Стан ринку ювелірних товарів в Україні

        Отже, на даний момент на ювелірному ринку в Україні освоєні практично всі сегменти – починаючи від виробів для покупця із «середнім» достатком до елітних виробів на замовлення для заможного покупця.

 Розвиток вітчизняного  ювелірного ринку відбувається в напрямі до просування професійно створених брендів за рахунок представлення вискоякісної  продукції. В умовах жорсткої конкуренції та незначного рівня обігу ювелірних виробів спостерігається розширення роздрібної торговельної мережі за рахунок фірмових магазинів. Ефективним напрямом розвитку ювелірної галузі є постійне збільшення та оновлення модельного ряду на основі застосування високих технологій, організації виставок-продажу з демонструванням ексклюзивних виробів авторського дизайну, орієнтація на запити споживача відповідно до тенденцій розвитку світового ринку ювелірних прикрас.

          Вочевидь, становище вітчизняних  виробників нестабільне. Першочергове  завдання, вирішення якого допоможе  українським виробникам стати  конкурентоспроможними на шляху  входження України до Європейської  співдружності та вступу до  Світової організації торгівлі, - це обстоювання інтересів ювелірної  галузі на загальнодержавному  рівні та розвиток дизайну  виробів. Після вступу України до СОТ єдиним, що відрізняє наш ювелірний ринок від ринків інших країн - членів СОТ є заборона замовляти за кордоном послуги з виготовлення ювелірних виробів з давальницької сировини.

        У  незалежній Україні на базі  колишніх державних заводів утворилися  акціонерні товариства та приватні  підприємства. За тривалістю діяльності  ці підприємства можна диференціювати  таким чином: «старожили» - компанії, що діють більше 15 років, фірми «другої хвилі» - 10-15 років, та підприємства «третьої хвилі». Виробництвом ювелірних виробів з діамантами та синтетичними замінниками займаються п’ять найстаріших заводів – Київський (нині найбільший у галузі), Львівський, Одеський, Харківський та Вінницький завод «Кристал», який є одним із семи підприємств мережі «Кристал», побудованих в СРСР для створення потужної промисловості з огранювання дорогоцінного каміння, у тому числі й діамантів. Це найзначніші виробники ювелірних виробів в Україні, які займають більше 28% ринку.

        Також  до цієї групи належить Білоцерківський ювелірний завод, вся продукція якого експортується, тому впливу на внутрішній ринок ювелірних виробів з діамантами та їх штучними замінниками він не має.

        Підприємств  «другої хвилі» більше. Частина  компаній цієї категорії входить  до складу Асоціації ювелірів  України, що об’єднує 78 найбільших  та найуспішніших підприємств  галузі. Вони виробляють 40% обсягу  ринку. Деякі з них спеціалізуються  на виробництві авторських виробів.  У більшості це малочислені  за складом підприємства, котрі  випускають невеликі обсяги продукції,  хоча сумарно вони забезпечують 32 % ринку. До того ж експерти  стверджують, що спостерігається  стійка тенденція до зростання  частки малих підприємств. Для  багатьох компаній характерна  спеціалізація на роботі з  визначеними видами сировини. За  цією ознакою підприємства  можна  поділити на такі:

• підприємства, що працюють лише з дорогоцінним камінням першої категорії (діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди);
• підприємства, основна спеціалізація яких – золоті вироби;
• підприємства, що спеціалізуються на виробництві срібних виробів.[2]

     

 

 

 

 Загальна динаміка  виробництва ювелірних виробів  підприємствами представлена на  рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Виробництво ювелірних  виробів підприємствами України(2009рік)

                Світове лідерство у видобутку золота належить ПАР (113,2 т), друге місце належить Канаді (85,2 т), далі – США, Австралія, Китай, Росія, Індонезія, Перу, Узбекистан.

Світова ювелірна галузь на сьогодні перебуває на стадії динамічного розвитку. Ця галузь промисловості вважається однією з престижних. США, Італія, Франція, Німеччина, Ізраїль пишаються своїми ювелірними підприємствами. Останніми роками спостерігається бурхливий розвиток ювелірної промисловості в Таїланді та інших країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону. В усіх цих країнах діє система державної підтримки ювелірних підприємств, в жодній з них купівля дорогоцінних металів і необроблених коштовних каменів не обкладається ПДВ.

        Виробництво  золота має важливе значення  для економіки більшості країн  і веде до збільшення доходів  держави, зростання інвестицій, підвищення  зайнятості та поліпшення умов  життя. Реальний попит на цей  товар доволі часто зазнає  сезонного зниження у першій  половині календарного року. Та  все ж рівень споживання золота  у світі зберігається попри  підвищення цін на нього.

        Вартість  дорогоцінних металів визначається  відповідно до цін світового  ринку, де за основу взято  вартість тройської унції (31,14 г). ціни Лондонської біржі золота вважаються найбільш авторитетними та є орієнтиром для всіх міжнародних і місцевих ринків золота. [3]

        Ціна на золото на міжнародному ринку в листопаді 2009 року впритул наблизилася до відмітки 1100 доларів за тройську унцію. Це відбулося під впливом інформації про купівлю Індією 200 тонн золота у МВФ. МВФ запланував продати близько 400 тонн золота зі своїх резервів. Продаж такої великої кількості золота викликав побоювання, що ціни на золото впадуть. Але як тільки стало відомо, що МВФ зумів домовитися про продаж великої партії золота поза ринком, це стало стимулом для зростання цін на золото в усьому світі. Отже, подорожчання золота було викликане скоріше миттєвою новиною, ніж фундаментальними чинниками ринку. Тому зниження ціни на золото до рівня 1090 доларів за тройську унцію (після того, як пристрасті ущухли) не виглядало несподіванкою. Цього тижня відбулося нове подорожчання золотого металу і ціна на банківське золото у світі подолала відмітку в 1100 дол. за тройську унцію, після цього злетіла вище 1125 дол. і впала до рівня 1110 доларів.

        Раніше  зазначалося, що 23 листопада 2009-го р. було встановлено новий історичний максимум ціни на золото у розмірі $ 1166 за тройську унцію.

        Востаннє свого історичного максимуму запаси золота інвестиційного фонду SPDR Gold Trust досягли 1 червня 2009 р. - 1 тис. 134 т 030 кг, перевищивши запаси золота ЦБ Швейцарії, які на той час офіційно складали 1 тис. 100 т 700 кг.

        З початку 2010 року ціна на золото на світовому ринку вже зросла на 32%. У зв'язку з чим, не виключається можливість подальшого підвищення ціни на золото на світовому ринку дорогоцінних металів.[11]

        Основними країнами, що виробляють алмази, є Ботсвана, Росія, Південна Африка, Намібія, Ангола і Канада.

        Великим  виробником і водночас центром  торгівлі ювелірними виробами  та коштовним камінням є Гонконг. Половина продукції, що виробляється в Гонконгу, реалізується на ринках США, Японії, Швейцарії та Німеччини.

        Бельгія прагне бути не лише світовим центром з огранювання діамантів, але й увійти до групи лідерів з продажу ювелірних виробів з діамантами. Показник торговельної активності на бельгійському ринку діамантів постійно зростає.

        На сучасному ринку італійських ювелірних виробів експорт знизився на 27%. У зв’язку зі зростанням курсу євро країни Східної та Південно - Східної Азії теж знизили активність і скоротили обсяги виробів італійських ювелірних компаній. Найбільший покупець ювелірних виробів з Італії – Сполучені Штати Америки – знизив закупівлю на 41%. Серйозною проблемою для італійських виробників є також нестабільність цін на сировину. Ситуація на ювелірному ринку Італії сьогодні досить складна. [3]

        На рис. 1.2. зображена динаміка цін на золото в світі за останні 30 років.[11]

Рис. 1.2. Ціни на золото за останні 30 років за унцію на Лондонській  біржі

 

        Міжнародні  ювелірні виставки-ярмарки слід  вважати важливим елементом світового  ринку ювелірних виробів, де  учасники, що репрезентують виробництво, з метою залучення представників торгівлі виставляють нові зразки виробів і нові технології, формуючи таким чином нові напрями ювелірної справи та моду. Під час проведення ювелірних виставок у США, таких як Coutur і JSK у Лас-Вегасі, покупці почали виявляти все більшу активність, яку можна пояснити необхідністю поповнити акціонерний капітал. При цьому перевага надається американським компаніям та італійським фірмам, які активно діють на ринку США вже досить тривалий час і яким вдається втілювати самобутні та оригінальні ідеї. Таких виставок-ярмарків буває приблизно 50-60 і більше на рік. Проводяться вони в різних країнах, однак лідерами з організації є Vicenza Oro (Італія) , Bazel (Швейцарія), Hong Kong Jewellery and Watch Fair (Гонконг).[3]

        

      2.Матеріали для виготовлення ювелірних товарів

       

Для виготовлення недорогих  ювелірних виробів використовують сплави кольорових металів (латунь, томпак, мельхіор, нейзильбер, бронзу), а також нержавіючу сталь і ливарний чавун. Широко застосовують дорогоцінні метали та їх сплави. До дорогоцінних металів відносять золото, срібло і метали платинової групи – платину, паладій, родій, рутеній, іридій і осмій. Завдяки комплексу природних властивостей (красивий зовнішній вигляд, високі пластичність і хімічну стійкість, здатність сплавлятися з іншими металами), які зустрічаються зрідка, їх називають благородними.

              Одним із факторів, які впливають на формування споживних властивостей і якості ювелірних товарів, є матеріали, що застосовуються для їх виготовлення. У виробництві ювелірних виробів використовують дорогоцінні метали та їх сплави, чорні метали, ювелірне каміння, кераміку, скло, емаль, слонову кістку, пап’є-маше, тканини, шкіру та її замінники, пластмаси та інші матеріали. Якість кожного з цих матеріалів визначає показники властивостей майбутніх ювелірних товарів.

Золото  – метал жовтого кольору з сильним блиском, важкий, тягучий, м’який, пластичний і ковкий. Щільність його 19,32г/см^3,  t_пл = 1064,4 ᵒC. Дуже важлива його властивість – хімічна стійкість. Розчиняється золото в суміші азотної і соляної кислоти («царська водка»), в міцних отрутах, легко реагує на ртуть. Воно має найвищу ковкість і тягучість. З нього можна виковувати листи у вигляді фольги до 0,0001 мм. Водночас твердість чистого золота невисока – за шкалою Мооса становить 2,5. Золотий дріт товщиною 1мм розривається при навантаженні в 27 кг.

        Золото  використовують для виготовлення  усіх без винятку особистих  прикрас та інших ювелірних  виробів. Широко застосовують  його для декоративного покриття (золотіння) і як компонент  припоїв. 

        Срібло – красивий білий, м’який, блискучий метал, тягучий. Щільність 10,49г/см³,  t_пл = 960,8 ᵒC , відрізняється найвищою серед металів відбивною здатністю, електро - і теплопровідністю.

        Цей  метал чудово полірується й  надовго зберігає свій зовнішній  вигляд. Срібло міцніше та твердіше  за золото ( твердість за шкалою  Мооса – 2,7), але м’якше за  мідь. Висока пластичність срібла  дозволяє виготовляти з нього  листи до 0, 00025 мм. Найтонший дріт  із срібла виготовляється для  срібного шиття. Міцність на  розрив срібла так само, як  і золота, невисока. Срібло має  високу хімічну стійкість. Воно  стійке до окислення та дії  лугів, кислоти розчиняють його  лише при нагріванні. Водночас  сірководень, що знаходиться у  повітрі, навіть у незначній  кількості, легко утворює на  поверхні срібла чорний наліт  сірчистого срібла.

        Срібло  широко використовується для  виготовлення різноманітних ювелірних  виробів. 

        Метали платинової групи  належать до малорозповсюджених елементів. У природі вони, зазвичай, супроводжують один одного. За своїми фізичними та хімічними властивостями ці метали подібні між собою: усі білого кольору, інколи з різними блідо-блакитним та сріблясто-сірими відтінками. Характерні загальні властивості – висока температура плавлення, схожість за кольором та високою густиною.

        Платина – метал сріблясто-білого кольору із сіруватим відтінком; щільність – 21,45г/см³,  t_пл = 1769ᵒC. Це важкий та тугоплавкий метал, який має високу відбивальну здатність. За пластичністю та ковкістю платина поступається золоту та сріблу. Хімічно платина дуже стійка. Навіть при високих температурах не окислюється. У суміші азотної та соляної кислот розчиняється тільки при нагріванні. Це метал, який має високу твердість (за шкалою Мооса становить 4,3).

        Платина  широко застосовується для виготовлення  особистих прикрас, корпусів і  деталей годинників та для  оправ діамантів. 

        Паладій – метал сріблясто-білого кольору, світліший за платину, але темніший за срібло. Щільність – 11,97г/см³,  t_пл = 1552ᵒC. Він хімічно стійкий, але за хімічними властивостями поступається платині. Твердість за шкалою мопса становить 4,8. Паладій використовують для виготовлення медальйонів, пам’ятних жетонів, приладів для сервірування столу й інших виробів.

        Родій – метал блакитно-білого кольору, тугоплавкий (t_пл = 1966ᵒC), твердий (за шкалою Мооса твердість становить 5,5), з високою відбивальною здатністю та хімічною стійкістю. Використовується як метал захисно-декоративних покриттів і як компонент платинових та паладієвих сплавів.

        Рутеній – тугоплавкий метал, який за кольором майже не відрізняється від платини. При сильному нагріванні взаємодіє з киснем, розчиняється в лугах. Найчастіше застосовується як компонент платинових сплавів. Останнім часом з рутенію виготовляють такі ювелірні прикраси, як затискачі, запонки, шпильки.

        Осмій – білий метал із сіро-блакитним відтінком, тугоплавкий, важкий, твердий, хімічні властивості аналогічні рутенію. Найчастіше осмій додається до платинових сплавів для надання їм твердості та пружності.

        Іридій – метал сріблясто-білого кольору, щільність – 22,42 г/см³,  t_пл = 2454ᵒC, має високу твердість (за шкалою Мооса – 6,5) та хімічну стійкість. Входить до складу сплавів із платиною (5-10% іридію).

        Більшість  дорогоцінних металів мають невисоку  твердість і, отже, недостатню  зносостійкість. Тому в ювелірній  справі чисті дорогоцінні метали  використовують тільки для захисно-декоративного  покриття, а ювелірні вироби виготовляють  зі сплавів дорогоцінних з  іншими металами. Метали, що входять  до сплаву, називають лігатурними,  а склад сплаву – лігатурою.[5]