Сутність системи „стандарт–костінг” та „дірект–костінг

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «КОНТРОЛІНГ»

НА ТЕМУ: «Сутність системи „стандарт–костінг” та „дірект–костінг”»

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ І. ПОРІВНЯННЯ СИСТЕМ «СТАНДАРТ-КОСТІНГ» ТА «ДИРЕКТ-КОСТІНГ»…………………………………………………………………………5

1. Загальна характеристика систем «стандарт-костінг» та «директ-костінг»…………………………………………………………………………….5

1.2.   Порівняння систем «стандарт-костінг» та «директ-костінг»…………….9

Висновки до розділу І…………………………………………………………...12

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ОБЛІКУ ЗАТРАТ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА  ТОВ «ПЛАСТ ПЛЮС»…………………………………...13

2.1.   Впровадження системи «стандарт-костінг» на ТОВ «Пласт плюс»…...13

2.2.   Впровадження системи «директ-костінг» на ТОВ «Пласт плюс»……...18

Висновки до розділу ІІ…………………………………………………………..19

Висновки…………………………………………………………………………20

Перелік посилань………………………………………………………………..22

 

ВСТУП

Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником  розвитку економіки підприємства. Під собівартістю продукції, робіт, послуг розуміються виражені в грошовій формі затрати всіх видів ресурсів: основних фондів, природної і промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, що використовуються безпосередньо у процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва та його удосконалення.

Нагальною проблемою  більшості підприємств є недостатня гнучкість у сфері управління власними активами, що спричиняє певні  складності у здійсненні операційної  діяльності. Одним з можливих напрямів підвищення ефективності керування активами є управління витратами. При цьому управління витратами тільки  «проблемних» місць діяльності підприємства, без постійного та комплексного процесу управління, не призведе до довгострокових результатів. Тому необхідна організація системи управління витратами.

«Стандарт-костінг», «директ-костінг» є основними методами організації системи управління витратами. Зазначені методи організації можуть застосовуватись на всіх підприємствах, але специфіка виробництва підприємства буде робити застосування кожного методу більш чи менш ефективним, отже необхідно враховувати цей фактор.

Метою даного реферату є порівняльна характеристика систем калькулювання «стандарт-костінг» і «директ-костінг».

У першому розділі дається характеристика систем «стандарт-костінг» і «директ-костінг», їх поняття, взаємодія між собою, переваги та недоліки. У другому розділі даної роботи розглядається застосування систем «стандарт-костінг» і «директ-костінг», а також показані шляхи вдосконалення організації управлінського обліку на прикладі підприємства ТОВ «Пласт плюс».

 

 

РОЗДІЛ І. ПОРІВНЯННЯ СИСТЕМ «СТАНДАРТ-КОСТІНГ» ТА «ДИРЕКТ-КОСТІНГ»

1. Загальна характеристика систем «стандарт-костінг» та «директ-костінг»

На початку ХХ ст.  у США з’явилися серйозні наукові теорії Тейлора, Ганта, Черча,  Емерсона з проблем організації праці та управління виробництвом, у яких поряд з іншими проблемами висувалася умова корінної реорганізації обліку [7, 212].  Калькуляційний облік,  що існував у той час,  не задовольняв вимогам промислового виробництва,  тому виникла необхідність пошуку нових підходів до обліку виробничих витрат. Система «стандарт-костінг» передбачає:

• розробку норм стандартів;
• складання стандартної калькуляції;
• облік фактичних витрат із визначенням відхилень від стандартів.

Система «стандарт-костінг» являє собою сукупність процедур з планування, нормування, відпуску матеріалів у виробництво, складання внутрішньої звітності, калькулювання собівартості продукції, здійсненню економічного аналізу та контролю на основі норм витрат. Її основною метою є повне використання виробничих факторів і ощадливе ведення господарства.

 «Стандарт-костінг» застосовується переважно для забезпечення контролю за прямими витратами виробництва,  тобто трудовими,  матеріальними та накладними витратами. Стандарти поділяються на базові, поточні, ідеальні, досяжні та полегшені. Базові стандарти встановлюються керівником на початку року і діють протягом кількох років.  На підставі цих стандартів фірма визначає зміни ринкових цін на матеріали та робочу силу. Поточні стандарти встановлює керівник підприємства;  вони діють протягом певного, менш тривалого періоду часу (переважно до одного року). Ідеальні стандарти діють при максимальному рівні продуктивності праці й ідеальних виробничих умовах. Ці стандарти недосяжні, але вони є своєрідним еталоном, до якого необхідно прагнути. Досяжні стандарти – це такі стандарти,  які реально можуть виконувати працівники фірми. Полегшені стандарти застосовуються до некваліфікованих робітників із великими затратами праці та низькою тарифною ставкою [3].

За системою «стандарт-костінг» для виконання замовлення підприємство готує карточку стандартної собівартості кожного виробу,  що показує кількість витрачених матеріалів, робочої сили та накладних витрат. Ця карточка має бути підготовлена до початку виробництва.

Відхилення від норм витрат сировини й основних матеріалів аналізують за причинами виникнення:

• зміни цін;
• невідповідності якості спожитих матеріалів установленим нормам;
• зміни стандартного коефіцієнта.

Відхилення від норм витрат матеріалів за рахунок цін дорівнюють різниці між фактичною та стандартною ціною,  помноженою на фактичну кількість витрачених на виробництво матеріалів. Стандарт на матеріали може базуватися на середніх,  поточних або очікуваних цінах.  Відхилення щодо матеріалів за рахунок цін виникає при недопоставках, виконанні термінових замовлень.  На практиці зміни цін на матеріали важко контролювати,  але цей показник дає керівництву цінні відомості для планування і прийняття рішень.  Відхилення щодо матеріалів за рахунок їх використання,  тобто зміни кількості,  обчислюється множенням стандартної ціни на різницю між фактичною і стандартною кількістю матеріалів. Відхилення щодо кількості матеріалів від встановленого стандарту відбувається при неекономному їх витрачанні в процесі виробництва, нестачі, придбанні неякісних матеріалів тощо.

Стандарти на робочу силу складаються з таких елементів,  як стандартні затрати робочої сили за годину роботи і стандартний тариф на погодинну оплату. Встановлювати стандарти на промислово-виробничі накладні витрати набагато складніше, ніж безпосередньо на робочу силу і матеріали. Складність полягає у визначенні та використанні стандартних витрат за постійною частиною виробничо-промислових накладних витрат.  Стандарти на промислово-виробничі витрати залежать від продуктивності праці, перевищення кошторису й ефективності використаних потужностей.

При застосуванні цієї системи підприємства використовують різні варіанти обліку затрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції. Суть першого варіанта обліку затрат на виробництво за системою «стандарт-костінг» полягає в тому,  що затрати в дебеті рахунка «Виробництво» оцінюються за стандартною вартістю,  з кредиту цього рахунка готова продукція списується теж за стандартною вартістю.  Вартість залишків незавершеного виробництва обчислюється за стандартною вартістю [3].

У другому варіанті обліку виробничі витрати в дебеті рахунка «Виробництво»  обліковуються за фактичною вартістю,  а з кредиту цього рахунка готова продукція списується за стандартною вартістю.  Вартість залишків незавершеного виробництва визначається за стандартною вартістю з врахуванням відхилень від фактичних затрат у той чи інший бік.

З обома варіантами обліку затрат калькуляція собівартості продукції проводиться   завчасно на базі сталого стандарту. Відхилення від стандартної вартості не відносяться на собівартість продукції,  а списуються на рахунок «Реалізація готової продукції». Систему «стандарт-костінг» широко застосовують при позамовному та попроцесному методах обліку затрат на виробництво,  хоча в чистому вигляді вона не набула поширення.

Нові підходи  до калькулювання собівартості продукції, істотні можливості для удосконалення обліку й аналізу затрат відкриває система «директ-костінг».

Застосовуючи  систему «директ-костінг» (систему обліку сум покриття або маржинального доходу), можна оперативно вивчати взаємозв'язки і залежності між об'єктом виробництва, витратами і виторгом. Для забезпечення цих аналітичних розрахунків необхідно вести роздільний облік змінних і постійних витрат з підрахунком маржинального доходу по виробах. Система «директ-костінг» загострює увагу керівництва підприємства на зміні маржинального доходу по підприємству в цілому і по виробах. Вона дозволяє краще враховувати вироби з великою рентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск, тому що різниця між продажною ціною і сумою змінних витрат не затушовується в результаті списання постійних непрямих витрат на собівартість конкретних виробів. За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік і контроль і до того ж поліпшується облік і контроль умовно-постійних накладних витрат, оскільки їхня сума за даний конкретний період показується в звіті про прибутки і збитки окремим рядком, що наочно демонструє їх вплив на величину прибутку підприємства [5, 75].

Таким чином, сутність цієї системи полягає в наступному: прямі витрати узагальнюють за видами готової продукції, непрямі ж  затрати збирають на окремому рахунку  і списують на загальні фінансові  результати того звітного періоду, в якому вони виникли.

Система «директ-костінг» має кілька відмінних особливостей: перша - поділ виробничих витрат на змінні і постійні; друга - калькулювання собівартості продукції по обмеженим витратам; третя – багатостадійність складання звіту про прибутки і збитки. Процес обліку відбувається в два етапи:

• розрахунок собівартості;
• розрахунок результату.

На першому  етапі встановлюється зв'язок обсягу виробництва готової продукції  з прямими (змінними) витратами, відбивається рентабельність виробництва окремих видів продукції. На другому етапі узагальнені на одному рахунку непрямі (постійні) витрати зіставляються з внеском, отриманим від реалізації кожного виду продукції. Результат відображає рентабельність всього виробництва та реалізації. Таким чином, ця система орієнтована на реалізацію. Чим більше обсяг реалізації, тим більше прибутку отримує підприємство. Оцінюють готову продукцію і незавершене виробництво тільки по змінним (прямим) витратам. Така система оцінки спонукає підприємства вишукувати можливості збільшення реалізації.

Система «директ-костінг» розвивається відповідно до розвитку управління. Гнучкість планування і прийняття управлінських рішень зажадали введення в систему «директ-костінг» бюджетів (кошторисів) та завдань, аналізу їх виконання. Особливістю сучасної системи «директ-костінг» є використання стандартів (норм) не тільки по змінним витратам, але і по постійним, зокрема по змінної частини постійних накладних витрат. Стандартний «директ-костінг» – є засіб досягнення кінцевої мети підприємства - отримання чистого прибутку [5, 81].

Система «директ-костінг» представляє метод зрізаної (неповної) собівартості. Цей метод прямого розрахування собівартості заснований на вирахуванні з продажного виторгу прямих затрат і визначенні граничного прибутку, що відрізняється від реального прибутку на суму непрямих затрат. При цьому постійні затрати вважаються затратами поточного періоду, не відносяться на собівартість, не розподіляються між виробами (об'єктами калькулювання), а прямо відносяться на результати господарської діяльності (збитки). Облік затрат і визначення собівартості готової продукції проводиться тільки за змінними затратах. Сучасний “директ-костінг” заснований на вирахуванні з продажного виторгу змінних затрат і визначенні граничного прибутку (маржинальной прибутку), що відрізняється від реалізаційного прибутку на суму постійних затрат, що дозволяє уточнити поріг рентабельності.

Застосування  розрахунку собівартості за змінними затратами дає можливість уникнути складних розрахунків постійних затрат, порівняти продажний виторг і граничний прибуток, віднести всі періодичні затрати на реалізовані товари й оцінити товарні залишки на складах за змінними затратами. Остання обставина дозволяє перевести можливий ризик від непродажу товарів на поточний рік, зменшивши прибуток і внаслідок цього податки. У системі “директ-костінг” формується новий показник результату діяльності – маржа з змінної собівартості, що визначається як різниця між відпускною вартістю реалізованої продукції і змінними затратами. Якщо із суми маржі віднімаються постійні затрати, - кінцевим фінансовий результат є доход або збиток. Коли маржа з змінних затрат тільки відшкодовує суму постійних затрат, досягається так звана «мертва точка», чи точка критичного обсягу виробництва, коли фінансовий результат дорівнює нулю.

Якщо підприємство виробляє значну кількість виробів, то метод змінних затрат дає можливість визначити «внесок» кожного виробу у відшкодування постійних затрат і формування загального рівня рентабельності. Система «директ-костінг» застосовується і під час обліку затрат за замовленнями.