Стан ринку ювелірних товарів в Україні

        Кількість  чистого дорогоцінного металу  в сплаві називають пробою. Системи  проб наведено в таблиці 3.1.

 

Таблиця 3.1

Системи проб

Дорогоцінні сплави	Проби
	Метрична	Золотникова	Каратна
Золоті	333 375 500 585(583) 750	32 36 48 56 72	8 9 12 14 18
Срібні	750 800 830 875 925 960	72 77 80 84 89 92	18 19 20 21 22 23

 

        Золотникову систему проб використовували у Росії до 1927 р. ця проба виражається числом золотників дорогоцінного металу у фунті сплаву. Один фунт дорівнює 96 золотникам, або 409,5 г. Каратна система проб характеризує наявність дорогоцінного металу в лігатурі з 24 частин. Так, якщо сплав золота позначено К-14, то це означає, що в ньому 14 з 24 частин хімічно чистого золота, а інші 10 частин – лігатурні метали.

        У нашій країні діє метрична  система проб, що визначає цінність сплаву і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Цей вміст вказують в умовних вагових частинах тризначним числом, наприклад 585. Для визначення відсоткового вмісту дорогоцінного металу в сплаві це число треба поділити на 10. У наведеному прикладі число 585 означає пробу золотого сплаву, в якому міститься 58,5% чистого золота.  Детальна характеристика метричної системи зображена в таблиці 3.2.

 

Таблиця 3.2.

  Проби золота

Метрична система	Російська (золотникова) система	Каратна система	Домішки	Використання
1000	96	24	-	Хімічно чисте золото
958	92	23	Cu	Ювелірне золото
916	88	22	Cu	Сплав для золотих монет  Великої Британії(916,60); золото для  зубних протезів.
875	84	21	Cu	Столове золото
750	72	18	Cu + Ag + Pt	Міжнародне ювелірне золото. Золото і пластини для зубних протезів
583	56	14	Cu + Ag + Pt	Міжнародне ювелірне золото
500	(48)	12	Cu	Дешеве ювелірне золото
375	(36)	(9)	Cu	Дешеве ювелірне золото

 

        Усі  ювелірні вироби з дорогоцінних  металів, які призначено для  продажу, повинні мати державне  пробірне клеймо та іменник.

        Державне пробірне клеймо – знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форми затверджує Міністерство фінансів України і виготовляються за його замовленням. Пробірні клейма поділяють на 2 групи: основні й додаткові. Основні пробірні клейма мають самостійне значення і засвідчують кількість вмісту дорогоцінного металу, а додаткові використовують у поєднанні з основними для клеймування роз’ємних та додаткових частин виробу.

        Закон України « Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» встановлює для ювелірних виробів з дорогоцінних металів такі проби:

• Платина – 950;
• Срібло – 750, 800, 830, 875, 925, 960.
• Золото – 333, 375, 500, 585, 750;
• Паладій – 500, 850.

        Сплави золота бувають найрізноманітніші, і їх марки визначаються нормативними документами. Золото найчастіше сплавляють зі сріблом, міддю, цинком, від яких сплав стає твердішим, міцнішим та набуває визначеного відтінку. Так, від срібла золотий сплав блідне, від міді – темніє та набуває червоно відтінку, від цинку – жовтуватого, від заліза – синього, від кадмію – зеленого відтінку. Для виготовлення «білого золота» до сплавів додають паладій.

        В  Україні у виробництві ювелірних  виробів найрозповсюдженішими є 375, 585, 750 проби золота. Сплави золота 375 проби використовують для відносно дешевих виробів, таких, як обручки. Основним лігатурним металом у сплаві є мідь (до 48%).

        Іменник – це спеціальний знак, що засвідчує виробника ювелірних виробів із дорогоцінних металів. Іменник має форму прямокутника або прямокутника із загостреним кінцем,в якому умовно позначені десятиріччя випуску, рік виготовлення в десятиріччі, шифр в інспекції пробірного нагляду та індивідуальний шифр виробника.[1]

 

 

3. Споживні властивості ювелірних виробів

        Споживні властивості охоплюють соціальні, функціональні, ергономічні та естетичні властивості, безпечність та надійність споживання.Споживними називають властивості ювелірних товарів, які виявляються безпосередньо при їх використанні. Це стосується особистих прикрас (браслетів, каблучок, брошок та ін..) та інших виробів (предметів сервірування, куріння, аксесуарів та і т. д.). вони перш за все повинні задовольняти визначені потреби (найчастіше естетичні) людини у процесі їх експлуатації.

        Соціальна властивість товару – це його відповідність потребам населення, що обумовлюють доцільність виробництва, збуту та споживання.

        Функціональні властивості обумовлюють відповідність товару його цільовому призначенню як предмета споживання. Це стосується як форми, так і конструкції виробу, які повинні відповідати його призначенню (підстаканник має утримувати стакан, портсигар – папіроси, пудрениця – пудру і т. д.).

        Ергономічні властивості товару забезпечують зручність та комфорт його використання споживачем. Це стосується предметів сервірування столу (підстаканники, виделки, ложки, ножі і т. ін..), аксесуарів (пудрениці, зажими та ін..), особистих прикрас (сережки, брошки, персні  тощо) та інших груп ювелірних виробів, конструкція і форма яких повинна забезпечувати зручність користування. Гігієнічні властивості обумовлюють сприятливі умови для організму і працездатності людини при взаємодії з товаром. Так, гачки в сережках повинні бути виготовлені з дорогоцінних металів або позолоченими, щоб не викликали захворювання. Матеріали, які застосовують для виготовлення ювелірних товарів, мають відповідати номенклатурі матеріалів, дозволених Міністерством охорони здоров’я України.

        Естетична властивість товару характеризує його здатність виражати у чуттєво-сприйнятливих ознаках форми свою суспільну цінність і соціально-культурну значущість. Ця властивість ювелірного виробу охоплює його раціональну красу, новизну і лаконізм форми, розумність розміру чи мініатюризації, відповідність пластики і фактури властивостям матеріалів і технології виробництва, високу якість обробки поверхні. Однак найважливішою вимогою естетики ювелірних виробів є відповідність змісту і форми, корисності і краси.

        Надійність споживання товарів – це споживна властивість, що обумовлює зберігання основних параметрів його функціонування в часі і межах, які відповідають заданим умовам споживання. Особливо це стосується конструкції замків, ланок ланцюжків, закріпок каменів в особистих прикрасах і предметах для куріння, шарнірних з’єднань  пудрениць, медальйонів, сигаретниць та інших виробів, які складаються з двох створок.

        Безпечність споживання забезпечує захист людини від небезпечних та шкідливих впливів, які виникають при користуванні товаром. Усі ювелірні вироби не повинні мати ріжучих кромок, виступів та інших деталей, які в процесі користування могли б травмувати людину. [5]

        Отже, ювелірні вироби можуть вважатися красивими лише тоді, коли їх гармонічна форма відповідає конкретній функції, а не є випадковим додатком, фантазійним зовнішнім оформленням. Багато ювелірних виробів за колоритом і формою відрізняються непідробною красою народного мистецтва. Ювелірні товари мають особливі естетичні властивості, оскільки вони належать до витворів прикладного мистецтва. Це високохудожні вироби тонкої роботи, які виховують і підвищують у споживача естетичний смак.

       

               

 

 

 

 

 

               4.Технологія виготовлення ювелірних виробів

        Існую декілька способів виробництва ювелірних виробів. Виробництво ювелірних виробів є найскладнішим і найдовшим етапом. Одна з особливостей виробництва ювелірних виробів полягає у тому, що при їх виготовленні майстер-ювелір прагне максимально виявити й показати красу і декоративні властивості матеріалів. Так, золото погано виглядає у товстих і масивних деталях і, навпаки, красиво в тонких ажурних виробах. Вироби зі срібла, зазвичай, оксидують, щоб підкреслити малюнок і надати краси закріпленому в оправі каменю. Велике значення має і поєднання оправи з каменем. Аметист і перли, наприклад, добре поєднуються із золотою оправою, а для бірюзи краще срібна оксидована оправа. Діамант виграє в оправі з білого золота або платини.

        За  способом виробництва ювелірні  вироби бувають індивідуального  й масового (серійного) виготовлення. При індивідуальному виготовленні  майстер-ювелір виконує всі роботи  власноруч, використовуючи устаткування  тільки для отримання первинної  заготівки або необхідного профілю  матеріалу. Цей спосіб застосовується  при створенні окремих зразків  або дорогих ювелірних виробів  із складною й тонкою художньою  обробкою, а також при використанні  нестандартних за розмірами й  формами коштовних і напівкоштовних  каменів. При масовому виготовленні  вироби створюються механічною  обробкою і точним литтям за  моделями, що виплавляються. Кращі  ювелірні вироби виготовляють  малими партіями.

        Основні  процесами виробництва ювелірних  виробів представлені на рисунку  4.1.

 

Технологія виробництва  ювелірних виробів з дорогоцінних металів зі вставками

Заготовлення матеріалів

Створення форм виробів

Філігранні й обробні роботи

 

Декорування й закріплення каменів

 

Клеймування та маркування

 

Рис. 4.1. Технологія виробництва ювелірних виробів

        Заготівка матеріалів. Здійснюється шляхом складання лігатури та її плавлення, вальцювання (плющення), волочіння, кування і різання.

        Плавлення  дорогоцінних металів проводять  у графітних тиглях в електропечах, а також у газових, нафтових  і коксових печах. Вальцювання  злитків через валки відбувається  на спеціальному стані, при  цьому одержують листи, смуги  або прутки металу бажаної  товщини й форми: круглої, напівкруглої, овальної, квадратної та ін. Отримані  внаслідок вальцювання смуги  або листи металу розмічають  і розкроюють на заготівки  потрібних розмірів для подальших  операцій. Волочіння проводять шляхом  простягання злитка круглого  перетину до певного розміру  через дротяні вальці, періодично  відпалюючи. Відтак отриманий дріт  протягують через отвори волочильних  дощок до бажаного діаметра. Кування  – це зміна поперечного перетину  заготівки в гарячому або холодному  стані без зняття стружки. З  елементів кованих заготівок  можна виготовити будь-які прикраси, наприклад, сережки, брошки, шпильки  та ін.

        Створення форми виробів. Форми виробів створюють шляхом штампування, збірки деталей і паяння, литтям за моделями, що виплавляються.

        Штампування (вирубка й видавлювання) на пресах деталей або цілих виробів – один з основних процесів їх масового виготовлення. Для штампування застосовують сталеві штампи, що складаються з двох робочих частин. Штампами вирубують плоскі вироби або заготівки для подальших операцій виробництва, а також одержують порожнисті вироби з пластин шляхом їх витяжки. Вироби складних форм штампують у кілька прийомів на різних штампах із проміжним відпалом для того, щоб уникнути перенапруження металу й розриву заготівок.

        Паяння проводять спеціальними припоями, які складаються зі сплавів металів відповідних пробі виробів, що виготовляються, але менш термостійкими. Припій за кольором не повинен відрізнятися від кольору виробу. Для вдосконалення процесу збирання нині застосовують більш прогресивний процес плазмового зварювання. Плазма є сумішшю електрично нейтральних молекул газу й електрично заряджених частинок – електронів і позитивних іонів, а іноді й важких негативних іонів.

        Після  збирання й паяння вироби піддають  подальшій обробці – обпилюванню, очищенню, шліфовці, поліровці, карбуванню, гравіруванню, матуванню, інкрустації, мозаїці, куванню, за необхідності відпалу та ін.

        Лиття за моделями, що виплавляються, є найпрогресивнішим способом виготовлення тонкостінних і складних за конфігурацією виробів із сплавів золота й срібла. Особливістю лиття за моделями, що виплавляються, є використання спеціальних прес-форм, допоміжних матеріалів і примусове заповнення ливарної порожнини форм рідким металом під дією відцентрових сил або вакуумного всмоктування. Метод лиття за моделями, що виплавляються, дає можливість значно розширити асортимент і збільшити випуск виробів, а також підвищити їх якість.