Стан ринку ювелірних товарів в Україні

        Філігранні і обробні роботи. Мистецтво філігранних виробів обумовлюється своєрідною технікою їх створення. Філігрань, або скань, є скручений з двох або трьох дротів «мотузочок», іноді сплюснутий у вигляді стрічки. Процес виготовлення філігранних (сканих) виробів не складний. По контуру наперед створеного на папері малюнка (звичайно, орнамент) укладають скань у вигляді різноманітних завитків, спіралей тощо. Підготовлений на папері набір накладають на металеву пластинку або шаблон, посипають подрібненим припоєм, змішаним з бурою. Під дією вогню припій розплавляється, деталі спаюються, утворюючи витончений візерунок. Об’ємні предмети створюють шляхом набору філіграні на залізні форми. Сканий візерунок, зазвичай, доповнюють дрібними литими кульками – зернню. 

        До обробних операцій належать операції, пов’язані з обробкою поверхні виробів: галтування (очищення у барабанах), піскострумна обробка (обробка піском), красування (обробка металевими щітками), шліфування (обробка шліфувальними матеріалами) та полірування (обробка полірувальними матеріалами).

        Декорування. Ювелірні вироби декорують різними способами – золоченням та срібленням, оксидуванням, анодуванням, гравіруванням, чорнінням, нанесенням художньої емалі (емалювання – фініфть, плакірування, сусальні покриття), інкрустацією, чеканкою.

        Закріплення каменів у виробах. Місце, в яке кріпиться камінь, називається кастом (оправою). Каст повинен міцно утримувати камінь, підкреслювати його красу, служити зв’язуючою ланкою між металевою частиною виробу і каменем. Існують різні способи закріплення каменів у виробі: закріпки крапанові (крапана нагадують лапки, кінці яких загинаються і з усіх боків охоплюють камінь), бризантні (верхня частина касту щільно обжимається та обід металу навкруги каменя обробляється дрібною насічкою – гриз антом), гладкі (камінь кріплять у каст, краї якого полірують гладилом, тому камінь міцно тримається), кернерові (в ободі кільця виймають метал або просвердлюють кубло, вставляють каміння, спеціальним інструментом насувають стружку металу на закріплюваний камінь і потім накатують з цієї стружки кернера, які і закріплюють камінь у касті) та штрихами (здійснюється шляхом підняття з тіла оправи за допомогою різця тонкої стружки, яка й утримує в касті камінь).

        Після  закріплення каменів в оправі  перевіряють надійність їх кріпленя, а потім вироби ще раз полірують.[4]

        Отже, технологія виробництва та вихідний матеріал є одними із найважливіших чинників, які впливають на формування споживних властивостей та якість ювелірних товарів.

        Одна  з особливостей виробництва ювелірних  виробів полягає у тому, що  при їх виготовленні майстер-ювелір  прагне максимально виявити й  показати красу і декоративні  властивості матеріалів. Відповідно до вимог ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови.», пробірне клеймо повинно наноситися на кожний виріб органами Державної пробірної служби управління і містити іменник підприємства-виробника, зареєстрований в органах Державної пробірної служби. [6]

             5.Фактори, що формують якість ювелірної продукції

        Останнім  часом ювелірні прикраси перестали  бути виключно предметами розкоші  та символами, що підкреслюють  статус людини в суспільстві.  Вони, як і одяг, стають відображенням  індивідуальності того, хто їх  носить. Відмінність ювелірних прикрас  від інших товарів полягає  в тому, що в системі споживних  переваг ціна не завжди є  основна. Важливими є оригінальність дизайну, краса, привабливість, якість і надійність, зручність в експлуатації, а потім вже ціна.

Оригінальність  дизайну – вміння створювати вироби, які відрізняютья від виробів серійного виготовлення дизайнерськими новинками, певними деталями та елементами, які задовольнять смак будь-якого споживача, адже асортимент таких виробів досить широкий і може створюватися на вимогу споживача індивідуально майстрами-ювелірами. 

Краса – це насамперед естетичний фактор, який має першочергове значення при купівлі ювелірних виробів, адже зовнішній вигляд оцінюється споживачем в першу чергу. Краса та вишуканість виробів стимулюють споживачів надавати ювелірним виробам великого значення при виборі прикрас та аксесуарів.

 Привабливість – естетичний фактор, який насамперед залежить від смаку споживача, але головна задача виробників ювелірних товарів зробити весь асортимент ювелірних виробів привабливим, щоб кожен індивідуальний покупець мав змогу знайти виріб, який буде до вподоби саме йому.

Якість і надійність – фактор, що залежить від того, за якою технологією було виготовлено та оброблено виріб, з якого матеріалу вироблено. Готовий виріб має бути гладеньким, якісно обробленим, не мати не заточених країв, гострих кутів, які можуть пошкодити шкіру людини, викликати подразнення, або навіть нанести незначні поранення. Щодо надійності, то споживач має бути впевненим, що виріб не пошкодиться та не втратить своїх властивостей через певний час, адже ювелірні метали достатньо міцні, тому їх шліфовка та обробка повинна виконуватися якісно та надійно.

Зручність в експлуатації – фактор, що залежить від якості застібок, крючків, замків різних конструкцій (гачок з петелькою, гвинт з гайкою, швенза та ін..) які є на ланцюжках, сережках, діадемах, браслетах). Споживачу має бути комфортним використання даного виробу, зручність при вдяганні та зніманні.

Ціна – фактор, який швидше вказує на рівень якості певного товару. Чим вища якість матеріалу, який застосовується при виготовленні виробу, чим краща технологія його оброблення, тим дорожчим буде кінцевий виріб. Чистота матеріалу, який застосовується при виготовленні також має значення (визначається проба ювелірного виробу). На ціну впливає також зовнішній вигляд виробу, кількість оздоблення (камінням), дизайнерські задумки.

        Особливо це справедливо стосовно дорогих ювелірних виробів, які зазвичай купують один раз на декілька років з можливістю передання у спадок. Саме тому ювелірний сектор має підтримувати процес об’єднання двох напрямів: творчих виявів майстра і творчого підходу особистості до себе. Стає дуже важливим не лише відчувати запити споживача, але й відповідати на них, залучаючи до процесу творення і реалізації нової дизайнерської ідеї. [4]

        Вимоги до якості ювелірних виробів поділяють на групи:

• Вимоги до матеріалів;
• До конструкції та розмірів;
• До оздоблення і маси.

        Відповідність  виробів встановленим вимогам  перевіряють за зразком еталоном  та технічній документації. Обручки  виготовляють гладкими (без вставок)  і декоративними (з вставками). Вони розрізняються за формою, шириною і внутрішньому діаметру ободка (номеру). Розмір обручок визначають за внутрішнім діаметром ободка – 15…22,5 з інтервалом 0,5 мм.

        Всі  деталі повинні бути міцно  змонтовані, замки надійно закриватись,  а шарнірні з’єднання забезпечувати  плавне відкриття або переміщення.  Вставки у виробах повинні  бути міцно закріплені. Поверхня  виробів повинна бути чистою, рівною, блискучою, або матовою,  захисно-декоративне покриття повинне  бути рівним, без подряпин, плям, підтікань та сторонніх вкраплень.

        Велике  значення на формування споживних  властивостей ювелірних виробів  має сучасна мода. Багато виробників нарощують виробництво прикрас зі вставками з коштовного каміння, переважно діамантів, використання, окрім жовтого золота, інших відтінків цього металу: білого, рожевого, червоного і зеленого. Технологічні досягнення останніх років також дають змогу створювати великі, але легкі золоті прикраси. Розробки в галузі нових технологій дозволили освоїти принципово новий вид нанесення зображення на вироби методом комп’ютерної графіки.

        Зростання  добробуту українських громадян  приводить до того, що більше  почали цінуватися вироби із  золота 750 проби, а також авторські  роботи. Останнім часом з’явилися  салони для заможних людей,  які купують прикраси, що коштують  декілька тисяч доларів. Це  в основному ювелірні салони, які розміщуються в центральній  частині міст. Однак вироби вітчизняних  підприємців набувають усе більшої  популярності, досягаючи однокового  з відомими західними марками  рівня. [3]

        Отже, ювелірні вироби мають володіти всіма показниками якості, адже це в першу чергу впливає на попит споживачів. Саме поєднання в одному виробі всіх вище перерахованих властивостей виводить його на перше місце у споживача. Головним факторами все ж таки є краса, якість та надійність ювелірних виробів, але підбір факторів, як критеріїв оцінки ювелірних виробів, залежить насамперед від естетичного смаку споживача.

 

 

           6.Асортимент та споживні властивості ювелірних товарів

Ювелірні вироби з дорогоцінних металів мають широкий асортимент виробі, який класифікується за різними  ознаками. Але головним чином асортимент залежить від характеру виробництва  виробу, від матеріалу, що застосовується (платина, золото, срібло та інші сплави) та від призначення даного виробу. За призначенням ювелірні вироби поділяються  на групи, які і визначають галузь застосування даного ювелірного виробу. 

        Ювелірні товари – це високохудожні вироби тонкої роботи, які виготовляються найчастіше із дорогоцінних металів, ювелірного каміння чи інших довговічних матеріалів (емаль, кераміка, роги), що виконують роль різних прикрас, предметів побуту, а також використовуються для декоративних цілей.

        Ювелірні товари, що становлять асортимент ювелірних магазинів, ділять за

призначенням на наступні групи:

- предмети особистих прикрас;

- предмети туалету;

- приладдя для куріння;

- предмети сервірування столу;

- письмові приладдя;

- годинник;

- сувеніри.

        Характеристика  кожної групи товарів наведена  у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Групи за характером використання

Назва групи	Характеристика
Прикраси для голови	Сережки, діадеми. В них  застосовуються застібки – замки  різних конструкцій (гачок з петелькою, гвинт з гайкою, швенза та ін..)
Прикраси для шиї і  одягу	Намисто, ланцюжки, кольє, кулони, медальйони, брошки та ін.
Прикраси для рук	Персні, каблучки й браслети. Персні бувають гладкі без вставок(заручні) і декоративні (фасонні). Браслети можуть бути тверді й м’які за конструкцією.
Предмету туалету	Запонки, затиски для краваток, пряжки, пудрениці, скриньки, флакони  для парфумів та ін.. усі вони мають  художню обробку.
Речі для годинників	Для наручних і кишенькових, а також годинників у корпусах з дорогоцінних металів з ювелірними каменями. Браслети для годинників є чоловічі й жіночі.
Предмети сервіровки столу	Столові прилади і посуд, виготовлені з дорогоцінних і  кольорових металів, що мають покриття з золота чи срібла, і художньо оформлені. Вироблені зі срібла, мельхіору, нейзильберу. Види столових приладів: ложки –  столові, десертні,чайні, кавові, для  спецій, для заварювання чаю, розливальні, сервірувальні; виделки і ножі –  столові, десертні, сервірувальні; лопатки  сервіровочні, щипці.
Вироби посудної групи	Кавники, чайники, молочарі, цукорниці, підсклянники, підноси,  креманки, вази для сервірування  столу тощо.
Предмети прикраси інтер’єру	Вази для квітів, панно  з виробного каміння, срібла, художньо обробленого металу з філігранню, емаллю, черню; скульптури малих форм.
Речі для паління	Портсигари, попільниці, мундштуки, запальнички (газові, бензинові, кремнієві  і п’єзоелектричні), сірничниці тощо.
Сувеніри	Вироби, які відбивають національні  чи регіональні особливості культури, видатні події, пам’ятні дати та ін.. це пам’ятні медалі, значки, підсклянники з тематичними малюнками, брелоки  тощо

 

 

        Кожна група ювелірних виробів складається з підгруп. Наприклад, до групи особистих прикрас входять наступні підгрупи: прикраси для рук, голови, шийні прикраси, прикраси для сукні. Усередині цієї групи об'єм випуску кілець не перевищує 45 %; сережок – 29 %; кулонів і медальйонів – 8 %; брошок – 3 %; ланцюжків – 7 %; намист – 2 %; кольє – 2%. Виробам цієї групи властиві витонченість форм, багатство матеріалу і декоративної обробки, висока майстерність виконання; вони довговічні, не втрачають з часом своєї цінності. Групи і підгрупи ювелірних виробів, що класифікуються за призначенням, не виключають можливості розширення асортименту і появи нових нетрадиційних зразків ювелірних виробів.[1]

       Асортимент ювелірних виробів представлений на рис. 2.1.

 

 

Асортимент ювелірних виробів

 

За призначенням                     За застосованими  За характером

                                                       матеріалами    виробництва

прикраси;                                              вироби з дорогоцінних                               масові (серійні);

предмету туалету; і недорогоцінних сплавів; одиничні.

Речі для годинників; каменю;

предмети сервіровки столу; кісток тощо.

Предмети прикраси

 інтер’єру;

для паління;

сувеніри

 

Рис.2.1. Асортимент ювелірних  виробів

       За матеріалом виготовлення – ювелірні вироби можуть бути виготовлені із сплавів золота, срібла, платини, паладію і сплавів цінних металів і неметалічні. Зі вставками і без них.

        По виду обробки (художньої обробки) – гладкі, поліровані, золочені, срібні, з чеканним, гравірованим малюнком, покриттям емаллю і ін.

        За матеріалом вставки – з ювелірного, виробів, штучних каміння, скла, пластмаси і ін.

        За способом закріпки вставок – крапанова, кармезинова, корнерова, каре, фаденова, тик і ін.

        За формою ограновування вставок – кругла, овальна, каре, грушовидна, фантазійна.

        По характеру виробництва – масового (серійного) і штучні.

        За способом створення форм виробу – штамповані, витяжні, литі, ковані.

        За технологією з'єднання деталей – шляхом паяння, зварки, клейки, з рухомим і нерухомим з'єднанням деталей.

        По виду замків і рухомих з'єднань – шпрингельні (коробчаті), гвинтові, крюки, регульовані, ланцюгові, штикові замки, з'єднання ланкові, шарнірні і ін.[5]

        При характеристиці ювелірних виробів враховуються також інші конструктивні особливості, властиві конкретному ювелірному виробу.