Стратегічне планування діяльності туристичних підприємств

  Основні  процеси планування можуть повторюватися  кілька разів протягом всього  проекту, або по окремих його  фазах. До основних процесів  планування слід віднести:  планування  змісту проекту і його документування; опис змісту проекту; складання  кошторису; формування списку  конкретних робіт, які забезпечують  досягнення цілей проекту; послідовність,  оцінка тривалості робіт; аналіз  технологічних залежностей виконання  робіт; планування ресурсів; складання  бюджету (прив’язка кошторисних  витрат до конкретних видів  діяльності); збір результатів решти  процесів і об’єднання їх в  загальний документ. Також в міру  необхідності, можуть визначатися  допоміжні процеси: планування  якості; проектування; набір необхідних  кадрів; планування комунікацій;  оцінка ризиків; планування поставок  та пропозицій.     

  Впорядкування  і взаємодія процесів часто  носить динамічний характер. А  система планування повинна будуватися  з використанням принципу „зворотного  зв’язку”, який забезпечував би  постійне порівняння планових  даних з фактичними, і який  має велику гнучкість, актуальність  і ефективність.

  У  даний час значення стратегічного  планування усвідомлюється більшістю  підприємств, отже вони намагається  використовувати його методи  у своїй діяльності. Проте тут  існують деякі проблеми, одна  з яких те, що методи стратегічного  планування, які використовуються у зарубіжній практиці, не адаптовані до вітчизняного ринку, і як наслідок, результати їхнього використання не завжди є задовільними. Інша проблема – в неузгодженості методів та засобів планування, які використовуються.

  Отже, в сучасних умовах господарювання  стратегічне планування є однією  з найголовніших умов ефективного  функціонування, економічного зростання  і розвитку будь-якого підприємства. Також, стратегія становиться  життєво необхідним управлінським  інструментом, за допомогою якого  фірма може протистояти зміні  умов навколишнього середовища. Стратегічне планування визначає, чого і коли прагне досягнути організація.  Але для цього важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто забезпечити ефективне планування. 
 

2. Аналіз стратегічного планування в діяльності    туристичного підприємства(на прикладі НВГ «Гостинність»)

       Планування є функцією менеджменту і розглядається як вид діяльності. З огляду на те, що всі організації займаються ним, слід зауважити, що немає двох організацій, які планували  б однаково. Планування з одного боку, виступає як функція стратегічного менеджменту, а з іншого – як процес імовірнісного або логічного проектування майбутнього організації з урахуванням змін зовнішнього середовища.

На основі місії визначаються стратегічні  цілі, цінності, культура й напрями  діяльності організації. Місія та стратегічні  цілі дають змогу розробити стратегічний план. Стратегічні цілі та план є  основним видом структурованої інформації для розробки тактичних цілей. Вони, відповідно, дають змогу розробити  тактичні плани, на базі яких формулюються й досягаються оперативні цілі. Зрештою, всі види цілей і планів можна  використати як дані для майбутньої діяльності на всіх рівнях управління.

Як підкреслив М. Мескон  “динамічний процес стратегічного  планування

являється тією парасолькою, під якою укриваються  всі управлінські функції. Не використовуючи перевагу стратегічного планування, організації в цілому і окремі люди будуть позбавлені чіткого способу  оцінки мети або направлення підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує

основу  для управління членами організації”.

  Стратегічне  планування являє собою процес  розробки місії, стратегічних  цілей, оформлення як системи  досить формалізованих планів, корекції  та перегляду системи заходів  щодо їх виконання на основі  систематичного контролю зі змінами,  які відбуваються ззовні та  всередині організації.

Мета  стратегічного планування полягає  у чіткому визначенні порядку  дій, що

забезпечують  ефективне функціонування і розвиток конкурентоспроможної

організації у довгострокові перспективі. Планування як процес передбачає

кілька  етапів, які взаємопов’язані, логічно  слідують один за одним і

становлять  єдине ціле. Кількість етапів є  критерієм визначення складності

процесу стратегічного планування загалом.(додаток 2)

     Розглянемо основні етапи стратегічного  планування діяльності організації:

·                    визначення місії;

·                    формулювання й коригування цілей;

·                    аналіз і оцінювання зовнішнього  середовища;

·                    дослідження сильних і слабких  сторін діяльності

організації;

·                    аналіз стратегічних альтернатив;

·                    формування чи вибір стратегії або  “стратегічного методу”

та розробка заходів щодо їх реалізації;

·                    розробка планів (проектів, програм) як інструментів

реалізації  стратегії, організація їх виконання;

·                    коригування заходів щодо виконання  планів;

·                    облік, контроль та аналіз отриманих  результатів;

·                    оцінювання стратегії у контексті  аналізу соціуму;

·                    конструювання нової стратегії  у разі потреби.

Основні питання стратегічного планування подані в додатку 3.

     Тактичне планування діяльності  організації становить організовану  сукупність дій суб’єктів управління, розроблених з метою виконання  стратегічного плану.

Слід  зазначити, що тактичні плани переважно  стосуються людей та їхньої

діяльності  в організації, тоді як стратегічні  плани зорієнтовані на ресурси,

середовище, місію. Специфіка тактичного планування зумовлюється багатьма чинниками, зокрема  характером організації та кожної конкретної ситуації.

Алгоритм  діяльності менеджера щодо розробки тактичних планів складається з  таких кроків:

·                    визначення тактичних цілей, які  випливають із загальної

стратегічної  мети організації;

·                    визначення виду або видів діяльності організації, які

приведуть її до успіху і забезпечать досягнення запланованих кінцевих

результатів;

·                    раціональне використання людських ресурсів організації

та часу на роботу з людьми;

·                    сприймання великих обсягів інформації, як

внутріорганізаційної, так і зовнішньої; 

·                    ефективне опрацювання інформації та її передача каналами

зв’язку на нижчий рівень управління з метою  використання її під час виконання

тактичних завдань.

Яким  би досконалим не був розроблений  тактичний план, успішна його реалізація все-таки залежатиме від того, хто  і як його буде виконувати, тобто  від раціонального розподілу  і використання ресурсів, ухвалення  управлінських рішень, розробки і  здійснення заходів. Менеджер може запропонувати  чудову ідею, однак якщо вона не буде сприйнята персоналом, то працівники “провалять” її поганою реалізацією. Чітке виконання тактичних планів залежить від низки важливих чинників: оцінювання можливих варіантів відповідно до стратегічної мети організації, якої необхідно досягти, призначення  відповідальних за ухвалення управлінських  рішень, забезпечення достатніх ресурсів, зокрема

інформаційних, для діяльності, моніторингу поточної діяльності.

Наступним важливим компонентом стратегічного  планування діяльності

організації є розробка і виконання оперативних  планів. Оперативні плани є

складовими  тактичних і спрямовані на досягнення оперативних цілей. Вони

характеризуються  вузькою сферою застосування і коротким строком реалізації.

Організація розробляє і виконує різноманітні види оперативних планів. Загалом  виділяються два види планів: одноразового використання та постійного використання.

Плани одноразового використання розробляються  для діяльності, яка не

повторюється  в майбутньому. Це програма – план для багатьох заходів; проект – відокремлений  план чи складова програми, який має  вужчу сферу застосування й відзначається  меншою складністю.

Постійні  плани розробляються для видів  діяльності, які повторюються протягом певних періодів часу.

До методологічних особливостей стратегічного планування відносять наступні:

1. Адаптивний характер припускає, що плани повинні бути

достатньо гнучкими, які легко пристосовуються  до несподіваниих зовнішних

факторів. Загальний стратегічний план слід розглядати як програму, яка

направляє діяльність фірми протягом тривалого  періоду часу. При цьому слід

враховувать,  що конфліктна і постійно змінююча ділова і соціальна обстановка

робить  неменучими  постійні виправляння;

2. Суб’єктивний характер заснований на припущенях, сполучених

з деякими  дослідженнями і фактичними даними. Для того, щоб ефективно

конкурувати в світі бизнесу, фірма повинна  постійно займатися збором і

аналізом  великої кількості інформації про  галузь, ринок, конкуренцію та ін.;

3.                  Стратегічний  план повинен розроблятися  з точки зору

перспективи розвитку всієї корпорації, а не конкретного індивіду;

4.                  Стратегічний план повинен бути  обумовлений  стратегічною

базою даних.

Оцінка  та аналіз зовнішнього  та внутрішнього середовища

Оцінка  та аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом контролю факторів.

Готель  характеризується зведеннями про його виробничий, технічний,

технологічний, науковий, трудовий потенціал, модель здійснення внутрішніх

процесів  в інформаційних каналах, науково-технічній  політиці, взаєминах у

колективі, особистих схильностях і перевагах  керівництва.

Зовнішнє  оточення НВГ «Гостинність» складається  з ділового і фонових. До ділового належать ті суб’єкти, на яких можна  безпосередньо вплинути – партнери і конкуренти. Щодо останніх, наприклад, збираються відомості про те, хто  з них найбільш небезпечний; яка  їх ймовірна стратегія і готовність до ризику; якими можливостями вони володіють  і які конкурентні  переваги дають їм ці можливості.  Фонове оточення формується “за спиною”  готелю, і впливати на нього (наприклад, на політику уряду) вона не в змозі, але знання його необхідне, оскільки допомагає більш успішно до нього  пристосовуватися(Додаток 5).