Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах

Попри активізацію зусиль правоохоронних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим. Це є підставою для звинувачення України в низьких стандартах охорони інтелектуальної власності. Так, Міжнародний альянс інтелектуальної власності поставив Україну першою в списку 58 країн із низькими стандартами охорони інтелектуальної власності. Особливо це стосується аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення, фармацевтичних препаратів. За даними Міжнародної федерації виробників фонограм (International Federation of the Phonographic Industry — IFPI), Україна лідирує в Європі за рівнем піратства з показником близько 95% від обсягу ринку. Інша міжнародна організація — Асоціація виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance) у своєму останньому «Звіті про піратство» віднесла Україну до першої десятки країн — піратів програмного забезпечення, де вона (разом з іншими державами — членами СНД) із показником піратства 89% ділить з Індонезією третє-четверте місця після В’єтнаму й Китаю, випереджаючи Росію.

За даними української  Асоціації іноземних виробників фармацевтичної продукції (AIPM), в Україні  на етапі реєстрації в Фармакологічному експертному центрі Міністерства охорони  здоров’я не враховується наявність  патентного захисту винаходів і промислових зразків, не проводиться патентна експертиза препаратів, що подаються на реєстрацію. Це призводить до порушення патентних прав на оригінальні лікарські препарати. Як наслідок, провідні фармацевтичні компанії світу можуть відмовитися від поставки на ринок України інноваційних лікарських препаратів.

Слід зазначити, що при  дуже високому відносному рівні піратства  за його абсолютними обсягами Україна  не належить до країн-лідерів. Отже, санкції, що загрожують Україні з боку США, або ж ті ускладнення, що виникають в України в контексті переговорів стосовно вступу до СОТ, — не мають під собою достатніх підстав, якщо керуватися однаковими критеріями оцінки щодо всіх країн світу, зокрема таких, як Китай або Росія. Україна загалом не входить у десятку країн із найвищими абсолютними обсягами виробництва піратської фонографічної продукції. А втрати доходів світових виробників комп’ютерних програм через українське піратство 2000 р. становили лише $29,7 млн., тоді як загалом у світі ці втрати сягають $11,75 млрд. Вказані дані свідчать, що за всієї складності проблем охорони прав інтелектуальної власності в Україні навряд чи можна розглядати нашу країну як одну з держав, що своєю піратською діяльністю завдають найбільших збитків легальним виробникам.

Аналіз стану боротьби з порушеннями в сфері інтелектуальної  власності в Україні підтверджує, що хоча рівень порушень залишається  високим, останнім часом відбувається помітна активізація процесів охорони  інтелектуальної власності.

В Україні треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень. Зокрема, назріли питання про створення Фонду сприяння патентуванню українських винаходів за кордоном, із його частковим фінансуванням із Державного бюджету в рамках окремої статті бюджетних видатків на охорону інтелектуальної власності.

У Державному бюджеті  слід передбачити й належне фінансування видатків на розвиток інфраструктури охорони інтелектуальної власності, модернізацію технічної бази державних установ цієї сфери та озброєння їх новітніми інформаційними технологіями.

5. Закордонний досвід в комерціалізації інтелектуальної власності.

У країнах Західної Європи і США для комерціалізації  інтелектуальної власності, поряд з перерахованими методами (ліцензії, патенти і т.п.) використовують також так звані "вертикальний" і "горизонтальний" методи  просування чи комерціалізації інтелектуальної власності (в основному інновації і ноу-хау). 

При вертикальному методу весь цикл зосереджується в одній організації з передачею результатів, досягнутих на окремих стадіях інноваційної діяльності від підрозділу до підрозділу. Однак застосовність цього методу дуже обмежена - або сама організація повинна бути могутнім концерном, що поєднує усі види, виробництв і служб (наприклад, концерн "Вольво", що не випускає з рук навіть постачання своїх автомайстерень), або підприємство повинне розробляти і випускати вузький спектр дуже специфічної продукції, що не містить різнорідних складових частин (наприклад, нові хімічні чи фармакологічні матеріали).  

Горизонтальний метод - метод партнерства і кооперації, при якому ведуче підприємство є  організатором інновацій, а функції  по створенню і просуванню інноваційних технологій розподілені між учасниками.  

Проект Міжнародного кодексу поводження в області  передачі технології (його розробка здійснювалася  в 80-х роках у рамках Конференції  ООН, але не закінчилася прийняттям документа) дає таке визначення учасника технологічного трансферу (ТТ): "Під  стороною мається на увазі будь-яка фізична чи юридична особа публічного чи приватного права як індивідуальне, так і колективне (наприклад, об'єднання, компанії, фірми, товариства та інші асоціації) і будь-які їхні сполучення, незалежно від того, ким вони створені, кому належать, ким контролюються (державою, урядовими закладами, юридичними  особами чи окремими громадянами) і де функціонують, а також держави, урядові заклади і міжнародні регіональні і субрегиональні організації, що беруть участь у міжнародних угодах по передачі технології, які носять комерційний характер".

Необхідною складової  горизонтального методу просування інновацій є ТТ. У Європі, наприклад  у Німеччині, класичним вважається розподіл функцій між учасниками інноваційного циклу. 

Для України найбільш цікавий буде досвід Росії в цій сфері. У Росії можливості технологічного трансферу ґрунтуються на наявності і видах суб'єктів технологічної інноваційної діяльності (ТІД) з урахуванням спадщини інфраструктури радянського періоду (таблиця 1).

Таблиця 1

Суб'єкти технологічної  інноваційної діяльності Росії.

Купівля технології сприяє підвищенню конкурентноздатності промисловості, активізації експорту, зменшенню залежності від імпорту. Отримана технологія може стати каталізатором при створенні власних технологій, розвитку національної сфери НІОКР. Багато країн, зокрема  ФРН і Японія, надавали особливого значення імпорту технологій, у результаті в 80-х роках ФРН очолила список експортерів готових виробів, а Японія зайняла друге місце. 

Держава, що широко використовує імпорт технології для свого економічного і соціального розвитку, формує національне законодавство, яке сприяє припливу технологій (преференційний режим валютного регулювання, що стосується платежів і переказів в іноземній валюті, пільговий податковий режим, спеціальні умови внутрішнього кредитування і фінансування, заохочувальна політика в області цін).

6. Перспективи розвитку комерціалізації інтелектуальної власності на Україні.

Комерціалізація чи трансфер високих технологій для України  явище нове. У країні дотепер   немає інфраструктури для маркетингових  досліджень, вивчення попиту-пропозиції на технології, немає налагодженого механізму оцінки і захисту інтелектуальної власності. І розібратися навіть у єдиному питанні, чия ж власність передається компанії у виді технологічного процесу, розробленого багато років тому великим науково-дослідним колективом, чи декількома колективами, найчастіше буває вкрай складно.

    І хоча венчурный  ринок у нашій країні ще  не сформований, інтерес закордонних  компаній до уже наявних в  Україні наукомістких розробкам  досить високий. Багато компаній хочуть і можуть працювати з українськими вченими і технологами, однак їм завжди бракувало сполучної ланки - посередника, здатного говорити на одній мові і з замовником, і з розроблювачем нової технології, добре розуміти тонкості і самого технологічного процесу, і правових умов легальної передачі його зацікавленій стороні.

    У рамках  підписаної угоди про створення  Українсько-американського центра  по комерціалізації технологій  на ринку України з'явилися  кілька таких посередників. Серед  них компанія AVentures, вона протягом багатьох років займається інвестуванням у проекти hі-tech, і буде сприяти пошуку ефективних технологій, перспективних для використання міжнародними корпораціями. Перші три її філії відкриються в найбільших промислових центрах України вже в 2003 році.

Переваги комерціалізації  українських технологій. Їх небагато, але вони досить вагомі. Перелічимо основні з них:

1. Низька активність в області комерціалізації українських технологій дозволяє говорити про значний невикористаний потенціал у цій сфері.

Україна традиційно вважається країною з високим рівнем розвитку науки й утворення. У багатьох галузях знань зберігається світовий пріоритет українських наукових шкіл.

2. В останнє десятиліття в Україні відбувається найцікавіший процес переходу ряду технологічних розробок з військової області в цивільну - конверсія. Результатом конверсії стала приступність для комерціалізації безлічі унікальних винаходів і технологій, що раніше застосовувалися при виробництві військової техніки. Цей процес продовжується і в даний час.

Особливо сильні позиції  колишньої "оборонки" в областях, пов'язаних з механікою, енергетичними  пристроями, матеріалознавством і т.д.

3. Дешевина інтелектуальної власності в Україні. Вартість української інтелектуальної власності залишається набагато нижче світового рівня. З великим ступенем умовності це можна вважати перевагою, оскільки це, незважаючи на економічні складності, залучає в Україну інноваційний капітал з інших країн. 

Практичний досвід і  статистичні дані показують, що найбільший інтерес до українського ринку інтелектуальної власності виявляють європейські компанії. Причина, на погляд автора, полягає в територіальній близькості і високій розвиненості наукових і культурних зв'язків України і Європи.

Відповідно до статистики, інтерес азіатських країн до українських технологій не дуже великий. Однак суб'єктивний досвід говорить про зворотнє. Південнокорейські і японські компанії надзвичайно активні на нашому ринку інтелектуальної власності. Такі гіганти, як LG і Samsung, мають в Україні дочірні структури, що спеціалізуються на пошуку і трансфері технологій, що охоплюють, практично, усі сфери науки, пов'язані з напівпровідниками, електронікою, телекомунікаціями, виробництвом електроапаратури і побутової техніки. Ряд японських фірм, таких, наприклад, як "Сумимото", протягом багатьох років  бере участь у патентуванні українських розробок.

Країни Північної Америки, США і Канада, займають проміжне місце на ринку української інтелектуальної  власності. Американські венчурні капіталісти  присутні на нашому ринку через свої дочірні  структури чи українських партнерів, наприклад, через спеціалізовані консалтингові фірми. Участь посередників такого роду в даному випадку дуже важлива, оскільки вони забезпечують взаєморозуміння між представниками двох різних ділових культур, а також мовну сумісність. Чисто психологічно американському  інвестору чи промисловцю легше вести справи з американською же компанією, що представляє нову технологію, не особливо цікавлячись питанням, звідкіля ця технологія з'явилося.