Розвиток та історія менеджменту

План.

Вступ...........................................3

1. Розвиток та історія  менеджменту.............4

1.1. Екскурс в історію  менеджменту..............4

1.2. Школи та принципи  управління...............6

2. Сутність та зміст  менеджменту...............10

Загальні поняття..........................10

Задачі і цілі управління..................11

2.3. Методі і моделі управління................12

Сучасні проблеми управління.............13

Основні категорії теорії управління.....15

Технологія управління...................16

Наукові підходи до менеджменту..........16

Управлінські рішення....................19

Види менеджменту..........................20

Менеджмент в мікро- і  макроекономіці......22

Принципи менеджменту......................23

Функції менеджменту.......................24

Планування..............................24

Організація.............................28

Мотивація...............................33

Контроль................................37

3. Менеджмент по-японські  або як це роблять в «Мацусіта  денкі»...............................40

Висновок.......................................47

Список використаної літератури.................48

Вступ.

У наш час важко назвати  більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління,  або менеджмент, від якого в  значній мірі залежать і ефективність виробництва,  і якість обслуговування населення.

У зарубіжних країнах накопичений  значний досвід управління в області  промисловості,  торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п. внаслідок  безпосередньої участі людей в управлінській  діяльності. Він збагачується за рахунок  знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.

У Українi поки ще не досягнуті  значні успіхи в теоретичному і практичному  освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі  структури управління і влади  в російській економіці,  при цьому  використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення  концепції управління з однієї соцiокультурної  середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави  практичне неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного  менеджменту  в умовах переходу Україні  до ринкової економіки в значній  мірі залежить від цих чинників.

1. Розвиток та історія  менеджменту.

1.1. Екскурс в історію  менеджменту.

Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин, тобто на громадському етапі  розвитку людства. Коли основною формою  "торгівлі" між общинами був  натуральний обмін, з'явилися міняйла-кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що вимінювали з  вигодою для собі. Це і можна  вважати одним з   перших виявів духа підприємництва.

Поступово з розвитком  товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. У часи рабоволодіння  процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи поменшало, але з розвитком  міст і ремесла вона знову придбала своє первинне значення. У часи становлення  капіталізму і первинного накопичення  капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині Х1Х століття бізнес придбав нові форми. Якщо до цього одноосібним  управлінцем був господар, то у  часи бурхливого промислового зростання  структура значно змінилася.

Саме на цьому етапі  і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому мі звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з'явився раптово саме з  розвитком капіталізму, він існував  і раніше. У часи рабоволодіння  були керівники на плантаціях, які  стежили за правильністю виконання  робіт, але це правильніше було б  назвати наглядом, чим управлінням. У часи феодалізму і процвітання  натурального господарства, також існували керівники, помічники господаря, це, співуче, можна вважати одним  з перших виявів саме управління, а  не тільки нагляду над працюючими, оскільки у керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт у вигляді заохочення або  покарання селян, міг знизити  податок (правда, лише за рахунок підвищення податку для інших). Це було убоге, але все ж вияв управління. Але  по-справжньому менеджмент почав  розвиватися тільки з розвитком  капіталізму, саме тоді з'явилася потреба  в талановитих управлінцях, які  могли б виробити свою стратегію  управління фірмою і розвитку бізнесу  і привести фірму до Успіху, або  в крайньому випадку, врятувати  її від банкрутства.

Яскравим прикладом є  Америка: безліч контор, працюючих в  різних областях. Кожна з них має  свою управлінську структуру, де крім президента (господаря) є ще і керівник, фінансисти і аналітики, що займається розробкою політики фірми. Ті з них, чиї   фахівці виявилися найбільш талановитими, досвідченими і грамотними вижили в морі дикої конкуренції. Всі самі знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер  і інші починали з малого, але  швидко зорієнтувавшись в ситуації, що склалася на ринку, сморіду змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально ефективної; працюючи швидше і краще інших, сморіду змогли статі лідерами в своїй області.

Основна мета існування будь-якого  бізнесу і створення будь-якої фірми - привести фірму до вершини  Успіху, закріпити її там і дати їй можливість сміливо дивитися в  майбутнє, бачачи там нові перспективи  її розвитку. Суть бізнесу складається  в постійному вдосконаленні самої  фірми, її стратегії і тактики  в боротьбі за місце на ринку, в  прагненні до досконалості. Примноження  капіталу, отримання прибутку і розвиток фірми, надія на майбутнє - вісь ті складові, без яких бізнес немислимий. Так  саме він немислимий без талановитих  менеджерів, які можуть повісті за собою людей і реалізувати  все задумане.

1.2. Школи та принципи  управління.

Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу необхідний системний підхід до управління її персоналом і діяльністю. Менеджмент, як система управління і теорія менеджменту  зародилися в тому вигляді, в якому  сморіді функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи  управління зі своїми принципами і  тактикою управління, вісь деякі з  них:

№ | Школа | Внесок в розвиток науки | Відатні представники

1 | Класична школа 1860-по  нинішній годину | 1. Наукове управління.

2. Хронометраж.

3. Функції управління.

4. Адміністратівне управління. | Гант - 1900

Давіс - 1935

Тейлор - 1911

Гилберт -1911

Урвік - 1943

Черч - 1914

Файоль - 1916

Рейлі - 1931

2 | Поведінчеська школа  (біхевіотристська).

Японія 1940 - по н. година. | 1. Прікладна  мотивація.

2. Професійні менеджери.

3. Управління загалом. | Мойо - 1945

Барнард- 1940

Пітер Друкер-1954

Макгренер - 1960

Чермен - 1957

Форрестор - 1961

3 | Школа управлінської  науки.

Європа. |   1. Дослідження  операцій.

2. Моделювання.

3. Теорія Грі.

4. Теорія рішень.

5. Математика моделей. | Райфа  - 1911

Маслоу - 1965

Тейлор - 1911

У кожній з вищеперелічених  шкіл існують свої підходи до управління і менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення менеджменту і стоячим перед  ним задачам. У кожної з них  свої принципи управління.

Мені показалися особливо цікавими принципи управління Анрі Файоля.

1. Розподіл праці або  спеціалізація.

Є природним порядком мов. Метою розподілу праці є виконання  роботи, більшої по об'єму і кращої за якістю при тихий же умовах.

2. Повноваження і відповідальність.

Повноваження - правіше віддавати  накази. Відповідальність - її складова протилежність.

Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність.

3. Дісципліна.

Передбачає слухняність  і повагу до досягнутих догоди між  фірмою і її співробітниками.

4. Єдиноначальність.

Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини.

5. Єдність напряму.

Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна  бути об'єднана єдиним планом і мати єдиного керівника.

6. Підлеглість особистих  інтересів загальним.

Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні  переважати над інтересами компанії або організації більшого масштабу.

7. Винагорода персоналу.

Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, сморіду  повинні отримувати гідну винагороду за свою роботу.

8. Централізація.

Як і розподіл праці, централізація  є природним порядком мов, однак  міра централізації буде варіюватися  в залежності від конкретних розумів  труда. З'являється необхідність визначення міри, що забезпечує кращі можливі  результати.

9. Скалярній ланцюг.

Скалярний ланцюг - ряд осіб, що стояти на керівних посадах, починаючи  від імені, що займає саме високе положення  до керівника низової ланки.

10. Порядок.

Повинне бути місце для  всього і все на своєму місці.

11. Справедлівість.

Поєднання доброти і правосуддя.

12. Стабільність робочого  місця для персоналу.

13. Ініціатива.

Означає розробку плану і  забезпечення його успішної реалізації. Це додає Компанії силу і енергію.

14. Корпоративний дух.

Будь-яка команда повинна  працювати разом. Кожний повинен  вносити стільки, скільки він  може.

Для чого ж створював Файоль свої принципи,   якій меті сморіду  покликані служити?

Як неважко помітити з  коментарів, які я навмисно привів, сморіду направлені на поліпшення взаємовідносин керуючого персоналу і працівників. Для чого ж, в свою чергу, необхідна  ефективна взаємодія верхньої і  нижньої частин Компанії, адже існує  думка, що легше вигнати неугодного працівника, оскільки незамінних людей  не буває і на його місце прийдуть інші. Праворуч в тому, що практика показує, що наявність взаєморозуміння і  стабільність колективу завжди позитивне  позначається на продуктивності труда, а наявність корпоративного духа і виплата гідної винагороди персоналу  запобігають промисловому шпигунству, що приносити набагато великі збитки. Все це сприяє гармонійному розвитку фірми і максимальній ефективності її роботи, а, отже, вона швидше за інших  позиці "нішу ринку і знайде своє  місце під сонцем", вона прийде до вершини успіху і зможе втримати утриматися на ній, що є мета існування  будь-якої фірми.

Існує також безліч інших  принципів управління, я думаю, що не варто перелічувати їх все, хотілося б торкнутися тільки ще одного аспекту  управлінської діяльності. У принципах  управління Анрі Файоля відображені  не тільки економічні принципи управління, але і психологічні принципи впливу на персонал і взаємодії з ним. У цьому аспекті мені показалися найбільш цікавими 6 основних заповідей  Харві Мак Кея, що визначають вимоги до самого управлінця, при наявності  яких він може продуктивне управляти  фірмою.

1. Бізнесмен повинен завжди  бути в формі.

2. Ділове життя не терпить  зупинки.

3. Знання не стає силою,  якщо його не застосовувати.

4. Вір в собі, і Успіх  прийде до тобі.

5. Не вірте тому, хто  скаже, що дрібниці для менеджера  нічого не означають. Дрібніці - це все.

Ви будете байдужі людям  доти, поки не виявите турботу про  них.

2. Сутність та зміст  менеджменту.

2.1. Загальні поняття.

Менеджмент (англ. management -- управління, завідування, організація)  це управління виробництвом або   комерцією; сукупність принципів,  методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Сучасний менеджмент включає  дві невід'ємні частини:

теорію керівництва;

практичні способи ефективного  управління,  або мистецтво управління.

Поняття « менеджмент «  міцно увійшло в наше повсякденне  життя і стало звичним для  ділового українського життя. Однак  необхідно враховувати, що мова йде  про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну  «менеджмент «. Українське слово

«управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами,  однак насправді  їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції,  згідно з якою під ним мається  на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін «  управління « не є задовільним  заступником терміну «менеджмент  « тому,  що в останньому випадку  мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами  за допомогою і в рамках підприємницької  структури, акціонерної компанії. Причому  адекватною економічною основою  менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або  комерції.

Таким чином, термін «менеджмент  « вживається застосовно до управління господарською діяльністю,  тоді як у інших цілей  використовуються інші терміни.

У наших умовах потрібно вживати  терміни « організація «, «  управління « і « адміністрування». Проте, державні, громадські і інші організації також повинні використати  принципи і методи менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей  при мінімумі витрат.

З урахуванням викладеного  в роботі термін « управління «  надалі буде вживатися,  з певною мірою умовності,  в тому  ж  значенні, що і термін «менеджмент  «.

Для того щоб визначити  поняття менеджменту, важливо уточнити деякі   вхідні в нього положення,  передусім цільовий зміст.

2.2. Задачі і цілі  менеджменту.

Задачами менеджменту  як науки є розробка,  експериментальна перевірка  і застосування на практиці наукових підходів,  принципів і  методів,  що забезпечують стійку,  надійну, перспективну і ефективну  роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентоздатного  товару.

У тієї ж година кінцевою метою  менеджменту як практики ефективного  управління є  забезпечення прибутковості  підприємства шляхом раціональної організації  виробничого (торгового) процесу,  включаючи  управління виробництвом (комерцією) і  розвиток техніко-технологічної бази.

Виходячи з цього найважливішою  задачею менеджменту є організація  виробництва товарів і  послуг з урахуванням попиту споживачів на основі ресурсів, що є.  При цьому  до задач менеджменту також відносяться: