Стратегічне планування діяльності туристичних підприємств

                                Міністерство освіти і науки України

                         Київський технікум готельного господарства 
 
 

                                     КУРСОВА РОБОТА

        з курсу  «Основ менеджменту»                

        на тему: СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

                            ТУРИСТИЧНИХ    ПІДПРИЄМСТВ

        Роботу виконано на матеріалах: Навчально-виробничої лабораторії 

                                                                              «Гостинність» 
 

                                                          Студентки Білецької Аліни Ігорівни

                                                          курсу 4 групи 44-ГГ

                                                          денної форми навчання

                                                          за спеціальністю «Організація 

                                                         обслуговування в готелях і

                                                          туристичних  комплексах»

                                                          Науковий керівник Джгуташвілі Н. М.

                                                   Київ-2008

                        

                                                  План:

Вступ.............................................................................................................  2-4

Розділ 1 – Теоретичні аспекти стратегічного планування……………...  5-15

Розділ 2 – Аналіз стратегічного планування в діяльності туристичного підприємства( на прикладі НВГ «Гостинність»)………………………..  16-22

Розділ 3 – Проблеми та напрямки удосконалення  стратегічного розвитку(на прикладі НВГ «Гостинність»)…………………………………………....  23-28

Висновки……………………………………………………………………  29

Використанні  джерела інформації………………………………………… 3 

  Вступ

  Основою  стратегічного менеджменту є  стратегічне планування, яке тут  розуміється як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій  розвитку бізнесу. До питань  стратегічного планування належить  також контроль реалізації планів  і їхнє коригування. Стратегічні  плани базуються на прогнозуванні  майбутнього стану підприємства  і зовнішнього середовища, їхнім  призначенням є мобілізація ресурсів  і координація діяльності всіх  підрозділів підприємства в напрямку  досягнення заявлених довгострокових  цілей (збільшення прибутку, зниження  собівартості, вихід на міжнародний  ринок, збільшення масштабів діяльності, створення спільних підприємств  і т.ін.). 

  Історично  стратегічному плануванню в бізнесі  передувало довгострокове планування, що практикувалося в 50-х і  60-х роках XX ст.,

коли  ринки ще розросталися і політика компаній базувалася на уявленнях про  безупинне зростання. Кризові явища  у світовій економіці початку 70-х  років, що супроводжувалися такими явищами, як насичення попиту, посилення конкуренції, зміни в технології, нестабільність зовнішнього середовища змусили  переглянути методи планування, які  стали неадекватними проблемам, що виникли. Сформувалося розуміння, що сила компанії базується на можливості розвинути потенціали стратегічного  успіху - стратегічні переваги, тобто  ринкові переваги, такі як високі стандарти  якості продукції (послуг), низькі витрати, ефективна мережа розподілу, високий  імідж. Звичайно стратегічні переваги випливають з аналізу, по-перше, особливостей фірми порівняно з її конкурентами і, по-друге, сприятливих і несприятливих  чинників навколишнього середовища. Останнім часом до цих позицій  додають ще дві: здатність до швидких  змін у стратегії й організації  у відповідь на зміни навколишнього  середовища, а також культуру організації  в плані сприйняття і реалізації стратегії.

Безперервне планування, тісно пов'язане з  постійно діючою і використовуваною системою маркетингової інформації, захищає підприємство від несприятливих  зовнішніх впливів, дає змогу  своєчасно виявляти і враховувати  тенденції розвитку ринків, технологій, зміни в масовій свідомості та інші чинники, що визначають умови функціонування бізнесу і його ефективність.

  Впровадження  на практиці «стратегічного планування»  дає ряд переваг, оскільки воно  змушує фірму більш чітко визначати  свої завдання і політику; веде  до кращої координації зусиль  працівників організації і визначення  показників діяльності фірми  для наступного контролю; привчає  керівників постійно мислити  перспективно і готувати підприємство  до несприятливих змін у внутрішньому  і зовнішньому середовищі; дає  змогу більш наочно демонструвати  взаємозв'язок усіх посадових  осіб.

  Численні  дослідження показують, що стратегічне  планування підвищує якість управління, приводить його у відповідність  до вимог швидких і часто  непередбачуваних змін у зовнішньому  середовищі. Це сприяє зростанню  обгрунтованості управлінських  рішень і концентрації довгострокової  і поточної діяльності менеджерів, спрямованої на досягнення глобальних  цілей фірми.

  В  данній курсовій роботі автор  намагатиметься найширше розкрити  термін «стратегічне планування»  у поєднанні зі словосполученням  «туристичне підприємство». Показати  взаємозв’язок між цими термінами.  Об’єктом прикладу було обрано  Навчально-виробничий готель «Гостинність».

  Перед   безпосереднім початком дослідження  і аналізування зробимо невелий  відступ в історію створення  готелю.

  Готель  «Гостинність» створений за спільним  договором України і Німеччини  з дотриманням всіх вимог. Готель  забезпечує проходження якісної  практики студентам на всіх  кваліфікаційних рівнях. Навчально-

виробничий  комплекс «Гостинність» займає 2 поверхи  гуртожитку,4-5. Гуртожиток розташований по вулиці  Генерала Жмаченка,26. Готель створенно у 2002 році.

  Всього  в готелі 18 номерів. Номери: люкс, напів-люкс, одномісні номери та  номери євро-тренд. В лабораторії  працює: зав.лабораторією, старший лаборант, зав.поверхом, черговий по поверху,покоївка  та кастелянка.

  До  службових приміщень входять:  навчальний клас для проведення  практичних занять,білизняна. Готель  не має власної пральні тому  був заключний договір з пральнею  міста.

   
 

 

1. Теоретичні аспекти стратегічного планування

Щоб отримати оптимальну стратегію, спочатку необхідно  з’ясувати, що це таке.

Стратегія – це низька цілеспрямованих рішень, які визначають та розкривають цілі компанії; приводить до розробки принципових планів та політик організації, що направлені на досягнення цілей.

Таким чином, стратегія – це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей. Він розробляється  для того, щоб визначити, в якому  напряму буде розвиватися компанія, та приймати рішення при виборі способу  дій.

Стратегію відрізняють довгостроковість та впровадження інновацій. Основне

завдання, яке вирішує стратегія діяльності готелю – забезпечення впровадження інновацій та змін в організації  шляхом розподілу ресурсів, адаптації  до зовнішнього середовища, внутрішньої  координації та передбачення майбутніх  змін у діяльності.

Стратегія організації постійно розвивається. Не завжди вдається продумати

заздалегідь усе до дрібниць і потім довгий час жити без змін.

Завжди  знаходиться щось нове, на що треба  реагувати, і в результаті цього

відкриваються нові стратегічні ніші. Процес удосконалення  стратегії

безкінечний.

  Стратегічне  планування – це процес визначення  головних цілей організації,

ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів.

Воно  охоплює всі підсистеми організації, тісно пов`язане з процесом прийняття  довгострокових управлінських рішень, спрямоване на досягнення стратегічних цілей та виконання завдань, що стосуються вибору альтернативних варіантів дій  суб`єктами управління. Стратегічне  планування має адаптивний характер, тобто альтернативність забезпечується за допомогою ситуативного підходу  до планування діяльності в підсистемах  організації і передбачає наявність  резервних стратегій і планів, які можуть використовуватися в  разі змін у середовищі функціонування організації. За стратегічного управління концепція розвитку організації  охоплює всі її структурні компоненти і є комплексною.

Стратегічне планування має на меті довгострокове  забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно врахувати зміни  в навколишньому середовищі, які  являють собою потенційні загрози  і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні  сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив  на підприємство.

Тому,  стратегічне планування має такі характерні ознаки: по-перше,

стратегічне планування базується на принципово новому підході до

прогнозування стану навколишнього середовища; по-друге, важливою ознакою стратегічного  планування являється аналіз як зовнішнього  середовища, так  і внутрішніх можливостей  підприємства; по-трете, методика стратегічного  планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії. Кожен варіант орієнтований на розвиток підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернатив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому.

 В  умовах ринкових відносин діяльність  кожного туристичного підприємства  залежить від конкурентного середовища  з метою досягнення безперервного  зростання обсягів діяльності  воно повинно формувати власну  стратегію розвитку.  

Стратегічний  план, з одного боку, зорієнтований  на віддалену перспективу, а з  іншого боку – повинний бути досить гнучким, щоб при необхідності можна  було внести в нього зміни. Практично  це програма діяльності підприємства протягом тривалого часу; її необхідно  пристосовувати до постійно мінливої ділової і соціальної обстановки.

Процес  стратегічного планування можна  умовно розділити на чотири фази.

Перша фаза – фінансове планування. Воно обмежується процедурою складання  річного бюджету і базується  на оцінках і інтуїції вищого керівництва.

Друга фаза передбачає сполучення фінансового  і довгострокового планування. Фінансові  результати прогнозуються звичайно на 3 – 5 років уперед, найчастіше ґрунтуючись  на результатах минулої економічної  діяльності.

Недолік такого підходу полягає в тому, що майбутнє важко передбачити, використовуючи тільки фінансові показники. У наш  час рішення за такою схемою приймають  підприємства з нескладною організаційною структурою.