Удосконалення операційної діяльності підприємства

              Етап 1. Головною метою придбання комбайну для збирання соняшника є отримання максимального прибутку.

              Етап 2. Визначимо можливі варіанти дії фірми щодо купівлі комбайнів.

Керівник фірми може вибрати один із двох можливих варіантів: в 1 – купівля установки ДОН – 1500Б, або в 2 – купівля установки КЗС–9.

              Етап 3. Оцінимо можливі наслідки та їх ймовірності, які носять випадковий характер. Так, керівник підприємства оцінює можливі варіанти річного попиту на упаковані продукти двох установок (xl, х2) і відповідні їм ймовірності у такий спосіб:

х1 = 190 тонн з імовірністю 0,4;

х2 = 210 тонн з імовірністю 0,6;

Тобто Р (х1) = 0,4; Р(х2) = 0,6.

              Етап 4. Зробимо оцінку математичного очікування можливого доходу за допомогою дерева рішень:

                                          ДОН – 1500Б                       190   Сприятливий ринок         190*1876 – 340000 = 16440

                                                0,4                                                                                                                                                                                       

                                                       0,6                    210    Несприятливий ринок       190*1890 – 340000 = 19100

                                          КЗС–9                                    190    Сприятливий ринок         210*1876 – 350000 = 43960                                                                      0,4

                                                                    0,6                       210     Несприятливий ринок       210*1890 – 350000 = 46900

                                                                                                                Нічого не купувати                 0

Рис. 2.1. Дерево рішень з придбання установок з пакування продукції

              З наведених на рисунку даних можна знайти можливі доходи за кожним варіантом проекту – установці:

а) Дохід (Д) від реалізації 190 та 210  одиниць продукції за двома варіантами без урахування рівня ймовірності її реалізації.

Перший варіант(№1)

Д(в1) = 190*1876 – 340000 = 16440 грн;

Д(в1) = 190*1890 – 340000 = 19100 грн.

Другий варіант(№2)

Д(в2) = 210*1876 – 350000 = 43960 грн;

Д(в2) = 210*1890 – 350000 = 46900 грн;

б) Дохід від реалізації 190 та 210 одиниць продукції за двома варіантами з урахуванням рівня ймовірності її реалізації (Др):

Др (в1) = 16440 * 0,4 + 19100 * 0,6 = 18036  грн.

Др (в2) = 43960 * 0,4 + 46900*0,6 = 45724 грн.

              Етап 5. З економічної точки зору доцільніше прийняти рішення щодо придбання комбайну КЗС - 9, незважаючи на те, що він дорожчий і потребує більших накладних витрат.

2.5. Матеріально-технічне постачання підприємства

              В операційному менеджменту виділяють чотири операційні види діяльності: виробництво, постачання, транспортування, сервіс.

Наочне представлення взаємозв’язків між цими видами діяльності дає тетраедр операцій (Рис 2.2.).

Рис. 2.2.Тетраедр операцій

Для виробництва і поставок  соняшника  СГ ТОВ «Хлібопродукт» до споживача,  характерна така модель проведення операцій:

          Рисунок 2.3 Модель проведення операцій(виробництво поставка)

Перевага цієї найпоширенішої моделі полягає в досягненні максимальної ефективності виробничого процесу, оскільки постачання сировини гарантоване і немає необхідності швидко реагувати на зміни попиту — для цього створюються запаси, що «ізолюють» виробництво від помилок постачань і попиту. Цю модель слід застосовувати лише за умови попиту на певний асортимент продукції. У разі виготовлення продукції на замовлення запас готової продукції не може бути створений за жодних умов.

Для даного аграрного підприємства  цю модель можна описати наступним чином :

Постачальник -  поставляє сировину на підприємство. Сировина яка  застосовуються: насіння та посадковий матеріал, мінеральні добрива.

Запас – посівний матеріал вищого гатунку, який надходять на підприємство, зберігається в складських приміщеннях за спеціально встановлених умов.                                                      

Обробка – посіву та вирощування соняшнику. На цій стадії рослина знаходиться під наглядом і проходить постійну обробку. Після цього соняшник збирається,проходить обробку і доставляється у сховища.

Запас  - у сховищі насіння соняшнику зберігається до моменту його реалізації.

Споживач – різного розміру партіями насіння соняшнику доставляється до споживачів (населення, переробних підприємств тощо).

Переваги моделі:

      Завжди наявний запас, він розрахований на форс мажорні ситуації в харчовій промисловості;

      Запас гарантує безперервну роботу підприємства;

      Незалежність від постачальників на визначений термін;

Недоліки моделі:

      Можлива затримка реалізації готової продукції пов’язана із  зменшенням  попиту чи купівле спроможності споживачів, призводить до накопичення складських запасів,що веде до збільшення витрат і зменшення прибутку підприємства;

      Необхідні витрати на зберігання запасів;

      Витрати на електроенергію,водопостачання і газ т.д. [4]

Таблиця 2.6

Оцінка витрат на сировину і  постачання (1 центнер соняшнику)

2.6. Управління запасами

          Операційні менеджери застосували системи для керування запасами. Основні складові таких систем:

      класифікація запасів, що вимірюються в одиницях запасів;

      визначення розміру замовлення, часу, коли необхідно робити замовлення. [4]

              Визначення розмірів запасів для виготовлення соняшнику підприємства за такою методикою:

1. Поточний запас:

Zпот=Псд*Тпост,                                                                                                                             

де Zпот - поточний запас, Псд - середньодобова потреба в ресурсі,

Тпост - період між двома черговими постачаннями матеріальних ресурсів.

Zпот =6*40=240 ц.

2. Страховий запас:

Zстрах=Псд*Тстр,                                                                                                                             

де Тстр-час,необхідний для термінового відновлення поточного запасу.

Zстрах =6*0,5=3 ц.

3. Складський запас:

Z=Zпот+Zстрах,                                                                                                                                           

Z=240+3=243 ц.

4.Оптимальна кількість одиниць у замовленні:

Q=,                                                                                                                                           

де D- річний попит  в одиницях визначеного найменування,S- витрати на переналагодження або замовлення, H-витрати на зберігання матеріальних засобів.

Q= (2*10332*100/180)^0,5=33,88 ц.

5.Загальне число замовлень у рік:

N=                                                                                                                                                         

N=240/33,88 = 7 замовлень

6.Точний час між замовленнями:

Т=Др/N (днів),                                                                                                                                           

де Др – дійсний фонд часу роботи підприємства (259)

Т=259/7=37 днів

7.Загальні витрати на запас:

З=D*S/Q+Q*H/2 (грн.)                                                                                                                             

З=240*75/60+60*10/2=600 грн.

              Висновок: Стратегія управління запасами буде вдалою. Коли рівень запасів підприємства буде зменшуватися, воно має зробити чергове замовлення на 60 центнерів, і таких замовлень може бути 4 на рік. Витрати на управління запасами складуть 600 грн.

2.7. Вибір технологічного процесу виробництва продукту

Основні стадії вирощування соняшнику: підготовка посівного матеріалу, посів, обробка рослин підчас цвітіння різними типами добрив(для кожної стадії окреме), збір готової продукції.

Сіють соняшник слідом за передпосівною культивацією сівалками іноземного виробництва Джон Дір 1700. Соняшник дає найвищі врожаї, коли перед збиранням густота насадження у південному степу становить 30–35 тис./га, центральному — 40–45, північному — 45–50, лісостепу — 50–55 тис./га рослин.

Враховуючи польову схожість і пошкодження рослин, висівають насіння на 30–40 % більше рекомендованої густоти. При суворому дотриманні технологічної дисципліни операції догляду за посівами соняшнику зводяться до мінімуму і виконуються лише при потребі. Так, при значному ущільненні ґрунту і наявності тріщин, а також при появі сходів бур'янів проводять міжрядний обробіток культиваторами ДД–886 (ДжонДір), обладнаними комплектом прополювальних борін КЛТ–38. При появі шкідників та хвороб рослини обробляють пестицидами за допомогою обприскувачів Харді TZ.

При значному забур'яненні посіви боронують до і після сходів знаряддями БЗСС–1,0. Через 40–45 днів після масового цвітіння при вологості насіння 25–30 % посіви обробляють розчином десиканту (хлоратом магнію або реглоном). Після десикації до початку збирання вологість насіння зменшується до 10–18 %. Десикація сприяє скороченню втрат насіння при збиранні на 1–1,5 ц/га. У більшості господарств збирання розпочинають при вологості насіння 12–14 %.

Проте при достатній наявності зерноочисно–сушильних машин його доцільно організувати на 4—5 днів раніше, коли вологість насіння становить 18–20 %. У цьому випадку додатково збирають 1,2–1,5 ц/га насіння. Інтенсивна технологія виробництва соняшнику передбачає потокове проведення обмолоту і післязбиральної обробки вороху збирально–транспортним комплексом. Основу його становить комбайно–транспортна ланка, в яку входить від 2 до 5 комбайнів і відповідна кількість транспортних засобів. Останні закріплюють не за окремими комбайнами, а за ланкою в цілому. Цим зменшується потреба в них на 15–20 %.

Роботу організовують так, щоб кожний комбайн працював в окремій загінці, а насіння вивантажував у транспортні засоби знеособлено. Післязбиральну обробку товарного насіння соняшнику раціональніше проводити на зерноочисно–сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ.

У тих господарствах, де соняшник займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП–20А, ОВС–25, МС–4,5 висока продуктивність яких на очищенні соняшнику досягається за умови роботи в комплексі з ними пересувних зернонавантажувачів ЗПС–100 або ЗМ–60.