльністю

1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності та її значення

1.2 Форми здійснення експортних операцій в зовнішній торгівлі

1.3 Управління експортними операціями на підприємстві

РОЗДІЛ 2. Дослідження системи управління зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний»

2.1 Загальна характеристика та стан фінансово-господарської діяльності підприємства ЗАТ КЗШВ «Столичний»

2.2 Аналіз здійснення зовнішньоекономічної діяльнлсті підприємства ЗАТ « КЗШВ» «Столичний»

2.3 Оцінка ефективності здійснення експортних операцій підприємства ЗАТ КЗШВ «Столичний»

РОЗДІЛ 3. Теоретичні та практичні аспекти вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю ЗАТ КЗШВ «Столичний»

3.1 Недоліки управління зовнішньоекономічною діяльністю

3.2 Вдосконалення організаційної структури управління експортною діяльністю підприємства ЗАТ КЗШВ «Столичний»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

 

      ВСТУП 

     Повноцінне  функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвиненої системи зовнішньоекономічної діяльності. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів і, тим самим, підвищенню рівня життя населення.

     Одним із найдискусійніших протягом останніх десяти років було питання співвідношення політики лібералізації зовнішньої торгівлі й захисту національного  товаровиробника в умовах перехідного  періоду.

       На основі практичного досвіду, щодо застосування засобів протекціонізму в міжнародній торгівлі, сформувалися новітні тенденції у галузі розвитку державного регулювання експортно-імпортних операцій.

     Важливу роль у підтримці національних виробників повинна відігравати система фінансового стимулювання і кредитування експорту, яка має забезпечувати дешевими фінансовими ресурсами.

     В Україні політика експортно-імпортного регулювання у 90-х роках призвела до досить суперечливих результатів. Поряд із тим, oо лібералізація експорту сприяла збільшенню поставок на зарубіжні ринки українських товарів, його структура залишається недосконалою. Більше того, вільне вивезення окремих видів сировини і матеріалів, які використовуються у національному виробництві, спричинило зменшення їх пропозиції на внутрішньому ринку, підвищення внутрішніх цін на них, і в результаті знизилася конкурентоспроможність відповідних видів національного виробництва.

     В Україні не тільки відсутні механізми  пільгового фінансування й страхування  експорту, а й спостерігається хронічне неповернення експортерам сплаченого ПДВ, причому сума заборгованості держави становить, за різними оцінками, від 3,5 до 6 млрд. грн. Це істотно знижує конкурентоспроможність українських експортерів на міжнародних ринках.

     Зміцнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, а не штучне їхнє відгороджений від зовнішнього конкурентного середовища є одним із центральних завдань уряду. Політика нарощування конкурентоспроможності повинна бути активною, спрямованою на створення стійких конкурентних переваг у найсучасніших і найдинамічніших секторах економіки. Це потребує стимулювання таких чинників конкурентоспроможності, які пов'язані із сучасним науково-технічним прогресом, оперативним створенням новітніх товарів і впровадженням сучасних технологій міжнародного маркетингу.

     Ціллю кваліфікаційної роботи є дослідження  теоретичних основ управління експортними  операціями і вдосконалення шляхів його здійснення.

     Об’єктом  дослідження являється експортна  діяльність ЗАТ КЗШВ «Столичний» .

     Предметом курсової роботи є система економічних зв’язків в процесі управління експортними операціями на ЗАТ КЗШВ «Столичний».

     Завдання  дослідження полягають у наступному:

     - визначення сутності експорту  як виду зовнішньоекономічної  діяльності;

     - дослідження експортних операцій на прикладі ЗАТ КЗШВ «Столичний»;

     - виявлення суб’єктів міжнародного середовища управління експортними операціями;

     - оцінка ефективності експортних  операцій на прикладі ЗАТ КЗШВ «Столичний».

     Кваліфікаційна  роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій та списку використаної літератури.

 

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ  

     1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності та її значення для держави 

     Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передаванні технологій. У всіх країнах, а особливо з перехідною економікою, де відбувається значна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

     Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є:

• зовнішня торгівля,
• фінансово-кредитні операції,
• підприємницька діяльність,
• науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями,
• надання їм різноманітних послуг.

     Міжнародна  торгівля — історично перша форма  міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для  національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

     Зовнішня  торгівля— це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається  з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює  міжнародну торгівлю.

     Міжнародна  торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього  обміну товарами та послугами між  суб’єктами МЕВ 2. Як особливий тип  суспільних відносин, що виникають  між державами в процесі та з приводу обміну товарами.

     Залежно від масштабів втручання держави  в міжнародну торгівлю розрізняють  два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.

     Політика  вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Саме вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизняного виробника, а з іншого — може призвести до застійних явищ в еко номіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни ведуть гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм. Політика вільної торгівлі переважає за умов високого рівня розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, а протекціонізм — за умов становлення ринкових відносин і недостатнього розвитку експортного потенціалу країни.

     Державне  регулювання зовнішньої торгівлі може бути одностороннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механізмів між державами, що мають торговельні угоди. Прикладом такого багатостороннього регулювання торговельних відносин країн світової співдружності є діяльність Всесвітньої торгової організації (ВТО), яка використовує структури Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) та положення про торгівлю між членами угоди. У рамках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуальних проблем зовнішньоторговельної політики та міжнародної торгівлі.

     Для оцінки маштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжнародної торгівлі використовують систему показників, яка складається з 6 груп:

     1. Абсолютні показники: експорт  (реекспорт), імпорт (реімпорт), зовнішньоторговельний обіг (ЗТО), «генеральна» торгівля,«спеціальна» торгівля, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

     2. Структурні показники: товарна структура експорту та імпорту, географічна структура експорту та імпорту.

     3. Показники інтенсивності торгівлі: обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного  обігу на душу населення; експортна,  імпортна чи зовнішньоторговельна квота.

     4. Підсумовуючі показники: сальдо  торговельного балансу, сальдо  балансу послуг та некомерційних  операцій, сальдо балансу з поточних  операцій, індекс «умови торгівлі».

     5. Показники динаміки 

     6. Показники зіставлення.

     Сучасний  етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

     1. Різким зростанням обсягів експорту  та імпорту

     2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі  в економічному розвитку більшості  країн, про що свідчить зростання  експортної квоти країн

     3. Зміни в товарній структурі світової торгівлі:

     - збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;

     - зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;

     - інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

     4. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.

     5. Розповсюдження сталих та довгострокових  відносин між постачальниками  та покупцями, зростання питомої  ваги внутрішньофірмових постачань  у межах ТНК.

     6. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.

     7. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному  зміцненні позицій Японії та  нових індустріальних країн.

     8. Посилення конкуренції між трьома  центрами світового економічного  розвитку: США, Японією та країнами ЄС.