Управлиння ризиками

Аналізуючи дані таблиці , можна сказати, що найбільшу питому вагу в поточних активах займає дебіторська заборгованістьіз внутрішніх розрахунків. На початок року на її долю припадало 53,6% поточних активів, або 8030,0 тис.грн., до кінця року абсолютна її сума збільшилась на 4545 тис.грн., а її питома вага майже не змінилася. На другому місці знаходяться виробничі запаси,  що свідчить про затовареність ринку збуту, високу собівартість виготовленої продукції, це призводить до замороження оборотних засобів, відсутність грошових коштів, що є негативним для ефективної діяльності підприємства.

Позитивним моментом в діяльності підприємства є збільшення маси грошових коштів на 155,0 тис.грн., що збільшує коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства.

 

     2.3.  Аналіз та моделювання ризиків в діяльності підприємства

Враховуючи специфіку  діяльності підприємства, ми можемо виділити такі основні ризики, які виникають  в господарській діяльності служби МТЗ.

• ризик неплатежу або несвоєчасного платежу контрагентів за відпущені товарно-матеріальні цінності, та надані послуги;

• ризик неплатоспроможності підприємства та його банкрутства (як наслідок неплатоспроможності)

• ризик пошкодження майна підприємства.

Зазначимо, що зараз на підприємстві не здійснюється оцінка та управління жодним з ризиків. У той же час, на наш погляд, на підприємстві існує  об’єктивна необхідність в розробці системи їх оцінці та запобігання.  Зазначимо, що найпростіша ситуація з ризиком пошкодження майна підприємства, оскільки цей ризик може бути досить легко усунений шляхом його страхування. З іншими ризиками ситуація складніша і для ефективного управління цими ризиками необхідна побудова певних моделей управління.

Почнемо з ризиків неплатежу. Відзначимо, що зараз на підприємстві імовірність повного нерозрахунку контрагентами за відпущені ТМЦ та надані послуги, зведена до мінімуму, тому що при укладанні договорів на відпуск матеріальних цінностей з новими партнерами служба МТЗ використовує варіант реалізації з попередньою оплатою в розмірі 50% від вартості ТМЦ. Тим контрагентам, з якими підприємство до цього не мало ділових відносин, послуги з відстрочкою платежу не надається. Для тих же  контрагентів, з якими підприємство вже працювало раніше, можливим є варіант реалізації з відстрочкою платежу (терміном до 30 днів) і у цьому випадку виникає ризик несвоєчасних платежів, який необхідно оцінювати і мінімізувати. На наш погляд, при оцінці ризиків неплатежу слід використовувати диференційований підхід до контрагентів, з якими вже мається певна історія відношень і до тих, з якими підприємство вступає в діловий контакт вперше. По тим контрагентам, з якими підприємство вже мало ділові стосунки, існує статистична інформація, яка відображає, наскільки своєчасно і в повному обсязі контрагент розраховувався по своїх зобов’язаннях в минулому.

Перш за все скажемо, що службі МТЗ  для оцінки ризиків неплатежу  необхідно брати до уваги три  фактори, які на наш погляд чинять найбільший вплив на рівень ризику:

• поточний фінансовий стан контрагента;
• успішний досвід минулої роботи з контрагентом (своєчасність та повнота сплати боргів);
• відомість імені контрагенту, його ділова репутація, прогноз кон’юнктури ринку, на якому він діє, його перспективи та можливості на цьому ринку.

 

Оцінка факторів ризику неплатежу                 таблиця 6

№ п/п	Фактори, що впливають на рівень ризику	Рівень впливу факторів (за 100 бальною  шкалою оцінювання)
1	Поточний фінансовий стан контрагенту	90
2	Успішний досвід минулої роботи з контрагентом (своєчасність та повнота сплати боргів)	85
3	Відомість імені контрагенту, його ділова репутація, прогноз кон’юнктури  ринку, на якому він діє, його перспективи  та можливості на цьому ринку	80

 Оцінка рівня впливу факторів на рівень ризику проводиться експертним методом за 100-бальною шкалою. Чим вищим є рівень впливу окремого фактору на рівень ризику неплатежу, тим вищою є оцінка цього фактора.

 Наступним етапом в моделі  оцінки рівня ризиків є оцінка  потенційного контрагенту за цими факторами. Оцінка проводиться таким же чином, як і оцінка значимості факторів, тобто експертним методом за 100-бальною шкалою. При цьому вважатимемо, що чим вищим є значення оціненого фактору для потенційного контрагенту, тим гіршим вважається його становище і тим більшим є рівень ризику (тут зазначимо, що для тих контрагентів, з якими немає історії взаємовідносин, ми пропонуємо брати значення фактору № 2 на рівні 90, тобто близьким до критичного).

Наступним етапом в моделі є одержання інтегрованої оцінки рівня  ризику неплатежів для потенційного контрагенту.

Інтегральна оцінка ризику контрагенту по сукупності факторів визначається по наступній формулі:

R – інтегральна оцінка  ризику

f_i – експертна оцінка контрагенту по і-му факторі

n_i – нормоване значення (вага) і-го фактора

Нормоване значення і-го фактора визначається по наступній  формулі:

vi – вагове значення  і-го фактора за 100 бальною шкалою.

Тепер визначимо, яким чином  підприємство може використовувати отримані результати в практичній діяльності. Перш за все скажемо, що отримане значення інтегрального показника рівня ризику неплатежу (завдяки нормуванню воно завжди знаходиться в межах від 0 до 100) говорить нам про існуючий рівень ризику при роботі з контрагентом. Чим вище отримане значення показника, тим вищим є рівень ризику. Для того, щоб можливо було застосовувати результати моделі в практичній діяльності необхідно сформувати шкалу оцінок рівня ризику в залежності від значення інтегрального показника. Ми плануємо зробити це таким чином:

                       Шкала рівнів ризику                                               таблиця №7

Значення показника	Рівень ризику
0-25	Низький
26-50	Допустимий
51-75	Високий
76-100	Критичний

Далі нам необхідно сформувати систему прийняття рішень щодо проведення операцій з цим контрагентом в залежності від рівня визначеного ризику. Ми пропонуємо застосувати таку систему:

                              Прийняття рішень                                                 таблиця №8

рівень ризику	Рішення
Низький	Можливе надання ТМЦ  та послуг на достатньо велику суму з повним терміном відстрочки платежу
Допустимий	Можливе надання ТМЦ  та послуг на невелику суму з повним терміном відстрочки платежу
Високий	Можливе надання ТМЦ та послуг на невелику суму з урізаним терміном відстрочки платежу (1 тиждень)
Критичний	Надання ТМЦ та послуг без 100% передоплати не здійснюється ні в якому разі

Проілюструємо тепер результати моделі по управлінню ризиками неплатежів по службі МТЗ.

                        Оцінка факторів ризику неплатежу            таблиця №9

№ фактору  п/п	Оцінка факторів
1	90
2	85
3	80

Розрахунок нормованих значень оцінок факторів представлений  нижче:

Нормоване значення фактору 1 = 90/(90+85+80) =0,3529

Нормоване значення фактору 2 = 85/(90+85+80) =0,3333

Нормоване значення фактору 3 = 80/(90+85+80) =0,3137

 

 

 

 

 

В таблиці 5 представимо оцінку ризику по окремим факторам та визначимо інтегральний рівень ризику

          Оцінка ризику неплатежу по службі МТЗ          таблиця № 10

№ фактору  п/п	Оцінка факторів	Зважене значення фактору
1	25	8,824
2	14	4,667
3	30	9,412
Інтегральний показник		22,903

Зважене значення фактору  розраховується за формулою:

                                    З = О*НЗ

З – зважене значення фактору; О –експертна оцінка фактору; НЗ – нормоване значення фактору.

Зважене значення фактору 1 = 25*0,3529 =8,824

Зважене значення фактору 2 = 14*0,3333 = 4,667

Зважене значення фактору 3 = 30*0,3137 = 9,412

Таким чином ми бачимо, що рівень ризику неплатежу для цього контрагента низький, а тому можливий відпуск ТМЦ на достатньо велику суму з повним терміном відстрочки платежу. Ми вважаємо, що така система оцінки ризиків неплатежів на підприємстві та прийняття на її основі рішень може бути досить ефективним засобом по запобіганню ризиків, дозволить підприємству контролювати процес розрахунків з партнерами і зменшить рівень ризику неплатежів.

Наостанок проаналізуємо  ризик неплатоспроможності підприємства. Для цього розрахуємо такі показники  як абсолютна ліквідність (відношення грошових коштів та їх еквівалентів до суми поточних зобов’язань), коефіцієнт покриття (відношення оборотних активів до поточних зобов’язань) та фінансова незалежність (частка власного капіталу в структурі джерел фінансування) порівняємо з нормативами і визначимо, наскільки значний запас міцності по цим показникам і відповідно, наскільки високим є рівень ризику.

 

 

 

Аналіз ризику неплатоспроможності   таблиця №11

Показники	Норматив	Значення в 2005 році	Запас надійності, %
Абсолютна ліквідність	>0,2	0,34	70%
Коефіцієнт покриття	>2	2,7	35%
Фінансова незалежність	>0,5	0,7	40%

Запас надійності за показниками розраховувався за формулами:

 ЗН = ((Ф – Н)/Н)*100%,

 де Ф – фактичне значення  показника; Н – норматив для  показника.

Запас надійності по абсолютній ліквідності =  ((0,34 – 0,2)/0,2)*100% =70%

Запас надійності по коефіцієнту покриття =  ((2,7–2)/2)*100% =35%

Запас надійності по фінансовій незалежності =  ((0,7–0,5)/0,5)*100% =40%

Зазначимо, що усі коефіцієнти вище за граничні значення, по кожному з них існує достатній запас надійності, з чого можна зробити висновок, що ризик неплатоспроможності підприємства знаходиться на припустимому рівні і в цілому контрольований.

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Шляхи  поліпшення управління підприємницьким  ризиком на підприємстві.

3.1. Стратегія  та тактика управління підприємством.

Для поліпшення фінансово-господарської  діяльності служби МТЗ необхідно  розробити нову стратегію та тактику  управління підприємством. Під стратегією управління маються на увазі напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії.

Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для  досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Ризик-менеджмент має  свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику:

• Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.
• Завжди треба думати про наслідки ризику.
• Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.
• Не можна ризикувати великим заради малого.
• При наявності сумніву приймаються негативні рішення.
• Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком  у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору їхнього варіанту.

У стратегії ризик-менеджменту  застосовуються наступні правила: 
- максимум виграшу,

• оптимальна імовірність результату,
• оптимальне коливання результату,
• оптимальне сполучення виграшу і величини ризику.

Центральне місце в  оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької  діяльності. Мається на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

Щоб оцінити імовірність  тих або інших втрат, обумовлених розвитком подій по непередбаченому варіанту, слід насамперед знати усі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і вміти заздалегідь обчислити їх кількісно або оцінити їх ймовірність. При цьому природне бажання оцінити кожний з видів втрат у кількісному вимірі і вміти звести їх воєдино, що, на жаль, далеко не завжди вдається зробити. Тут треба мати на увазі одну важливу обставину. Випадковий розвиток подій, що чинить вплив на хід і результати підприємництва, здатний приводити не тільки до втрат у виді підвищених витрат ресурсів і зниження кінцевого результату. Він може викликати збільшення витрат одного виду ресурсів і зниження витрат іншого виду, тобто поряд з підвищеними витратами одних ресурсів може спостерігатися економія інших. Якщо випадкова подія двояко впливає на кінцеві результати підприємництва, має несприятливі і сприятливі наслідки, то при оцінці ризику треба в однаковій мірі враховувати і ті, і інші. Інакше кажучи, при визначенні сумарних можливих втрат варто віднімати з розрахункових втрат супровідний їхній виграш.