Сутність системи „стандарт–костінг” та „дірект–костінг

«Директ-костінг» є предметом полеміки серед бухгалтерів. І не тільки тому, що не досягнуто згоди в описі зразків поведінки постійних і змінних витрат для цілей управління і контролю, стільки тому, що ставиться питання про теоретичну придатності цього методу для складання зовнішньої звітності. Прихильники «директ-костінгу» стверджують, що постійна частина виробничих витрат більш тісно пов'язана зі здатністю виробляти (сприяти виробництву), а не з випуском конкретних одиниць. Тому їх слід відносити до витрат на період і відразу списувати на реалізацію без внесення в собівартість продукції. Опоненти ж цього методу доводять, що запаси повинні включати при їх оцінці і компонент постійних виробничих витрат, необхідних для виробництва продукції; обидві партії цих витрат повинні бути запасомісткі, не дивлячись на відмінності в поведінці.

Традиційний звіт про  прибутки і збитки відображає «стандарт-костінг» і підрозділяє витрати в залежності від їх функціональної ролі на виробничі, комерційні та адміністративні.

Система «директ-костінг» загострює увагу керівництва підприємства на зміні маржинального доходу (суми покриття) по підприємству в цілому і по виробах. Вона дозволяє краще враховувати вироби з більшою рентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск, тому що різниця між продажною ціною і сумою змінних витрат не затушовується в результаті списання постійних непрямих витрат на собівартість конкретних виробів. За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік, контроль і до того ж поліпшується облік і контроль умовно-постійних, накладних витрат, оскільки їхня сума за даний конкретний період показується окремим рядком, що наочно демонструє їх вплив на величину прибутку підприємства.

Маючи облікові дані про  обмежену собівартість і суми покриття по виробах, можна вирішувати такі управлінські задачі, як доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами нижче звичайних, виробляти комплектуючі самим або закуповувати на стороні та ін.

Проте перехід на систему «директ-костінг» потребує певних змін у веденні бухгалтерського обліку. Цей варіант обліку передбачає поділ витрат на умовно-змінні і умовно-постійні, підрахунок скороченої (часткової) виробничої собівартості і списання умовно - постійних витрат на зменшення доходів у тому періоді, в якому вони виникли. Загальний підхід до організації даного варіанту обліку полягає в наступному.

Умовно-змінні витрати  пов'язані безпосередньо з виробничим процесом і знаходяться в прямій залежності від обсягів продукції, що випускається. У загальному вигляді вони включають прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати, виробничі непрямі витрати. На відміну від умовно-змінних умовно-постійні витрати не залежать від обсягів виробництва. Вони являють собою сукупність витрат на управління, господарське обслуговування виробництва, збут продукції.

Перевагою системи обліку «директ-костінг» є те, що на підставі інформації, одержуваної в ній, можна проводити ефективну політику цін. Традиційні методи ціноутворення, засновані на калькулювання повної фактичної собівартості, відходять на другий план.

Зміст методу визначення цін на основі маржинальних витрат полягає в тому, що до змінних  витрат на одиницю продукції додається  сума (відсоток), що покриває витрати  і забезпечує достатню норму прибутку. Метод застосовний практично для будь-яких підприємств.

У першому розділі  даної роботи я розкрила сутність систем «стандарт-костінг» і «директ-костінг» і дала їх порівняльну характеристику. У другому розділі розглядаються плани впровадження систем управлінського обліку на українське підприємство, на прикладі ТОВ «Пласт плюс».

Перелік посилань

1. Грещак М. Г. Управління  витратами підприємства : навч.-метод.  посібн. для самост. вивч. дисц. / М.  Г. Грещак, О. С. Коцюба. – К. : КНЕУ, 2007. – 131 с. 

2. Васильєва Т. А. Використання ABC-методу в системі управління витратами промислового підприємства / Т. А. Васильєва, А. В. Рябенков // Облік, аналіз і аудит. – 2011. – № 2. – С.180–184.

3. Зубков Д. О. Управління витратами підприємства на засадах контролінгу [Електронний ресурс] / Д. О. Зубков. – Режим

доступу : http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2010/Economics/76262.

4. Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский управленческий учет. Москва Экономист 2004 г.

5. Карпова Т.Н. Управленческий учет. Москва ЮНИТИ 2005 г.

6. Кондраков Н.П., Иванова М.А. Бухгалтерский управленческий учет. Москва ИНФРА-М 2004 г.

7. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Минск 2004 г.

25. Филатова Т.В. Управление издержками производства. Финансы и кредит 2005 г.

9. Шапіро І. А. Характеристика основних підходів до формування систем управління витратами промислових підприємств / І. А. Шапіро // 
Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. – № 1(10). – С. 265–

270.

10. Шебек С.В. Управленческий учет как средство управления ресурсами предприятия. АКДИ 2005 г.

11. Шеремент А.Д. Управленческий учет. Москва. Финансы и статистика. 2004 г.