Управлиння ризиками

 ( основні засоби, запаси ТМЦ ),ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій; ризик емісійний та інші. 
2. По характеризуючому об’єкту . виділяють наступні групи фінансових ризиків: 
- Ризик окремої фінансової операції .Він характеризує в комплексі весь спектр видів фінансових ризиків, властиві певній фінансовій операції (наприклад, ризик властивий придбаню конкретної акції). 
- Ризик різних видів фінансової діяльності (наприклад, ризик інвестиційної чи кредитної діяльності підприємства).  
- Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.Комплекс різноманітних видів ризиків, властивих фінансовій діяльності підприємства, визначається специфікою організаційно-правової форми його діяльності, структурой капітала, складом активів співвідношенням постійних і змінних витрат. 
3. По сукупності інструментів, що досліджуються , фінансові ризики поділяються на наступні групи: 
- індивідуальний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик властивий, що окремим фінансовим інструментам; 
- портфельний фінансовий ризик.Він характеризує сукупний ризик, що властивий комплексу однофункціональних фінансових інструментів об’єднаних в портфель (наприклад, кредитний портфель підприємства, його інвестиційний портфель ). 
4. За комплексністю дослідження виділяють наступні групи ризиків: 
- простий фінансовий ризик.Він характеризує вид фінансового ризику, який не розкладається на окремі його підвиди.Прикладом простого фінансового ризику є інфляційний ризик. 
- складний фінансовий ризик.Він характеризує вид фінансового ризику, що складається з комплексу його підвидів, що розглядаються.Прикладом складного фінансового ризику є ризик інвестиційний ( наприклад, ризик інвестиційного проекту ).  
5. За джерелом виникнення виділяють наступні групи фінансових ризиків: 
- зовнішній, систематичний або ринковий ризик Цей ризик характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку та в інших аналогічних випадках на які підприємство в процесі своєї діяльності вплинути не може. До даної групи ризиків можуть бути віднесені інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних умов інвестування ); 
- внутрішній, не систематичний або специфічний ризик Він може бути пов'язаний з некваліфікаційним фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, недооцінки господарських партнерів, великою схильністю до ризикових фінансових операцій з високою нормою прибутку. 
6. За фінансовими наслідками ризики поділяються на такі групи : 
- ризик, що спричиняє лише економічні втрати. При цьому виді ризику фінансові наслідки можуть бути лише негативними ( втрата доходу чи капіталу) ;  
- ризик втраченої вигоди. Він характеризує ситуацію коли підприємство в силу об’єктивних і суб’єктивних причин, що склалися не може здійснити заплановану фінансову операцію (наприклад, при знижені кредитного рейтингу підприємство не може отримати необхідний кредит і використати ефект фінансового левериджу ). 
- ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи.Він пов’язаний зі здійсненням спекулятивних фінансових операцій. 
7. За характером прояву у часі виділяють дві групи фінансових ризиків: 
- постійний фінансовий ризик.Він характерний для всього періоду здійснення фінансових операцій і пов’язаний з дією постій них факторів.Прикладом такого фінансового ризику є процентний ризик, валютний ризик. 
- тимчасовий фінансовий ризик.Він характеризує ризик, що носить перманентний характер і який виникає лише на окремих етапах здійснення фінансової операції.Прикладом такого виду фінансового ризику є ризик неплатоспроможності ефективно функціонуючого підприємства. 
8. За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на наступні групи: 
- допустимий фінансовий ризик.Він характеризує ризик фінансові втрати по якому не перевищують розрахункової суми прибутку по здійснюваній фінансовій операції; 
- критичний фінансовий ризик .Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким не перевищують розрахункової суми валового доходу по здійснюваній фінансовій операції; 
- катострофічний фінансовий ризик.Він характеризує ризик фінансові втрати за яким визначаються частковою чи повною втратою власного капікалу. 
9. За можливістю передбачення фінансові ризики поділяються на наступні дві групи: 
- прогнозований фінансовий ризик.Він характеризує ті види ризиків, які пов’язані з циклічним розвитком економіки, зміною стадій кон’юнктури фінансового ринку. 
- непрогнозований фінансовий ризик.

Він характеризує види фінансових ризиків, які не можна передбачити. Прикладом таких ризиків є  ризик форс-мажорної групи, податковий ризик. 
10.За можливістю страхування фінансові ризики поділяють на такі дві групи: 
- фінансові ризики,які можна застрахувати. 
- фінансові ризики, які не страхуються.

До них відносять  ті їх види на які відсутні пропозиції відповідних страхових продуктів  на страховому ринку. 

ІІ.       Стан управління підприємницьким ризиком в  Службі МТЗ.

 2.1. Критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності.

Будь-яка жива система, навіть, ідеальна, впливає опосередковано, або прямо чи то на її внутрішні, чи то на її зовнішні  об’єкти, події, так і сама стає об’єктом такого впливу. Пояснюється це тим, що в основі її функціонування знаходиться людина з її змінним характером та настроєм.

Система характеризується певними ознаками та функціями. Особливе значення в живій системі мають  функції, що відображають дії системи, її роботу. 

Ці дії і роботи і є сенсорами передбачених, чи непередбачених впливів, що і породжує невизначеність. А невизначеність в  свою чергу породжує ризик.

Економіка – одна з  особливих живих систем. Підприємство – основна організаційно-економічна ланка ринкової економки. Підприємець – основна складова. Кожен день він стикається з вирішенням проблем, прийняттям рішень в умовах невизначеності.

Взагалі, теорія прийняття  рішень є однією з юних наук, але  вже має багато напрацьованого матеріалу. Вона випрацювала основні шляхи, напрямки, хоча, підприємець, керівник продовжує опиратись на власний досвід та інтуїцію.

Питання вирішення ризиків  постає перед підприємцем на всіх стадіях життєвого циклу об’єкта.  Але всі негаразди, не дивлячись  ні на що ( стадія життєвого циклу, напрямок діяльності, галузь), є однотипними, їх можна об’єднати в три основні групи.

По-перше, важливо отримати достовірну і правильну інформацію. Бажано в необхідному об’ємі. Але, такого не буває. Чим більший обсяг  інформації, тим більше зайвої. А отже, виникає одна з трьох основних перешкод.

Головне правильно обрати інформацію, невірне виконання початкової фази дає поштовх до отримання  негативних результатів в подальшому. Тобто як лавина, вона тягне за собою  і інші недоліки, що принесе більше втрат.

Наступною точкою появи  втрат є опрацювання даної  інформації. Обрання доцільного методу є однією з опор управління ризиками. При невірному обранні методів  є вірогідність 100 % отримання невірного  результату.

Невірний результат  – необ’єктивно прийняте рішення.

І по-третє, якщо, навіть, отримати  «правильну» інформацію, досконало її опрацювати (тобто, правильно  обрати метод), то залишається третя  цегла, яка може зіпсувати всю  будівлю, крихку систему – неправильно  прийняте рішення на основі  досконалої бази.

Тобто перед підприємцем  постає тяжке завдання щоденно вирішувати великі чи малі проблеми, які вимагають  виконання попередніх кроків.

Але багато менеджерів, управлінців  чи підприємці не схильні до ризику і не будуть ризикувати, не розраховуючи на серйозний прибуток.  Підприємець, який досягає стабільного успіху та високих економічних результатів підприємств, часто не приймає на себе ризикові, авантюрні проекти та надає перевагу надійним оглядним рішенням. Попередньо описана робота вимагає багато зусиль та ресурсів, і не кожен менеджер захоче ризикувати свої часом, якщо в результаті ситуація виявиться не виграшною, та положенням, якщо прийняте рішення не принесе очікуваного результату.

Але щоб вижити в умовах ринкових відносин, необхідно наважуватися на внутрішні технічні нововведення і на сміливі, нетривіальні дії, а це посилює ризик.

Звідси виходить, що необхідно  не уникати ризик. А вміти оцінити  ступінь ризику і управляти їм. Управління ризиком визначає шляхи  і можливості забезпечення стабільності підприємства, його здатності протистояти несприятливим ситуаціям.

            Обґрунтування, прийняття та виконання  управлінських фінансових рішень

у рамках моделі управління ризиками суб”єкта господарювання має відповідати певним критеріям, що корелюють із відповідними цілями фінансово-господарської діяльності суб”єкта господарювання, зафіксованим у його статутних документах, а також з його корпоративною та фінансовою стратегіями. Так, перш ніж структурувати критерії прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким має бути підпорядкована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність суб”єкта  господарювання. До таких критеріїв відносяться:

- максимізація  ринкової вартості підприємства і, відповідно, достатку власників;

- підтримання  конкурентоспроможності підприємства  у короткостроковому та довгостроковому  періодах;

- забезпечення  належного рівня ліквідності  та платоспроможності підприємства  з метою попередження його  фінансової неспроможності;

- підтримання  цільового ( планового) рівня прибутковості  фінансово-господарської діяльності  суб”єкта господарювання;

- інвестиційної привабливості підприємства.

            Реалізація таких критеріїв, сукупність  яких є органічною складовою моделі управління ризиками підприємства, потребує їх належного узгодження із формалізованою системою цілей та завдань моделі управління ризиками як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту.

            Виходячи з наведених вище  цілей фінансово-господарської діяльності підприємства, а також особливостей формалізації специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, можна визначити сукупність таких критеріїв. До них необхідно віднести:

- виявлення  всіх можливих факторів формування відхилення від цільового значення фінансового показника та їх локалізація за видами ризиків;

- визначення  впливу виявлених ризиків на  факторні та результуючі фінансові  показники та індикатори, а також  кількісне оцінювання ризиків;

- реінжиніринг господарської операції, пов”язаної  з виявленою сукупністю ризиків, з метою приведення абсолютної величини ризику підприємства до прийняття рівня (наприклад, мінімізація ризику);

- забезпечення  зіставності рівня ризику та  величини цільового показника, що визначається параметрами корпоративної та фінансової стратегії підприємства;

- максимізація  абсолютної або відносної величини  цільового показника    2.2.Аналіз фінансових ресурсів Служби МТЗ.

Основними завданнями служби МТЗ є:

1.Визначення загальної та специфікованої потреби в матеріалах, обладнанні, запасних частин та інших виробах, складання заявок на необхідну номенклатуру. Розробка річних та квартальних планів матеріально-технічного забезпечення підрозділів Залізниці і доведення їх до споживачів.

2.Виконання завдань Залізниці та замовлень підприємств і структурних  підрозділів залізничного транспорту на забезпечення матеріалами, обладнанням, запасними частинами, машинами, механізмами спецодягом, спецвзуттям та іншою продукцією.

3.Збереження, розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази залізниці.

4.Услуги по проведенню  протипожежних заходів. 

5.Планування збору,  відвантаження  та продажу  брухту чорних і кольорових  металів на Залізниці та контроль  за станом обліку, використання  та зберіганням дорогоцінних металів на підприємствах Залізниці.

6.Транспортно-експедиційні  послуги;

7.Здійснення зовнішньоекономічної  діяльності та декларування вантажів  від імені  ДТГО „Південно-Західна  залізниця” на  підставі доручення,  виданого начальником Залізниці.

8. Ведення  підсобного господарства по наступним   видам діяльності: 

- переробка кисню;

- збір металобрухту;

- торгівельні, авторемонтні  послуги.

   Джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток (дохід) одержаний від реалізації ТМЦ, робіт, послуг та інших видів фінансово-господарської діяльності.

   Власні ресурси служби матеріально-технічного забезпечення складаються із статутного капіталу та іншого додаткового капіталу.

   Позичковими фінансовими ресурсами в службі є банківські кредити.

 Для   проведення   аналізу   фінансово-господарського   стану підприємства використовуються такі основні документи і матеріали:

- бухгалтерський баланс  підприємства на початок і  кінець року;

- оцінка вартості майна  підприємства (вартості основних  засобів, нематеріальних     активів, вартості незавершеного будівництва, вартості оборотних засобів);

- розшифровка дебіторської  і кредиторської заборгованості;

- наявність коштів  на рахунках, в тому числі валютних;

- аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції. В необхідних випадках можна використовувати також іншу потрібну інформацію.

В умовах ринкових відносин платоспроможність  підприємства вважається найважливішою  умовою його господарської діяльності.                                            Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов'язання  за рахунок наявних грошей та тих грошових засобів та активів, які легко мобілізуються . до платіжних засобів відносяться суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інщі активи третього розділу балансу, які легко реалізується. До складу платежів і зобов'язань входять заборгованість по оплаті праці, корототермінові та просрочені кредити, постачальники та інші кредитори.

Згідно даних балансу  станом на 1.01.2006 р. рік розрахуємо

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності підприємства

 

на початок звітного періоду   Кр.п=14956/8365=1,8

        на кінець звітного періоду       Кр.п=23514/16057=1.46

коефіцієнт розрахункової платоспроможності  підприємства знизився на кінець звітного періоду на 0,34 одиниці, або на 19%.

 

Коефіціент грошової платоспроможності на початок періоду складав-0,03, на кінець періоду 0.02, що  менше на 0.01 пункт, або платоспроможність знизилась на 33 % (100% -(0.02*100/0.03)). Це вкрай негативний показник як для самого підприємства, так і для тих підприємств, які хочуть мати зв'язки з ним. Слід відзначити, що процент платоспроможності 2 %, який склався на кінець періоду, відображає низький рівень платоспроможності підприємства, якщо врахувати, що строки погашення заборгованості наступають не одночасно, а розгорнуті в часі.

Зниження рівня платоспроможності  підприємства залежить насамперед від  зниження результатів його виробничої та комерційної діяльності. Разом з тим стійкий фінансовий стан залежить також від раціональної організації та використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки важливим є не тільки проведення оцінки активів і пасивів балансу, але й поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів. Так що керівництву треба звернути велику увагу на покращення ведення управлінського обліку на підприємстві.